• ХОЧЕШ СТАТИ СПРАВЖНІМ МАЙСТРОМ - НАПОЛЕГЛИВО ТРЕНУЙСЯ
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    ХОЧЕШ СТАТИ СПРАВЖНІМ МАЙСТРОМ - НАПОЛЕГЛИВО ТРЕНУЙСЯ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    95views 2Plays
  • КОЛИ ПЕРЕД ТОБОЮ ВСЕ МІСТО НА ДОЛОНІ
    КОЛИ ПЕРЕД ТОБОЮ ВСЕ МІСТО НА ДОЛОНІ
    Wow
    1
    1comments 184views 12Plays
  • 39views
  • 35views
  • 212views 23Plays
  • 180views 29Plays
  • #поезія
    дорога додому

    дорога,
    якою я йшов додому,
    крізь холод та спеку, туман і дим,
    змагаючись з вітром, болем і втомою,
    гріла мене завжди.

    я часто на неї ступав босим,
    обідраним, як дворові коти,
    та жодного разу не стримав посмішку,
    як починав іти.

    вона то пірнала у хащі стежкою,
    то розросталася у шосе,
    повзла крізь міста, де ніхто не мешкав…
    я йшов. забувши про все.

    в найглибших річках було надто мілко,
    найвищі гори зривали сміх.
    чужі вокзали, мости і домівки,
    вели мене до своїх.

    і от, коли рідні дерева гордо
    мене зустрічали шумом вершин.
    я був наче Фродо. позаду – Мордор.
    а я повертаюся в Шир.

    і в мить, коли в сутінках місяць світився,
    і сріблом погладжував стебла трави,
    десь там, на порозі мого дитинства,
    на мене чекали Ви.

    і ми
    невтомно,
    вголос і пошепки,
    спільне шукали у різних снах.

    дорога додому – часто найдовша.
    але завжди – одна.


    Ніколассон
    #поезія дорога додому дорога, якою я йшов додому, крізь холод та спеку, туман і дим, змагаючись з вітром, болем і втомою, гріла мене завжди. я часто на неї ступав босим, обідраним, як дворові коти, та жодного разу не стримав посмішку, як починав іти. вона то пірнала у хащі стежкою, то розросталася у шосе, повзла крізь міста, де ніхто не мешкав… я йшов. забувши про все. в найглибших річках було надто мілко, найвищі гори зривали сміх. чужі вокзали, мости і домівки, вели мене до своїх. і от, коли рідні дерева гордо мене зустрічали шумом вершин. я був наче Фродо. позаду – Мордор. а я повертаюся в Шир. і в мить, коли в сутінках місяць світився, і сріблом погладжував стебла трави, десь там, на порозі мого дитинства, на мене чекали Ви. і ми невтомно, вголос і пошепки, спільне шукали у різних снах. дорога додому – часто найдовша. але завжди – одна. Ніколассон
    Love
    1
    136views
  • Like
    Love
    4
    144views 1 Shares
  • Все.
    Здалася.

    А до цього знаменного моменту зранку встигла пересапати ВСІ огірки, кабачки, помідори, перці, горохи, петрушки!

    Наїстися озимої моркви та гороху з грядки, вишні з дерева!
    Видудлити півтори літри води!:)

    Тепер би відірвати дупу від ослінчика у дворі та дочеревичити до душу?:)

    Ви там як?
    Цілі?
    Все. Здалася. А до цього знаменного моменту зранку встигла пересапати ВСІ огірки, кабачки, помідори, перці, горохи, петрушки! Наїстися озимої моркви та гороху з грядки, вишні з дерева! Видудлити півтори літри води!:) Тепер би відірвати дупу від ослінчика у дворі та дочеревичити до душу?:) Ви там як? Цілі?
    75views