Мирослав Манюк

Pinned Post

added a photo

2025-08-06 14:12:19 ·

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚
Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿
Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830
У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі.

Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження.
З повагою — Мирослав Манюк ✍️
#поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

2Kviews

Мирослав Манюк added a photo

2026-08-24 16:49:32 ·

НЕЗАЛЕЖНИЙ

Вдягаю сорочку, розшиту шовками,
Вклоняюся низько я вільній вітчизні,
Тримаю наш прапор нащадкам на пам'ять.

Пролито сльозинки на плечі залізні,
Народ наш виборює власну свободу,
Зазнавши в боях перепони, що лізуть.

Видніються велич та гордість народна,
Зростають надії у кожній родині,
Що виборють славу за честь свого роду.

Звучать голоси у ці скрутні години,
Шануємо мову, родинні порядки,
Зростає натхнення у серці єдинім.

Бажаю я розквіту своїм нащадкам,
Щоб край відродився, засяяв красиво,
Для творення жити у мирних громадах.

Пройдемо морозне, похмуре, крикливе,
Розправимо крила у вільній державі,
Будуємо світле величчя сміливо.

Ми прагнемо волю за правду вважати,
Зустрінемо спокій, який нам належить,
Такий недалекий, з роками бажаний...

Уже тридцять п'ять цей народ незалежний!

Мирослав Манюк
24.08.2026

НЕЗАЛЕЖНИЙ Вдягаю сорочку, розшиту шовками, Вклоняюся низько я вільній вітчизні, Тримаю наш прапор нащадкам на пам'ять. Пролито сльозинки на плечі залізні, Народ наш виборює власну свободу, Зазнавши в боях перепони, що лізуть. Видніються велич та гордість народна, Зростають надії у кожній родині, Що виборють славу за честь свого роду. Звучать голоси у ці скрутні години, Шануємо мову, родинні порядки, Зростає натхнення у серці єдинім. Бажаю я розквіту своїм нащадкам, Щоб край відродився, засяяв красиво, Для творення жити у мирних громадах. Пройдемо морозне, похмуре, крикливе, Розправимо крила у вільній державі, Будуємо світле величчя сміливо. Ми прагнемо волю за правду вважати, Зустрінемо спокій, який нам належить, Такий недалекий, з роками бажаний... Уже тридцять п'ять цей народ незалежний! Мирослав Манюк 24.08.2026

1

62views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-19 18:39:27 ·

ЩАСТЯ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ

Наповнюйся щастям, шукаючи дива,
Знаходь насолоду в простій паляниці,
Нехай твоя доля блукає щасливо.

Цінуй кожен віддих, який не насниться,
Любов не залишить тебе без дарунка,
Знайди океани в маленькій криничці.

Відкриються двері для кращих рахунків,
Повір у можливість великого бою,
Танцюй на теренах сухого підґрунтя.

Не бійся поразок й раптового болю,
Очолюй складну, але чесну дорогу,
Іди без вагань за своєю метою.

В житті збережи цю накатану строгість
І не продавай власну душу за гроші,
Звертайся до неба, проси допомоги.

Час лине, а ти будь для нього хорошим.

Мирослав Манюк
19.08.2026

ЩАСТЯ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ Наповнюйся щастям, шукаючи дива, Знаходь насолоду в простій паляниці, Нехай твоя доля блукає щасливо. Цінуй кожен віддих, який не насниться, Любов не залишить тебе без дарунка, Знайди океани в маленькій криничці. Відкриються двері для кращих рахунків, Повір у можливість великого бою, Танцюй на теренах сухого підґрунтя. Не бійся поразок й раптового болю, Очолюй складну, але чесну дорогу, Іди без вагань за своєю метою. В житті збережи цю накатану строгість І не продавай власну душу за гроші, Звертайся до неба, проси допомоги. Час лине, а ти будь для нього хорошим. Мирослав Манюк 19.08.2026

160views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-15 12:45:35 ·

ДІМ-ПРИМАРА

Я шукаю споруду, якої немає,
Біля неї відсутня висока горожа,
Не блукають там тіні у сірім тумані.

