Мирослав Манюк
Закріплено
🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥

✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.
🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!
💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша!
🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ.

📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця.
📅 Голосування: 10–31 число.
📅 Нагородження: 1 число.

Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш.

Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/PoetuInternety/9233/9491

Приєднуйтесь! Перемагайте!
Творіть та гроші заробляйте! ✨
🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥 ✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн. 🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями! 💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша! 🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ. 📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця. 📅 Голосування: 10–31 число. 📅 Нагородження: 1 число. Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш. Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/PoetuInternety/9233/9491 Приєднуйтесь! Перемагайте! Творіть та гроші заробляйте! ✨
Love
Like
3
411переглядів

  • БЕЗ ВОРОТТЯ

    Приходить мить, коли усе зникає,
    Було колись, та звіялось як сон.
    Минуле тихо у безодні грає,
    Розлогим вітром шепче в унісон.

    Старі шляхи у далечі згасають,
    Сліди покажуть, хто куди пішов.
    Все, що тримало, з часом видаляють,
    Немає шансу повернути знов.

    Прийняти треба те, що час спливає,
    Що не вернути вже минулий день.
    Мрія стара із часом теж згорає,
    А суєта дарує лиш мігрень.

    Є шанс один: прийняти свою втрату,
    Знайти заміну для кошмарних снів.
    Хай світ старий згорить на свою страту,
    Щоб новий день із темряви ожив.

    Вчимося жити без минулих років,
    Щоб вільно бігти у новітній час.
    Зруйнуємо шляхи своїх пороків,
    Йдемо туди, де світ чекає нас.

    Мирослав Манюк
    02.07.2025
    БЕЗ ВОРОТТЯ Приходить мить, коли усе зникає, Було колись, та звіялось як сон. Минуле тихо у безодні грає, Розлогим вітром шепче в унісон. Старі шляхи у далечі згасають, Сліди покажуть, хто куди пішов. Все, що тримало, з часом видаляють, Немає шансу повернути знов. Прийняти треба те, що час спливає, Що не вернути вже минулий день. Мрія стара із часом теж згорає, А суєта дарує лиш мігрень. Є шанс один: прийняти свою втрату, Знайти заміну для кошмарних снів. Хай світ старий згорить на свою страту, Щоб новий день із темряви ожив. Вчимося жити без минулих років, Щоб вільно бігти у новітній час. Зруйнуємо шляхи своїх пороків, Йдемо туди, де світ чекає нас. Мирослав Манюк 02.07.2025
    Like
    Love
    2
    43переглядів
  • СИЛА В НАС. Вірш. Мирослав Манюк.
    СИЛА В НАС. Вірш. Мирослав Манюк.
    Like
    1
    85переглядів 7Відтворень
  • ВСЕ НЕ ДАРМА

    Все, що сталось, те було не марно,
    Навіть біль знайде собі причини.
    Кожен крок веде нас не бездарно
    У сплетінні довгої стежини.

    Промах твій — лиш досвід у дорозі,
    Що навчає глибше розуміти.
    І не варто зупинятись в позі,
    Якщо вітер змусив вже летіти.

    Кожна зустріч, навіть випадкова,
    Щось у нас міняє з кожним разом.
    Це життя не тільки постанова —
    Все веде у вірний шлях за часом.

    Те, що здасться згубою в тривозі,
    Може дати ключ до вищих практик.
    Навіть ніч тримає у облозі
    Схід та захід сонячних галактик.

    Ти ідеш і значить, ти мандруєш,
    Та знаходиш в часі нові змісти.
    Все життя — це те, що ти відчуєш
    І воно не завжди буде чисте...

    Мирослав Манюк
    01.07.2025
    ВСЕ НЕ ДАРМА Все, що сталось, те було не марно, Навіть біль знайде собі причини. Кожен крок веде нас не бездарно У сплетінні довгої стежини. Промах твій — лиш досвід у дорозі, Що навчає глибше розуміти. І не варто зупинятись в позі, Якщо вітер змусив вже летіти. Кожна зустріч, навіть випадкова, Щось у нас міняє з кожним разом. Це життя не тільки постанова — Все веде у вірний шлях за часом. Те, що здасться згубою в тривозі, Може дати ключ до вищих практик. Навіть ніч тримає у облозі Схід та захід сонячних галактик. Ти ідеш і значить, ти мандруєш, Та знаходиш в часі нові змісти. Все життя — це те, що ти відчуєш І воно не завжди буде чисте... Мирослав Манюк 01.07.2025
    Like
    1
    57переглядів
  • 🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥

    ✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн.
    🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями!
    💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша!
    🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ.

    📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця.
    📅 Голосування: 10–31 число.
    📅 Нагородження: 1 число.

    Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш.

    Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/ cDraR0yXjwo3NzY6
    Інформація у гілці "КОНКУРС".

