Одна людина написала мені, що він реаліст і тому не віріть у ближчу перемогу, бо до цього дуже-дуже довго. Спробуємо дати стислу відповідь.

 Це не реалізм, це зневіра, тенденція до поразки, слабкість. Все, що у нас на душі, те й поширюється довкола і заражає довкілля, переробляє, програмує і змінює простір. І світова історія це довела багато разів.

 Відомі яскраві приклади, коли жалюгідна купка авантюристів, під проводом людини, що не мала довіри і поваги не тільки мас, але й своїх спільників, без бойового досвіду і елементарних військових навичок, що ніколи не тримала в руках бойової зброї, перемогла найбільшу армію в світі з величезним багатовіковим досвідом, завойовувала величезну територію, а згодом залучила на свій бік мільйони не лише тупих, а й грамотних фахівців. Бо вони всі свято і впевнено вірили у перемогу, незважаючи на жодні перешкоди та переважаючу силу та бойовий досвід противника і навіть сварки між собою. І заражали своєю впевненістю не лише один одного і тих, хто раніше не вірив у їхні ідеї, а й супротивника. У цьому і є головний сенс будь-якого успіху та будь-якої перемоги.

 P. S. На додаток, щоб перемогти ворога, потрібно насамперед посіяти у його лавах зневіру. І тоді успіх забезпечений. Цим користувалися і користуються усі розсудливі фахівці в світі. Зневіра - це шлях до конкретної абсолютної поразки.

 © IK