• https://youtu.be/XSTtt0XOg6w?si=2QRumCH8tVl2PFsL
    https://youtu.be/XSTtt0XOg6w?si=2QRumCH8tVl2PFsL
    165views
  • Тривожним жінкам потрібно щодня випивати келих ігристого.

    Іспанські вчені з'ясували, що це чудово допомагає розслабитися і захищає нервову систему від руйнування нейронних зв'язків — шипуче вино розширює судини і знімає напругу з організму, що і зменшує тривогу і стрес
    Ти знаєш, кому це відправити
    Тривожним жінкам потрібно щодня випивати келих ігристого. Іспанські вчені з'ясували, що це чудово допомагає розслабитися і захищає нервову систему від руйнування нейронних зв'язків — шипуче вино розширює судини і знімає напругу з організму, що і зменшує тривогу і стрес Ти знаєш, кому це відправити
    260views
  • Оце так улов!
    Оце так улов!
    313views 17Plays
  • Про НАТО не без НАТО: в альянсі не хочуть перемовин про мир в Україні без них

    🔹Напередодні зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, яке пройде у середу в Брюсселі, Рютте сказав: “Очевидно, коли йдеться про елементи НАТО в угоді про припинення війни проти України, це буде розглядатися окремо, і це, очевидно, включатиме НАТО”.

    🔹Генеральний секретар НАТО наголосив, що “вважає дуже добрим, що США висувають пропозиції” (…) Потрібно з чогось починати. Потрібно мати пропозиції на столі. Як ви знаєте, як у Женеві, так і два дні тому в Маямі відбувалися переговори з українською стороною. Сьогодні відбулися переговори з російською стороною, тому ми уважно стежимо за цим”.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Про НАТО не без НАТО: в альянсі не хочуть перемовин про мир в Україні без них 🔹Напередодні зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, яке пройде у середу в Брюсселі, Рютте сказав: “Очевидно, коли йдеться про елементи НАТО в угоді про припинення війни проти України, це буде розглядатися окремо, і це, очевидно, включатиме НАТО”. 🔹Генеральний секретар НАТО наголосив, що “вважає дуже добрим, що США висувають пропозиції” (…) Потрібно з чогось починати. Потрібно мати пропозиції на столі. Як ви знаєте, як у Женеві, так і два дні тому в Маямі відбувалися переговори з українською стороною. Сьогодні відбулися переговори з російською стороною, тому ми уважно стежимо за цим”. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    148views
  • 😱Російський БпЛА «Гербера» скидає FPV-дрон. Відео зняте в Сумах
    😱Російський БпЛА «Гербера» скидає FPV-дрон. Відео зняте в Сумах
    123views 2Plays
  • 29views
  • ​​ 7 червня 1919 року почалася наступальна операція Української галицької армії, відома як «Чортківська офензива».

    Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч українських військ змусили відступати по всій лінії фронту 40-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків, Тернопіль, Бережани, УГА просунулася вперед на 150 км і вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці. Лише брак зброї та зовнішні чинники врятували супротивника від поразки.

    Чортківський наступ став важливою складовою Українсько-польської війни 1918-1919 років між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою.

    Травневий наступ поляків, попри ряд перемог, не дозволив розгромити Галицьку армію з півночі і поступово припинився. Збройні сили ЗУНР відступили на південь нинішньої Тернопільщини, затиснуті в трикутнику між Дністром і Збручем та містом Чортковом. Поляки тріумфували, а політичне керівництво республіки одним із варіантів подальших дій розглядало перехід УГА на Наддніпрянщину. Обираючи поміж відступом і офензивою, командування армії зробило ставку на спад бойової активності супротивника (в останні дні Галицька армія відступала майже без боїв) та розпорошення бойових сил поляків по широкому фронту. Операція розпочалася 7 червня 1919-го ударом на містечко Ягільницю.

    Наступного дня Галицька армія взяла Чортків – важливий вузол комунікацій, утворивши пролом в обороні противника. Із спогадів Степана Шухевича:

    «Якраз перед нашим наступом на Чортків зібралися були поляки перед будинком Окружної Скарбової Дирекції, в котрій перед тим була Начальна Команда Галицької Армії, щоб відсвяткувати свято здобуття міста, відбуваючи модні під той час «похорони України». Зійшлися елегантно вистроєні дами, святочно прибране панове, не бракувало також і делегатів від «власцян». Та в самім розгарі маніфестації зашипіло щось у воздусі, потім над самими головами зібраних загриміли дві-три детонації. Це розривалися наші шрапнелі. Майже рівночасно появилися на вулицях міста польські розбитки, що в страшнім переполоті утікали й сіяли паніку: «Уцєкайце, бо украінци юш в мєсцє!».

