• 🔥Підпалив мікроавтобус на замовлення з Telegram

    У Білій Церкві 21-річний місцевий житель підпалив Volkswagen, припаркований біля приватних будинків. Завдання, за даними слідства, він отримав від незнайомця через Telegram. Поліцейські встановили та затримали підозрюваного. Суд відправив його під варту.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    🔥Підпалив мікроавтобус на замовлення з Telegram У Білій Церкві 21-річний місцевий житель підпалив Volkswagen, припаркований біля приватних будинків. Завдання, за даними слідства, він отримав від незнайомця через Telegram. Поліцейські встановили та затримали підозрюваного. Суд відправив його під варту. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    18views
  • 11views 0Plays
  • 7views
  • 2 листопада 2025 року
    Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, то ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її.
    -------------

    15 жовтня 2026 року
    Прочитала вже книгу Софія Андрухович "Амадока". Я читала її майже рік, тому що вона взагалі не легко читалася і мені час від часу доводилося відкладати читання щоби відпочити від такого стиль читання. Я довго думала, що написати про цю книгу, і вирішила написати лише про враження від цієї книги, стиль твору такий, що вимагає уважного читання, зосередження на тому, про що йдеться і чому так склалося в родинах і в національностей, які проживали під час окупації чи то під німецьких військ, чи то за радянських часів. Якщо в перший і другий частині мова йшла про українську родину яка була пов'язана з євреями і те що їм усім довелося пережити за німців і совєтів, то в третій і четвертий частині, (якщо я не помиляюся), мова йшла про нашу культурну еліту, яку систематично знищувала радянська влада і пояснення того, чому вона одних знищувала, а інших залишала в живих. Спочатку я була дуже здивована і думала, до чого тут ці люди до вищезгаданих людей і якій стосунок вони мають до них. Лише в кінці книзі мені стало зрозуміло, що до цього. Ця книга також і про те, як така система ламає людські долі, що потім все це відбивається на наступні покоління, які хотіли б знати правду про рідних, але так і ніколи не дізнаються про них всю правду. А радянська система чудово знала, як їх знищувати, щоби українці не знали про своє коріння.
    2 листопада 2025 року Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, то ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її. ------------- 15 жовтня 2026 року Прочитала вже книгу Софія Андрухович "Амадока". Я читала її майже рік, тому що вона взагалі не легко читалася і мені час від часу доводилося відкладати читання щоби відпочити від такого стиль читання. Я довго думала, що написати про цю книгу, і вирішила написати лише про враження від цієї книги, стиль твору такий, що вимагає уважного читання, зосередження на тому, про що йдеться і чому так склалося в родинах і в національностей, які проживали під час окупації чи то під німецьких військ, чи то за радянських часів. Якщо в перший і другий частині мова йшла про українську родину яка була пов'язана з євреями і те що їм усім довелося пережити за німців і совєтів, то в третій і четвертий частині, (якщо я не помиляюся), мова йшла про нашу культурну еліту, яку систематично знищувала радянська влада і пояснення того, чому вона одних знищувала, а інших залишала в живих. Спочатку я була дуже здивована і думала, до чого тут ці люди до вищезгаданих людей і якій стосунок вони мають до них. Лише в кінці книзі мені стало зрозуміло, що до цього. Ця книга також і про те, як така система ламає людські долі, що потім все це відбивається на наступні покоління, які хотіли б знати правду про рідних, але так і ніколи не дізнаються про них всю правду. А радянська система чудово знала, як їх знищувати, щоби українці не знали про своє коріння.
    25views 1 Shares
  • 2 листопада 2025 року
    Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, то ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її.
    -------------

