Мирослав Манюк
Закріплено
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету
2
1Kпереглядів

  • ВЕСЕЛА ОДЕСА

    Давній порт шумить окрай причалу,
    Хтось кидає жарти по жаргону,
    Кожен тут веселий по приколу,
    Бо в Одесі мало хто в печалі.

    На базарі жарти по три кола,
    Мабуть, настрій десь ось тут зачали.
    Загалом, це місто ніби школа,
    Де всі люди гумору навчались.

    Хтось спитає щось про рід і мову,
    На відказ іде три жарти знову,
    Тут у кожнім слові гумореска.

    Все спокійно, тихо, без агресій,
    Бо у жарті правда — це природно,
    Щоб сміятись разом всім народом.

    Весело живеться у Одесі.

    Мирослав Манюк
    31.03.2026
    #хвостатий_сонет
    ВЕСЕЛА ОДЕСА Давній порт шумить окрай причалу, Хтось кидає жарти по жаргону, Кожен тут веселий по приколу, Бо в Одесі мало хто в печалі. На базарі жарти по три кола, Мабуть, настрій десь ось тут зачали. Загалом, це місто ніби школа, Де всі люди гумору навчались. Хтось спитає щось про рід і мову, На відказ іде три жарти знову, Тут у кожнім слові гумореска. Все спокійно, тихо, без агресій, Бо у жарті правда — це природно, Щоб сміятись разом всім народом. Весело живеться у Одесі. Мирослав Манюк 31.03.2026 #хвостатий_сонет
    1
    75переглядів
  • ШАМПАНСЬКЕ

    Все іскриться в келиху прозорім,
    Час спливає, оминає зорі.

    Світло грає з бульбашками в колі,
    Лине сміх в кімнатах і у залі,
    Люди тут шампанське п'ють поволі,
    Де немає тіні та скандалів.

    Легко плине подих між словами,
    Зал гуде, відсутній вклад гармоній.
    Грає смак солодкими ковтками
    І п'янить шампанське без лимона.

    Все минає — свято і розмова,
    Гасне блиск і згасне ця хвилина,
    Та в душі лишається вимога,
    Щоби доля вечір повторила.

    Мирослав Манюк
    29.03.2026

    #перевернутий_сонет
    ШАМПАНСЬКЕ Все іскриться в келиху прозорім, Час спливає, оминає зорі. Світло грає з бульбашками в колі, Лине сміх в кімнатах і у залі, Люди тут шампанське п'ють поволі, Де немає тіні та скандалів. Легко плине подих між словами, Зал гуде, відсутній вклад гармоній. Грає смак солодкими ковтками І п'янить шампанське без лимона. Все минає — свято і розмова, Гасне блиск і згасне ця хвилина, Та в душі лишається вимога, Щоби доля вечір повторила. Мирослав Манюк 29.03.2026 #перевернутий_сонет
    1
    70переглядів
  • ПСИХОЗ

    В куті застигла лінія психозу,
    А шурхіт кроку множиться відлунням
    І тінь лягає на застиглу позу.

    Розтягнуті вузли застигли лунко,
    Щось плутає занедбану свідомість
    І кожен рух звучить в чужому домі,
    Немов струна, затиснута в стосунках.

    Та серце звикло жити з розрахунком,
    Не дати задню в темряві натомість,
    Де форми страху — жертви анатомій,
    Де простір темряву стискає хутко.

    І нова сила віджене загрозу,
    Розірве схеми темного відлуння
    Й залишить пил між страхом і психозом.

    Мирослав Манюк
    28.03.2026
    #сонет_симетрон
    ПСИХОЗ В куті застигла лінія психозу, А шурхіт кроку множиться відлунням І тінь лягає на застиглу позу. Розтягнуті вузли застигли лунко, Щось плутає занедбану свідомість І кожен рух звучить в чужому домі, Немов струна, затиснута в стосунках. Та серце звикло жити з розрахунком, Не дати задню в темряві натомість, Де форми страху — жертви анатомій, Де простір темряву стискає хутко. І нова сила віджене загрозу, Розірве схеми темного відлуння Й залишить пил між страхом і психозом. Мирослав Манюк 28.03.2026 #сонет_симетрон
    1
    65переглядів
  • ЧИСЛА

    У тремтінні секунд проростає основа:
    Сорок дві, сорок три, потім — сорок чотири…
    і пульсує у грудях ритмічність сатири,
    наче світ відшукав свою формулу слова.

    У тунелях домів прорахунок чудовий:
    десять кроків від ліфта ведуть до квартири,
    чотирнадцять відлунь крапель з ванної щирих
    і стає зрозуміло, що числа рандомні.

    У майбутньому цифри з'єднають касири,
    де нулі не пусті, а висушують сирість,
    та ламають рахунки доволі свідомо.

