• Like
    1
    412переглядів
  • 221переглядів
  • https://youtu.be/w5HelbGjjig?si=CH2g3siGZEoKJgnH
    https://youtu.be/w5HelbGjjig?si=CH2g3siGZEoKJgnH
    255переглядів 1 Поширень
  • Фентези-парк ,,Нова Софіївка ". Місто Умань. #фотоподорожі#умань
    Фентези-парк ,,Нова Софіївка ". Місто Умань. #фотоподорожі#умань
    Like
    Love
    7
    1коментарів 1Kпереглядів 235Відтворень
  • МОДНЯЧА ЗАЧІСКА
    МОДНЯЧА ЗАЧІСКА
    186переглядів 5Відтворень
  • Я – кіт. Рудий, з гордим хвостом і поглядом, що бачив занадто багато. Народився і жив у Донецьку. Там було тепло, пахло сонцем і старим ламінатом, а мої люди завжди знаходили час, щоб мене почухати між вухами. Але влітку 2014 року все змінилося. Стало гучно, страшно, а вікна затремтіли так, що навіть мій друг тарантул Квеша завмер у своєму тераріумі.

    Люди довго щось обговорювали, швидко збирали речі. Вони клали все до клітчатих сумок, багато сумок, так багато, що вони заполонили весь коридор. Я сів на одну з них і уважно спостерігав, як у коробку засипають тарганів – їжу для Квеші. Таргани, на відміну від мене, не знали, що попереду довга дорога.

    Вокзал був схожий на мурашник. Люди бігали, метушилися, хтось плакав, хтось мовчав із порожнім поглядом. Я сидів у своїй переносці, а мій ніс ловив запахи страху, поту й пилу. Потім гримнуло. Люди закричали. Кляті москалі обстрілювали вокзал, де люди намагались евакуюватись.

    Ми з моїми людьми опинилися у підземному переході. Там було сиро і темно, всі тулилися один до одного. Хтось гладив мене через ґрати переноски, шепочучи: «Ти теж боїшся, маленький?» Але я не боявся – я злився. Злився, що довелося залишити дім, моє місце на підвіконні, мій улюблений картонний ящик. А ще – що довелося сидіти поруч із клітчатими сумками, бо вони заважали мені розтягнутися на повний зріст.

    Поїзд подали, коли вже почало темніти. Ми разом із сотнями інших людей кинулися до вагонів. Хтось притискав до грудей дітей, хтось – котів. Поїзд повільно рушив, і я зрозумів: ми їдемо у невідоме. Як потім з'ясувалось, це був останній поїзд, що виїхав з Донецька.

    Дорога була довгою. Через Харківську область до Дніпра. Вагон скрипів, за вікном миготіли нічні вогні, а люди говорили пошепки, ніби боялися розбудити війну. У поїзді було багато інших котів. Ми відчували одне одного. Хтось тихо нявчав, хтось голосно обурювався, а хтось просто дивився у темряву, як і я.

    Коли ми приїхали у Дніпро, я був виснажений. Мої люди теж. Ми заселились у готель, бо нове житло ще треба було шукати. І скажу вам, моїм людям довелося попотіти. Незрозуміло чому, але через те, що ми були з Донецька, нам було дуже важко знайти того, хто здасть квартиру не за всі гроші світу та ще й пустить мене жити з людьми.

    Новий дім пахнув інакше – не рідними стінами, не знайомими меблями, а чужістю. Я просто ліг і не рухався кілька днів. Навіть у туалет не ходив – ніби тіло теж не могло повірити, що тепер усе інакше. Люди хвилювалися, говорили, що я в стресі. Вони не розуміли, що я просто чекаю – чекаю, коли скажуть, що все закінчилось, і ми можемо повертатись... Але той дім залишився там, у місті, яке тепер не моє.

