Українська
English
ЕКЗИСТЕНЦІЯ
Десь у житті зростають дивні квіти,
Де кожен лист тримає давній натяк
І тільки їх плекає теплий вітер.
Вони ростуть між сумнівом кімнатним,
Де кожна думка — це звичайна рута,
А тінь історій зморщена занадто.
Душа звіряє там свої маршрути,
Шукає сенс у спогадах старезних,
Та потім свої втрати перекрутить.
Ростуть стеблини з помилок тверезих,
А корінь їх сховався у дитинстві,
Між слів важких і поглядів з мережі.
Там кожен страх у тілі по частинах,
Немов стіна, що обійти не можна
І довго в снах так мучиться людина.
Та треба крізь вагання міць помножить,
Бо квіти не зламають силу волі,
Якщо вперед навчиться бігти кожен.
І навіть в світі темних задоволень
Знайдеться шлях для віри без претензій,
Що не загине в сумнівах ніколи.
Бо квіти ці — основа екзистенцій.
Мирослав Манюк
06.05.2026
Десь у житті зростають дивні квіти,
Де кожен лист тримає давній натяк
І тільки їх плекає теплий вітер.
Вони ростуть між сумнівом кімнатним,
Де кожна думка — це звичайна рута,
А тінь історій зморщена занадто.
Душа звіряє там свої маршрути,
Шукає сенс у спогадах старезних,
Та потім свої втрати перекрутить.
Ростуть стеблини з помилок тверезих,
А корінь їх сховався у дитинстві,
Між слів важких і поглядів з мережі.
Там кожен страх у тілі по частинах,
Немов стіна, що обійти не можна
І довго в снах так мучиться людина.
Та треба крізь вагання міць помножить,
Бо квіти не зламають силу волі,
Якщо вперед навчиться бігти кожен.
І навіть в світі темних задоволень
Знайдеться шлях для віри без претензій,
Що не загине в сумнівах ніколи.
Бо квіти ці — основа екзистенцій.
Мирослав Манюк
06.05.2026
ЕКЗИСТЕНЦІЯ
Десь у житті зростають дивні квіти,
Де кожен лист тримає давній натяк
І тільки їх плекає теплий вітер.
Вони ростуть між сумнівом кімнатним,
Де кожна думка — це звичайна рута,
А тінь історій зморщена занадто.
Душа звіряє там свої маршрути,
Шукає сенс у спогадах старезних,
Та потім свої втрати перекрутить.
Ростуть стеблини з помилок тверезих,
А корінь їх сховався у дитинстві,
Між слів важких і поглядів з мережі.
Там кожен страх у тілі по частинах,
Немов стіна, що обійти не можна
І довго в снах так мучиться людина.
Та треба крізь вагання міць помножить,
Бо квіти не зламають силу волі,
Якщо вперед навчиться бігти кожен.
І навіть в світі темних задоволень
Знайдеться шлях для віри без претензій,
Що не загине в сумнівах ніколи.
Бо квіти ці — основа екзистенцій.
Мирослав Манюк
06.05.2026
327переглядів