🇺🇦Наші вдома. Українці повертаються додому з російського полону. Сьогодні розпочався обмін, який триватиме в декілька етапів ще найближчими днями. Серед категорій тих, кого повертаємо зараз, – поранені та важкопоранені, а також молодші 25 років. Процес доволі складний, багато чутливих деталей, перемовини тривають фактично щодня. Розраховуємо, що будуть повністю реалізовані домовленості щодо гуманітарних питань, досягнуті в межах зустрічі в Стамбулі. Робимо максимум, щоб повернути всіх. Працюємо для цього на всіх рівнях. Маємо повернути додому кожного, хто в полоні. Дякую всім, хто допомагає. 💔"Мама — найрідніше, що в мене є. Дякую, що ти є" Перший дзвінок на рідній землі, сповнений радістю і щастям. Нехай кожна мама дочекається довгоочікуваної звістки. Працюємо заради цього щоденно.🇺🇦

Софія Ротару на честь свого 78-річчя влаштувала фотосесію в центрі Києва😍

А старість,із журбою обнялась А старість, із журбою обнялась, Ось так непрохано, прийшла у гості. І тихим щемом в серці розлилась, Бо вже літа, он де крокують на помості. Усе минуло швидко і лиш мить, Залишилась у серці, так до болю. Бо час неначе сокіл той летить, Так ніби знову, проситься на волю. І повертаємось думками ми назад, В той час де молодість буяє. Але іде уже на схід, наш зорепад, Іде... І вже назад не повертає... (27.07.2024 рік.) Автор: Олександра Барбакар.

“Переломний рік. 365 днів, щоб стати людиною, якою ви справді хочете бути” Бріанна Вест Видавництво BookChef Ця книга забирає титул найбільш непотрібної речі у моїй квартирі. І це вам каже людина, яка живе біля “Аврори” і постійно копошиться на AliExpress. Можливо, в усьому винні невиправдані очікування, які у мене склалися ще до читання, і це тоді вже моя проблема. Але ж враження є враженнями. Я прям хотіла її прочитати. Прям дуже. І, напевно, якби я краще вчиталася в анотацію, життя стало б легшим. Бо там авторка білим по чорному обіцяє нам медитації на кожен день. Я анотацію не прочитала і вирішила, що тут будуть якісь практичні елементи: поради, щось мотивуюче та надихаюче для саморозвитку та самовдосконалення, та хоча б афірмації для промовляння. Коротше, те, що хоч якось можна використати та натягнути на своє бентежне життя в Україні у 2025 році. І, звісно ж, не отримала. Як я вже сказала, вся книга - це 365 текстів на кожен день. І вони… ну… таке. Розлогі, загальні, ні про що. Я загалом люблю такий нонфік, але ця книга мені геть не зайшла. Можливо, зараз для неї невідповідний час, і десь в спокійних і стабільних умовах вона працюватиме. Можливо, зараз я не можу у своєму познаніі настільки прєісполніться, щоб шукати у цих текстах щось корисне для себе. Але поки це виглядає як набір мудростей з пабліків “Філософія/Психологія/Думки”, які мене абсолютно не чіпляють. Шкода, що не склалося. З переваг - саме видання прикольне, на сторінках багато порожнього місця, тож якщо у вас станеться метч, і ви захочете працювати з книгою, робити нотатки чи клеїти стікери, тут є для цього простір. Я чесно спробувала порефлексувати над книгою, у мене для цього є прозорі стікери, але мене вистачило на пару днів, і я їх звідти вийняла. #книжковий_відгук #Лана_читає

#HowardJones

https://youtu.be/PiK25Hej1QE?si=EHdg_c-WnNRxNDJe

#архів На початку XX століття в маєтку князя Кочубея в Диканьці стояв величний дуб, який місцеві називали Мазепинським. Згідно з легендою, під його кроною зустрічалися гетьман Іван Мазепа та Мотря Кочубей. Дуб вражав своїми розмірами й красою, а довкола нього завжди витав подих давнини, що нагадував про непрості долі людей. Сьогодні пам’ять про той дуб, як і про історію Мазепи та Мотрі, живе в серцях українців і нагадує нам про величну спадщину Полтавщини.

Цікаво!