    Я – кіт. І я пам’ятаю.
    Я – кіт. Рудий, з гордим хвостом і поглядом, що бачив занадто багато. Народився і жив у Донецьку. Там було тепло, пахло сонцем і старим ламінатом, а мої люди завжди знаходили час, щоб мене почухати між вухами. Але влітку 2014 року все змінилося. Стало гучно, страшно, а вікна затремтіли так, що навіть мій друг тарантул Квеша завмер у своєму тераріумі. Люди довго щось обговорювали, швидко збирали речі. Вони клали все до клітчатих сумок, багато сумок, так багато, що вони заполонили весь коридор. Я сів на одну з них і уважно спостерігав, як у коробку засипають тарганів – їжу для Квеші. Таргани, на відміну від мене, не знали, що попереду довга дорога. Вокзал був схожий на мурашник. Люди бігали, метушилися, хтось плакав, хтось мовчав із порожнім поглядом. Я сидів у своїй переносці, а мій ніс ловив запахи страху, поту й пилу. Потім гримнуло. Люди закричали. Кляті москалі обстрілювали вокзал, де люди намагались евакуюватись. Ми з моїми людьми опинилися у підземному переході. Там було сиро і темно, всі тулилися один до одного. Хтось гладив мене через ґрати переноски, шепочучи: «Ти теж боїшся, маленький?» Але я не боявся – я злився. Злився, що довелося залишити дім, моє місце на підвіконні, мій улюблений картонний ящик. А ще – що довелося сидіти поруч із клітчатими сумками, бо вони заважали мені розтягнутися на повний зріст. Поїзд подали, коли вже почало темніти. Ми разом із сотнями інших людей кинулися до вагонів. Хтось притискав до грудей дітей, хтось – котів. Поїзд повільно рушив, і я зрозумів: ми їдемо у невідоме. Як потім з'ясувалось, це був останній поїзд, що виїхав з Донецька. Дорога була довгою. Через Харківську область до Дніпра. Вагон скрипів, за вікном миготіли нічні вогні, а люди говорили пошепки, ніби боялися розбудити війну. У поїзді було багато інших котів. Ми відчували одне одного. Хтось тихо нявчав, хтось голосно обурювався, а хтось просто дивився у темряву, як і я. Коли ми приїхали у Дніпро, я був виснажений. Мої люди теж. Ми заселились у готель, бо нове житло ще треба було шукати. І скажу вам, моїм людям довелося попотіти. Незрозуміло чому, але через те, що ми були з Донецька, нам було дуже важко знайти того, хто здасть квартиру не за всі гроші світу та ще й пустить мене жити з людьми. Новий дім пахнув інакше – не рідними стінами, не знайомими меблями, а чужістю. Я просто ліг і не рухався кілька днів. Навіть у туалет не ходив – ніби тіло теж не могло повірити, що тепер усе інакше. Люди хвилювалися, говорили, що я в стресі. Вони не розуміли, що я просто чекаю – чекаю, коли скажуть, що все закінчилось, і ми можемо повертатись... Але той дім залишився там, у місті, яке тепер не моє. Я – кіт. І я пам’ятаю.
    Love
    Sad
    Like
    10
    1коментарів 1Kпереглядів 1 Поширень
  • 🕯🇺🇦Цього дня, деcять років тому, у Харкові, під час ходи в пам'ять героїв Небесної сотні стався теракт, в результаті якого загинули чотири учасника маршу.

    22 лютого 2015 року, в Харкові на річницю Революції Гідності активісти планували провести багатолюдний Марш Гідності. Учасники акції мали пройти від Палацу спорту до площі Конституції, де повинна була відбутися панахида за загиблими під час подій Євромайдану.

    Проте, під час збору учасників біля будівлі Палацу спорту о 13:10 терористами дистанційно була підірвана саморобна бомба на основі протипіхотної міни, яка була начинена уражаючими елементами.

