Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • ДУМКИ КОТА

    Сивий кіт сидить окрай віконця,
    День спливає в тиші без відбитків,
    Тінь лягає без речей набитих
    І мовчить стара спіраль законно.

    Він дивився в дзеркало з балкона,
    Де чужі вогні ростуть прибиті,
    Де давно не відчуваєш миті,
    Де живе тварина по закону.

    Він про дім ще власний довго думав,
    Про тепло, що гріє день і ночі,
    Про роки, що тихо відпливали.

    Він не знав, чому ідуть ці думи,
    Та сплітав цей спокій мов віночок
    І чекав, щоб знов слова звучали.

    Мирослав Манюк
    22.03.2026
    #петрарківський_сонет
    ДУМКИ КОТА Сивий кіт сидить окрай віконця, День спливає в тиші без відбитків, Тінь лягає без речей набитих І мовчить стара спіраль законно. Він дивився в дзеркало з балкона, Де чужі вогні ростуть прибиті, Де давно не відчуваєш миті, Де живе тварина по закону. Він про дім ще власний довго думав, Про тепло, що гріє день і ночі, Про роки, що тихо відпливали. Він не знав, чому ідуть ці думи, Та сплітав цей спокій мов віночок І чекав, щоб знов слова звучали. Мирослав Манюк 22.03.2026 #петрарківський_сонет
    1
    28переглядів
  • ОБЛУДНІ

    У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
    Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
    Я в небеснім суді ліквідую сумління,
    Щоби мої слова дратували присяжних.

    У бездонних очах їх холодні припадки
    Вигинають думки, наче тіні обману.
    Я відчув той тягар, що веде до розгадки
    І зриває з плечей мою віру мов манту.

    У розпечених снах я зриваю окови,
    Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
    Я приймаю в життя лиш правдиві основи
    І звільняю свій дух від сторонніх докорів.

    Для гріховних людей я не стану знаряддям,
    Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.

    Мирослав Манюк
    20.03.2026
    #шекспірівський_сонет
    ОБЛУДНІ У безмежній пітьмі я шукаю прозріння Від облудних сердець, що вдають недосяжність. Я в небеснім суді ліквідую сумління, Щоби мої слова дратували присяжних. У бездонних очах їх холодні припадки Вигинають думки, наче тіні обману. Я відчув той тягар, що веде до розгадки І зриває з плечей мою віру мов манту. У розпечених снах я зриваю окови, Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь. Я приймаю в життя лиш правдиві основи І звільняю свій дух від сторонніх докорів. Для гріховних людей я не стану знаряддям, Залишуся не зламаним їхнім прокляттям. Мирослав Манюк 20.03.2026 #шекспірівський_сонет
    1
    30переглядів
  • СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО

    Далеко розходяться хвилі натхнення,
    У римах зростає глибоке коріння,
    Легенда живе у моїм поколінні,
    Несе через строфи своє одкровення.

    Майстерно лунають метафори Ліни,
    Неначе вогонь полихає у венах,
    І світ обіймає ясне розуміння,
    Що слово сильніше за це сьогодення.

    У пам'яті зріє не просто циклічність,
    А подих епохи, що кличе і кличе,
    Де правда не гасне у праведних віршах.

    І навіть коли все загусне у тиші,
    Лиш слово озветься в своєму контексті,
    А слово це буде від Ліни Костенко.

    Мирослав Манюк
    19.03.2026
    #ЛінаЩасливіЖитиПоруч
    #сонет
    СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО Далеко розходяться хвилі натхнення, У римах зростає глибоке коріння, Легенда живе у моїм поколінні, Несе через строфи своє одкровення. Майстерно лунають метафори Ліни, Неначе вогонь полихає у венах, І світ обіймає ясне розуміння, Що слово сильніше за це сьогодення. У пам'яті зріє не просто циклічність, А подих епохи, що кличе і кличе, Де правда не гасне у праведних віршах. І навіть коли все загусне у тиші, Лиш слово озветься в своєму контексті, А слово це буде від Ліни Костенко. Мирослав Манюк 19.03.2026 #ЛінаЩасливіЖитиПоруч #сонет
    1
    157переглядів
  • КОПТЕР

    Вибір народжений серцем і глуздом,
    Хлопець охоче ступає до строю.
    Погляд у матері вже без ілюзій —
    Син не вагається йти за метою.