    15 жовтня 2026 року
    Прочитала вже книгу Софія Андрухович "Амадока". Я читала її майже рік, тому що вона взагалі не легко читалася і мені час від часу доводилося відкладати читання щоби відпочити від такого стиль читання. Я довго думала, що написати про цю книгу, і вирішила написати лише про враження від цієї книги, стиль твору такий, що вимагає уважного читання, зосередження на тому, про що йдеться і чому так склалося в родинах і в національностей, які проживали під час окупації чи то під німецьких військ, чи то за радянських часів. Якщо в перший і другий частині мова йшла про українську родину яка була пов'язана з євреями і те що їм усім довелося пережити за німців і совєтів, то в третій і четвертий частині, (якщо я не помиляюся), мова йшла про нашу культурну еліту, яку систематично знищувала радянська влада і пояснення того, чому вона одних знищувала, а інших залишала в живих. Спочатку я була дуже здивована і думала, до чого тут ці люди до вищезгаданих людей і якій стосунок вони мають до них. Лише в кінці книзі мені стало зрозуміло, що до цього. Ця книга також і про те, як така система ламає людські долі, що потім все це відбивається на наступні покоління, які хотіли б знати правду про рідних, але так і ніколи не дізнаються про них всю правду. А радянська система чудово знала, як їх знищувати, щоби українці не знали про своє коріння.
    6views
  • «Анекдоти, вірші та таємні коди: як ви підіймаєте настрій у коментарях до донатів! 💬👇»

    Коли я щоранку перевіряю надходження у "Банки" за попередній день і відкриваю виписки то це не просто цифри - це надзвичайна підтримка та "заряд" ⚡️ вашого гумору, вашої незламності , віри і надії у нашу перемогу і таку потрібну підтримку для наших захисників. Кожен ваш коментар — це окремий вид мистецтва, який змушує або усміхнутися, або розчулитися до сліз! 🥹🎯
    Ось невеличкий зріз коментарів:

    🔹 Гумор проти стресу: «Чому на кладовищі немає вай-фаю? Бо там і так всі офлайн», або історія про рибалку, який просто купається 🎣😂. Ваші жарти — це окрема терапія!
    Мій улюблений жарт про дві зубочистки, хто хоче дізнатися чекаю донат із коментарем "дві зубочистки", повірте він цього вартий;
    🔹 Поетичний фронт: «Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ» 🇺🇦. Вірші Стуса, Шевченка та Сосюри у коментарях просто проймають до мурашок.
    🔹 Турбота та бойовий дух: «На русокосики», «звірятка котики, зайчики, дракончики...», «Щоб ворог швидше зустрівся з дияволом, а наші — повернулись живі додому!».
    🔹 Привітання з новим днем та побажаннями швидкого закриття збору, dntr.cc/rfihx 🇺🇦 нехай буде 333 🍩 щодня ❤️ (від донатерів donater.com.ua 3.3.3.fire), на добру справу, Слава Україні 🇺🇦
    🔹 Загадкові послання: «таємні коди від донатера» алгоритми платформи donater.com.ua, «номерки у лотерейці» та просто котячі лапки 🐾.
    🔹 нікнейми ( SiroP), позовн і🫡 та посилання та профілі у соц.мережах (https://we.ua/)

    Кожна ваша гривня наближає нас до мети і ваші слова в коментарях — це те, що дає сили рухатися далі та нагадує, що ми сильні та непереможні - коли разом.

    🎯 Як долучитися й підняти настрій?
    1️⃣ Переходьте за посиланням на Банку: https://send.monobank.ua/jar/9ijx76dVWY
    2️⃣ Надсилайте свій донат (будь-яка сума важлива!).
    3️⃣ Обов'язково залишайте коментар! Побажання, жарт, улюблена цитата, або просто «на котиків» — дякуємо і читаємо абсолютно все!

    💳Номер картки Банки
    5375 4112 0862 2246

    Тримаймо стрій! Давайте закриємо цей збір на старлінк яскраво та з характером! Скидайте донат, пишіть свій шедевр у коментарях до платежу та діліться цим постом! 👇👇👇

