• https://youtu.be/woQAAsUMrNA?si=M4Kg95D0Un3mcRZn
    https://youtu.be/woQAAsUMrNA?si=M4Kg95D0Un3mcRZn
    12views
  • 73views
  • Haha
    3
    111views 1 Shares
  • Викликайте санітарів!
    Викликайте санітарів!
    1comments 31views
  • 1️⃣Спосіб виживання:
    Вдихніть... Видихніть... За потреби – повторіть...

    2️⃣Людині дано не так багато – надії, очікування та мужність...
    (Луїс Рівера)

    3️⃣Ви ніколи не зрозумієте, наскільки ви сильні, доки бути сильним не виявиться єдиним вибором.
    1️⃣Спосіб виживання: Вдихніть... Видихніть... За потреби – повторіть... 2️⃣Людині дано не так багато – надії, очікування та мужність... (Луїс Рівера) 3️⃣Ви ніколи не зрозумієте, наскільки ви сильні, доки бути сильним не виявиться єдиним вибором.
    Like
    Love
    2
    96views 1 Shares
  • У першому класі вчителька якось запитала: «А що можна встигнути за одну хвилину?» Ми повернулися додому трохи спантеличені. Думки розділились.
    Мама сказала, що за цей час вона встигне пересадити герань, перевернути млинець, нафарбувати одне око і зварити каву.

    Тато пообіцяв забити гол, присісти двадцять разів і з’їсти той самий млинець, який мама підсмажила:

    — Але якщо чесно, — додав він, — то за одну хвилину можна змінити все своє життя.

    Я тоді його не зрозуміла. Лише пирхнула і повернулась до прописів. Бо хвилина — це ж ніщо. Пшик.

    Сьогодні я виконувала нову вправу на трицепс. Тренерка — довгонога дівчина з прекрасними формами невимушено сказала:

    — Ірусю, все чудово, залишилася одна хвилинка.

    Я кивнула, але ця хвилина тяглася вічність. Хоча була така ж, як і попередні. Як учорашні сто хвилин, витрачені на серіал.

    Пам’ятаю, ще студенткою їхала я якось у маршрутці й випадково підслухала розмову двох жінок. Одна плакала, друга втішала:

    — Скільки вже минуло, як чоловіка поховала?
    Та поправила темну хустку і ледь хитнула головою:
    — Вісім років. А здається — ніби це було вчора.

    Ще добре пам’ятаю, як моя однокласниця проводжала хлопця в армію. Вони стояли на пероні. Він цілував її й казав:

    — Не хвилюйся! Це ж лише рік. Пролетить, не зчуєшся.

    А вона дивилась на нього, як на прибульця, і тихо скиглила:

    — Який ще рік, коли кожна хвилина — як кілометр болю?

    Ми найчастіше марнуємо хвилини. Десять — на перекур, тридцять — на балаканину телефоном, п’ятдесят — на черговий рівень у грі, сто двадцять — на бездумний перегляд новин, і ще сотні — в стрічках соцмереж. Ми розкидаємося ними, навіть не помічаючи. А потім приходить одна — вирішальна. І тоді все переосмислюється.

    Не вистачило кисню в балоні — щоб виринути. Не вистачило секунди — щоб сказати «вибач». Не вистачило вдиху — щоб наковтатися повітря на запас. Не вистачило погляду — щоб побачити щось справжнє й заспокоїтися.

    Всього одна хвилина…
    72 удари серця.
    58 літаків, що здіймаються в небо.
    258 новонароджених.
    116 весіль.
    20 вдихів і стільки ж шансів усе змінити.

    Саме зараз. У цю саму хвилину.