    Поляки відступили на 120 кілометрів. 9 червня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич призначив Начальним вождем УГА генерала Олександра Греківа, який планував операцію із групою старшин.

    Галицька армія звільнила Бучач (12 червня) і Тернопіль (14 червня), у ході боїв за Нижнів відкинула поляків за Дністер. Далі було взято Зборів, ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), Золочів (22 червня) і Броди (24 червня). Поляки готувалися боронити Львів, однак брак зброї і боєприпасів не дозволив українцям розвинути успіх. Так, коли на хвилі патріотичного піднесення внаслідок успіхів Галицької армії 90 тисяч добровольців зголосилися записатися до діючих частин, через брак зброї було прийнято тільки 15 тисяч добровольців, а решту відправили по домівках.

    Тим часом у Львів прибув стурбований головнокомандувач польськими військами Юзеф Пілсудський, водночас Антанта 25 червня дала згоду на тимчасову окупацію Східної Галичини, а 27 червня дозволила використати для цього армію Юзефа Галлера в повному складі, що раніше категорично забороняла робити. Все це кардинально змінило ситуацію на фронті.

    Вже 28 червня польська армія перейшла в наступ і проламала український фронт біля Янчина. Виснажені безперервними боями, залишившись без боєприпасів, галицькі бригади під натиском переважаючих сил противника стали відходити до Збруча. 4 липня командування Галицької армії телеграфувало Головному Отаману Симону Петлюрі:

    «Під сильним напором польських сил, за браком амуніції й інших матеріялів, Галицька армія буде примушена перейти річку Збруч та шукати опору й охорони на широких ланах Великої України». Відповідь надійшла наступного дня: «Українська Наддніпрянська армія та її Головна Команда приймає Галицьку армію, як братню, й усім їй допоможе, що в її силах».

    16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням Українсько-польської війни в Галичині.

    ​​ 7 червня 1919 року почалася наступальна операція Української галицької армії, відома як «Чортківська офензива». Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч українських військ змусили відступати по всій лінії фронту 40-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків, Тернопіль, Бережани, УГА просунулася вперед на 150 км і вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці. Лише брак зброї та зовнішні чинники врятували супротивника від поразки. Чортківський наступ став важливою складовою Українсько-польської війни 1918-1919 років між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою. Травневий наступ поляків, попри ряд перемог, не дозволив розгромити Галицьку армію з півночі і поступово припинився. Збройні сили ЗУНР відступили на південь нинішньої Тернопільщини, затиснуті в трикутнику між Дністром і Збручем та містом Чортковом. Поляки тріумфували, а політичне керівництво республіки одним із варіантів подальших дій розглядало перехід УГА на Наддніпрянщину. Обираючи поміж відступом і офензивою, командування армії зробило ставку на спад бойової активності супротивника (в останні дні Галицька армія відступала майже без боїв) та розпорошення бойових сил поляків по широкому фронту. Операція розпочалася 7 червня 1919-го ударом на містечко Ягільницю. Наступного дня Галицька армія взяла Чортків – важливий вузол комунікацій, утворивши пролом в обороні противника. Із спогадів Степана Шухевича: «Якраз перед нашим наступом на Чортків зібралися були поляки перед будинком Окружної Скарбової Дирекції, в котрій перед тим була Начальна Команда Галицької Армії, щоб відсвяткувати свято здобуття міста, відбуваючи модні під той час «похорони України». Зійшлися елегантно вистроєні дами, святочно прибране панове, не бракувало також і делегатів від «власцян». Та в самім розгарі маніфестації зашипіло щось у воздусі, потім над самими головами зібраних загриміли дві-три детонації. Це розривалися наші шрапнелі. Майже рівночасно появилися на вулицях міста польські розбитки, що в страшнім переполоті утікали й сіяли паніку: «Уцєкайце, бо украінци юш в мєсцє!». Поляки відступили на 120 кілометрів. 9 червня диктатор ЗУНР Євген Петрушевич призначив Начальним вождем УГА генерала Олександра Греківа, який планував операцію із групою старшин. Галицька армія звільнила Бучач (12 червня) і Тернопіль (14 червня), у ході боїв за Нижнів відкинула поляків за Дністер. Далі було взято Зборів, ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), Золочів (22 червня) і Броди (24 червня). Поляки готувалися боронити Львів, однак брак зброї і боєприпасів не дозволив українцям розвинути успіх. Так, коли на хвилі патріотичного піднесення внаслідок успіхів Галицької армії 90 тисяч добровольців зголосилися записатися до діючих частин, через брак зброї було прийнято тільки 15 тисяч добровольців, а решту відправили по домівках. Тим часом у Львів прибув стурбований головнокомандувач польськими військами Юзеф Пілсудський, водночас Антанта 25 червня дала згоду на тимчасову окупацію Східної Галичини, а 27 червня дозволила використати для цього армію Юзефа Галлера в повному складі, що раніше категорично забороняла робити. Все це кардинально змінило ситуацію на фронті. Вже 28 червня польська армія перейшла в наступ і проламала український фронт біля Янчина. Виснажені безперервними боями, залишившись без боєприпасів, галицькі бригади під натиском переважаючих сил противника стали відходити до Збруча. 4 липня командування Галицької армії телеграфувало Головному Отаману Симону Петлюрі: «Під сильним напором польських сил, за браком амуніції й інших матеріялів, Галицька армія буде примушена перейти річку Збруч та шукати опору й охорони на широких ланах Великої України». Відповідь надійшла наступного дня: «Українська Наддніпрянська армія та її Головна Команда приймає Галицьку армію, як братню, й усім їй допоможе, що в її силах». 16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням Українсько-польської війни в Галичині.
    2
    882views
  • МАЙСТРИНЯ ЇЗДИ НА РОЛИКАХ
    МАЙСТРИНЯ ЇЗДИ НА РОЛИКАХ
    106views 5Plays
  • Настрій серпень
    Настрій серпень
    152views
  • #історія #речі
    💄 Губна помада: Від ритуалу до бунту, або Як фарба на губах змінила світ.
    ​Ось річ, яка пройшла шлях від атрибуту жерців до символу жіночої емансипації, від знаряддя спокуси до бойової розмальовки. Її історія така ж насичена, як колір «фуксія» на п'ятничній вечірці, і така ж заплутана, як спроба нафарбувати губи в таксі під час крутого повороту.

