❤️

Вальтер Шеффер

А давайте замінимо прізвище Порошенко на слово допомога.

Ну бо для деяких прізвище Петро Порошенко асоціюється зі словами «барига, бізнес на крові» тощо. А слово допомога апріорі не може бути негативним. Тим більше в наш час, коли ми стоїмо на межі виживання.

Допомагають всі: держава, фонди, західні партнери, волонтери, люди, у яких хтось на війні. Так до чого це я?

Пороха прибрали, залишилась допомога.

У мене виникає питання: допомога — це добре чи погано?

Ви можете сказати, що держава допомагає. Тоді чому її не вистачає? Чому ми і далі збираємо на РЕБи, дрони, автівки і їх ремонт?

Хто більше за всіх мріє, щоб нам перестали допомагати?

Питання риторичне. Але дайте мені, будь ласка, на нього відповідь.

Обмежити діяльність ПП як депутата — це одне.
Обмежити його можливість допомагати фронту — це злочин.

І якщо ви цього не розумієте, то або ви не на фронті, або вам взагалі байдуже, що з цією країною буде далі.

#думки

Ми забули, що таке спілкування! Що таке звичайні зустрічі і гості, яких ти садиш з собою за стіл, на якому звичайна сковорода з смаженою картоплею і салат з капусти і з огірками. Ми давно звикли, що приймати, чи йти в гості - це ДОРОГО!

Дорого купити, дорого приготувати, дорого нарядитися, довго прибирати...

Нам дешевше покласти лайк у соцмережі і скинути букет на стінку. Ми ніби маємо багато друзів, але, зазвичай, не можемо без попередньої домовленості ні піти до них, ні їх запросити...

Ми ніби й багаті, але такі бідні! Дай Боже, нам зрозуміти, що цінним має бути не стіл і наїдки, а ті, хто сидить за столом і спілкування з ними!

#мистецтво
Роботами української народної художниці Катерини Білокур (1900-1961) захоплювався сам Пабло Пікассо. У 1954 році він побачив її роботи на виставці, назвав їх геніальними і порівняв українку з відомою всьому світові художницею Серафін Луїс.

Цар-колос, 1949 рік

#поезія

Сама від себе хочу у відпустку!
Від тих думок,що спати не дають.
Згорнути б все погане в гарну хустку
І десь дуже далеко жбурануть.
Проснутись хочу,коли сонце збудить,
А може запах кави ,що п'янить,
А може спів пташиний чи метелик, що так тихенько в хату залетить.
І цілий день в улюбленій піжамі і загорнувшись у легенький плед
Забуду про всі думи,навіть плани
І відключу напевно інтернет.
Сьогодні моїм другом буде тиша.
Так краще мабуть слухати себе.
Не буду перейматись, метушитись
Все відпущу.....нехай собі іде.
Візьму чистий листок,любиму ручку
Й писати буду,що впаде на душу.
На це ніколи я не мала чАсу,
А так багато ще сказати мушу.
Вже чую,що релакс цей зараз прОйде,
Не вмію я спокійно відпочити.
СХОДИЛА У ВІДПУСТКУ до 7 аж.
Город ,, гуде ".
ПОБІГЛА ДАЛІ ЖИТИ!!!!

Гречковська Л.М.