Як мало тих
З ким розділяєш душу,
Хто чує шепіт
Втомлених думок.
Як мало тих
Кого ми звемо друзі,
Хто чує Серця розтривожений дзвінок.
Як мало тих
З ким не потрібні маски,
Хто бачить біль, читає по очах.
Як мало тих
Що у часи поразки,
Нестимуть до кінця Вас на руках.
Як мало тих
З ким хочеться сміятись,
Ділитися шматочками Життя.
І зовсім в цьому світі не боятись,
Бо поруч Є безцінне укриття.
Як мало тих
З ким просто говорити,
Хто ллє бальзам на ранені місця.
Як мало тих
З ким можна полюбити
По - справжньому вируюче Життя.
@Аліна Войтенко
Як мало тих
З ким розділяєш душу,
Хто чує шепіт
Втомлених думок.
Як мало тих
Кого ми звемо друзі,
Хто чує Серця розтривожений дзвінок.
Як мало тих
З ким не потрібні маски,
Хто бачить біль, читає по очах.
Як мало тих
Що у часи поразки,
Нестимуть до кінця Вас на руках.
Як мало тих
З ким хочеться сміятись,
Ділитися шматочками Життя.
І зовсім в цьому світі не боятись,
Бо поруч Є безцінне укриття.
Як мало тих
З ким просто говорити,
Хто ллє бальзам на ранені місця.
Як мало тих
З ким можна полюбити
По - справжньому вируюче Життя.
@Аліна Войтенко
Українська
English