    Приєднуйтесь! Перемагайте!
    Творіть та гроші заробляйте! ✨
    🔥 Шановні поети, та любителі поезії! Стартує щомісячний поетичний конкурс від «Поетів Інтернету» у Телеграмі! 🔥 ✍️ Ви надсилаєте свій вірш та робите вступний внесок від 100 грн. 🏆 Переможця обирають читачі своїми реакціями! 💰 Приз: 80% грошового фонду + грамота + персональний розбір вірша! 🇺🇦 20% йде на підтримку ЗСУ. 📅 Прийняття робіт: 2–9 число кожного місяця. 📅 Голосування: 10–31 число. 📅 Нагородження: 1 число. Тема, розмір та стиль вірша – вільні! Один автор – один вірш. Щоб стати учасником, ось посилання: https://t.me/+cDraR0yXjwo3NzY6 Інформація у гілці "КОНКУРС". Приєднуйтесь! Перемагайте! Творіть та гроші заробляйте! ✨
    79переглядів
  • ТЕРЦИНА СПОКОЮ

    Коли душа у темряві блукає
    і світло дня повз тебе геть проходить,
    надія, мов трава, ще проростає.

    Природа мовчки істину знаходить,
    листок тремтить, немов торкає серце,
    а хвиля ніжно з берегом говорить.

    У тиші є свої чутливі герци,
    німу розмову чує кожен житель,
    і навіть камінь, кинутий в озерце.

    Не треба слів, тут дощ хороший вчитель,
    коли проллє свій спокій на долоні,
    то ти сховайся у свою обитель.

    Коли ж навколо всі стають безсонні
    і суєта кричить з усіх картинок —
    дивись, як місяць сяє у безодні.

    У хвилі, в гілці, в шелесті травинок —
    усе в мовчанні дихає любов'ю,
    це світ дає бажаний відпочинок.

    Не треба відповідей — все з тобою.

    Мирослав Манюк
    30.06.2025
    ТЕРЦИНА СПОКОЮ Коли душа у темряві блукає і світло дня повз тебе геть проходить, надія, мов трава, ще проростає. Природа мовчки істину знаходить, листок тремтить, немов торкає серце, а хвиля ніжно з берегом говорить. У тиші є свої чутливі герци, німу розмову чує кожен житель, і навіть камінь, кинутий в озерце. Не треба слів, тут дощ хороший вчитель, коли проллє свій спокій на долоні, то ти сховайся у свою обитель. Коли ж навколо всі стають безсонні і суєта кричить з усіх картинок — дивись, як місяць сяє у безодні. У хвилі, в гілці, в шелесті травинок — усе в мовчанні дихає любов'ю, це світ дає бажаний відпочинок. Не треба відповідей — все з тобою. Мирослав Манюк 30.06.2025
    Like
    1
    92переглядів
  • https://youtu.be/qwzLhyuR8Jg
    https://youtu.be/qwzLhyuR8Jg
    Like
    2
    43переглядів
  • КОНСТИТУЦІЯ – КОМПАС НАРОДУ

    Не старий пергамент — а жива,
    Що веде як вірний капітан.
    В ній не тільки влада і слова,
    В ній народ і вибраний наш стан.

    Це не просто правила для нас,
    Це межа, де правда і закон.
    Щоб у дні, коли наш світоч згас,
    Не збивався наш діапазон.

    Хто ми є, і що тримає стрій,
    Що веде у гідність попри лють —
    Все там є давно у книзі цій,
    Все в основі, що вказала путь.

    У статтях — і корінь, і вершок,
    Світла ціль в майбутнє крізь роки.
    З неї починається урок,
    З нею — ми, єдині навіки.

    Як у морі компас по життю,
    Вона вкаже тільки вірний шлях.
    Написав і я свою статтю,
    Тільки вийшов допис у віршах.

    Мирослав Манюк
    28.06.2025
    КОНСТИТУЦІЯ – КОМПАС НАРОДУ Не старий пергамент — а жива, Що веде як вірний капітан. В ній не тільки влада і слова, В ній народ і вибраний наш стан. Це не просто правила для нас, Це межа, де правда і закон. Щоб у дні, коли наш світоч згас, Не збивався наш діапазон. Хто ми є, і що тримає стрій, Що веде у гідність попри лють — Все там є давно у книзі цій, Все в основі, що вказала путь. У статтях — і корінь, і вершок, Світла ціль в майбутнє крізь роки. З неї починається урок, З нею — ми, єдині навіки. Як у морі компас по життю, Вона вкаже тільки вірний шлях. Написав і я свою статтю, Тільки вийшов допис у віршах. Мирослав Манюк 28.06.2025
    Like
    2
    104переглядів
  • БЛИСК БЕЗ СЕНСУ

    Купа блиску манить нас щодня,
    Рекламує щастя без основ.
    Світ давно скотився до нуля,
    Де душа вмирає без розмов.

    Нам нав'язують блискучі дні,
    Із обгортки ліплять цілий світ.
    Не питають: треба нам, чи ні,
    Глушать сенс всіх зроблених робіт.

