#тварини Якого порося важко помітити? Знайомтесь, кальмар-порося. Мешкає це диво у водах Тихого та Атлантичного океанів на глибині близько кілометра. Вигляд відомий ще з 1907 року, але вперше фото свині в природному середовищі отримали зовсім недавно 2019 року. Причина в тому, що помітити порося дуже складно. По-перше, через розмір близько 10 сантиметрів. По-друге, головоногий прозорий, майже як скельце. Буквально! Кальмар-порося відноситься до сімейства скляних кальмарів. Назва дана неспроста тонка шкіра просвічує не тільки нутрощі, а й самого порося майже наскрізь.

Доброго ранку🙏❤️💕

#цікаве Запис розмови людини на МРТ. Ось що задіяно у процесі промови: Кістки : близько 100 кісток черепа, шиї та грудей беруть участь у забезпеченні рухливості та захисту органів мови. Суглоби : більше 30 суглобів допомагають здійснювати дрібні рухи нижньої щелепи, язика та шиї. М'язи : більше 100 м'язів працюють злагоджено, щоб керувати мовою, губами, голосовими зв'язками та диханням.

Зустрічайте найкрутіший позашляховий автобус у світі ! Torsus – дітище українця Вахтанга Джукашвілі, заснований у 2014 році, а розробка його першого автомобіля, 35-місного Praetorian, почалася в 2017 році. І це справжній монстр. Усі чотири колеса приводяться в рух від 12-швидкісного 6,9-літрового дизельного шестициліндрового двигуна MAN, який забезпечує більш ніж 840 фунт-фут — достатньо, щоб проїхати майже будь-яку місцевість. Завдяки інтенсивному розробці він може без проблем проходити вбрід до 680 мм і підніматися на 65% схилів. Якщо він зіткнеться з камінням, грудками або нерівностями, його універсальна пневматична підвіска обладнана для забезпечення плавності їзди, наскільки це дозволяє фізика. Розробник каже, що натхнення зробити щось настільки хардкорне прийшло з початку російсько-української війни у ​​2014 році.

ЧОМУ ЙОГА. МОЯ ІСТОРІЯ Я досі пам’ятаю своє перше заняття з йоги, хоча це було 13 років тому. Довго наважувалась, обирала, куди піти… І ось я в групі, а навколо всі щось роблять, рухи незнайомі, тренер добре пояснює, іноді мене поправляє, але я все одно роблю багато поз неправильно. Наступного дня — аццька крепатура, але через день я приходжу знов. Мені дуже сподобався тренер. Це було щось нетривіальне, незвичне. Хотілось розібратись, побачити, що буде далі. Практики були різні, здебільшого силові, цікаві й важкі. Найбільше запам’ятала відчуття абсолютної пустоти в голові після інтенсивної практики. І як одного разу хропнула в шавасані, а тренер жартома сказав: "Оце досягла нірвани". А ще, коли, відчувши впевненість у бакасані, вдарила підборіддям об ковролін. Боляче не було, але тиждень ходила з кровопідтіком, ніби мене хтось смачно зацілував у підборіддя. Часто уявляла себе на місці тренера. Але на це пішло 13 років. Чому я ускладнюю життя? Не знаю. Я завжди була занадто серйозною, а йога — ні. Вона давала відчуття легкості, після неї хребет ніби ставав довшим, а груди — ширшими. Але треба було заробляти гроші, кудись бігти. Тож незабаром стало не до групових занять, наших затишних походів в Крим, ліс, чаювань. Той період, коли було все це — йога, класні люди поруч, легкість і цікавість до життя — зараз здається одним із найщасливіших у моєму житті. Згодом я стала більше займатись онлайн, по YouTube, іноді ходила на групові заняття. І жодне з них не розчарувало мене. Проте час від часу я вирішувала, що йога "недостатньо серйозна", і йшла в зал — на фітнес, бодібілдінг. Бо треба було схуднути, зробити рельєф м'язів, "гарні фоточки". Але це все не приносило того, що давала йога. Ніщо інше не дарувало таких класних відчуттів у тілі, не знімало дискомфорту у спині так ефективно. Після інтенсивних тренувань хотілося просто лягти й страждати, а йога знову повертала мене до гармонії. У липні цього року все змінилося в один день: я придбала тренерський курс з міжнародної сертифікації. Але про це — в наступному пості. #всенсі #шляхйоги