• Яєшня над розплавленим металом: ведучий Дмитро Комаров вперше показав, як виробляється українська сталь

    Ведучий популярної телепрограми «Світ навиворіт. Україна» Дмитро Комаров вперше показав зсередини, як працює один із найпотужніших металургійних гігантів країни — легендарна Запоріжсталь компанії Метінвест.

    Це не просто завод — це місто у місті, яке видно навіть з космосу. Сам Комаров не просто знімав репортаж, а особисто працював вантажником та горновим доменної печі — щоб відчути на собі всі виклики металургійної професії.

    Глядачі побачать унікальні кадри: репортаж із середини мартенівської печі — те, чого ще не робив жоден український журналіст. Також Комаров проведе власний експеримент — спробує приготувати яєчню над розпеченим чавуном.
    Яєшня над розплавленим металом: ведучий Дмитро Комаров вперше показав, як виробляється українська сталь Ведучий популярної телепрограми «Світ навиворіт. Україна» Дмитро Комаров вперше показав зсередини, як працює один із найпотужніших металургійних гігантів країни — легендарна Запоріжсталь компанії Метінвест. Це не просто завод — це місто у місті, яке видно навіть з космосу. Сам Комаров не просто знімав репортаж, а особисто працював вантажником та горновим доменної печі — щоб відчути на собі всі виклики металургійної професії. Глядачі побачать унікальні кадри: репортаж із середини мартенівської печі — те, чого ще не робив жоден український журналіст. Також Комаров проведе власний експеримент — спробує приготувати яєчню над розпеченим чавуном.
    537views 11Plays
  • Левеня
    (Chhaava, 2025)