    І тоді вже подіє система знайома,
    де у кожному русі людської довіри
    закодовано сенс розрахунків пунктирних.

    Мирослав Манюк
    27.03.2026

    #суцільний_сонет
    ЧИСЛА У тремтінні секунд проростає основа: Сорок дві, сорок три, потім — сорок чотири… і пульсує у грудях ритмічність сатири, наче світ відшукав свою формулу слова. У тунелях домів прорахунок чудовий: десять кроків від ліфта ведуть до квартири, чотирнадцять відлунь крапель з ванної щирих і стає зрозуміло, що числа рандомні. У майбутньому цифри з'єднають касири, де нулі не пусті, а висушують сирість, та ламають рахунки доволі свідомо. І тоді вже подіє система знайома, де у кожному русі людської довіри закодовано сенс розрахунків пунктирних. Мирослав Манюк 27.03.2026 #суцільний_сонет
    1
    46переглядів
  • ГОСТРІ СЛОВА

    Слово недобре сказати хтось може,
    Гостре й холодне, як подих морозний.
    Той, хто так робить, не петрає, схоже –
    Тільки для себе він робить загрозу.

    Слово – не птаха, зловити не зможеш.
    Пустиш – чекай, прилетить на звук кожний,
    Зверне назад ще і слово вороже,
    Що всередині явити спроможне.

    Я ж обираю мовчання і силу,
    Світлу молитву крізь втому і болі,
    Щоб не впустити в життя темну хвилю.

    В тиші пізнаю з емоції зливу,
    Рину углиб, формулюючи в собі,
    Знак чистоти, що породжує крила.

    Автори: Мирослав Манюк
    Kaiser_A

    18.03.2026 – 26.03.2026
    ГОСТРІ СЛОВА Слово недобре сказати хтось може, Гостре й холодне, як подих морозний. Той, хто так робить, не петрає, схоже – Тільки для себе він робить загрозу. Слово – не птаха, зловити не зможеш. Пустиш – чекай, прилетить на звук кожний, Зверне назад ще і слово вороже, Що всередині явити спроможне. Я ж обираю мовчання і силу, Світлу молитву крізь втому і болі, Щоб не впустити в життя темну хвилю. В тиші пізнаю з емоції зливу, Рину углиб, формулюючи в собі, Знак чистоти, що породжує крила. Автори: Мирослав Манюк Kaiser_A 18.03.2026 – 26.03.2026
    1
    96переглядів
  • ДУМКИ КОТА

    Сивий кіт сидить окрай віконця,
    День спливає в тиші без відбитків,
    Тінь лягає без речей набитих
    І мовчить стара спіраль законно.

    Він дивився в дзеркало з балкона,
    Де чужі вогні ростуть прибиті,
    Де давно не відчуваєш миті,
    Де живе тварина по закону.

    Він про дім ще власний довго думав,
    Про тепло, що гріє день і ночі,
    Про роки, що тихо відпливали.

    Він не знав, чому ідуть ці думи,
    Та сплітав цей спокій мов віночок
    І чекав, щоб знов слова звучали.

    Мирослав Манюк
    22.03.2026
    #петрарківський_сонет
    ДУМКИ КОТА Сивий кіт сидить окрай віконця, День спливає в тиші без відбитків, Тінь лягає без речей набитих І мовчить стара спіраль законно. Він дивився в дзеркало з балкона, Де чужі вогні ростуть прибиті, Де давно не відчуваєш миті, Де живе тварина по закону. Він про дім ще власний довго думав, Про тепло, що гріє день і ночі, Про роки, що тихо відпливали. Він не знав, чому ідуть ці думи, Та сплітав цей спокій мов віночок І чекав, щоб знов слова звучали. Мирослав Манюк 22.03.2026 #петрарківський_сонет
    1
    140переглядів
  • ОБЛУДНІ

    У безмежній пітьмі я шукаю прозріння
    Від облудних сердець, що вдають недосяжність.
    Я в небеснім суді ліквідую сумління,
    Щоби мої слова дратували присяжних.

    У бездонних очах їх холодні припадки
    Вигинають думки, наче тіні обману.
    Я відчув той тягар, що веде до розгадки
    І зриває з плечей мою віру мов манту.

    У розпечених снах я зриваю окови,
    Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь.
    Я приймаю в життя лиш правдиві основи
    І звільняю свій дух від сторонніх докорів.

    Для гріховних людей я не стану знаряддям,
    Залишуся не зламаним їхнім прокляттям.

