🇺🇦🥋🥈Іларія Цуркан — срібна призерка Кубка Європи з дзюдо серед юніорів, що відбувся в угорському Пакші🇭🇺.

Юна дзюдоїстка з Одеси вийшла до фіналу вагової категорії до 63 кг, де поступилася більш досвідченій суперниці з Ізраїлю Керем Прімо.

👏Вітаємо Іларію з нагородою Кубка Європи та бажаємо успіхів на наступних змаганнях!
#дзюдо #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

День Blasé
День Blasé (Blasé Day) або День пересичення або День байдужості, що відзначається 25 листопада, – це свято, яке дозволяє людям відчути байдужість та висловити невдоволення тим, що вони вважають звичайним, навіть якщо це суперечить загальному уявленню.

Посеред нашого метушливого життя, де кожен день дає можливість щось відсвяткувати та відзначити, День Blasé виділяється як унікальне й дивне свято, яке спонукає нас зробити крок назад і насолодитися байдужістю. Це особливе свято дозволяє нам на мить відключитися від нашого звичайного ентузіазму, шаленого темпу й прийняти більш стримане, безтурботне ставлення до численних життєвих подій. Запозичене з багатої французької спадщини, слово “blasé” означає стан незворушності, можливо, через надмірне захоплення чудесами життя. Але що саме стоїть за цим днем незворушного визнання? Нумо досліджувати!

Хто такі Blasé?
Що ж таке Blasé? Blasé — це французьке слово, яке виникло в 19 столітті. На тих, кого називають «Blasé» (блазі), важко справити враження, оскільки вони байдужі до багатьох речей. Здебільшого через те, що вони бачили чи пережили це раніше. Це може статися через надмірне захоплення чимось або через багато цікавих і захоплюючих життєвих подій. Наприклад, того, хто часто подорожує та відвідав багато цікавих місць, важко вразити чимось в новій країні. Мабуть, ви вже впізнали себе або когось із близьких у такому стані? Але не поспішайте піддавати осуду.

Як відзначають День пересичення?
Якщо ви постійно вдаєте, що вас щось вражає, то це ідеальний день для того, щоб дозволити собі не вражатись, а навпаки – поскаржитися на все поспіль.
Знайти радість у повсякденному. Сьогодні дозвольте кожному повсякденності життя накрити без особливих роздумів. Чи то повторювана мелодія по радіо, чи одноманітність чергового бутерброда на обід, знайдіть спокій у байдужості та простоті.
Занурення в рутину. Зануртеся в саму суть рутинних завдань. Діяльність, яку ви зазвичай вважаєте монотонною, може стати родзинкою вашого дня. Чи то сортування небажаної пошти, чи то прибирання занедбаних куточків будинку, чи то просто стояння в черзі без реальної мети – сьогодні все це має значення.
Зробіть перепочинок. Ставши дорослими, ми часто забуваємо, як нам було нудно в дитинстві, коли ми скаржилися на те, що нам нічого робити. У цей День Blasé згадайте це відчуття. Відключіться від безперервного ритму життя, сповільніть темп і прийміть трохи небуття. Нехай моменти спокою і відсутності хвилювань стануть вашим “таємним місцем” для перезавантаження та відновлення ресурсів.
Залучення до повторення. У День Blasé повторення не просто заохочується, воно святкується. Беріть участь у заходах, які не обов’язково пропонують новизну. Слухайте одну й ту саму пісню кілька разів, дивіться повтори старих шоу або готуйте одну й ту саму страву на вечерю. Насолоджуйтесь комфортом передбачуваності.
Справи, які виходять за межі Blasé
Хоча День Blasé оспівує байдужість, в житті є сфери, які вимагають нашої неухильної уваги:

Донати та підтримка ЗСУ.
Забезпечення фінансового добробуту або оплата всіх рахунків.
Визнання маленьких радощів у житті, таких як насолода від ранкової кави.
Цінувати сентиментальні моменти, наприклад, грати разом з дитиною або бути присутнім на святкуванні важливої події у житті друга, підтримувати звʼязок зі своєю бабусею чи дідусем тощо.
І найголовніше – знаходити причини святкувати життя, навіть у найбуденніші його моменти.
День Blasé нам нагадує про насолоду від моментів спокійної байдужості. Пам’ятайте, що час від часу бути безтурботним – це нормально, адже справжня суть життя полягає в незліченних емоціях, які ми відчуваємо. Тож святкуймо всі відтінки життя, навіть якщо це відбувається з легким відтінком байдужості!