    Внаслідок вибуху на місці загинули харківський активіст Євромайдану Ігор Толмачов, підполковник поліції Вадим Рибальченко. Наступного дня помер 15-річний Данило Дідик, котрий отримав тяжку черепно-мозкову травму і впав у кому. 24 лютого помер ще один поранений - 18-річний студент Микола Мельничук. Крім того, було поранено 9 осіб.

    Після теракту РНБО України оголосила в Харкові вищий рівень терористичної загрози і повідомила про початок проведення антитерористичної операції в місті. За фактом вибуху прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 258 КК України «Терористичний акт».

    Вже 26 лютого 2015 року СБУ затримала трьох харків'ян: Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького, Сергія Башликова. Їм було оголошено підозру за ч. 3 ст. 258 (терористичний акт) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) КК. За даними силовиків, їх завербували російські спецслужби, вони проходили підготовку в Бєлгороді, і за теракт мали отримати 10 тис. доларів.

    22 квітня 2015 року обвинувальний акт доправили до Фрунзенського райсуду Харкова. Суд тривав 4,5 роки. Зрештою 28 грудня 2019 року обвинувачених у теракті біля Палацу спорту було визнано винними і засуджено до довічного ув'язнення, але суд одразу змінив запобіжний захід на особисте зобов'язання та звільнив їх. Наступного дня, всіх трьох засуджених передали росії під час обміну полоненими.

    🕯Загиблі активіст Ігор Толмачов і міліціонер Вадим Рибальченко були посмертно нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 22 лютого 2016 року в Харкові на проспекті Петра Григоренка поблизу місця скоєння теракту був відкритий пам’ятний знак загиблим.

    🕯🇺🇦Цього дня, деcять років тому, у Харкові, під час ходи в пам'ять героїв Небесної сотні стався теракт, в результаті якого загинули чотири учасника маршу. 22 лютого 2015 року, в Харкові на річницю Революції Гідності активісти планували провести багатолюдний Марш Гідності. Учасники акції мали пройти від Палацу спорту до площі Конституції, де повинна була відбутися панахида за загиблими під час подій Євромайдану. Проте, під час збору учасників біля будівлі Палацу спорту о 13:10 терористами дистанційно була підірвана саморобна бомба на основі протипіхотної міни, яка була начинена уражаючими елементами. Внаслідок вибуху на місці загинули харківський активіст Євромайдану Ігор Толмачов, підполковник поліції Вадим Рибальченко. Наступного дня помер 15-річний Данило Дідик, котрий отримав тяжку черепно-мозкову травму і впав у кому. 24 лютого помер ще один поранений - 18-річний студент Микола Мельничук. Крім того, було поранено 9 осіб. Після теракту РНБО України оголосила в Харкові вищий рівень терористичної загрози і повідомила про початок проведення антитерористичної операції в місті. За фактом вибуху прокуратура порушила кримінальну справу за статтею 258 КК України «Терористичний акт». Вже 26 лютого 2015 року СБУ затримала трьох харків'ян: Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького, Сергія Башликова. Їм було оголошено підозру за ч. 3 ст. 258 (терористичний акт) і ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю) КК. За даними силовиків, їх завербували російські спецслужби, вони проходили підготовку в Бєлгороді, і за теракт мали отримати 10 тис. доларів. 22 квітня 2015 року обвинувальний акт доправили до Фрунзенського райсуду Харкова. Суд тривав 4,5 роки. Зрештою 28 грудня 2019 року обвинувачених у теракті біля Палацу спорту було визнано винними і засуджено до довічного ув'язнення, але суд одразу змінив запобіжний захід на особисте зобов'язання та звільнив їх. Наступного дня, всіх трьох засуджених передали росії під час обміну полоненими. 🕯Загиблі активіст Ігор Толмачов і міліціонер Вадим Рибальченко були посмертно нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 22 лютого 2016 року в Харкові на проспекті Петра Григоренка поблизу місця скоєння теракту був відкритий пам’ятний знак загиблим.
    185переглядів
  • Білоцерківська громада у скорботі . У російсько-Українській війні загинув Захисник України, командир взводу спеціального призначення батальйону оперативного призначення однієї з військових частин Національної Гвардії України ім. Героя України генерал - майора Сергія Кульчицького, лейтенант Білобров Максим Олександрович, 2003 р.н. Загинув 27 червня 2025 року в результаті мінометного обстрілу під час виконання службово - бойових завдань в районі н.п. Новосергіївка Донецької області.
    Інформацію про час та місце поховання буде повідомлено додатково.
    Вічна пам'ять Герою України!
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Білоцерківська громада у скорботі . У російсько-Українській війні загинув Захисник України, командир взводу спеціального призначення батальйону оперативного призначення однієї з військових частин Національної Гвардії України ім. Героя України генерал - майора Сергія Кульчицького, лейтенант Білобров Максим Олександрович, 2003 р.н. Загинув 27 червня 2025 року в результаті мінометного обстрілу під час виконання службово - бойових завдань в районі н.п. Новосергіївка Донецької області. Інформацію про час та місце поховання буде повідомлено додатково. Вічна пам'ять Герою України! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    72переглядів
  • 💫Я готова стартувати🙌