    #донати #збір #волонтери #підтримкаЗСУ #монобанка #разомдоперемоги
    «Анекдоти, вірші та таємні коди: як ви підіймаєте настрій у коментарях до донатів! 💬👇» Коли я щоранку перевіряю надходження у "Банки" за попередній день і відкриваю виписки то це не просто цифри - це надзвичайна підтримка та "заряд" ⚡️ вашого гумору, вашої незламності , віри і надії у нашу перемогу і таку потрібну підтримку для наших захисників. Кожен ваш коментар — це окремий вид мистецтва, який змушує або усміхнутися, або розчулитися до сліз! 🥹🎯 Ось невеличкий зріз коментарів: 🔹 Гумор проти стресу: «Чому на кладовищі немає вай-фаю? Бо там і так всі офлайн», або історія про рибалку, який просто купається 🎣😂. Ваші жарти — це окрема терапія! Мій улюблений жарт про дві зубочистки, хто хоче дізнатися чекаю донат із коментарем "дві зубочистки", повірте він цього вартий; 🔹 Поетичний фронт: «Бо плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ» 🇺🇦. Вірші Стуса, Шевченка та Сосюри у коментарях просто проймають до мурашок. 🔹 Турбота та бойовий дух: «На русокосики», «звірятка котики, зайчики, дракончики...», «Щоб ворог швидше зустрівся з дияволом, а наші — повернулись живі додому!». 🔹 Привітання з новим днем та побажаннями швидкого закриття збору, dntr.cc/rfihx 🇺🇦 нехай буде 333 🍩 щодня ❤️ (від донатерів donater.com.ua 3.3.3.fire), на добру справу, Слава Україні 🇺🇦 🔹 Загадкові послання: «таємні коди від донатера» алгоритми платформи donater.com.ua, «номерки у лотерейці» та просто котячі лапки 🐾. 🔹 нікнейми ( SiroP), позовн і🫡 та посилання та профілі у соц.мережах (https://we.ua/) Кожна ваша гривня наближає нас до мети і ваші слова в коментарях — це те, що дає сили рухатися далі та нагадує, що ми сильні та непереможні - коли разом. 🎯 Як долучитися й підняти настрій? 1️⃣ Переходьте за посиланням на Банку: https://send.monobank.ua/jar/9ijx76dVWY 2️⃣ Надсилайте свій донат (будь-яка сума важлива!). 3️⃣ Обов'язково залишайте коментар! Побажання, жарт, улюблена цитата, або просто «на котиків» — дякуємо і читаємо абсолютно все! 💳Номер картки Банки 5375 4112 0862 2246 Тримаймо стрій! Давайте закриємо цей збір на старлінк яскраво та з характером! Скидайте донат, пишіть свій шедевр у коментарях до платежу та діліться цим постом! 👇👇👇 #донати #збір #волонтери #підтримкаЗСУ #монобанка #разомдоперемоги
    1
    1comments 8views
  • https://www.youtube.com/live/VtZvy0JIkls?si=Ojsg23D1ywN_8g2x
    https://www.youtube.com/live/VtZvy0JIkls?si=Ojsg23D1ywN_8g2x
    WWW.YOUTUBE.COM
    Туркмен Одесский 26!!!
    🔗Збір на потреби ЗСУ:5375-4112-0739-3583 Баланс рахунку: https://send.monobank.ua/jar/5t3d6jbJqdДопомога каналуPayPal: [email protected]://donatello.t...
    1views
  • Фільми які рекомендовані для просмотру
    Фільми які рекомендовані для просмотру
    0views
  • "Дама з Копенгагена" За найліпшим звичаєм та хистом Королівства Данського, де втілено моду преславного кінця століття дев’ятнадцятого, являє нам шляхетна дама з града Копенгагена. Голова її прикрашена капелюшком вигадливим, що мов хмара легка спочиває, оздоблена бантом пишним, шовками та єдвабами майстерно викладеним. Вбрання її — то справжня ода тогочасній елеганції: комір високий, мереживами тонкої роботи облямований, та клейноди коштовні, що на шиї блищать, мов зорі на небі нічнім.

    #MetalRelief #Repousse #MetalArt #WallArtDecor #embossing #fashionhistory #VictorianEra #19thCenturyFashion #AntiqueLook #вікторіанськийстиль
    "Дама з Копенгагена" За найліпшим звичаєм та хистом Королівства Данського, де втілено моду преславного кінця століття дев’ятнадцятого, являє нам шляхетна дама з града Копенгагена. Голова її прикрашена капелюшком вигадливим, що мов хмара легка спочиває, оздоблена бантом пишним, шовками та єдвабами майстерно викладеним. Вбрання її — то справжня ода тогочасній елеганції: комір високий, мереживами тонкої роботи облямований, та клейноди коштовні, що на шиї блищать, мов зорі на небі нічнім. #MetalRelief #Repousse #MetalArt #WallArtDecor #embossing #fashionhistory #VictorianEra #19thCenturyFashion #AntiqueLook #вікторіанськийстиль
    5views