    Мирослав Манюк
    20.03.2026
    #шекспірівський_сонет
    ОБЛУДНІ У безмежній пітьмі я шукаю прозріння Від облудних сердець, що вдають недосяжність. Я в небеснім суді ліквідую сумління, Щоби мої слова дратували присяжних. У бездонних очах їх холодні припадки Вигинають думки, наче тіні обману. Я відчув той тягар, що веде до розгадки І зриває з плечей мою віру мов манту. У розпечених снах я зриваю окови, Розпізнавши в пітьмі цей облесливий корінь. Я приймаю в життя лиш правдиві основи І звільняю свій дух від сторонніх докорів. Для гріховних людей я не стану знаряддям, Залишуся не зламаним їхнім прокляттям. Мирослав Манюк 20.03.2026 #шекспірівський_сонет
    1
    78переглядів
  • СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО

    Далеко розходяться хвилі натхнення,
    У римах зростає глибоке коріння,
    Легенда живе у моїм поколінні,
    Несе через строфи своє одкровення.

    Майстерно лунають метафори Ліни,
    Неначе вогонь полихає у венах,
    І світ обіймає ясне розуміння,
    Що слово сильніше за це сьогодення.

    У пам'яті зріє не просто циклічність,
    А подих епохи, що кличе і кличе,
    Де правда не гасне у праведних віршах.

    І навіть коли все загусне у тиші,
    Лиш слово озветься в своєму контексті,
    А слово це буде від Ліни Костенко.

    Мирослав Манюк
    19.03.2026
    #ЛінаЩасливіЖитиПоруч
    #сонет
    СЛОВО ЛІНИ КОСТЕНКО Далеко розходяться хвилі натхнення, У римах зростає глибоке коріння, Легенда живе у моїм поколінні, Несе через строфи своє одкровення. Майстерно лунають метафори Ліни, Неначе вогонь полихає у венах, І світ обіймає ясне розуміння, Що слово сильніше за це сьогодення. У пам'яті зріє не просто циклічність, А подих епохи, що кличе і кличе, Де правда не гасне у праведних віршах. І навіть коли все загусне у тиші, Лиш слово озветься в своєму контексті, А слово це буде від Ліни Костенко. Мирослав Манюк 19.03.2026 #ЛінаЩасливіЖитиПоруч #сонет
    1
    296переглядів
  • КОПТЕР

    Вибір народжений серцем і глуздом,
    Хлопець охоче ступає до строю.
    Погляд у матері вже без ілюзій —
    Син не вагається йти за метою.

    Вчиться і служить із небом в союзі,
    Шлях прокладається впливом героя.
    Сотні мішеней зникають в окрузі,
    Ворог відходить від "Коптера" зброї.

    Поле гуде під металом і пилом,
    Рани та біль не зламають завзяття,
    Завжди підтримують тут побратими.

    Раза чотири прощався із тилом,
    Каже: "На фронті усі мої браття.
    Іншого вибору доля не прийме."

    Мирослав Манюк
    18.03.2026
    #сонет
    КОПТЕР Вибір народжений серцем і глуздом, Хлопець охоче ступає до строю. Погляд у матері вже без ілюзій — Син не вагається йти за метою. Вчиться і служить із небом в союзі, Шлях прокладається впливом героя. Сотні мішеней зникають в окрузі, Ворог відходить від "Коптера" зброї. Поле гуде під металом і пилом, Рани та біль не зламають завзяття, Завжди підтримують тут побратими. Раза чотири прощався із тилом, Каже: "На фронті усі мої браття. Іншого вибору доля не прийме." Мирослав Манюк 18.03.2026 #сонет
    2
    348переглядів 1 Поширень
  • ПРОЗРІННЯ

    Вуста торкались неба і граніту,
    Де час застиг у коконі терпіння.
    Ми прагнемо знайти своє коріння
    У дзеркалі старого лабіринту.

    Блукаючи шляхами всього світу,
    В глухих кутах встряємо в павутиння,
    І крик душі в цю мить дає прозріння:
    На повну смак життя мов пік зеніту!

    Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо,
    Як вітер в'яже вузлики над вухом,
    А плин життя штовхає у майбутнє.

    В моменті кожнім диво де присутнє —
    Це все твоє, якщо душі основа
    В собі любов, мов скарб, знайти готова.

    Автори: Мирослав Манюк
    Ірина Морозова

    16.03.2026 – 17.03.2026
    #сонет
    ПРОЗРІННЯ Вуста торкались неба і граніту, Де час застиг у коконі терпіння. Ми прагнемо знайти своє коріння У дзеркалі старого лабіринту. Блукаючи шляхами всього світу, В глухих кутах встряємо в павутиння, І крик душі в цю мить дає прозріння: На повну смак життя мов пік зеніту! Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо, Як вітер в'яже вузлики над вухом, А плин життя штовхає у майбутнє. В моменті кожнім диво де присутнє — Це все твоє, якщо душі основа В собі любов, мов скарб, знайти готова. Автори: Мирослав Манюк Ірина Морозова 16.03.2026 – 17.03.2026 #сонет
    293переглядів
Більше дописів