ЖАР

Спека лізла просто під повіки,
Тіло мало присмак мокрих фруктів,
Піт стікав повільно, мов по вікнах.

Лік ішов від ранку до розлуки,
Лоб палав під лампами палати,
Запах був бракованих продуктів.

Лікарі у крейдяних халатах
Все тримали туго на колодках,
Бо була мала у них зарплата.

Сон крутив квадрати несолодкі,
Рух очей ламав прості картини,
Жар вимірювався по відсотках.

Ніч несла гарячі тіні тином,
В скронях жив уривчастий гармидер,
Та ламав всередині дитину.

Мозок жив так, ніби він був мідний,
Хтось гортав картки старих лікарень,
Мріяв про кіло варених мідій.

Піт холонув довго, як в пекарні,
Тіло звикло жити в небезпеці,
Спечний відпочинок був шикарним.

Жар пройшов, і охолола спека.

Мирослав Манюк
07.05.2026
ЖАР Спека лізла просто під повіки, Тіло мало присмак мокрих фруктів, Піт стікав повільно, мов по вікнах. Лік ішов від ранку до розлуки, Лоб палав під лампами палати, Запах був бракованих продуктів. Лікарі у крейдяних халатах Все тримали туго на колодках, Бо була мала у них зарплата. Сон крутив квадрати несолодкі, Рух очей ламав прості картини, Жар вимірювався по відсотках. Ніч несла гарячі тіні тином, В скронях жив уривчастий гармидер, Та ламав всередині дитину. Мозок жив так, ніби він був мідний, Хтось гортав картки старих лікарень, Мріяв про кіло варених мідій. Піт холонув довго, як в пекарні, Тіло звикло жити в небезпеці, Спечний відпочинок був шикарним. Жар пройшов, і охолола спека. Мирослав Манюк 07.05.2026
196переглядів