Українська
English
#поезія
Присіла Старість коло столу,
Так захотілось відпочить...
Та враз згадала свою долю
І час, що швидко так летить...
Люстерко на столі стояло,
Враз очі Старість підвела,
Не раз у ньому милувалась,
Колись вродливою була...
Аж бачить постать там маленьку,
Що усміхається в отвіт,
Така знайома і рідненька
Та дівчинка з минулих літ...
В сорочці вишитій нитками
На довгий і щасливий вік,
В вінку з яскравими квітками,
Із свіжістю рожевих щік...
Впізнала Старість юне личко
І стало щемно на душі...
Вона ж була там невеличка,
А далі йшли щасливі дні...
Сорочку вишиту і Старість
Вже одягає стільки літ...
Та в коси сивина ввібралась
І на лиці зів'янув цвіт...
Хай зимно стало у буденні,
Але там інша є краса
І вже онуки в сьогоденні-
Її дзвінка в душі весна...
Зоя Жалткевич
Присіла Старість коло столу,
Так захотілось відпочить...
Та враз згадала свою долю
І час, що швидко так летить...
Люстерко на столі стояло,
Враз очі Старість підвела,
Не раз у ньому милувалась,
Колись вродливою була...
Аж бачить постать там маленьку,
Що усміхається в отвіт,
Така знайома і рідненька
Та дівчинка з минулих літ...
В сорочці вишитій нитками
На довгий і щасливий вік,
В вінку з яскравими квітками,
Із свіжістю рожевих щік...
Впізнала Старість юне личко
І стало щемно на душі...
Вона ж була там невеличка,
А далі йшли щасливі дні...
Сорочку вишиту і Старість
Вже одягає стільки літ...
Та в коси сивина ввібралась
І на лиці зів'янув цвіт...
Хай зимно стало у буденні,
Але там інша є краса
І вже онуки в сьогоденні-
Її дзвінка в душі весна...
Зоя Жалткевич
#поезія
Присіла Старість коло столу,
Так захотілось відпочить...
Та враз згадала свою долю
І час, що швидко так летить...
Люстерко на столі стояло,
Враз очі Старість підвела,
Не раз у ньому милувалась,
Колись вродливою була...
Аж бачить постать там маленьку,
Що усміхається в отвіт,
Така знайома і рідненька
Та дівчинка з минулих літ...
В сорочці вишитій нитками
На довгий і щасливий вік,
В вінку з яскравими квітками,
Із свіжістю рожевих щік...
Впізнала Старість юне личко
І стало щемно на душі...
Вона ж була там невеличка,
А далі йшли щасливі дні...
Сорочку вишиту і Старість
Вже одягає стільки літ...
Та в коси сивина ввібралась
І на лиці зів'янув цвіт...
Хай зимно стало у буденні,
Але там інша є краса
І вже онуки в сьогоденні-
Її дзвінка в душі весна...
Зоя Жалткевич
747переглядів
