Українська
English
УЛЮБЛЕНА ВУЛИЦЯ, СМАЧНА РИБА, РІДНА КВАРТИРА. ЗА ЧИМ СУМУЮТЬ БЕРДЯНЦІ, ОКРІМ МОРЯ – ОПИТУВАННЯ.
Якщо уявити Бердянськ без моря, то що залишиться? Пісок без хвиль, місто без прибою, серце без ритму. Та, звісно ж, для бердянців море не єдине, за чим болить. Наша редакція зібрала відповіді містян і ось чого їм найбільше не вистачає.
Хтось відповів без вагань: «Без моря нікуди!». Інший коротко написав:
«Тільки море». Для багатьох це символ дому і запах дитинства.
❗«Азовське море має бути на своєму місці. Бо Бердянськ без моря – то вже не Бердянськ.»
Та інші коментарі вразили глибше, бо виявилося, навіть якби море зникло, любов до міста залишилася б.
❗«Сумую не за морем, а за тим, що є в Бердянську».
❗«Я й зараз сумую не так за морем, як за будь-чим, що є в Бердянську. По-перше, це відчуття домівки, затишку, спокою, тихої гавані, до якої можна було повернутися серед шторму життя. Все в ньому таке рідне, близьке: кожен дворик, закуточок, крамничка…»
Інший коментар не менш щемкий:
❗«Я б сумувала за хатою, бо іншої немає».
Інший коментар короткий, але точний:
❗«А хіба ми сумуємо лише за морем?»
‼️Сум за рідними
❗Для декого море не головне, бо залишилися ті, кого не можна повернути.
❗«Я сумую за своєю мамою, за сестрами, за друзями. Ми, бердянці, море майже не бачили, зате кожного знали в обличчя».
Хтось писав:
❗«У Бердянську лишилася мама…»
Інший додавав:
❗«Тільки за кладовищем, де мої рідні. Навіть про море не сумуємо».
Є й ті, хто зізнається, що сумує за вулицею свого дитинства – за зустрічами біля школи, які стали традицією.
❗«Ми з друзями мали звичку двічі на рік збиратись біля рідної школи, навіть коли вже давно не жили в місті».
‼️«Бердянськ – це дім».
Одна з коментаторок написала:
❗«То не у всіх містах є море чи гори. Є дім, є друзі, є улюблені місця, є спогади про щасливі часи, за якими завжди сумуєш. Бердянськ – це дім!»
А хтось іронічно додав:
❗«Без моря було б як у Токмаку – сірість і тиша»
За кожним словом відчувається: море робить місто особливим, але люди – наповнюють його сенсом.
‼️«Сумую за французькою булочною, за подушкою, за Азмолом»
Бердянці згадують дрібниці, що здаються неважливими, але саме вони й мають сенс.
❗«Сумую за французькою булочною».
❗«За рідним Азмолом, у нього завжди був свій вайб».
❗«За своєю подушкою».
❗«Без моря нікуди, але ще дуже за смачною рибкою скучаю».
Якщо уявити Бердянськ без моря, то що залишиться? Пісок без хвиль, місто без прибою, серце без ритму. Та, звісно ж, для бердянців море не єдине, за чим болить. Наша редакція зібрала відповіді містян і ось чого їм найбільше не вистачає.
Хтось відповів без вагань: «Без моря нікуди!». Інший коротко написав:
«Тільки море». Для багатьох це символ дому і запах дитинства.
❗«Азовське море має бути на своєму місці. Бо Бердянськ без моря – то вже не Бердянськ.»
Та інші коментарі вразили глибше, бо виявилося, навіть якби море зникло, любов до міста залишилася б.
❗«Сумую не за морем, а за тим, що є в Бердянську».
❗«Я й зараз сумую не так за морем, як за будь-чим, що є в Бердянську. По-перше, це відчуття домівки, затишку, спокою, тихої гавані, до якої можна було повернутися серед шторму життя. Все в ньому таке рідне, близьке: кожен дворик, закуточок, крамничка…»
Інший коментар не менш щемкий:
❗«Я б сумувала за хатою, бо іншої немає».
Інший коментар короткий, але точний:
❗«А хіба ми сумуємо лише за морем?»
‼️Сум за рідними
❗Для декого море не головне, бо залишилися ті, кого не можна повернути.
