#поезія
Вечори стають затяжними та прохолодними,
Ніч тривожна і голосна місто зводить з розуму,
Темне небо лякає зораною безоднею,
Спонукає безсонні ранки до тихих роздумів.
Де ті люди, які здавалися надважливими,
Хто лишився чи може стерся з твоєї пам’яті?
Давні спогади бачиш світлими, невразливими,
Як в підземному переході дитячі графіті.
Чи існує любов, у чому її призначення
Хто говорить з тобою в час, коли чуєш вибухи
Дріб’язковість тепер не має ніякого значення,
Це мов лампа перегоріла, яку не викрутив.
І ти ходиш з погаслим світлом життя минаючи,
Заглядаєш в тенета вулиць між перехожими,
Що тобі навздогін обертаються, розглядаючи,
Та ні в чому на тебе ніколи не будуть схожими.
Тетяна Бекреньова
#поезія
Вечори стають затяжними та прохолодними,
Ніч тривожна і голосна місто зводить з розуму,
Темне небо лякає зораною безоднею,
Спонукає безсонні ранки до тихих роздумів.
Де ті люди, які здавалися надважливими,
Хто лишився чи може стерся з твоєї пам’яті?
Давні спогади бачиш світлими, невразливими,
Як в підземному переході дитячі графіті.
Чи існує любов, у чому її призначення
Хто говорить з тобою в час, коли чуєш вибухи
Дріб’язковість тепер не має ніякого значення,
Це мов лампа перегоріла, яку не викрутив.
І ти ходиш з погаслим світлом життя минаючи,
Заглядаєш в тенета вулиць між перехожими,
Що тобі навздогін обертаються, розглядаючи,
Та ні в чому на тебе ніколи не будуть схожими.
Тетяна Бекреньова
Українська
English