    На основі оповідання Ірини Говорухи
    У першому класі вчителька якось запитала: «А що можна встигнути за одну хвилину?» Ми повернулися додому трохи спантеличені. Думки розділились. Мама сказала, що за цей час вона встигне пересадити герань, перевернути млинець, нафарбувати одне око і зварити каву. Тато пообіцяв забити гол, присісти двадцять разів і з’їсти той самий млинець, який мама підсмажила: — Але якщо чесно, — додав він, — то за одну хвилину можна змінити все своє життя. Я тоді його не зрозуміла. Лише пирхнула і повернулась до прописів. Бо хвилина — це ж ніщо. Пшик. Сьогодні я виконувала нову вправу на трицепс. Тренерка — довгонога дівчина з прекрасними формами невимушено сказала: — Ірусю, все чудово, залишилася одна хвилинка. Я кивнула, але ця хвилина тяглася вічність. Хоча була така ж, як і попередні. Як учорашні сто хвилин, витрачені на серіал. Пам’ятаю, ще студенткою їхала я якось у маршрутці й випадково підслухала розмову двох жінок. Одна плакала, друга втішала: — Скільки вже минуло, як чоловіка поховала? Та поправила темну хустку і ледь хитнула головою: — Вісім років. А здається — ніби це було вчора. Ще добре пам’ятаю, як моя однокласниця проводжала хлопця в армію. Вони стояли на пероні. Він цілував її й казав: — Не хвилюйся! Це ж лише рік. Пролетить, не зчуєшся. А вона дивилась на нього, як на прибульця, і тихо скиглила: — Який ще рік, коли кожна хвилина — як кілометр болю? Ми найчастіше марнуємо хвилини. Десять — на перекур, тридцять — на балаканину телефоном, п’ятдесят — на черговий рівень у грі, сто двадцять — на бездумний перегляд новин, і ще сотні — в стрічках соцмереж. Ми розкидаємося ними, навіть не помічаючи. А потім приходить одна — вирішальна. І тоді все переосмислюється. Не вистачило кисню в балоні — щоб виринути. Не вистачило секунди — щоб сказати «вибач». Не вистачило вдиху — щоб наковтатися повітря на запас. Не вистачило погляду — щоб побачити щось справжнє й заспокоїтися. Всього одна хвилина… 72 удари серця. 58 літаків, що здіймаються в небо. 258 новонароджених. 116 весіль. 20 вдихів і стільки ж шансів усе змінити. Саме зараз. У цю саму хвилину. На основі оповідання Ірини Говорухи
    Love
    1
    291views
  • 180views
  • Love
    Like
    3
    349views
  • 🇫🇷 Франція веде перемовини з Україною щодо видобутку копалин для потреб своєї оборонки, - Лекорню
    За словами міністра, Франція працювала над цією темою протягом кількох місяців, починаючи з осені 2024 року. Тоді Володимир Зеленський під час візиту до Парижа згадав про сировини України в "Плані перемоги".
    Лекорню сказав, що президент України зробив "низку пропозицій не тільки США, а й Франції".
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🇫🇷 Франція веде перемовини з Україною щодо видобутку копалин для потреб своєї оборонки, - Лекорню За словами міністра, Франція працювала над цією темою протягом кількох місяців, починаючи з осені 2024 року. Тоді Володимир Зеленський під час візиту до Парижа згадав про сировини України в "Плані перемоги". Лекорню сказав, що президент України зробив "низку пропозицій не тільки США, а й Франції". #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    516views
  • Найвища жінка у світі платить за 6 (!) місць при перельотах - вона літає на спеціальних ношах😱
    Зріст володарки рекорду Гіннеса Румейси Гелгі - 215 см😲 Вона живе в турецькій провінції і зазвичай пересувається в інвалідному візку або за допомогою ходунків.

    Щоб турецька рекордсменка змогла подорожувати, Turkish Airlines виготовили на одному зі своїх літаків спеціальні ноші для неї – вони займають 6 місць.

    Тепер незважаючи на вартість та складність, Румейса регулярно подорожує і вже відвідала США, Іспанію, Італію та Велику Британію.

    Turkish Airlines – респект👏🏻
    68views 20Plays