Дивовижна осінь йде по нашім краю
🍁🍁🌿🌿🍂🍂🍁🍁🌿🌿🍂🍂🍁🍁🌿🌿🍂🍂
Дивовижна осінь. В ній чарівні квіти.
Від краси цієї хочеться радіти.
Хочеться літати і пісні співати,
Хочеться всім людям добрість передати
І любов, і щирість, і тепло, та ласку,
На Землі створити дивовижну казку.
Щоб жили всі в мирі, в радості й любові,
Всім передавали щирість в кожнім слові.
Щоб були всі люди мудрі і прекрасні,
А щоб дні настали мирні, тихі, ясні.
І, щоб Україна перемогу мала,
Щоб жила у мирі і біди не знала.
Поможи нам, Боже, ворога прогнати,
В цьому світі завжди правду й мудрість мати.
Поможи нам, Боже, біди всі здолати
І у цьому світі мирно процвітати!
Дивовижна осінь йде по нашім краю.
Наша перемога буде! Я це знаю!

#історія #постаті
Митрополит Епіфаній: Молодий очільник стародавньої кафедри.
3 лютого свій день народження (і водночас річницю інтронізації) святкує Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. У 2019 році він став першим Предстоятелем автокефальної Православної церкви України, очоливши процес релігійного відокремлення від москви, який багато хто вважав неможливим протягом століть. ⛪🇺🇦

Його шлях до патріаршого престолу був стрімким. Ставши митрополитом у віці 39 років, він став одним із наймолодших предстоятелів у православному світі. Це був свідомий вибір Об'єднавчого собору — ставка на нове покоління, не обтяжене радянським минулим та зв'язками зі спецслужбами «сусідньої» держави. Епіфаній став символом того, що українська церква може бути сучасною, відкритою та, головне, справді незалежною. 🕊️📜

Отримання Томосу про автокефалію з рук Вселенського патріарха Варфоломія стало фінальною крапкою в тривалій історичній суперечці. Для Епіфанія це означало початок величезної роботи: об'єднання громад, розбудова церковних інституцій та протидія шаленому інформаційному (і не тільки) тиску з боку рпц. Його спокійний, виважений стиль спілкування став контрастом до агресивної риторики «руского міра». 🛡️🌍

Під час повномасштабного вторгнення роль митрополита трансформувалася. Він став одним із голосів української стійкості, постійно нагадуючи, що захист своєї землі та свободи — це не просто право, а священний обов'язок. Епіфаній активно сприяє переходу парафій до ПЦУ, що є частиною ширшого процесу деколонізації українського простору. 🕯️💪

Сьогодні Митрополит Епіфаній — це не лише релігійний лідер, а й важлива постать у державотворенні. Він доводить, що віра може бути сучасною, а церква — патріотичною, не втрачаючи при цьому своєї духовної місії. Історія пишеться на наших очах, і він — один із її головних авторів у церковному обладунку. 🏛️✨

5 міфів про військових кореспондентів, в які досі вірять🤯
Міф 1:Військовий кореспондент — це завжди чоловік у камуфляжі.
Факт: У світі багато жінок, які працюють на передовій. Вони беруть інтерв’ю, пишуть репортажі, готують аналітику. Стать не визначає професійну здатність.

Міф 2: Це романтика й адреналін.
Факт: Реальність — це безсонні ночі, сльози, тиша після вибуху і постійна відповідальність за кожне слово. Адреналіну тут мало, а ось моральний тиск — дуже багато.

Міф 3: Журналіст на війні — це герой.
Факт: Ми не герої. Ми свідки. Герої — ті, хто стоїть на передовій. Наша робота — дати голос їхній історії.

Міф 4: Військовий журналіст завжди працює з камерами та мікрофонами.
Факт: Часто це блокнот, диктофон або ноутбук. Більшість матеріалів готуються в умовах обмеженого зв’язку, інтернету чи навіть у “польових” умовах.

Міф 5: Військова журналістика — нова і модерна професія.
Факт: Вона існує століттями. Перші відомі військові кореспонденти з’явилися ще під час Кримської війни (1853–1856). Їхні репортажі друкували в газетах, і саме вони сформували стандарти правди, ризику та етики, які діють і сьогодні.
Військова журналістика — це не романтика і не шоу. Це відповідальність, правда і історія, яку ніхто інший не розкаже.
#журналістика #військовакореспонденція #журналістка

🇮🇪 «Слухайте, люди, треба працювати!» Посол розповіла, як українські біженці адаптуються в Ірландії

Посол України в Ірландії Лариса Герасько в інтерв'ю «Главкому» заявила, що українські біженці в цій країні мають усвідомити, що державна допомога не буде вічною, і що треба працювати.

Герасько зазначила, що частина українців активно адаптується, вивчає мову та шукає роботу, але є й ті, хто «просто не хоче нічого робити».
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини