Колись давно…
Декілька минулих життів тому…
Оленька Olga Fedorovich надіслала мені якусь кількість деревовидних півоній та невідомий для мене чагарник під назвою керія.
Півонії я зі старанністю роздавала на три села.
Залишила собі одну.
Яка закінчився років два тому…
Керія виросла в здоровезний кущ!
Біля нього любила сидіти моя матуся…
То ковіньки свої на його гілля чіпляла!:)
То впускала на нього свою табуретку, яку використовувала як стіл для сніданка!:)
То сама на нього падала!:) Всім організЬмом!:)
То вміст свого горщика під нього вихлюпувала, пташечка моя, курочка-пасочка!:) Нехай їй там, у засвітах, буде спокійно!
Знищувала старанно, так…
А ще матусі допомогала знищити ту керію моя собака Лєся!:)
Памʼятаєте мою бернку, в евакуації якої з Донбасу до нас була задіяна величезна кількість людей?
Якось повертаємося з Кратової Говтви, з розплідника квіткового, з колежанками!:)
Петунії мої вивантажуємо з автівки!:)
Леся дуже боялася, коли я виходила з двору надовго, бо колись в її житті вже траплялося, що я з дітьми вийшла з двору на трошки…
Й не повернулася…
А замість нас прийшли голод та Гради у городі, які гатили по Авдіївці…
Лєся так раділа моєму поверненню, що в щасливих стрибках зззззнесла кхям майже увесь кущ керії…
Колежанки мої зібрали поламане гілля та й увезли в свої квітники.
Напхали ті уламки прям в землю!
Й ті керії чудово в них поприживалися!
Коли моя матуся остаточно мою керію загробила, вже вони ділилися зі мною своїми керіями мого розведення!!!
То я про що взагалі?
Життя триває…
Оленька з того часу двічи переїжджала. Останній раз ну дуже далеко.
Давно нема її куща.
Нема моїх матусі та собаки Лєсі…
А керія знов квітне!!!
Й з землі росте новими гілками!!!
То невсеремося ж?
Колись давно…
Декілька минулих життів тому…
Оленька Olga Fedorovich надіслала мені якусь кількість деревовидних півоній та невідомий для мене чагарник під назвою керія.
Півонії я зі старанністю роздавала на три села.
Залишила собі одну.
Яка закінчився років два тому…
Керія виросла в здоровезний кущ!
Біля нього любила сидіти моя матуся…
То ковіньки свої на його гілля чіпляла!:)
То впускала на нього свою табуретку, яку використовувала як стіл для сніданка!:)
То сама на нього падала!:) Всім організЬмом!:)
То вміст свого горщика під нього вихлюпувала, пташечка моя, курочка-пасочка!:) Нехай їй там, у засвітах, буде спокійно!
Знищувала старанно, так…
А ще матусі допомогала знищити ту керію моя собака Лєся!:)
Памʼятаєте мою бернку, в евакуації якої з Донбасу до нас була задіяна величезна кількість людей?
Якось повертаємося з Кратової Говтви, з розплідника квіткового, з колежанками!:)
Петунії мої вивантажуємо з автівки!:)
Леся дуже боялася, коли я виходила з двору надовго, бо колись в її житті вже траплялося, що я з дітьми вийшла з двору на трошки…
Й не повернулася…
А замість нас прийшли голод та Гради у городі, які гатили по Авдіївці…
Лєся так раділа моєму поверненню, що в щасливих стрибках зззззнесла кхям майже увесь кущ керії…
Колежанки мої зібрали поламане гілля та й увезли в свої квітники.
Напхали ті уламки прям в землю!
Й ті керії чудово в них поприживалися!
Коли моя матуся остаточно мою керію загробила, вже вони ділилися зі мною своїми керіями мого розведення!!!
То я про що взагалі?
Життя триває…
Оленька з того часу двічи переїжджала. Останній раз ну дуже далеко.
Давно нема її куща.
Нема моїх матусі та собаки Лєсі…
А керія знов квітне!!!
Й з землі росте новими гілками!!!
То невсеремося ж?
Українська
English