    Я з нетерпінням очікувала на появу цього фільму на стрімінгах.
    По-перше, його багато хвалить індійська критика. І сам трейлер виглядав дуже потужно.
    По-друге, головну роль грає актор Вікі Каушал, який дуже мені подобається. Я бачила його в кількох фільмах, і навіть там, де особливо нема чого грати (наприклад, у неоковирному “Урі: хірургічний удар”), він зіграв добре. Вікі Каушала називають “Тихою зіркою”, або “Мовчазною зіркою”, бо він не патякає в соцмережах, не робить драматичних інтерв’ю, не оскандалився з п’яним водінням, наркотиками чи любовними походеньками — він сумлінно працює, віиявляючи неймовірну відданість акторській справі. Наприклад, заради зйомок в “Левеняті” він не лише навчився володіти мечем і списом, а й накачав 25 кг мускулів.
    По-третє, історична постать, яку він грає, страшенно цікавезна. Маратха Чатрапаті Самбгаджі Магарадж в курсі індійської історії весь час був затьмарений фігурою свого батька, Чатрапаті Шиваджі Магараджа, засновника імперії Маратхів, що кинув виклик імперії Великих Моголів і добряче залив їм сала за шкуру.
    Самбхаджі Магарадж, старший син Шіваджі, провів дитинство як заручник при дворі Могольського імператора Аламгіра І, більше відомого як Аурангзеб. Аурангзеб зробив імперію Моголів наймогутнішою державою регіону, економика якої була більшою за економику Цинського Китаю. Він також розширив кордони імперії до найбільших за всю її історію. Водночас він ударився в ісламський фундаменталізм. Засади віротерпимості, закладені його прадідом Акбаром, були забуті. Він переслідував не лише індусів, сікхів та буддистів, а ще й мусульман, які відхилялися від “генеральної лінії”.
    Така політика, очікувано, відштовхнула від нього багатьох індусських можновладців і васалів, котрі згодом підтримали повстання Чатрапаті Шіваджі.
    Перед тим, як дивитись кіна, я трохи попочитала у Вікії про головного героя, і зрозуміла, чому індійська історіографія не дуже на ньому зосереджувалася. Почнемо з того, що батя не хотів бачити його на троні, і планував зробити спадкоємцем молодшого сина Раджарама, а Самбхаджі вважав надто свавільним, безвідповідальним і схильним до плотських утіх. На момент смерті Чатрапаті-старшого Чатрапаті-молодший сидів в ув’язненні в замку Пангала, куди татко посадив його подумати над своєю поведінкою. Зокрема над тим, чи можна зваблювати дружину брахмана. Або переходити на бік моголів і брати для Ділер Хана форт Бхупалгарх. Так, Самбхаджі не завжди був полум’яним лицарем боротьби за незалежність Індії. Незручний герой.
    Левеня (Chhaava, 2025) Я з нетерпінням очікувала на появу цього фільму на стрімінгах. По-перше, його багато хвалить індійська критика. І сам трейлер виглядав дуже потужно. По-друге, головну роль грає актор Вікі Каушал, який дуже мені подобається. Я бачила його в кількох фільмах, і навіть там, де особливо нема чого грати (наприклад, у неоковирному “Урі: хірургічний удар”), він зіграв добре. Вікі Каушала називають “Тихою зіркою”, або “Мовчазною зіркою”, бо він не патякає в соцмережах, не робить драматичних інтерв’ю, не оскандалився з п’яним водінням, наркотиками чи любовними походеньками — він сумлінно працює, віиявляючи неймовірну відданість акторській справі. Наприклад, заради зйомок в “Левеняті” він не лише навчився володіти мечем і списом, а й накачав 25 кг мускулів. По-третє, історична постать, яку він грає, страшенно цікавезна. Маратха Чатрапаті Самбгаджі Магарадж в курсі індійської історії весь час був затьмарений фігурою свого батька, Чатрапаті Шиваджі Магараджа, засновника імперії Маратхів, що кинув виклик імперії Великих Моголів і добряче залив їм сала за шкуру. Самбхаджі Магарадж, старший син Шіваджі, провів дитинство як заручник при дворі Могольського імператора Аламгіра І, більше відомого як Аурангзеб. Аурангзеб зробив імперію Моголів наймогутнішою державою регіону, економика якої була більшою за економику Цинського Китаю. Він також розширив кордони імперії до найбільших за всю її історію. Водночас він ударився в ісламський фундаменталізм. Засади віротерпимості, закладені його прадідом Акбаром, були забуті. Він переслідував не лише індусів, сікхів та буддистів, а ще й мусульман, які відхилялися від “генеральної лінії”. Така політика, очікувано, відштовхнула від нього багатьох індусських можновладців і васалів, котрі згодом підтримали повстання Чатрапаті Шіваджі. Перед тим, як дивитись кіна, я трохи попочитала у Вікії про головного героя, і зрозуміла, чому індійська історіографія не дуже на ньому зосереджувалася. Почнемо з того, що батя не хотів бачити його на троні, і планував зробити спадкоємцем молодшого сина Раджарама, а Самбхаджі вважав надто свавільним, безвідповідальним і схильним до плотських утіх. На момент смерті Чатрапаті-старшого Чатрапаті-молодший сидів в ув’язненні в замку Пангала, куди татко посадив його подумати над своєю поведінкою. Зокрема над тим, чи можна зваблювати дружину брахмана. Або переходити на бік моголів і брати для Ділер Хана форт Бхупалгарх. Так, Самбхаджі не завжди був полум’яним лицарем боротьби за незалежність Індії. Незручний герой.
    1
    1Kviews
  • Левеня, частина 2

    Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією.
    Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть.
    Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі.
    Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж.
    І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні.
    Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон.
    Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника.
    Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    Левеня, частина 2 Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією. Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть. Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі. Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж. І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні. Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон. Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника. Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.
    2Kviews
  • 😱 Під Варшавою автобус із українцями потрапив у ДТП, є постраждалі, — ЗМІ

    Аварія сталася в ніч на 29 квітня на трасі до аеропорту Шопена під Варшавою. За попередніми даними, водій автобуса не впорався з керуванням на повороті, врізався в огорожу, після чого автобус перекинувся та зіткнувся з ліхтарем.

    В автобусі було 26 пасажирів, серед них — громадяни України, Білорусі та Іспанії, повідомляє Miejski Reporter. За попередніми даними, 16 осіб, зокрема дитину, госпіталізували (національність не уточнюється).

