#Любов не йде відразу, вона залишає серце повільно. Спочатку ти прощаєш людину, коли вона робить тобі боляче. Ти кажеш йому: «Зі мною так не можна, моє серце не витримає». Він киває у відповідь, каже, що запам'ятає і більше не буде. Але через якийсь час ти з жахом виявляєш, що все повторюється. Ти вже нічого не кажеш, тобі просто хочеться піти, але ти ще занадто любиш, щоб це зробити, продовжуєш вірити, що все зміниться. Тобі все ще боляче і ти, як і раніше, прощаєш, судомно знаходячи найбезглуздіші виправдання для того, хто дуже дорогий: «це він не навмисне, це випадково». Ти ще сподіваєшся. Але потім бачиш, людина прекрасно, усвідомлюючи, що тебе поранить, продовжує прокручувати ніж усередині твого серця. І тобі вже не те щоб не боляче, але якось до болю все одно. Все одно і на те, що він робить, і на саму людину. Ти байдуже спостерігаєш за тим, як він сам, своїми руками руйнує останню цеглу твоєї надії. Все — порожнеча, там, де було ціле море почуттів, відтепер нічого... Любов не йде відразу, вона залишає серце повільно — крапля за краплею. Адже ніколи не знаєш, яка саме крапля стане останньою...💧 🍃🍃🍃 Просто Відчуй ...✨ 🍀🍀🍀 Став ❤️ Підпишись ✔️ #психологіявідносин #любов #психологія #Саморегуляція #ПозитивнийНастрій #ЗнайдиСвоюРадість #психотерапияотношений #психоанализ #мотивація #саморозвиток #бережисебе #самоцінність #Керування_емоціями #психологияяеловека #психологияличности #психологияотношений #ПсихологічнаДопомога #психоразвитие #отношения #психологияжизни #усвідомленість #майндфулнесс #психическоездоровье #послание #soul #умныемисли #інакодумство #інтроверт #інтелект #инакомыслие

Алхімічне чудо японської манґи Давайте дізнаємось більше про авторку «Сталевого Алхіміка» та «Цуґаї потойбіччя» (Видавництво Nasha Idea) А ви полюбляєте ЇЇ творчість?

#поезія Ти сьогодні - цей під'їзд, який не вцілів. Ти сьогодні чад, що аж до кісток проник. Ти сьогодні крик, завислий на язиці, Який хтось із-під завалів перекричав. Ти сьогодні лють, яку понесеш, як хрест, Який боляче б'є по плечах і по хребту. Ти сьогодні місто з сотнями перехресть, Ти сьогодні тут, тому що воно - твоє. Бо цей світ згорить до появи послів ООН, Бо скажений вогонь і страшно, але дивись: Ось є я - і у нас немає кращих долонь, Але є куртки, лопати, кілька пар рукавиць. Ми сьогодні час, розбитий на "тут" і "вже", Ми на цій траві болюче віконне скло, Ми сьогодні кожна сторіс і кожен твіт. Посвіти мені ще ліхтариком, ніби жезлом. Ми сьогодні небо за плечима дітей, Яке впало на їх батьків, але не на них, Ми сьогодні день, трагічний суботній день, Який в світу називається вихідним. 📝Оля Дубренюк *Цей вірш був про трагедію в Дніпрі 14.01.2023, але сьогодні він буде про сьогодні 💔

https://youtu.be/UrvtrAPq3AY?si=ulONkMvUYWsuASSO

вул. Алчевських. м. Харків