Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • ЛІНІЇ

    На шкірі карта ліній вниз і в гору,
    Де час лишив геометричний поруб.

    Він креслить дні на всій поверхні тіла,
    Мов чорна нитка у руках кравчині
    І кожен рух стає тонким та милим,
    А тиск буття лягає на ключиці.

    Там лінії доходять аж до ліктів,
    А пам'ять йде крізь всі шари матерій.
    І подих входить в тіло, наче ліки,
    Та вчить терпіти у гортані терпкість.

    Цей злам не є останньою межею,
    Бо форма знов тримається за стрижень.
    І простір дасть уже нові сюжети,
    Де тіло все інакше аж до стрижки.

    Мирослав Манюк
    14.03.2026
    #перевернутий_сонет
    ЛІНІЇ На шкірі карта ліній вниз і в гору, Де час лишив геометричний поруб. Він креслить дні на всій поверхні тіла, Мов чорна нитка у руках кравчині І кожен рух стає тонким та милим, А тиск буття лягає на ключиці. Там лінії доходять аж до ліктів, А пам'ять йде крізь всі шари матерій. І подих входить в тіло, наче ліки, Та вчить терпіти у гортані терпкість. Цей злам не є останньою межею, Бо форма знов тримається за стрижень. І простір дасть уже нові сюжети, Де тіло все інакше аж до стрижки. Мирослав Манюк 14.03.2026 #перевернутий_сонет
    1
    100переглядів
  • ІСНУВАННЯ

    Поміж наших історій росте існування,
    Непомітно між днями мелькають моменти,
    А з посіяних днів виростає саванна.

    Понад спогадом давнім спливають фрагменти,
    А роки, мов човни, розпливаються в танці
    І тривога колишня туманом розтане,
    Бо у серці зернина надії в проценті.

    Та раптово доходить хвилина до центру,
    Де минуле стоїть нерухомим питанням
    І здається, що час заблукав не в останнє,
    Та крізь темряву досвід дає компоненти.

    І тоді розумієш — життя бездоганне,
    Що велике роками не зрушить моменти,
    Бо в коротких хвилинах живе існування.

    Мирослав Манюк
    13.03.2026
    #сонет_симетрон
    ІСНУВАННЯ Поміж наших історій росте існування, Непомітно між днями мелькають моменти, А з посіяних днів виростає саванна. Понад спогадом давнім спливають фрагменти, А роки, мов човни, розпливаються в танці І тривога колишня туманом розтане, Бо у серці зернина надії в проценті. Та раптово доходить хвилина до центру, Де минуле стоїть нерухомим питанням І здається, що час заблукав не в останнє, Та крізь темряву досвід дає компоненти. І тоді розумієш — життя бездоганне, Що велике роками не зрушить моменти, Бо в коротких хвилинах живе існування. Мирослав Манюк 13.03.2026 #сонет_симетрон
    1
    88переглядів
  • Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    1
    68переглядів 2Відтворень
  • ДВОБІЙ

    Колись я відкрився усесвіту й став сам собою,
    Тоді із мовчання поволі з'явились промови.
    Вони із душі вимивали старі всі тривоги,
    Коли я боявся зостатись на світі з юрбою.

    Тепер перед тишею часто стою у двобої
    І вже розумію, куди повертають дороги:
    Вони через правду приводять людину до Бога.
    Тепер не ховаюся більше від себе герої.

    Колись підіймалися з серця забуті вимоги,
    Вони наче хвилі, що бились об берег вологий,
    Тоді я приймав знов цей виклик і брався за зброю.

    Тепер я дивлюся у себе спокійно, без бою.
    І ось розсипаються хутко важкі діалоги,
    А моє натхнення береться вже до епілогів.

    Мирослав Манюк
    12.03.2026
    #суцільний_сонет
    ДВОБІЙ Колись я відкрився усесвіту й став сам собою, Тоді із мовчання поволі з'явились промови. Вони із душі вимивали старі всі тривоги, Коли я боявся зостатись на світі з юрбою. Тепер перед тишею часто стою у двобої І вже розумію, куди повертають дороги: Вони через правду приводять людину до Бога. Тепер не ховаюся більше від себе герої. Колись підіймалися з серця забуті вимоги, Вони наче хвилі, що бились об берег вологий, Тоді я приймав знов цей виклик і брався за зброю. Тепер я дивлюся у себе спокійно, без бою. І ось розсипаються хутко важкі діалоги, А моє натхнення береться вже до епілогів. Мирослав Манюк 12.03.2026 #суцільний_сонет
    1
    65переглядів
  • ЛЮДИ СВІТЛА

    Є такі люди, що світлу дорогу
    Створюють часто на серці людини,
    Світло несуть у життя погодинно.

    Їхня присутність знімає тривогу,
    Добрі слова розцвітають мов квіти,
    Щедрі серця відчувають привітність.

    Є такі люди, що ніби циклоном
    Вихри добра подають естетично.
    Навіть в умовах важких, драматичних,
    Теплий слід миру лишають шаблонно.

    Можна добро штампувати мов клонів
    І дарувати любов можна вічно.
    Скільки віддав — відновляється вдвічі,
    Так бумеранг повертає в долоні.