Там вузькі коридори, кімнати порожні,
Тільки брама пропустить заплутані душі,
Щоби звідти забрати відсутню ворожість.

За стіною примара збиває подушку,
Галерея вже вабить глибоким спокоєм
І замок зачиняє підвали задушні.

Тут повітря стає важелезним застоєм,
Намагаюся вийти із пастки зворотно,
Тільки як вийти з дому, який поза грою?

Кожен кут — це не кут, а круті повороти,
Залишаюся тут у німому полоні,
Де уже безкорисний який-небудь спротив.

Не знаходиться вихід у звичні шаблони,
Хто ступив на поріг невідомого дому,
Той застрягне назавжди у цьому циклоні.

Так минають віки за важким невідомим,
Де людина надію й рятунок втрачає.
Не поїде той дах, де відсутня свідомість.

Не загубиться той дім, якого немає.

Мирослав Манюк
15.08.2026

ДІМ-ПРИМАРА Я шукаю споруду, якої немає, Біля неї відсутня висока горожа, Не блукають там тіні у сірім тумані. Там вузькі коридори, кімнати порожні, Тільки брама пропустить заплутані душі, Щоби звідти забрати відсутню ворожість. За стіною примара збиває подушку, Галерея вже вабить глибоким спокоєм І замок зачиняє підвали задушні. Тут повітря стає важелезним застоєм, Намагаюся вийти із пастки зворотно, Тільки як вийти з дому, який поза грою? Кожен кут — це не кут, а круті повороти, Залишаюся тут у німому полоні, Де уже безкорисний який-небудь спротив. Не знаходиться вихід у звичні шаблони, Хто ступив на поріг невідомого дому, Той застрягне назавжди у цьому циклоні. Так минають віки за важким невідомим, Де людина надію й рятунок втрачає. Не поїде той дах, де відсутня свідомість. Не загубиться той дім, якого немає. Мирослав Манюк 15.08.2026

1

443views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-14 14:30:38 ·

РЕЦЕПТ

Стою біля печі у рідній хатині,
Розширені очі, червоне обличчя,
Цікаві ці пахощі як для дитини.

Бабуся працює спокійно, велично,
В каструлі щось дуже шумує гаряче,
Це вариться борщик багатий, незвичний.

Каструля велика, бездонна неначе,
Багато продуктів у собі вміщає.
Бабуся все кришить — я краю не бачу.

Тоді я сміливо стареньку питаю:
"Багато чого ти туди накидала,
Який же продукт головним ти вважаєш?"

Бабуся всміхнулася й тихо сказала:
"Вкладаю до страви сімейну турботу,
Щоб поміж родиною ніжність тривала."

Таємне знання переходить по роду,
Тепло для усього сімейства плекає,
А вічність карбує рецепти достоту.

Пройшли вже роки, але я відчуваю,
Як слухаю голос старої людини,
Яка мені з мудрістю відповідає:

"Найкращий продукт — це любов до родини."

Мирослав Манюк
14.08.2026

РЕЦЕПТ Стою біля печі у рідній хатині, Розширені очі, червоне обличчя, Цікаві ці пахощі як для дитини. Бабуся працює спокійно, велично, В каструлі щось дуже шумує гаряче, Це вариться борщик багатий, незвичний. Каструля велика, бездонна неначе, Багато продуктів у собі вміщає. Бабуся все кришить — я краю не бачу. Тоді я сміливо стареньку питаю: "Багато чого ти туди накидала, Який же продукт головним ти вважаєш?" Бабуся всміхнулася й тихо сказала: "Вкладаю до страви сімейну турботу, Щоб поміж родиною ніжність тривала." Таємне знання переходить по роду, Тепло для усього сімейства плекає, А вічність карбує рецепти достоту. Пройшли вже роки, але я відчуваю, Як слухаю голос старої людини, Яка мені з мудрістю відповідає: "Найкращий продукт — це любов до родини." Мирослав Манюк 14.08.2026

1

344views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-13 11:50:18 ·

ЗА ДВЕРИМА

Золото давить іржаву свідомість,
Тут, за дверима, присутня таємність,
Де ці ключі? Вже давно невідомо...

