#поезія Любіть життя — воно як тихий ранок, Де сонце ніжно будить всі світи, Де кожен день — дарунок без обману, Щоб ми змогли щасливими рости. Любіть життя — у шелесті тополі, У ароматі свіжості й тепла, У погляді, де радості доволі, У серці, де надія ожила. Любіть життя — у спогадах і мріях, У світлі, що нам зорі роздають, У пісні, що у грудях тихо зріє, У тих руках, які тепло несуть. Любіть життя — воно дзвінке, як пісня, Як подих вітру, як світанку мить. Воно дарує нам красу безмежну, Щоб серце вміло радісно любить. Л. Медина

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 14 Минуло кілька тижнів після того, як Марія очолила свій перший великий проєкт. Робота над планом житлового комплексу повністю поглинула її. Вона майже забула про сварки з Ольгою та про напругу вдома, оскільки кожна година, проведена за кресленнями, приносила їй відчуття мети та сенсу. Марія та Максим працювали разом майже щодня, і їхні ділові зустрічі швидко переросли в довгі розмови про життя, мрії, а також спільний біль від пережитого. Їхній зв'язок ставав усе міцнішим. Одного вечора, коли робочий день добігав кінця, Максим затримався біля її столу. Він нервував, переминаючись з ноги на ногу. Марія помітила це і здивовано підняла брову. — Маріє, — почав він, його голос був трохи збентеженим, але щирим, — я... я знаю, що ми з тобою працюємо разом, але... я хотів би запросити тебе на вечерю. Не як колегу, а просто як... як чоловік жінку. Якщо ти не проти, звісно. Марія відчула, як її серце забилося швидше. Вона посміхнулася, і її очі засяяли. — Я не проти, Максиме. З радістю. Побачення було ідеальним. Максим забронював столик у невеликому, затишному ресторані в центрі Києва. Світло свічок, тиха музика та атмосфера спокою дозволили їм повністю розслабитися. Замість обговорення архітектурних проєктів, вони говорили про дитинство, про мрії, про майбутнє, яке вони уявляли після війни. Максим був уважним слухачем. Він не перебивав Марію, коли вона розповідала про свої перші роботи, про Аліну. Коли ж він сам почав говорити про свою родину і про те, як війна змінила його, Марія відчула ще глибший зв'язок із ним. Вона бачила не лише успішного архітектора, а й чоловіка з глибокою душею, який пережив невимовний біль, але зберіг у собі людяність. Після вечері вони вирішили прогулятися вечірнім Києвом. Вони йшли, тримаючись за руки, і кожен їхній крок був наповнений відчуттям безпеки та тепла. Місто було освітлене, але не так яскраво, як до війни. Його вечірній темп наповнював серця спокоєм. Вони говорили про те, як мріяли жити в Києві, про свою майбутню роботу, і про Аліну, яка була для Марії відновленням життя. Коли вони підійшли до будинку, де вона жила з Ольгою, Максим зупинився. Їхні очі зустрілися, і він ніжно доторкнувся до її щоки. — Це був найкращий вечір у моєму житті, Маріє. — І в моєму, Максиме, — прошепотіла вона, її голос тремтів від почуттів. Він повільно нахилився до неї. Їхні губи зустрілися в ніжному, але глибокому поцілунку. Це був поцілунок, наповнений надією, вдячністю і обіцянкою майбутнього. Марія відчула, як усі її тривоги зникають, як її серце наповнюється теплом, що вона так довго шукала. Вони не помітили, що вікно на другому поверсі, де жила Ольга, відчинилося. Вона стояла там, її обличчя було спотворене від люті. Вона бачила, як Марія і Максим цілуються. У її очах не було ані краплі розуміння, лише гнів. Її найгірші побоювання підтвердилися: Марія, ця тиха, скромна біженка, виявилася хитрою і корисливою. Вона "знайшла" собі заможного чоловіка і тепер, мабуть, вважає, що може обійтися без їхньої допомоги. Ольга, яка дала їй дах над головою, тепер відчувала себе обдуреною. Далі буде...

🟡 У Львові запрацював перший в Україні еко-McDonald's😃 ㅤ У новому ресторані застосовані енергоефективні рішення: теплоізоляція, система рекуперації, теплові насоси та LED-освітлення💅🏻 Його обладнали меблями зі 100% переробленого пластику. У приміщенні використали й інші перероблені матеріали – зокрема, текстиль та кавові відходи ