Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • РОЛЬ

    Ти стоїш і голос рве зеніти,
    Та звучить на сцені так надривно,
    Що наповнив темний зал масивний
    І пульсує, сповнюючи ритми.

    Ти міняєш вирази прикриті,
    Наче тінь іде крізь тінь пасивно,
    Смуток вмить стає ядром фіктивним,
    Сміх зриває давній біль відкритий.

    Я ловлю всю гру твою активну,
    Де ти добра — де ти негативна.
    Твій яскравий погляд як ловити?

    Наче персик, смак в тобі відкритий,
    Та гірчить у кожнім краї дивно,
    Хто ти є? Скажи мені правдиво.

    Мирослав Манюк
    12.04.2026

    #суцільний_сонет
    РОЛЬ Ти стоїш і голос рве зеніти, Та звучить на сцені так надривно, Що наповнив темний зал масивний І пульсує, сповнюючи ритми. Ти міняєш вирази прикриті, Наче тінь іде крізь тінь пасивно, Смуток вмить стає ядром фіктивним, Сміх зриває давній біль відкритий. Я ловлю всю гру твою активну, Де ти добра — де ти негативна. Твій яскравий погляд як ловити? Наче персик, смак в тобі відкритий, Та гірчить у кожнім краї дивно, Хто ти є? Скажи мені правдиво. Мирослав Манюк 12.04.2026 #суцільний_сонет
    1
    4переглядів
  • СІТКА

    Між вдихом можна втратити і пильність,
    Коли вся пам'ять кинута в заплати
    І доторк губ не можна відчувати.

    Бо відстань зшита гостротою шпильки
    І тінь повзе по лінії до скону,
    Де рух і жар не виграють цей конкурс.

    Тіла шукають вихід з порожнечі,
    Та сітка стримує сліди помади,
    А кожен нерв напружений для зради
    І неможлива буде навіть втеча.

    Та крізь цю сітку визріває дещо,
    Те, що росте попри руду оградку
    І вчить шукати в погляді свій градус,
    Де близькість не руйнує ворожнечу.

    Мирослав Манюк
    11.04.2026
    #перевернутий_сонет
    СІТКА Між вдихом можна втратити і пильність, Коли вся пам'ять кинута в заплати І доторк губ не можна відчувати. Бо відстань зшита гостротою шпильки І тінь повзе по лінії до скону, Де рух і жар не виграють цей конкурс. Тіла шукають вихід з порожнечі, Та сітка стримує сліди помади, А кожен нерв напружений для зради І неможлива буде навіть втеча. Та крізь цю сітку визріває дещо, Те, що росте попри руду оградку І вчить шукати в погляді свій градус, Де близькість не руйнує ворожнечу. Мирослав Манюк 11.04.2026 #перевернутий_сонет
    1
    28переглядів
  • СИСТЕМА


    кожен робить що уміє
    і це не завжди красиво

    хтось прокладає дорогу
    навіть коли вона водить по колу

    хтось зберігає повагу
    над катастрофою власних вагань

    повне світило висить над процесом
    як офіційний контроль квалітету

    і тут ніхто не отримує сертифікатів

    сині відтінки днів
    падають плівкою на пам'ять

    лінії рішень червоні
    ріжуть маршрут без пояснень

    білі перерви помежи словами
    все накопичують вплив

    хтось десь працює із формою
    тільки втрачається сенс

    хтось витрачає всі сили на зміст
    раптом не видно структури

    кожен робить що уміє
    на межі навичок та випадковості

    цифри не сходяться
    тільки рух не зупиняється

    є такі хто виміряє
    і ті хто просто працює

    і поміж ними немає судді

    тіло утримує більше
    ніж дозволяють закони природи

    руки повторюють жести
    навіть без певної віри

    кожна динаміка в дії
    не гарантує нічого

    і все ж
    саме із цього складається результат

    не ідеальний
    може не справжній

    кожен робить що уміє
    і цього достатньо щоб не стояти на місці


    Мирослав Манюк
    10.04.2026
    #верлібр
    СИСТЕМА кожен робить що уміє і це не завжди красиво хтось прокладає дорогу навіть коли вона водить по колу хтось зберігає повагу над катастрофою власних вагань повне світило висить над процесом як офіційний контроль квалітету і тут ніхто не отримує сертифікатів сині відтінки днів падають плівкою на пам'ять лінії рішень червоні ріжуть маршрут без пояснень білі перерви помежи словами все накопичують вплив хтось десь працює із формою тільки втрачається сенс хтось витрачає всі сили на зміст раптом не видно структури кожен робить що уміє на межі навичок та випадковості цифри не сходяться тільки рух не зупиняється є такі хто виміряє і ті хто просто працює і поміж ними немає судді тіло утримує більше ніж дозволяють закони природи руки повторюють жести навіть без певної віри кожна динаміка в дії не гарантує нічого і все ж саме із цього складається результат не ідеальний може не справжній кожен робить що уміє і цього достатньо щоб не стояти на місці Мирослав Манюк 10.04.2026 #верлібр
    1
    95переглядів
  • ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

    Сьогодні у тиші вода обмиває,
    Глибоко у серці змиває провину,
    Недавні недуги поволі стирає,
    Оновлення має гріховна людина.

    Довкола в оселях метуть господині,
    Вогнями віконними світиться праця,
    Повітря прозоре наповнить будинки
    І все засіяє від чистих вібрацій.

    Далекі події святих генерацій
    Глибокім минулим нагадують зраду,
    Поволі приходить розкаяння націй
    І люди, можливо, навчаться прощати.

    Душею оновлений світ стрепенеться
    І впаде тягар скам'янілого серця.

    Мирослав Манюк
    09.04.2026
    #спенсеревський_сонет
    ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР Сьогодні у тиші вода обмиває, Глибоко у серці змиває провину, Недавні недуги поволі стирає, Оновлення має гріховна людина. Довкола в оселях метуть господині, Вогнями віконними світиться праця, Повітря прозоре наповнить будинки І все засіяє від чистих вібрацій. Далекі події святих генерацій Глибокім минулим нагадують зраду, Поволі приходить розкаяння націй І люди, можливо, навчаться прощати. Душею оновлений світ стрепенеться І впаде тягар скам'янілого серця. Мирослав Манюк 09.04.2026 #спенсеревський_сонет
    1
    132переглядів
  • ОСТАННЄ ЗІЗНАННЯ

    Пам'яті я випадковий невільник:
    Тихі розмови, чужі обіцянки...
    Світ не вимірює вірність коханки —
    Час лише множить зітхання повільні.

    Дотики згасли у формулі звільнень,
    Погляд відводиться в темні ділянки,
    Звичку міняє відвертий романтик,
    В серці тримає уламки довільно.

    Спроба остання — зібрати мовчання,
    Словом короткім дійти до скандалу,
    Втілити в правду таємне кохання.

    Після рядка, ніби як по сигналу
    Тиша накриє останнє зізнання,
    Вірш обриває відлуння фіналу.

    Мирослав Манюк
    08.04.2026
    #петрарківський_сонет
    ОСТАННЄ ЗІЗНАННЯ Пам'яті я випадковий невільник: Тихі розмови, чужі обіцянки... Світ не вимірює вірність коханки — Час лише множить зітхання повільні. Дотики згасли у формулі звільнень, Погляд відводиться в темні ділянки, Звичку міняє відвертий романтик, В серці тримає уламки довільно. Спроба остання — зібрати мовчання, Словом короткім дійти до скандалу, Втілити в правду таємне кохання. Після рядка, ніби як по сигналу Тиша накриє останнє зізнання, Вірш обриває відлуння фіналу. Мирослав Манюк 08.04.2026 #петрарківський_сонет
    1
    126переглядів
  • ЛІЛУ

    У долі вписані небесні знаки,
    Де тиша рветься вибухом без звуку,
    І пальці вчаться стримувати муку,
    Щоб влучно креслить помсту крізь атаку.

    Не зникне страх, та він не зрушить жести,
    Бо серце вже признало цю науку,
    Де біль гартує точність і розлуку
    І пам'ять відганяє всі протести.

    Вона несе у небо інші змісти,
    Де кожен виліт — це суворий вирок,
    І тінь війни веде її у вирій,
    Де в кожнім русі є мета навмисна.

    Вона героїв знає поіменно
    І в небі пише вічне їх імення.

    Мирослав Манюк
    06.04.2026
    #шекспірівський_сонет

    «Лілу» — операторка важких дронів-бомбардувальників 46 бригади ДШВ.
    ЛІЛУ У долі вписані небесні знаки, Де тиша рветься вибухом без звуку, І пальці вчаться стримувати муку, Щоб влучно креслить помсту крізь атаку. Не зникне страх, та він не зрушить жести, Бо серце вже признало цю науку, Де біль гартує точність і розлуку І пам'ять відганяє всі протести. Вона несе у небо інші змісти, Де кожен виліт — це суворий вирок, І тінь війни веде її у вирій, Де в кожнім русі є мета навмисна. Вона героїв знає поіменно І в небі пише вічне їх імення. Мирослав Манюк 06.04.2026 #шекспірівський_сонет «Лілу» — операторка важких дронів-бомбардувальників 46 бригади ДШВ.
    1
    209переглядів
  • ЄДНІСТЬ МИТЦІВ

    У глибинах створилось іскристе єднання,
    У мистецтво здіймалась окрилена мрія,
    У словах проростало живе спілкування,
    У серцях формувалась міцніша надія.

    У часах не зламалась тендітна спільнота,
    У вітрах не згубилась віддача та чесність,
    У думках розквітала смілива турбота,
    У рядках виростала жива піднебесність.

    У житті відчувались і злети, і втрати,
    У душі виникали гіркі плутанини,
    У єднанні навчились себе підіймати,
    У віршах гартувалася думка людини.

    У митців, що окрилені кращим мистецтвом,
    У спільноті знайдуться поради братерські.

    Мирослав Манюк
    05.04.2026
    #шекспірівський_сонет
    ЄДНІСТЬ МИТЦІВ У глибинах створилось іскристе єднання, У мистецтво здіймалась окрилена мрія, У словах проростало живе спілкування, У серцях формувалась міцніша надія. У часах не зламалась тендітна спільнота, У вітрах не згубилась віддача та чесність, У думках розквітала смілива турбота, У рядках виростала жива піднебесність. У житті відчувались і злети, і втрати, У душі виникали гіркі плутанини, У єднанні навчились себе підіймати, У віршах гартувалася думка людини. У митців, що окрилені кращим мистецтвом, У спільноті знайдуться поради братерські. Мирослав Манюк 05.04.2026 #шекспірівський_сонет
    2
    247переглядів
  • ЄДНАННЯ ЧАСУ

    В просторі час тримає пам'ять сліду,
    Де риси мають зустріч із роками,
    І тягне вниз минуле, ніби камінь,
    Немов у швах зашита частка світу.

    І кожен штрих веде мене стежками,
    Де обрій ще не видно було звідти,
    А я ішов без тіні за думками
    Туди, де гралися маленькі діти.

    Тепер між датами зростає кладка,
    Де відстань виміряна дуже складно,
    Коли людину пам'ять доганяє.

    Торкаюсь я того, що вже немає,
    Та знов уже стає моїм надбанням,
    І час приймає спокій як єднання.

    Мирослав Манюк
    04.04.2026
    #сонет
    ЄДНАННЯ ЧАСУ В просторі час тримає пам'ять сліду, Де риси мають зустріч із роками, І тягне вниз минуле, ніби камінь, Немов у швах зашита частка світу. І кожен штрих веде мене стежками, Де обрій ще не видно було звідти, А я ішов без тіні за думками Туди, де гралися маленькі діти. Тепер між датами зростає кладка, Де відстань виміряна дуже складно, Коли людину пам'ять доганяє. Торкаюсь я того, що вже немає, Та знов уже стає моїм надбанням, І час приймає спокій як єднання. Мирослав Манюк 04.04.2026 #сонет
    1
    124переглядів
  • Вийшов 14-й альбом пісень на мої вірші.

    https://youtu.be/_jnRwpXtH1k
    Вийшов 14-й альбом пісень на мої вірші. https://youtu.be/_jnRwpXtH1k
    1
    113переглядів
  • СЕРЦЕ ПРОЩАЄ

    Не став питання: "Хто? За що? і Як?",
    Навіщо злобу у серцях нести?
    Людині світлій не потрібен знак,
    Тому що знає, як допомогти.

    Якщо лишає рани це життя,
    Воно уже не прийме каяття.
    Хто був в пітьмі, у того в серці лід,
    Хто щастя має, той живе сто літ.

    Прощає серце череду образ,
    Коли воно охоплене добром,
    Хто злом закутий, знову буде злом,
    Бо щастя має тільки на показ.

    Не май образи на цей грішний світ,
    Всі роблять вибір: ґрунт або політ.
    Лиш твоє серце має це чуття
    І спалить у душі усе сміття.

    Забудь навік, що вже не зберегти,
    Обрало серце, значить, це є знак.
    Не той щасливий, хто зміг хрест нести,
    А той, що скаже: "Хто, за що і як?"

    Мирослав Манюк
    03.04.2025
    (відредаговано 03.04.2026)
    #симетрон
    СЕРЦЕ ПРОЩАЄ Не став питання: "Хто? За що? і Як?", Навіщо злобу у серцях нести? Людині світлій не потрібен знак, Тому що знає, як допомогти. Якщо лишає рани це життя, Воно уже не прийме каяття. Хто був в пітьмі, у того в серці лід, Хто щастя має, той живе сто літ. Прощає серце череду образ, Коли воно охоплене добром, Хто злом закутий, знову буде злом, Бо щастя має тільки на показ. Не май образи на цей грішний світ, Всі роблять вибір: ґрунт або політ. Лиш твоє серце має це чуття І спалить у душі усе сміття. Забудь навік, що вже не зберегти, Обрало серце, значить, це є знак. Не той щасливий, хто зміг хрест нести, А той, що скаже: "Хто, за що і як?" Мирослав Манюк 03.04.2025 (відредаговано 03.04.2026) #симетрон
    1
    223переглядів
Більше дописів