#поезія
Звичайний ранок - масло, грінка, чай.
Товче білизну невгамонна "пралька".
Спішить життя. Не треба, постривай.
Не треба так, моя рідна печалька.
Ти не спіши. Я тут не набулась.
Ще маю плани на весну й горОди.
Ще карта ляже, ляже прямо в масть
І викине всіх джокерів з колоди.
Ще буде літо. Я його люблю.
Ще дочекаюся заквітчаних каштанів.
Ти не спіши, життя, тебе молю,
Бо в мене так багато різних планів.
Сказала це й пішла своє робить.
Переберу, помию, поскладаю.
Моя печаль на припічку сидить,
Запрошує попити з нею чаю.
Я п'ю сама. Смакує? Так собі.
Життя мінливе, як осіння мжичка,
Як вітерець, що плаче на горбі
І здмухує пилюку з черевичка.
І я це бачу - клени мовчазні,
Береза-пава в золоті німому.
Під ноги листя стелиться мені
І жовтень-франт веде мене додому.
І знову день, і вечір. Ще живу
У цьому вирі високосних звуків.
Усе старе на клаптики порву.
Нехай нове веде мене за руку.
А ось і ніч. Минулось, що було.
Білизна сохне, вітерець гойдає.
Я бачу, як осіннє джерело,
Тече, тече й повільно витікає...
Галина Потопляк
#поезія
Звичайний ранок - масло, грінка, чай.
Товче білизну невгамонна "пралька".
Спішить життя. Не треба, постривай.
Не треба так, моя рідна печалька.
Ти не спіши. Я тут не набулась.
Ще маю плани на весну й горОди.
Ще карта ляже, ляже прямо в масть
І викине всіх джокерів з колоди.
Ще буде літо. Я його люблю.
Ще дочекаюся заквітчаних каштанів.
Ти не спіши, життя, тебе молю,
Бо в мене так багато різних планів.
Сказала це й пішла своє робить.
Переберу, помию, поскладаю.
Моя печаль на припічку сидить,
Запрошує попити з нею чаю.
Я п'ю сама. Смакує? Так собі.
Життя мінливе, як осіння мжичка,
Як вітерець, що плаче на горбі
І здмухує пилюку з черевичка.
І я це бачу - клени мовчазні,
Береза-пава в золоті німому.
Під ноги листя стелиться мені
І жовтень-франт веде мене додому.
І знову день, і вечір. Ще живу
У цьому вирі високосних звуків.
Усе старе на клаптики порву.
Нехай нове веде мене за руку.
А ось і ніч. Минулось, що було.
Білизна сохне, вітерець гойдає.
Я бачу, як осіннє джерело,
Тече, тече й повільно витікає...
Галина Потопляк
Українська
English