    Під час рятувальних робіт сталася ще одна аварія: у машину рятувальників на місці першої ДТП врізалася вантажівка.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    😱 Під Варшавою автобус із українцями потрапив у ДТП, є постраждалі, — ЗМІ Аварія сталася в ніч на 29 квітня на трасі до аеропорту Шопена під Варшавою. За попередніми даними, водій автобуса не впорався з керуванням на повороті, врізався в огорожу, після чого автобус перекинувся та зіткнувся з ліхтарем. В автобусі було 26 пасажирів, серед них — громадяни України, Білорусі та Іспанії, повідомляє Miejski Reporter. За попередніми даними, 16 осіб, зокрема дитину, госпіталізували (національність не уточнюється). Під час рятувальних робіт сталася ще одна аварія: у машину рятувальників на місці першої ДТП врізалася вантажівка. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    469views
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ.
    27 квітня 1986 року. Київ, Республіканський стадіон. На другий день після вибуху ядерного реактора Чорнобильської АЕС київське Динамо в присутності 82 000 глядачів перемагає московитський Спартак з рахунком 2:1.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ. 27 квітня 1986 року. Київ, Республіканський стадіон. На другий день після вибуху ядерного реактора Чорнобильської АЕС київське Динамо в присутності 82 000 глядачів перемагає московитський Спартак з рахунком 2:1. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    893views 1 Shares
  • Омаморі — це маленькі тканинні мішечки, всередині яких захована молитва чи побажання. У давнину їх виготовляли з паперу або дерева. Омаморі купують у японських храмах для захисту від зла та здійснення бажань свого власника.
    Кожен Омаморі має унікальний дизайн і тематику.

    Правила користування Омаморі доволі прості:
    Ніколи не відкривати мішечок.
    Якщо амулет забруднився або пошкодився — це означає, що він виконав свою роботу.

    Строк придатності залежить від джерел: дехто вважає, що амулет діє протягом року, інші ж вважають, що Омаморі не має строку придатності.
    Омаморі — це маленькі тканинні мішечки, всередині яких захована молитва чи побажання. У давнину їх виготовляли з паперу або дерева. Омаморі купують у японських храмах для захисту від зла та здійснення бажань свого власника. Кожен Омаморі має унікальний дизайн і тематику. Правила користування Омаморі доволі прості: Ніколи не відкривати мішечок. Якщо амулет забруднився або пошкодився — це означає, що він виконав свою роботу. Строк придатності залежить від джерел: дехто вважає, що амулет діє протягом року, інші ж вважають, що Омаморі не має строку придатності.
    5
    1comments 588views
  • 293views
  • #поезія
    Впіймай цю мить.. Відчуй, що ти щаслива…
    Бо ти жива… Бо час іще біжить…
    Й душа твоя, як дівчинка мрійлива
    Навчилась вірити… Хоч, інколи, й болить..
    Пробач собі… Усе, що не збулося
    І все, що вже не збудеться прости
    І відпускай… Чуже… Чужих… Як осінь..
    Й чекай з надією прийдешньої весни…
    Собою будь… Я дам тобі пораду…
    Людиною лишися до кінця…
    Шукай у вічному наснагу і розраду
    І пам’ятай, що щастя —то Життя.

    Лариса Юсковець
    #поезія Впіймай цю мить.. Відчуй, що ти щаслива… Бо ти жива… Бо час іще біжить… Й душа твоя, як дівчинка мрійлива Навчилась вірити… Хоч, інколи, й болить.. Пробач собі… Усе, що не збулося І все, що вже не збудеться прости І відпускай… Чуже… Чужих… Як осінь.. Й чекай з надією прийдешньої весни… Собою будь… Я дам тобі пораду… Людиною лишися до кінця… Шукай у вічному наснагу і розраду І пам’ятай, що щастя —то Життя. Лариса Юсковець
    3
    1Kviews 1 Shares
  • У Південній Кореї книжка «Світло і нитка» з лекціями, есеями та поезією нобелівської лавреатки Хан Канг за перший день продажу розійшлася накладом у 10 тисяч примірників.