Жовті відтінки ховають об'єми,
Плетиво тіней лягає поволі,
Птиці рахують затишну взаємність.

Втрачені дні утекли в самоволку,
Та в лабіринтах плетуть павутиння,
Де всі чекають на зміну неволі.

Сонце лишається знову за тином,
Враз проганяючи спогади серпня,
З вітром збираючи літа частини.

Тихий спочинок вишукує серце,
Тільки закритий він вже на колоду,
Як і для Бога зачинена церква.

Мрії згасають як всесвіт холодний,
Світло ж дарує небесну надію
Тим, хто у просторі цьому володар.

Воля чомусь до відзнаки подібна,
Тільки ніхто ще її не отримав.
Навіть вагомі великі події...

Дуже давно за старими дверима.

Мирослав Манюк
13.08.2026

ЗА ДВЕРИМА Золото давить іржаву свідомість, Тут, за дверима, присутня таємність, Де ці ключі? Вже давно невідомо... Жовті відтінки ховають об'єми, Плетиво тіней лягає поволі, Птиці рахують затишну взаємність. Втрачені дні утекли в самоволку, Та в лабіринтах плетуть павутиння, Де всі чекають на зміну неволі. Сонце лишається знову за тином, Враз проганяючи спогади серпня, З вітром збираючи літа частини. Тихий спочинок вишукує серце, Тільки закритий він вже на колоду, Як і для Бога зачинена церква. Мрії згасають як всесвіт холодний, Світло ж дарує небесну надію Тим, хто у просторі цьому володар. Воля чомусь до відзнаки подібна, Тільки ніхто ще її не отримав. Навіть вагомі великі події... Дуже давно за старими дверима. Мирослав Манюк 13.08.2026

1

463views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-12 16:29:32 ·

КЛЕЙМО

Темні лапи тінню вкрили спину,
Холод каменю проймає тіло,
Так сплітає доля павутину.

Білі плечі мармуром застиглі,
Чорні лінії тримають міцно,
Цей малюнок ззовні — ніби стигма.

У скорботі знову є різниця,
Кожен штрих дає свою важливість,
Тінь повзе по шкірі до в'язниці.

Тут не знайдеш експонат вразливий,
Залишився тільки смуток хмарний,
Решту знову фарбою залило.

Простір не заповнюється марно:
Холод свій дає він для підтримки,
Образ цей лишається примарним.

Він тримає важкість цього вчинку,
Залишає пам'ять на граніті,
Не чекає, щоб іти на примус.

Все заснуло дивним сном палітри,
Спокій закриває давні тіні,
Вічність сяє знову в заповіті.

Змиє час клеймо на цьому тілі.

Мирослав Манюк
12.08.2026

КЛЕЙМО Темні лапи тінню вкрили спину, Холод каменю проймає тіло, Так сплітає доля павутину. Білі плечі мармуром застиглі, Чорні лінії тримають міцно, Цей малюнок ззовні — ніби стигма. У скорботі знову є різниця, Кожен штрих дає свою важливість, Тінь повзе по шкірі до в'язниці. Тут не знайдеш експонат вразливий, Залишився тільки смуток хмарний, Решту знову фарбою залило. Простір не заповнюється марно: Холод свій дає він для підтримки, Образ цей лишається примарним. Він тримає важкість цього вчинку, Залишає пам'ять на граніті, Не чекає, щоб іти на примус. Все заснуло дивним сном палітри, Спокій закриває давні тіні, Вічність сяє знову в заповіті. Змиє час клеймо на цьому тілі. Мирослав Манюк 12.08.2026

1

360views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-11 17:16:47 ·

РОЗПУТТЯ

Людина буде у ваганнях завжди,
Шукає свій маршрут серед безладдя,
Лишивши в собі те, що не зв'язати.