    ​🏛️ Стародавні "б'юті-хакі"

    Перші поціновувачі яскравих губ з'явилися задовго до ери Instagram. У Месопотамії жінки (і чоловіки теж!) подрібнювали дорогоцінні камені й змішували їх з воском, щоб отримати блиск. Стародавні єгиптяни, звісно, не могли пройти повз: Клеопатра, подейкують, використовувала товчених жуків-кошеніль, щоб досягти глибокого червоного відтінку. (Так, сьогодні це звучить як рецепт із програми "Вижити за будь-яку ціну", але тоді це був пік гламуру). Помада тоді мала не так спокусливу, як ритуальну функцію — показати статус або відігнати злих духів (або й те, й інше, бо хто посміє сперечатися з нафарбованими губами?).

    ​⚔️ Середньовічні заборони та прихований шик

    Середньовіччя, як ви знаєте, було не дуже толерантним до всього "зайвого", а надто до косметики. Церква оголосила помаду диявольським винарядом, а жінок, що нею користувалися, могли звинуватити у чаклунстві. Тож, якщо ви хотіли бути яскравою, доводилося діяти приховано: кусати губи чи натирати їх соком буряка. Така собі "природна краса" з елементами садомазохізму.

    ​👑 Королівський блиск і театральний пафос

    Відродження помади почалося в XVI столітті, завдяки англійській королеві Єлизаветі I. Вона любила фарбувати губи яскраво-червоним (щоб виділятися на тлі блідої шкіри) і вважала, що це ознака благородства. Пізніше помада стала невід'ємним атрибутом акторів і актрис. Уявіть собі: "Привид опери" без нафарбованих губ — це просто привид, що забув вимкнути світло.

    ​🚂 Революція у тюбику: Вікторіанська епоха та суфражистки

    Вікторіанська епоха знову загнала помаду в підпілля, вважаючи її вульгарною. Проте на початку XX століття помада стала символом бунту. Суфражистки, борючись за виборчі права, фарбували губи яскраво-червоним під час своїх демонстрацій. Це був їхній спосіб заявити: "Ми тут! Ми помітні! І ми не будемо мовчати!". Саме тоді помада стала доступною у зручних металевих тюбиках — справжнє диво технологій!

    ​🎨 Сьогодні: Від нюду до неону

    Сьогодні помада — це не просто косметика, а інструмент самовираження. Вона може бути непомітною "нюдовою" для офісу, зухвалою червоною для побачення чи екстравагантною синьою для креативної фотосесії. Вона може зникнути після першої чашки кави або триматися до ранку, як вічна обіцянка.

    ​ Так що наступного разу, коли ви фарбуєте губи, пам'ятайте: ви не просто наносите колір, ви продовжуєте тисячолітню історію бунту, краси та самовизначення. І хто знає, можливо, ваші губи сьогодні змінять світ? 💋
    1
    67views