    Це перша опублікована книжка письменниці з моменту присудження Нобелівської премії з літератури.

    «Світло і нитка» з’явилася для онлайн-замовлення 23 квітня, а в книгарнях надійшла у продаж 24 квітня. За даними видавців, протягом перших 24 годин через найбільші книжкові магазини Південної Кореї, а саме Kyobo Book Centre, Yes24 і Aladin, книжку замовили у кількості близько 10 000 примірників.

    Книга має 172 сторінки та складається з 12 текстів. Починається «Світло і нитка» з Нобелівської лекції письменниці, у якій вона розповідає про свій творчий процес і про ті запитання, які змушують її рухатись далі у своїй творчості.

    «Кожного разу, коли працюю над романом, переймаюся цими питаннями, живу ними. Коли досягаю кінця цих питань — що не те саме, що коли я знаходжу на них відповіді — тоді розумію, що можу закінчити писати», — зазначила Хан Канг у під час лекції.

    https://chytomo.com/knyzhka-z-lektsiiamy-nobelivskoi-lavreatky-prodal...
    У Південній Кореї книжка «Світло і нитка» з лекціями, есеями та поезією нобелівської лавреатки Хан Канг за перший день продажу розійшлася накладом у 10 тисяч примірників. Це перша опублікована книжка письменниці з моменту присудження Нобелівської премії з літератури. «Світло і нитка» з’явилася для онлайн-замовлення 23 квітня, а в книгарнях надійшла у продаж 24 квітня. За даними видавців, протягом перших 24 годин через найбільші книжкові магазини Південної Кореї, а саме Kyobo Book Centre, Yes24 і Aladin, книжку замовили у кількості близько 10 000 примірників. Книга має 172 сторінки та складається з 12 текстів. Починається «Світло і нитка» з Нобелівської лекції письменниці, у якій вона розповідає про свій творчий процес і про ті запитання, які змушують її рухатись далі у своїй творчості. «Кожного разу, коли працюю над романом, переймаюся цими питаннями, живу ними. Коли досягаю кінця цих питань — що не те саме, що коли я знаходжу на них відповіді — тоді розумію, що можу закінчити писати», — зазначила Хан Канг у під час лекції. https://chytomo.com/knyzhka-z-lektsiiamy-nobelivskoi-lavreatky-prodalasia-tyrazhem-10-tysiach-u-pershyj-den/
    CHYTOMO.COM
    Книжка з лекціями нобелівської лавреатки продалася тиражем 10 тисяч у перший день
    У Південній Кореї книжка «Світло і нитка» нобелівської лавреатки Хан Канг за перший день продажу розійшлася накладом у 10 тисяч примірників.
    1
    596views
  • У Києві завершився фестиваль «Книжкова країна», який тривав з 24 по 27 квітня на ВДНГ.

    Цього разу подію відвідало понад 72 500 гостей, які придбали близько 90 000 книжок. Які видання обирали на фестивалі? Ми ділимося найпопулярнішими книжками від чотирьох видавництв: Vivat, «КСД», «Лабораторії» та «Видавництва Старого Лева».

    https://elle.ua/stil-zhizni/blog_stil_zhizni/yaki-knizhki-ukrainci-ku...
    У Києві завершився фестиваль «Книжкова країна», який тривав з 24 по 27 квітня на ВДНГ. Цього разу подію відвідало понад 72 500 гостей, які придбали близько 90 000 книжок. Які видання обирали на фестивалі? Ми ділимося найпопулярнішими книжками від чотирьох видавництв: Vivat, «КСД», «Лабораторії» та «Видавництва Старого Лева». https://elle.ua/stil-zhizni/blog_stil_zhizni/yaki-knizhki-ukrainci-kupuyut-naychastishe-rezultati-festivalyu-knizhkova-kraina/
    ELLE.UA
    Які книжки українці купують найчастіше: результати фестивалю «Книжкова країна»
    Видання від Vivat, «КСД», «Лабораторії» та «Видавництва Старого Лева»
    4
    504views