    Вже не модно думати самим,
    Про любов, про совість, про буття.
    Все, що щире, те назвуть смішним,
    Все, що глибше — це не для життя.

    Та душа, наш дивний екземпляр,
    Все ж не зникла — тихо десь жива.
    Їй не треба слів, гучних фанфар,
    Їй потрібна тиша світова.

    І допоки є ще ті, хто все ж
    Не пускають більш до себе гріх,
    Світ врятує лиш любов без меж
    І вогонь, що буде гріти всіх.

    Мирослав Манюк
    27.06.2025
    БЛИСК БЕЗ СЕНСУ Купа блиску манить нас щодня, Рекламує щастя без основ. Світ давно скотився до нуля, Де душа вмирає без розмов. Нам нав'язують блискучі дні, Із обгортки ліплять цілий світ. Не питають: треба нам, чи ні, Глушать сенс всіх зроблених робіт. Вже не модно думати самим, Про любов, про совість, про буття. Все, що щире, те назвуть смішним, Все, що глибше — це не для життя. Та душа, наш дивний екземпляр, Все ж не зникла — тихо десь жива. Їй не треба слів, гучних фанфар, Їй потрібна тиша світова. І допоки є ще ті, хто все ж Не пускають більш до себе гріх, Світ врятує лиш любов без меж І вогонь, що буде гріти всіх. Мирослав Манюк 27.06.2025
    Like
    1
    94переглядів
  • СЕЛО

    Село — то світ, де небо ще живе,
    Де кожен подих пахне як полин.
    Тут кожна стежка до добра веде.
    Щасливий той, хто завжди селянин.

    Це школа перша для душі завжди,
    Стають тут люди сильними навік.
    Від плуга й хліба не буде нужди,
    Від рідних нив зростає чоловік.

    В селі людина щира і жива,
    Бо тут земля говорить без прикрас.
    Природа робить тут свої дива,
    Й тримає нас у вірності щораз.

    Майбутнє наше — те, що дасть город,
    В руках простих, що роблять добрий труд.
    Село — основа націй і чеснот,
    Його не стерти з часу ніби бруд.

    Хто не пізнав села — не знає край,
    Від хати народився кожен з нас.
    Село як серце — завжди пам'ятай,
    Що там життя у правді без прикрас.

    Мирослав Манюк
    26.06.2025
    СЕЛО Село — то світ, де небо ще живе, Де кожен подих пахне як полин. Тут кожна стежка до добра веде. Щасливий той, хто завжди селянин. Це школа перша для душі завжди, Стають тут люди сильними навік. Від плуга й хліба не буде нужди, Від рідних нив зростає чоловік. В селі людина щира і жива, Бо тут земля говорить без прикрас. Природа робить тут свої дива, Й тримає нас у вірності щораз. Майбутнє наше — те, що дасть город, В руках простих, що роблять добрий труд. Село — основа націй і чеснот, Його не стерти з часу ніби бруд. Хто не пізнав села — не знає край, Від хати народився кожен з нас. Село як серце — завжди пам'ятай, Що там життя у правді без прикрас. Мирослав Манюк 26.06.2025
    Like
    1
    107переглядів
  • ОСТАННЄ КОХАННЯ

    Кохання перше вічно ми несем,
    Неначе оберіг в своїх руках.
    Але хіба його до себе звем,
    Коли душа в останньому жива?

    Воно приходить тихо у шалаш,
    Не робить галас, де нема мети.
    В останньому коханні успіх наш,
    Бо з ним вчимося, як себе знайти.

    Не перше нам будує вічний храм
    І не воно запалює камін.
    Останнє лиш дарує спокій нам,
    Назавжди буде поруч до сивин.

    То, перше, має купу забобон,
    Там плюс один: що ти ще не старий.
    В останньому помітно, ніби фон —
    Кохання, що лишає слід ясний.

    Тож не шукай у перших вічних днів,
    Не перше гріє в темряві нічній.
    Останнє зберігай, яке зустрів,
    З ним поруч ти вже вільний і живий.

    Мирослав Манюк
    25.06.2025
    ОСТАННЄ КОХАННЯ Кохання перше вічно ми несем, Неначе оберіг в своїх руках. Але хіба його до себе звем, Коли душа в останньому жива? Воно приходить тихо у шалаш, Не робить галас, де нема мети. В останньому коханні успіх наш, Бо з ним вчимося, як себе знайти. Не перше нам будує вічний храм І не воно запалює камін. Останнє лиш дарує спокій нам, Назавжди буде поруч до сивин. То, перше, має купу забобон, Там плюс один: що ти ще не старий. В останньому помітно, ніби фон — Кохання, що лишає слід ясний. Тож не шукай у перших вічних днів, Не перше гріє в темряві нічній. Останнє зберігай, яке зустрів, З ним поруч ти вже вільний і живий. Мирослав Манюк 25.06.2025
    Like
    1
    98переглядів
Більше дописів