    Вчиться і служить із небом в союзі,
    Шлях прокладається впливом героя.
    Сотні мішеней зникають в окрузі,
    Ворог відходить від "Коптера" зброї.

    Поле гуде під металом і пилом,
    Рани та біль не зламають завзяття,
    Завжди підтримують тут побратими.

    Раза чотири прощався із тилом,
    Каже: "На фронті усі мої браття.
    Іншого вибору доля не прийме."

    Мирослав Манюк
    18.03.2026
    #сонет
    КОПТЕР Вибір народжений серцем і глуздом, Хлопець охоче ступає до строю. Погляд у матері вже без ілюзій — Син не вагається йти за метою. Вчиться і служить із небом в союзі, Шлях прокладається впливом героя. Сотні мішеней зникають в окрузі, Ворог відходить від "Коптера" зброї. Поле гуде під металом і пилом, Рани та біль не зламають завзяття, Завжди підтримують тут побратими. Раза чотири прощався із тилом, Каже: "На фронті усі мої браття. Іншого вибору доля не прийме." Мирослав Манюк 18.03.2026 #сонет
    2
    246переглядів 1 Поширень
  • ПРОЗРІННЯ

    Вуста торкались неба і граніту,
    Де час застиг у коконі терпіння.
    Ми прагнемо знайти своє коріння
    У дзеркалі старого лабіринту.

    Блукаючи шляхами всього світу,
    В глухих кутах встряємо в павутиння,
    І крик душі в цю мить дає прозріння:
    На повну смак життя мов пік зеніту!

    Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо,
    Як вітер в'яже вузлики над вухом,
    А плин життя штовхає у майбутнє.

    В моменті кожнім диво де присутнє —
    Це все твоє, якщо душі основа
    В собі любов, мов скарб, знайти готова.

    Автори: Мирослав Манюк
    Ірина Морозова

    16.03.2026 – 17.03.2026
    #сонет
    ПРОЗРІННЯ Вуста торкались неба і граніту, Де час застиг у коконі терпіння. Ми прагнемо знайти своє коріння У дзеркалі старого лабіринту. Блукаючи шляхами всього світу, В глухих кутах встряємо в павутиння, І крик душі в цю мить дає прозріння: На повну смак життя мов пік зеніту! Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо, Як вітер в'яже вузлики над вухом, А плин життя штовхає у майбутнє. В моменті кожнім диво де присутнє — Це все твоє, якщо душі основа В собі любов, мов скарб, знайти готова. Автори: Мирослав Манюк Ірина Морозова 16.03.2026 – 17.03.2026 #сонет
    175переглядів
  • ВІРНІСТЬ

    У час буремний, де усе циклічно,
    Де гомін дум розхитує опору,
    Багато масок ніби ходять поряд,
    Та хтось тримає істину довічно.

    Хтось не торгує совістю при свічці,
    Не кроїть душу, щоби лізти вгору,
    Іде крізь шум, попри ганьбу і спори
    І не ховає свої добрі вічі.

    У тих очах немає блиску злості.
    Життя не буде сіпати волосся,
    Бо слово й вчинок злиті у людині.

    Немає там дешевої провини,
    Бо честь не гнеться під вагу насильства,
    Вона лиш там, де вірність у суспільстві.

    Мирослав Манюк
    16.03.2026
    #сонет
    ВІРНІСТЬ У час буремний, де усе циклічно, Де гомін дум розхитує опору, Багато масок ніби ходять поряд, Та хтось тримає істину довічно. Хтось не торгує совістю при свічці, Не кроїть душу, щоби лізти вгору, Іде крізь шум, попри ганьбу і спори І не ховає свої добрі вічі. У тих очах немає блиску злості. Життя не буде сіпати волосся, Бо слово й вчинок злиті у людині. Немає там дешевої провини, Бо честь не гнеться під вагу насильства, Вона лиш там, де вірність у суспільстві. Мирослав Манюк 16.03.2026 #сонет
    1
    131переглядів
  • ЖИВИЙ

    Блисне світло й знову повна пустка,
    В полі димно, люта м'ята в'яне…
    Тихий грім свідомість не пропустить
    Повз смертельну рану...

