#поезія
Ти мене чекав.
Не поспішала...
Ще у жовтні бавилась дощем.
Ще на плечі хустку гаптувала
золотим суцвіттям хризантем.
Ще топтала стежечку до саду,
де ранети гупали в траву.
Ти у полі, в хащах зорепаду,
свічі запалив.
Іду. Вже йду...
Наче вперше. Довго вибиралась.
Заглядала в люстро раз-у-раз.
Все плела косу і усміхалась.
Підбирала сукню й пару фраз.
Рушила неквапом , як царівна,
в вересові хвилі давніх мрій.
Ти мене чекав. Століття рівно...
Листопад. Мій красень.
Тільки мій...
Людмила Галінська
#поезія
Ти мене чекав.
Не поспішала...
Ще у жовтні бавилась дощем.
Ще на плечі хустку гаптувала
золотим суцвіттям хризантем.
Ще топтала стежечку до саду,
де ранети гупали в траву.
Ти у полі, в хащах зорепаду,
свічі запалив.
Іду. Вже йду...
Наче вперше. Довго вибиралась.
Заглядала в люстро раз-у-раз.
Все плела косу і усміхалась.
Підбирала сукню й пару фраз.
Рушила неквапом , як царівна,
в вересові хвилі давніх мрій.
Ти мене чекав. Століття рівно...
Листопад. Мій красень.
Тільки мій...
Людмила Галінська
Українська
English