❗«Я сумую за своєю мамою, за сестрами, за друзями. Ми, бердянці, море майже не бачили, зате кожного знали в обличчя».
Хтось писав:
❗«У Бердянську лишилася мама…»
Інший додавав:
❗«Тільки за кладовищем, де мої рідні. Навіть про море не сумуємо».
Є й ті, хто зізнається, що сумує за вулицею свого дитинства – за зустрічами біля школи, які стали традицією.
❗«Ми з друзями мали звичку двічі на рік збиратись біля рідної школи, навіть коли вже давно не жили в місті».
‼️«Бердянськ – це дім».
Одна з коментаторок написала:
❗«То не у всіх містах є море чи гори. Є дім, є друзі, є улюблені місця, є спогади про щасливі часи, за якими завжди сумуєш. Бердянськ – це дім!»
А хтось іронічно додав:
❗«Без моря було б як у Токмаку – сірість і тиша»
За кожним словом відчувається: море робить місто особливим, але люди – наповнюють його сенсом.
‼️«Сумую за французькою булочною, за подушкою, за Азмолом»
Бердянці згадують дрібниці, що здаються неважливими, але саме вони й мають сенс.
❗«Сумую за французькою булочною».
❗«За рідним Азмолом, у нього завжди був свій вайб».
❗«За своєю подушкою».
❗«Без моря нікуди, але ще дуже за смачною рибкою скучаю».
УЛЮБЛЕНА ВУЛИЦЯ, СМАЧНА РИБА, РІДНА КВАРТИРА. ЗА ЧИМ СУМУЮТЬ БЕРДЯНЦІ, ОКРІМ МОРЯ – ОПИТУВАННЯ.
Якщо уявити Бердянськ без моря, то що залишиться? Пісок без хвиль, місто без прибою, серце без ритму. Та, звісно ж, для бердянців море не єдине, за чим болить. Наша редакція зібрала відповіді містян і ось чого їм найбільше не вистачає.
Хтось відповів без вагань: «Без моря нікуди!». Інший коротко написав:
«Тільки море». Для багатьох це символ дому і запах дитинства.
❗«Азовське море має бути на своєму місці. Бо Бердянськ без моря – то вже не Бердянськ.»
Та інші коментарі вразили глибше, бо виявилося, навіть якби море зникло, любов до міста залишилася б.
❗«Сумую не за морем, а за тим, що є в Бердянську».
❗«Я й зараз сумую не так за морем, як за будь-чим, що є в Бердянську. По-перше, це відчуття домівки, затишку, спокою, тихої гавані, до якої можна було повернутися серед шторму життя. Все в ньому таке рідне, близьке: кожен дворик, закуточок, крамничка…»
Інший коментар не менш щемкий:
❗«Я б сумувала за хатою, бо іншої немає».
Інший коментар короткий, але точний:
❗«А хіба ми сумуємо лише за морем?»
‼️Сум за рідними
❗Для декого море не головне, бо залишилися ті, кого не можна повернути.
❗«Я сумую за своєю мамою, за сестрами, за друзями. Ми, бердянці, море майже не бачили, зате кожного знали в обличчя».
Хтось писав:
❗«У Бердянську лишилася мама…»
Інший додавав:
❗«Тільки за кладовищем, де мої рідні. Навіть про море не сумуємо».
Є й ті, хто зізнається, що сумує за вулицею свого дитинства – за зустрічами біля школи, які стали традицією.
❗«Ми з друзями мали звичку двічі на рік збиратись біля рідної школи, навіть коли вже давно не жили в місті».
‼️«Бердянськ – це дім».
Одна з коментаторок написала:
❗«То не у всіх містах є море чи гори. Є дім, є друзі, є улюблені місця, є спогади про щасливі часи, за якими завжди сумуєш. Бердянськ – це дім!»
А хтось іронічно додав:
❗«Без моря було б як у Токмаку – сірість і тиша»
За кожним словом відчувається: море робить місто особливим, але люди – наповнюють його сенсом.
‼️«Сумую за французькою булочною, за подушкою, за Азмолом»
Бердянці згадують дрібниці, що здаються неважливими, але саме вони й мають сенс.
❗«Сумую за французькою булочною».
❗«За рідним Азмолом, у нього завжди був свій вайб».
❗«За своєю подушкою».
❗«Без моря нікуди, але ще дуже за смачною рибкою скучаю».
559views
