#поезія Що ти будеш згадувати про ці часи? Адже пам’ять змиває всі голоси, адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв, але ти все одно згадуй, згадуй про кожного з нас. Згадуй про нашу закоханість у твоє лице, навіть якщо тобі це не подобалось – згадуй про це, навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб, навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб, навіть якщо не зможеш згадати наших імен, і якщо тебе завжди дратував колір наших знамен, мова наших освідчень, біографії наших святих, кількість у наших будинках зброї, вина і книг. Згадуй усе, що ми писали тобі в листах, згадуй, скільки нас полягло в чужих містах, згадуй, скільки з нас зламалося й продалось, згадуй, хоча б між іншим, хоча б когось. Згадуй, як ми ловили твої слова, згадуй наші поразки й наші дива, нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи, носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи. Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні. Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині. Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак – скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так. Сергій Жадан

А сфоткай мене, наче я зрозумів цей світ!

Останні квіти.

https://youtu.be/ZQxfHtI88Q0?si=DnxGNy34CF96SkMY

#поезія Рядки, що пишуться між автоматними чергами. Олексій Варламов

"Знову цвітуть каштани"...🌸 Художник Петро Козловський.🎨

https://www.unian.ua/lite/stars/dzhey-di-vens-misha-kollinz-z-nadprirodnogo-postaviv-na-misce-viceprezidenta-pislya-svarki-u-bilomu-domi-12933408.html