    Від сьогодні - на моїй сторінці буде багато цікавого☺️

    Адже я розпочинаю співпрацю з українською мультибрендовою компанією🔥
    Забігаючи наперед - буду кожному вдячна за підтримку❤️

    Мій вибір - Livesta😍

    Компанія, яка заснована в квітні 2022 року:
    ✨ здобуває найкращі винагороди
    ✨ масштабно розширює асортимент
    ✨ офіційно працює в Україні, та розвиває економіку

    Який асортимент?
    ⠀Це більше 1000 найменувань з різних категорій:
    📍Догляд за тілом та обличчям
    📍Догляд за волоссям
    📍Декоративна косметика
    📍Парфумерія (репліки відомих брендів).
    📍Продукція для діток та чоловіків.
    📍Догляд за будинком (побутова хімія, аромати для дому).
    📍Дієтичні добавки, колаген, детокс
    Та багато іншого)

    Особисто мене окрім асортименту, вразила ще якість продукції - адже там найкраща і найвища сертифікація✨

    Тому, буду всім ділитись - а особливо найкращими та найвигіднішими пропозиціями😍

    Буду вдячна за ❤️ для підтримки🫶
    💫Я готова стартувати🙌 ⠀ Від сьогодні - на моїй сторінці буде багато цікавого☺️ ⠀ Адже я розпочинаю співпрацю з українською мультибрендовою компанією🔥 Забігаючи наперед - буду кожному вдячна за підтримку❤️ Мій вибір - Livesta😍 Компанія, яка заснована в квітні 2022 року: ✨ здобуває найкращі винагороди ✨ масштабно розширює асортимент ✨ офіційно працює в Україні, та розвиває економіку ⠀ Який асортимент? ⠀Це більше 1000 найменувань з різних категорій: 📍Догляд за тілом та обличчям 📍Догляд за волоссям 📍Декоративна косметика 📍Парфумерія (репліки відомих брендів). 📍Продукція для діток та чоловіків. 📍Догляд за будинком (побутова хімія, аромати для дому). 📍Дієтичні добавки, колаген, детокс Та багато іншого) Особисто мене окрім асортименту, вразила ще якість продукції - адже там найкраща і найвища сертифікація✨ Тому, буду всім ділитись - а особливо найкращими та найвигіднішими пропозиціями😍 Буду вдячна за ❤️ для підтримки🫶
    Love
    1
    268переглядів
  • https://youtu.be/8ZODfWHVZTU?si=JUC7sY0yqPumJxNV
    https://youtu.be/8ZODfWHVZTU?si=JUC7sY0yqPumJxNV
    42переглядів