    Темний ранок вже несе багрянець,
    Пахне смертю і поріг і стеля…
    Сіль і хліб на смак доволі пряні,
    Ніби пил в пустелі...

    Чую спів і скрегіт по металу,
    Бачу синь і густоту прозору.
    Дотик був, якого бракувало –
    Це торкались зорі…

    Я за мить відчув усе корисне.
    Ще живий... допоки світло блисне...

    Мирослав Манюк
    15.03.2026
    #кульгавий_сонет
    ЖИВИЙ Блисне світло й знову повна пустка, В полі димно, люта м'ята в'яне… Тихий грім свідомість не пропустить Повз смертельну рану... Темний ранок вже несе багрянець, Пахне смертю і поріг і стеля… Сіль і хліб на смак доволі пряні, Ніби пил в пустелі... Чую спів і скрегіт по металу, Бачу синь і густоту прозору. Дотик був, якого бракувало – Це торкались зорі… Я за мить відчув усе корисне. Ще живий... допоки світло блисне... Мирослав Манюк 15.03.2026 #кульгавий_сонет
    222переглядів
  • ЛІНІЇ

    На шкірі карта ліній вниз і в гору,
    Де час лишив геометричний поруб.

    Він креслить дні на всій поверхні тіла,
    Мов чорна нитка у руках кравчині
    І кожен рух стає тонким та милим,
    А тиск буття лягає на ключиці.

    Там лінії доходять аж до ліктів,
    А пам'ять йде крізь всі шари матерій.
    І подих входить в тіло, наче ліки,
    Та вчить терпіти у гортані терпкість.

    Цей злам не є останньою межею,
    Бо форма знов тримається за стрижень.
    І простір дасть уже нові сюжети,
    Де тіло все інакше аж до стрижки.

    Мирослав Манюк
    14.03.2026
    #перевернутий_сонет
    ЛІНІЇ На шкірі карта ліній вниз і в гору, Де час лишив геометричний поруб. Він креслить дні на всій поверхні тіла, Мов чорна нитка у руках кравчині І кожен рух стає тонким та милим, А тиск буття лягає на ключиці. Там лінії доходять аж до ліктів, А пам'ять йде крізь всі шари матерій. І подих входить в тіло, наче ліки, Та вчить терпіти у гортані терпкість. Цей злам не є останньою межею, Бо форма знов тримається за стрижень. І простір дасть уже нові сюжети, Де тіло все інакше аж до стрижки. Мирослав Манюк 14.03.2026 #перевернутий_сонет
    1
    169переглядів
  • ІСНУВАННЯ

    Поміж наших історій росте існування,
    Непомітно між днями мелькають моменти,
    А з посіяних днів виростає саванна.

    Понад спогадом давнім спливають фрагменти,
    А роки, мов човни, розпливаються в танці
    І тривога колишня туманом розтане,
    Бо у серці зернина надії в проценті.

    Та раптово доходить хвилина до центру,
    Де минуле стоїть нерухомим питанням
    І здається, що час заблукав не в останнє,
    Та крізь темряву досвід дає компоненти.

    І тоді розумієш — життя бездоганне,
    Що велике роками не зрушить моменти,
    Бо в коротких хвилинах живе існування.

    Мирослав Манюк
    13.03.2026
    #сонет_симетрон
    ІСНУВАННЯ Поміж наших історій росте існування, Непомітно між днями мелькають моменти, А з посіяних днів виростає саванна. Понад спогадом давнім спливають фрагменти, А роки, мов човни, розпливаються в танці І тривога колишня туманом розтане, Бо у серці зернина надії в проценті. Та раптово доходить хвилина до центру, Де минуле стоїть нерухомим питанням І здається, що час заблукав не в останнє, Та крізь темряву досвід дає компоненти. І тоді розумієш — життя бездоганне, Що велике роками не зрушить моменти, Бо в коротких хвилинах живе існування. Мирослав Манюк 13.03.2026 #сонет_симетрон
    1
    193переглядів
  • Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    1
    115переглядів 2Відтворень
Більше дописів