Доброго дня всім, після не дуже приємних вчорашніх новин.
Ви, бачу, також не спали. Цілком розділяю думку, що наступного тижня новин буде багато й різних, але всі — про можливий саміт двох підстаркуватих дідів на Алясці.
Багато з вчорашнього було передбачувано. Дід Донні прагне статусу миротворця всіх часів. Іноді він лише фіналізує те, що готувалось до нього, як-от мирний договір Вірменії й Азербайджану, де дуже допомогла Туреччина. Але Ізраїль-Палестина та війна рф проти України не вирішені. В обох конфліктах від Трампа головний переговорник — один і той самий любитель чебуреків.
Дід дає Вові дедлайн, санкцій не хоче ніхто, тож знаходять просте рішення. Так, наступ триває, орків більше, є втрати, але Покровськ, Часів Яр і Торецьк досі українські. Пуйло хоче «віддати» частини Донеччини — і тоді «мир». Для Донні це лише пляма на мапі.
Ще аргумент: окупанти теж втратили там багато людей, тож санкції відкладаються, Путін «за мир», Вова молодець, Зеленського примусять, Нобель вручено, Донні в короні.
Але як це «продати» українцям? Американське опитування: 69% за мир, 24% — за війну до перемоги. Але мир чи капітуляція? Те, до чого схиляють Україну — це капітуляція перед терористичним режимом, якому Трамп допомагає взяти перемогу в красивій обгортці.
Про території говорять, про людей — забувають. Це долі мільйонів без прав, біженці, розділені сім’ї. Якщо обговорюють землі, треба вимагати:
1. Збереження громадянства.
2. Вивчення української мови і традицій.
3. Вільний перетин з Україною.
4. Право повертатись до домівок.
5. Пріоритет медичного забезпечення.
6. Нормальні комунальні послуги.
І компенсації за житло.
Учора Зеленський знову згадав про дипломатичний шлях. У 2022-му він казав: повертати навіть одну людину, якщо вона страждає від окупантів. А тут — мільйони. Тому… думайТЕ.
Доброго дня всім, після не дуже приємних вчорашніх новин.
Ви, бачу, також не спали. Цілком розділяю думку, що наступного тижня новин буде багато й різних, але всі — про можливий саміт двох підстаркуватих дідів на Алясці.
Багато з вчорашнього було передбачувано. Дід Донні прагне статусу миротворця всіх часів. Іноді він лише фіналізує те, що готувалось до нього, як-от мирний договір Вірменії й Азербайджану, де дуже допомогла Туреччина. Але Ізраїль-Палестина та війна рф проти України не вирішені. В обох конфліктах від Трампа головний переговорник — один і той самий любитель чебуреків.
Дід дає Вові дедлайн, санкцій не хоче ніхто, тож знаходять просте рішення. Так, наступ триває, орків більше, є втрати, але Покровськ, Часів Яр і Торецьк досі українські. Пуйло хоче «віддати» частини Донеччини — і тоді «мир». Для Донні це лише пляма на мапі.
Ще аргумент: окупанти теж втратили там багато людей, тож санкції відкладаються, Путін «за мир», Вова молодець, Зеленського примусять, Нобель вручено, Донні в короні.
Але як це «продати» українцям? Американське опитування: 69% за мир, 24% — за війну до перемоги. Але мир чи капітуляція? Те, до чого схиляють Україну — це капітуляція перед терористичним режимом, якому Трамп допомагає взяти перемогу в красивій обгортці.
Про території говорять, про людей — забувають. Це долі мільйонів без прав, біженці, розділені сім’ї. Якщо обговорюють землі, треба вимагати:
1. Збереження громадянства.
2. Вивчення української мови і традицій.
3. Вільний перетин з Україною.
4. Право повертатись до домівок.
5. Пріоритет медичного забезпечення.
6. Нормальні комунальні послуги.
І компенсації за житло.
Учора Зеленський знову згадав про дипломатичний шлях. У 2022-му він казав: повертати навіть одну людину, якщо вона страждає від окупантів. А тут — мільйони. Тому… думайТЕ.
Українська
English