Думки тривожні горнуть дуже гладко,
А кожен розсуд вчинку на фіналі
Ховає мрію у чужих баладах.

Розкриє хтось нові потенціали,
Впаде невмисна та нова можливість,
Зламавши все, що навкруги банальне.

Готує доля для авансу зливи,
Малюють рішення нові портрети,
Тканина дум накриє все дбайливо.

В полоні цих тенет, як в очереті,
Мов на розпутті серце перед зламом,
Спрямовує до мозку силуети.

За обрій спалах вийде крізь таламус,
Проявить сутність зроблених маневрів,
Пройде мостом до перших слів реклами.

Роки покажуть правду і без нервів,
Звільнившись від вагань та при нагоді,
Коли на згадку прийдуть всі манери.

Правдиве стане зрозумілим згодом.

Мирослав Манюк
11.08.2026

РОЗПУТТЯ Людина буде у ваганнях завжди, Шукає свій маршрут серед безладдя, Лишивши в собі те, що не зв'язати. Думки тривожні горнуть дуже гладко, А кожен розсуд вчинку на фіналі Ховає мрію у чужих баладах. Розкриє хтось нові потенціали, Впаде невмисна та нова можливість, Зламавши все, що навкруги банальне. Готує доля для авансу зливи, Малюють рішення нові портрети, Тканина дум накриє все дбайливо. В полоні цих тенет, як в очереті, Мов на розпутті серце перед зламом, Спрямовує до мозку силуети. За обрій спалах вийде крізь таламус, Проявить сутність зроблених маневрів, Пройде мостом до перших слів реклами. Роки покажуть правду і без нервів, Звільнившись від вагань та при нагоді, Коли на згадку прийдуть всі манери. Правдиве стане зрозумілим згодом. Мирослав Манюк 11.08.2026

1

348views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-10 16:56:07 ·

ВИШНЕВА ДЕРЖАВА

Ось на схилах яристих цвіте сад розкішний,
Де умиті росою палають суцвіття
І плоди достигають всередині вишні.

Весь тутешній поділ, що приборканий вітром,
Манить своїм добром у країну затишну,
І захожих гостей зустрічає привітно.

Лиш палітрою барви наповнять узвишшя,
Як шовкова трава стелить зелень яскраву,
Аж допоки промінчик не здійметься вище.

Ми плекаємо вічно вишневу державу,
Яка вже розгортає суцвіття препишні,
Підіймаючи вгору пахи величаво.

І вишневим вогнем запалають затишки,
Заспівають пташки про величну окрасу,
Підіймаючи пісню все вище і вище...

А мелодія співу летить до тераси,
Та пливе по полях у вечірнім затишші,
Все карбуючи в пам'яті миті прекрасні.

Тож любіть Україну, далекі та ближні,
Ту, котра надихає на лагідні справи,
Зберігаючи в серці святенність найвищу.

Її мову вишневу плекайте ласкаво.

