Поки не можу поставити оцінку, а може, і взагалі не поставлю. Я навіть заздрю всім читачам, хто буде читати вперше і кайфувати з кожною сторінкою тексту, однак для мене це було «продирання через хащі маячні».... То все було на початку... Але помилилась.. Читаючи книгу, прожила неймовірно великий спектр емоцій, постійно намагаючись зрозуміти, що ж відбувається. Половину книги я не розуміла взагалі, потім почало щось пробиватися. Виявляється початок книги то її фінал))) Якщо ви любите давньогрецьку міфологію, Босха, Булгакова,  Кінга - це все присутнє. Суржик - то тригер для мене, ніяк не могла до цього звикнути..менталітет і такі собі «дев‘яності» які залишились в нашому часі то окрема історія. Але між тим, я скажу, що це багатогранний роман має приховані сенси, про які ви дізнаєтесь наприкінці роману.

Кінець роману - це взагалі щось, я дуже рідко залишаюсь без слів, і це саме той випадок, коли я просто ловила сироти по усьому тілу. Так, перші 100 сторінок були повільні, часом нудні, доводилось перечитувати вдруге, автор доволі нуднувато підводить нас до самої суті книги. І якщо ви читаєте і хочете кинути - змусьте себе пересилити це бажання. Бо воно того варто. В кінці ви отримаєте те, про що всі кажуть. Це щось. Це відрив. Це варто вашої уваги.