Для молока в приватному господарстві беруть зааненську, альпійську чи нубійську породу або їхні помісі з місцевими козами. Добра коза при повноцінній годівлі дає орієнтовно 600–1000 л за лактацію, але до цієї цифри доходять лише тоді, коли взимку в ясла йде якісне сіно, а до нього зерно з розрахунку на надій. Порода задає стелю, а годівля вирішує, чи ви до неї дійдете.

Першим числом, яке треба порахувати ще до покупки кіз, є сіно: на одну дорослу козу на зиму заготовляють 400–600 кг.

Молочні породи: що обрати

Цифри надою в таблиці орієнтовні і стосуються дорослих кіз на повноцінній годівлі. Перша лактація зазвичай помітно нижча.

Козу вибирають за вим'ям і станом здоров'я, а назва породи в оголошенні мало що гарантує. Перед покупкою перевірте кілька речей:

• вим'я м'яке, після доїння помітно спадається і стає складчастим, два соски одного розміру і на одному рівні;
• вік за зубами: у дворічної кози дві пари постійних різців, повний набір з восьми постійних у чотири роки;
• надій матері, а краще й дочок цього ж цапа, записаний за всю лактацію: разовий надій у найкращий день мало що каже;
• коза не кашляє, не кульгає, шерсть блищить, у куточках очей немає виділень.

Найчастіша помилка новачка полягає в покупці «породистої» кози без документів і без відомого надою матері. На біле забарвлення і стоячі вуха схожі багато помісей, а надій у них може бути вдвічі нижчим, ніж ви очікуєте.

Приміщення і вигул

У козятнику закладають 1,5–2,5 м² на дорослу козу. Окремо відгороджують загін для козенят і окремо для цапа: цап поруч із дійними козами передає молоку свій запах.

Козам потрібні сухість і вентиляція без протягів. Вогка підстилка і аміачне повітря швидше дають хвороби легень і копит, ніж холод. Температура взимку для кітних кіз і козенят не нижче +5…+6 °C, решта стада переносить і нижчу, якщо сухо. Підлогу роблять з настилом або товстим шаром підстилки, соломи на неї йде орієнтовно 0,5–1 кг на голову на добу.

Для доїння зручно зробити окремий станок з підйомом на 40–50 см і годівничкою спереду: коза стоїть спокійно, поки їсть свою порцію зерна, а доярка не працює зігнувшись.

Сіно дають у ясла з решіткою на висоті, до якої коза дістає, стоячи на підлозі. Кози перебирають корм і те, що впало, вже не їдять: із підлоги в гній іде до третини сіна, тобто з 500 кг на голову втрачається понад 150 кг.

Огорожа вигулу має бути заввишки 1,2–1,5 м. Нижчу кози перестрибують або перелазять, спираючись на сітку. Дерева в межах вигулу обгортають сіткою, бо кора, обгризена по колу, губить молодий сад за один сезон.

Годівля і річний цикл

Зимовий раціон дійної кози складається з 2–3 кг сіна на добу і 0,3–0,5 кг концентратів, до яких додають орієнтовно 250–300 г на кожен літр надою. Коренеплоди, буряк чи моркву, дають нарізаними, щоб коза не вдавилася. Сіль-лизунець висить постійно, вода є цілодобово, а взимку її підігрівають: холодну воду коза п'є менше, і надій падає.

Кози розмножуються сезонно. Парування припадає на вересень–листопад, кітність триває близько 150 днів, тож окоти йдуть у лютому–квітні. За 45–60 днів до окоту козу запускають, тобто поступово припиняють доїти, щоб вим'я відпочило і в плоду було досить поживних речовин. Лактація триває 8–10 місяців, пік надою припадає на другий-третій місяць після окоту.

Козеня має отримати молозиво протягом першої години після народження, поки кишечник найкраще його засвоює. Перші тижні козенят випоюють 4–5 разів на добу теплим молоком, з 2–3 тижнів підкладають сіно і трохи зерна, а від матері відлучають у 2–3 місяці.

Доять двічі на день в один і той самий час. Перед доїнням вим'я миють теплою водою і витирають насухо, перші цівки здоюють в окрему посудину і дивляться, чи немає пластівців. Молоко проціджують і охолоджують до +4…+6 °C протягом 2 годин після доїння. Якщо молоко йде на продаж або на сир, без холодильника чи ванни з проточною холодною водою не обійтися.

Заготівля корму: розрахунок сіна і техніка

На 10 кіз потрібно 4–6 т сіна на зиму. Природний луг дає орієнтовно 1,5–3 т сіна з гектара за сезон, залежно від укосу і вологи, отже для 10 голів знадобиться 2–3 га сінокосу. Інший варіант полягає в покупці сіна, але тоді якість доводиться перевіряти в кожній партії.

Косять на початку цвітіння злаків або у фазі бутонізації бобових: у цей момент у траві найбільше поживних речовин. Перестояна трава стає грубою, кози вибирають із неї листя, а стебла лишають у яслах. Сіно, яке під час сушіння двічі намокло, теж втрачає значну частину поживності.

Косою двічі за літо скосити 2–3 га, розворушити і зібрати сіно до дощу одна людина фізично не встигає. Тому власники стада на 10–20 кіз порівнюють мінітрактори бу в наявності на 18–25 к.с. із заднім ВВП, під які є сегментна чи роторна косарка і граблі-ворушилка: гектар такою машиною скошують за 1–2 години. Якщо сіно пресують, потрібен ще прес-підбирач, а фронтальний навантажувач узимку щотижня вивозить гній з кошари.

Готове сіно зелене, пахне травою, без пилу і плісняви. Перед укладанням перевірте вологість: жмут, скручений у джгут, має шелестіти і не виділяти вологи. Зберігають сіно під дахом на піддонах або настилі: на голій землі нижній шар тягне вологу і пріє.

Ветеринарія, документи і збут

Кіз ідентифікують вушними бирками і реєструють через державну ветеринарну службу. Щороку стадо обстежують на бруцельоз і туберкульоз. Порядок і перелік обстежень змінюються, тому актуальну процедуру уточнюйте в районній ветлікарні перед покупкою перших тварин.

Копита обрізають раз на 1,5–2 місяці, частіше, якщо кози стоять на м'якій підстилці і мало ходять. Дегельмінтизацію проводять за схемою ветеринара, краще після аналізу посліду, щоб не давати препарат навмання.

Для продажу молока і сиру на ринку потрібен висновок ветеринарного лікаря про здоров'я стада і дослідження продукції. Правила реалізації періодично змінюються, тож перевіряйте їх перед першим виходом на ринок.

Розраховуйте час чесно: на 10 кіз ідеться орієнтовно 2–3 години щодня на доїння, годівлю, прибирання й воду, без вихідних. Якщо хочете мати змогу поїхати на день-два, ще до покупки кіз навчіть доїти другу людину в родині або домовтеся із сусідом.