Мирослав Манюк
10.08.2026

ВИШНЕВА ДЕРЖАВА Ось на схилах яристих цвіте сад розкішний, Де умиті росою палають суцвіття І плоди достигають всередині вишні. Весь тутешній поділ, що приборканий вітром, Манить своїм добром у країну затишну, І захожих гостей зустрічає привітно. Лиш палітрою барви наповнять узвишшя, Як шовкова трава стелить зелень яскраву, Аж допоки промінчик не здійметься вище. Ми плекаємо вічно вишневу державу, Яка вже розгортає суцвіття препишні, Підіймаючи вгору пахи величаво. І вишневим вогнем запалають затишки, Заспівають пташки про величну окрасу, Підіймаючи пісню все вище і вище... А мелодія співу летить до тераси, Та пливе по полях у вечірнім затишші, Все карбуючи в пам'яті миті прекрасні. Тож любіть Україну, далекі та ближні, Ту, котра надихає на лагідні справи, Зберігаючи в серці святенність найвищу. Її мову вишневу плекайте ласкаво. Мирослав Манюк 10.08.2026

1

199views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-08 18:16:21 ·

БЕЗ ПОКОРИ

Власних провин не показуй нікому,
Поруч сусіди, вони все побачать:
Де помилився ти й в чому твій комплекс.

В тих, хто є опліч, порад ціла пачка,
Ніби вони знають більше за тебе,
Мовби слабкий ти та ще й необачний.

Заздрість зростає постійно між стебел,
Де плодять тільки народні докори,
Щоби збирати врожай без потреби.

Люди тебе перевірять на користь,
Ти ж не доводь свою внутрішню силу,
Та не показуй наївну покору.

Чисті джерела розмиють насилля,
Лиш відшукай допомогу в тривозі,
Терни підступні щоб воля скосила.

Кроки роби, розриваючи розум,
Правда карбує палкі перемоги,
Вірність у справах — це буде твій козир.

Хтось зазирає крізь темний пил смогу
В твоє життя, тільки ти не тривожся —
Мудрість веде у високі чертоги.

Жити завжди без покори теж можна.

Мирослав Манюк
08.08.2026

БЕЗ ПОКОРИ Власних провин не показуй нікому, Поруч сусіди, вони все побачать: Де помилився ти й в чому твій комплекс. В тих, хто є опліч, порад ціла пачка, Ніби вони знають більше за тебе, Мовби слабкий ти та ще й необачний. Заздрість зростає постійно між стебел, Де плодять тільки народні докори, Щоби збирати врожай без потреби. Люди тебе перевірять на користь, Ти ж не доводь свою внутрішню силу, Та не показуй наївну покору. Чисті джерела розмиють насилля, Лиш відшукай допомогу в тривозі, Терни підступні щоб воля скосила. Кроки роби, розриваючи розум, Правда карбує палкі перемоги, Вірність у справах — це буде твій козир. Хтось зазирає крізь темний пил смогу В твоє життя, тільки ти не тривожся — Мудрість веде у високі чертоги. Жити завжди без покори теж можна. Мирослав Манюк 08.08.2026

1

340views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-08-07 14:53:54 ·

ОСТАННІЙ

Останній лист тремтить вже на платані,
бо знає добре він, що те, що не тремтить, не є міцним.
Тремчу також, мій Боже, бо вже чую в цьому стані,
що скоро я помру, а мав би бути сильним та живим.
Останній лист впаде з абиякої крони,
бо він не збавлений довіри до землі.
З людини теж впаде бодай остання штучність хронік,
бо дошка в домовині зовсім груба у імлі.
Листові не потрібно, Боже, щось просити в Тебе,
Ти дав йому рости, і він цього не змарнував під небом.
А як мені…

Владімір Голан

Переклад: Мирослав Манюк
#переклад

ОСТАННІЙ Останній лист тремтить вже на платані, бо знає добре він, що те, що не тремтить, не є міцним. Тремчу також, мій Боже, бо вже чую в цьому стані, що скоро я помру, а мав би бути сильним та живим. Останній лист впаде з абиякої крони, бо він не збавлений довіри до землі. З людини теж впаде бодай остання штучність хронік, бо дошка в домовині зовсім груба у імлі. Листові не потрібно, Боже, щось просити в Тебе, Ти дав йому рости, і він цього не змарнував під небом. А як мені… Владімір Голан Переклад: Мирослав Манюк #переклад

1

268views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language

Мирослав Манюк