НЕЗАЛЕЖНИЙ

Вдягаю сорочку, розшиту шовками,
Вклоняюся низько я вільній вітчизні,
Тримаю наш прапор нащадкам на пам'ять.

Пролито сльозинки на плечі залізні,
Народ наш виборює власну свободу,
Зазнавши в боях перепони, що лізуть.

Видніються велич та гордість народна,
Зростають надії у кожній родині,
Що виборють славу за честь свого роду.

Звучать голоси у ці скрутні години,
Шануємо мову, родинні порядки,
Зростає натхнення у серці єдинім.

Бажаю я розквіту своїм нащадкам,
Щоб край відродився, засяяв красиво,
Для творення жити у мирних громадах.

Пройдемо морозне, похмуре, крикливе,
Розправимо крила у вільній державі,
Будуємо світле величчя сміливо.

Ми прагнемо волю за правду вважати,
Зустрінемо спокій, який нам належить,
Такий недалекий, з роками бажаний...

Уже тридцять п'ять цей народ незалежний!

Мирослав Манюк
24.08.2026