    Мирослав Манюк
    11.03.2026
    #перевернутий_сонет
    ЛЮДИ СВІТЛА Є такі люди, що світлу дорогу Створюють часто на серці людини, Світло несуть у життя погодинно. Їхня присутність знімає тривогу, Добрі слова розцвітають мов квіти, Щедрі серця відчувають привітність. Є такі люди, що ніби циклоном Вихри добра подають естетично. Навіть в умовах важких, драматичних, Теплий слід миру лишають шаблонно. Можна добро штампувати мов клонів І дарувати любов можна вічно. Скільки віддав — відновляється вдвічі, Так бумеранг повертає в долоні. Мирослав Манюк 11.03.2026 #перевернутий_сонет
    1
    98переглядів
  • ПУЛЬС

    Пульсує світ, немов у ритмі джазу,
    Строкато грає на акордах долі.
    Таїть минуле у собі недолік,
    Тримаючи думки у путах часу.

    Майбутнім жити, це також не вихід,
    Воно засліплює туманом очі.
    Лиш мить дарує курс на світлу точку.
    Іди до неї крізь життєві вихри.

    Немає тягаря майбутніх суджень,
    Лише тепер, лише ось тут і зараз.
    Болючі спогади — розмита хмара.
    Немає гостроти старих припущень.

    Цінуй тепер життя, яке ти маєш,
    Про щастя дбай, що серце обіймає.

    Автори: Мирослав Манюк
    Роман Фещак

    21.02.2026 – 10.03.2026
    #шекспірівський_сонет
    ПУЛЬС Пульсує світ, немов у ритмі джазу, Строкато грає на акордах долі. Таїть минуле у собі недолік, Тримаючи думки у путах часу. Майбутнім жити, це також не вихід, Воно засліплює туманом очі. Лиш мить дарує курс на світлу точку. Іди до неї крізь життєві вихри. Немає тягаря майбутніх суджень, Лише тепер, лише ось тут і зараз. Болючі спогади — розмита хмара. Немає гостроти старих припущень. Цінуй тепер життя, яке ти маєш, Про щастя дбай, що серце обіймає. Автори: Мирослав Манюк Роман Фещак 21.02.2026 – 10.03.2026 #шекспірівський_сонет
    1
    130переглядів
  • Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    Телеграм: https://t.me/ManyukVirchi
    1
    94переглядів 1Відтворень
  • Вийшов 13-й МузАльбом пісень на мої вірші.
    https://youtu.be/n520Y0cvqxw
    Вийшов 13-й МузАльбом пісень на мої вірші. https://youtu.be/n520Y0cvqxw
    1
    56переглядів
  • НЕЗЛАМНА МРІЯ

    Світла мрія зростає крізь тіні догани,
    Витанцьовує гучно, дощами дзюркоче,
    Серце вірить у подих незламної ночі
    І щоранку руйнує мерзенні омани.

    Вітер креслить стежки до зірок під дощами,
    Небо знає про шлях той, що дощ не намочить.
    Де зіллються думки в поетичний струмочок
    І всотаються в душу, як в берег піщаний.

    Хай невдачі, мов листя осіннє, шурхочуть,
    Ще зарано в нотатнику ставити прочерк.
    Мої сумніви — пил, який топчуть містяни.

    Хоч попереду шлях мене жде окаянний,
    Я прийму усе те, що фортуна пророчить.
    Світла мрія не вмре, тінь мене не зурочить.

    Автори: Мирослав Манюк
    В’ячеслав Сарафінчан

    27.02.2026 – 07.03.2026
    #суцільний_сонет
    НЕЗЛАМНА МРІЯ Світла мрія зростає крізь тіні догани, Витанцьовує гучно, дощами дзюркоче, Серце вірить у подих незламної ночі І щоранку руйнує мерзенні омани. Вітер креслить стежки до зірок під дощами, Небо знає про шлях той, що дощ не намочить. Де зіллються думки в поетичний струмочок І всотаються в душу, як в берег піщаний. Хай невдачі, мов листя осіннє, шурхочуть, Ще зарано в нотатнику ставити прочерк. Мої сумніви — пил, який топчуть містяни. Хоч попереду шлях мене жде окаянний, Я прийму усе те, що фортуна пророчить. Світла мрія не вмре, тінь мене не зурочить. Автори: Мирослав Манюк В’ячеслав Сарафінчан 27.02.2026 – 07.03.2026 #суцільний_сонет
    1
    157переглядів
  • ДИВНИЙ СОН КОТА

    Рижий кіт заснув і ось вже сниться
    Як він під водою ловить рибу,
    А вона і зверху є, і знизу...
    Це не сон, а дивна небилиця.

    Де була земля – тепер водиця,
    А клубок зелений замість призу.
    Він, мабуть, упав із неба різко
    І в воді з ним хтозна-що твориться.

    Чути спів з-під водних декорацій,
    Бульки йдуть уверх собі велично.
    Рибки кличуть, щоби з ними гратись.

    У кота розгуба на обличчі.
    Він хотів би їх усіх спіймати...
    Та клубочок до розваги кличе.

    Мирослав Манюк
    Малюнок: Раміна Солнцева
    08.03.2026
    #петрарківський_сонет
    ДИВНИЙ СОН КОТА Рижий кіт заснув і ось вже сниться Як він під водою ловить рибу, А вона і зверху є, і знизу... Це не сон, а дивна небилиця. Де була земля – тепер водиця, А клубок зелений замість призу. Він, мабуть, упав із неба різко І в воді з ним хтозна-що твориться. Чути спів з-під водних декорацій, Бульки йдуть уверх собі велично. Рибки кличуть, щоби з ними гратись. У кота розгуба на обличчі. Він хотів би їх усіх спіймати... Та клубочок до розваги кличе. Мирослав Манюк Малюнок: Раміна Солнцева 08.03.2026 #петрарківський_сонет
    1
    109переглядів
Більше дописів