#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

Вони починалися в Києві у 1918 році. Ій 18, вона балери на. Він високий, стрункий із буйним чорним волоссям, в якого були закохані красуні Києва, Львова, Відня.

Курбаса вразила тендітна красуня, її великі фіалкові очі, тому рідко видавався день, щоб вони не зустрічалися. Блукали Києвом, Лесь багато розповідав. Він навіть почав запізнюватися на репетиції, чого не міг простити Валентині Чистяковій колектив Молодого театру.

Якось Лесь запросив дівчину в гості. Вони із мамою тулилися в убогій квартирі, де всюди жили книги. Боже, хіба вона зможе стільки прочитати! А Курбас перекладав із восьми мов, з норвезької та шведської включно. Наступного року вони обвінчалися в Андріївській церкві й настала сімейна ідилія. Веселу, непосидючу Валентину чоловік величав мавпочкою; вона його Олександром Степановичем. Він любив купувати книги, журнали, марочне біле вино.

Курбас створив театр «Березіль», який готував акторів для всіх театрів України, ставив шедеври світової драматургії та п'єси Л. Українки, В. Винниченка, М. Куліша. Україна отримала театр європейського рівня.

(Закінчення 18 квітня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 17 квітня.
-----------

#Постаті

15 РОКІВ ЩАСТЯ

(Закінчення. Початок 17 квітня)

Валентина та Лесь їздили до Одеси, він поставив три кінофільми, вона стала прекрасною актрисою. Правда, як справжня жінка, вона вперше вийшла на кін, розгубилася і впала... на руки актора Василька. Грала повію у фільмі І. Кавалерідзе «Прометей» (1935).

У жовтні 1933 р. на прем'єрі був Постишев, Косіор, Балицький. Це був останній спектакль на волі. Далі вона стояла в чергах, пересилаючи йому книжки, адже на Соловках Курбас поставив десять спектаклів. З листопада 1937 року на честь 20-ї річниці Жовтневої революції капітан Матвєєв розстріляв власноручно 1111 осіб, серед яких Лесь Курбас.

А вона ждала, сподівалася. У 1942 р. отримала звістку, що Лесь помер. Була думка про самогубство, але красуня прирекла себе на життя. Вона ходила на сеанси гіпнозу, аби стерти біль. Грала, стала народною артисткою. Щоб не колупалися в душі, багато сміялася. Самотня пані жила на 80 карбованців пенсії; коли Курбаса реабілітували, через Кремль їй набавили 8 карбованців пенсії. Так і жила, згадуючи 15 років щастя.

19 травня 1984 р. у Харкові її самотність закінчилася. Валентина Чистякова похована на міському кладовищі, що на вул. Григорія Сковороди, у пантеоні родини Курбасів: тут поховані мати Олеся Курбаса - Ванда Адольфівна та знахдиться урна із землею з Соловецьких островів, де загинув Лесь Курбас.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 18 квітня.
-----------

Залишу це тут:
https://www.youtube.com/watch?v=rV8269rz2n4

🔞🔞🔞
🤬Жесть! Підлітки ногами побили військового, – київські пабліки.
Причина конфлікту невідома, але це якийсь треш. Потрібен максимальний розголос, щоб винних знайшли і покарали!

18 квітня 1908 року народився Василь Івахів (псевдо: «Рос», «Сонар», «Сом») — перший командир «бандерівських» боївок ОУН-Р на Волині.

Розпочав перемовини про об’єднання сил із засновником УПА Тарасом Бульбою-Боровцем, з яким погодив, що «бандерівські» боївки ОУН-Р створені в січні 1943 візьмуть (з 09.04.1943) також назву «Українська повстанська армія» (УПА). Підполковник УПА (посмертно). Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го кл. (посмертно).

Народився у сім’ї Григорія та Марти Івахів у селі Прошова на Тернопільщині. У 1912 разом із родиною переїхав на постійне проживання у село Подусільна, нині Перемишлянського району, Львівська область.

Закінчив Рогатинську гімназію, а згодом старшинську школу польської армії в ранзі поручника. Під час навчання став активістом пластунського руху - пластун-розвідник 20 куреня ім. гетьмана Пилипа Орлика (Рогатин).
Відбув строкову службу у Польській армії, де закінчив стар­шинську школу та отримав офіцерське звання.

Після служби в польському війську за дорученням ОУН активно працював у громадських організаціях «Сокіл», «Просвіта». Був талановитим організатором і вчителем. Неодноразово був арештований поліцією польського окупаційного режиму на Галичині, та засуджений до 6 років ув'язнення. Був політв'язнем Бережанської (1933), Золочівської та Львівської тюрем. Вийшов на волю у січні 1936. Знову заарештований польськими окупантами у серпні 1938, і до вересня 1939 року був ув'язнений у польському концтаборі «Береза Картузька», де в той період також був ув’язнений майбутній засновник УПА Тарас Бульба-Боровець.

В 1939 працював учителем у школі с. Бачів. Учасник військових курсів ОУН(б) у Кракові (1939—1941). Учасник II-го Великого Збору ОУН-Р (ОУН(б)) («бандерівського») в Кракові.
Командир підстаршинської школи ОУН-Р у містечку Поморяни Львівської області влітку 1941, яка розташовувалась у колишньому замку графа Потоцького. Після арешту німецьким Гестапо командного складу школи, в'язень німецько-нацистської тюрми (1941—1942). З тюрми на Лонцького (тепер бічна вул. Бандери) у Львові Василя, разом з іншими, викупив греко-католицький митрополит Андрей Шептицький.

З літа 1942 — військовий референт проводу ОУН(б) на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ) і член підпільного військового штабу, створеного при проводі ОУН-Р. На конференції ОУН-Р у Львові в перших числах грудня 1942 активно підтримав ідею створення бойових відділів ОУН-Р (повстанських загонів) для боротьби з німецькими окупантами.

Організатор і перший командир бойових відділів (боївок) ОУН-Р, які почали формуватися на початку 1943 на Волині. Представляв ОУН-Р на перемовинах весною 1943, із засновником УПА Тарасом Бульбою-Боровцем, який за погодженням з екзильним Урядом УНР, почав формувати свої підрозділи («Поліська Січ УПА») ще в червні 1941. 9 квітня 1943 було досягнуто домовленості, що всі українські збройні сили які борються за незалежність України носитимуть назву «Українська повстанська армія» (УПА), яку з 1941 використовував для своїх підрозділів Тараса Бульба-Боровець.

Василь Івахів загинув у бою з німецьким підрозділом разом із частиною штабу УПА під с. Черниж, що біля Колок (Маневицький район, Волинська область).

Згідно з Постановою УГВР від 11.10.1952 і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/52 від 12.10.1952 нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу.