#історія #події
Браття по свободі: Як Латвія та Литва підтримали незалежність.
України 4 грудня 1991 року
Грудень 1991 року став вирішальним місяцем не лише для України, а й для всієї геополітичної карти світу. Після Всеукраїнського референдуму 1 грудня, де понад 90% громадян сказали «так» незалежності, розпочався так званий «парад визнань».
Хоча першими офіційними державами, що визнали Україну 2 грудня, стали Польща та Канада, подія 4 грудня 1991 року мала особливе символічне значення. Цього дня незалежність України визнали її найближчі соратники у боротьбі проти радянського тоталітаризму — Латвія та Литва.
Спільний шлях з імперії
Для балтійських країн та України 1991 рік був кульмінацією боротьби, що тривала десятиліттями. Литва, Латвія та Естонія першими кинули відкритий виклик Москві, проголосивши відновлення своєї незалежності ще у 1990 році. Вони пройшли через економічну блокаду та криваві події у Вільнюсі та Ризі в січні 1991-го.
Україна ж стала тим «останнім цвяхом у домовину СРСР». Без України існування Радянського Союзу втрачало будь-який економічний та політичний сенс. Тому визнання з боку Вільнюса та Риги було не просто дипломатичним актом, а жестом солідарності: «Ми вирвалися, і тепер ми подаємо руку вам».
Хроніка подій 4 грудня
На третій день після оголошення результатів референдуму парламенти Латвійської Республіки та Литовської Республіки офіційно ухвалили рішення про визнання державної незалежності України.
Литва під керівництвом Вітаутаса Ландсберґіса діяла рішуче. Між Литвою та Україною на той час вже існували тісні контакти на рівні народних рухів (Саюдіс та Народний Рух України).
Латвія, Верховну Раду якої очолював Анатолійс Ґорбуновс, також не зволікала, розуміючи, що безпека Балтії напряму залежить від того, чи встоїть незалежна Україна.
Цей крок був сміливим, адже юридично СРСР ще існував. До підписання Біловезьких угод, які остаточно ліквідували Радянський Союз, залишалося ще чотири дні (це станеться 8 грудня). Фактично, балтійські республіки та Україна створили нову політичну реальність в Європі, ігноруючи центр у Москві.
Початок дипломатичних відносин
Визнання 4 грудня стало фундаментом для встановлення повноцінних дипломатичних відносин:
З Литвою дипломатичні відносини були встановлені вже 12 грудня 1991 року.
З Латвією — 12 лютого 1992 року.
Але фактична співпраця почалася миттєво. Це заклало основу для того безпрецедентного рівня підтримки, який Україна відчуває від країн Балтії сьогодні, у часи повномасштабної війни.
Історичне значення
Визнання 4 грудня 1991 року продемонструвало світу, що розпад імперії незворотній. Це був сигнал для інших країн (зокрема США та держав Західної Європи), які все ще вагалися, побоюючись реакції Кремля. Балтійсько-українська солідарність, загартована в 1991 році, стала прообразом сучасної європейської архітектури безпеки, де Вільнюс, Рига та Київ виступають єдиним фронтом.
#історія #події
Браття по свободі: Як Латвія та Литва підтримали незалежність.
України 4 грудня 1991 року
Грудень 1991 року став вирішальним місяцем не лише для України, а й для всієї геополітичної карти світу. Після Всеукраїнського референдуму 1 грудня, де понад 90% громадян сказали «так» незалежності, розпочався так званий «парад визнань».
Хоча першими офіційними державами, що визнали Україну 2 грудня, стали Польща та Канада, подія 4 грудня 1991 року мала особливе символічне значення. Цього дня незалежність України визнали її найближчі соратники у боротьбі проти радянського тоталітаризму — Латвія та Литва.
Спільний шлях з імперії
Для балтійських країн та України 1991 рік був кульмінацією боротьби, що тривала десятиліттями. Литва, Латвія та Естонія першими кинули відкритий виклик Москві, проголосивши відновлення своєї незалежності ще у 1990 році. Вони пройшли через економічну блокаду та криваві події у Вільнюсі та Ризі в січні 1991-го.
Україна ж стала тим «останнім цвяхом у домовину СРСР». Без України існування Радянського Союзу втрачало будь-який економічний та політичний сенс. Тому визнання з боку Вільнюса та Риги було не просто дипломатичним актом, а жестом солідарності: «Ми вирвалися, і тепер ми подаємо руку вам».
Хроніка подій 4 грудня
На третій день після оголошення результатів референдуму парламенти Латвійської Республіки та Литовської Республіки офіційно ухвалили рішення про визнання державної незалежності України.
Литва під керівництвом Вітаутаса Ландсберґіса діяла рішуче. Між Литвою та Україною на той час вже існували тісні контакти на рівні народних рухів (Саюдіс та Народний Рух України).
Латвія, Верховну Раду якої очолював Анатолійс Ґорбуновс, також не зволікала, розуміючи, що безпека Балтії напряму залежить від того, чи встоїть незалежна Україна.
Цей крок був сміливим, адже юридично СРСР ще існував. До підписання Біловезьких угод, які остаточно ліквідували Радянський Союз, залишалося ще чотири дні (це станеться 8 грудня). Фактично, балтійські республіки та Україна створили нову політичну реальність в Європі, ігноруючи центр у Москві.
Початок дипломатичних відносин
Визнання 4 грудня стало фундаментом для встановлення повноцінних дипломатичних відносин:
З Литвою дипломатичні відносини були встановлені вже 12 грудня 1991 року.
З Латвією — 12 лютого 1992 року.
Але фактична співпраця почалася миттєво. Це заклало основу для того безпрецедентного рівня підтримки, який Україна відчуває від країн Балтії сьогодні, у часи повномасштабної війни.
Історичне значення
Визнання 4 грудня 1991 року продемонструвало світу, що розпад імперії незворотній. Це був сигнал для інших країн (зокрема США та держав Західної Європи), які все ще вагалися, побоюючись реакції Кремля. Балтійсько-українська солідарність, загартована в 1991 році, стала прообразом сучасної європейської архітектури безпеки, де Вільнюс, Рига та Київ виступають єдиним фронтом.
Українська
English
