Мій січень. Січень став для мене місяцем змін. Створення нової себе. І встановлення нових звичок. Пройшов місяць доволі швидко. Навіть не помітила як він пройшов. Тиждень тому вийшли на навчання, за яким я під час канікул встигла скучити. Важко але звикаєш швидко до такого темпу. З'явилися нові предмети, серед яких довгоочікуваний медичний. За це й місяць прочитано 3 книги: "Переможців не судять", О.Еуласов. "Мистецтво любові" Е.Фром "Убивство на сходах...." Віри Кулико. Не багато але вже щось💫 також я стала читати коден день по 20 сторінок. І майже відмлвилася від вживання цукру. Це було важко але зараз я вже звикла. Також в моїй міні бібліотеці з'явилися нові книги, якісь обмінювала, якісь дарували. Загалом це й рік почався з помітних змін. Я пофарбувалася в рудий. Давно хотіла але якось не наважувалася... Також я трошки писала і працювала над збіркою і романом. Також визначною подією стало доєднання до поетичного, письменницького ком'юніті. Де купа підтримки і віри. 🕊🤍 От так і пройшов мій місяць.... #підсумокмісяця

РОЗУМІННЯ Крізь усі роки є розуміння, Що цінність наша – не гроші й майно, А тиша, що лікує сумління, І зранку у хаті світле вікно. Відчути, як же пахне світанок, Як сонце світить і сходить ранок, Як світ завмирає у днях майбуття, Оце є багатство твого життя. Немає ціни нашій свободі, Як шлях обереш, то так і прямуй, Як можеш іти, то тільки пильнуй, Щоб серце твоє стало в пригоді. Минає все там, де є каяття. Лиш спогад дає таке почуття. Щастя не в ночах гучних гулянок, А коли нема сварок та п’янок. Тож, цінуй те, що ти маєш давно, Що забирає темне сумління, Бо все життя – це не гроші й майно, А радість душі та розуміння. Мирослав Манюк 01.02.2025

https://www.youtube.com/live/LH9RzcnK84Y?si=_S47Gi0QyzK4g96b

https://youtu.be/uzkhGzRsfxM?si=Qj2gFAuhQ59dNrVM

https://youtu.be/SLysQEcAfZA?si=ikXDqP99T2PzqEqR

#життя Є Жінки - яких чекають. Є Жінки - яких шукають. Є Жінки - які залишаться мрією для тих чоловіків, що у пошуках їх нишпорять. Є Жінки - які "сюрприз". Є Жінки - які "подарунок". Є Жінки - як в жаркий полудень "бриз". Є - "зірки," світло яких дуже яскраве. Є Жінки - які "затишок", а є які "відрада". І є ще - яких і не чекають, вони приходять самі - як "нагорода". І в кожній Жінці прихований і рай, і пекло. І ти отримаєш те, що в ній відкриєш... Чи джерело життя, щастя і нагород Чи інше що... але неодмінне те, чого ти вартий

#цитати …..Життя ні на що не дає гарантій. Але поки воно триває, варто багато чому навчитися: випромінювати любов, вірити в краще, дякувати за все хороше, радіти щодня... Нехай нам на все вистачить душевних сил...

"Закоханий” Надя Біла Видавництво ArtBooks Життя Антона щасливе і безхмарне, яким може бути у гарненького 18-річного хлопа з заможної родини, баскетболіста, напрочуд популярного у дівчат. І все це перевернув один лише прийом у стоматолога Дениса. Перші стосунки з чоловіком стали для хлопця одкровенням, і йому довелося оновлювати свою картину світу. Пів книги я хотіла плакати, бо мені було шкода Антона, а пів книги хотіла, як той Галк, крушити та бити більшу частину персонажів! Бо вона показує шлях самоідентифікації та проблеми, з якими в процесі може зіштовхнутися людина. А проблем виходить достобіса, бо, звісно, суспільство вже трошечки у своєму познанії прєісполнілось, але не настільки, щоб подолати гомофобію. Ми сидимо в голові у персонажа і проходимо разом з ним по всій цій воронці. Антон переживає, не розуміє, як його тепер сприйматиме оточення, і не знає, що далі робити. Тим паче що це не скасувало інших проблем - як шукати кохання, як відстоювати себе і свої кордони, як спілкуватися з батьками та друзями, яку обрати професію. Якщо “Червоний, білий та королівський синій” за рівнем реалістичності десь ближче до Сари Маас, то “Закоханий” виглядає як самісіньке життя. Якщо ви чекали від книги легкості та романтики через цю мімімі чарівну обкладинку, хрін вам. Вона щемка, сумна, місцями депресивна, але така захоплива, що я два дні не випускала її з рук, поки не дочитала! Хотіла одного, отримала дещо діаметрально протилежне і при цьому була в захваті! Думаю, поціновувачам квір-літератури варто придивитися до цієї історії. Єдине - я все ж сподівалася на інший фінал, але, напевно, то вже моя внутрішня ванілька підвивала, коли я годувала її склом) #книжковий_відгук #Лана_читає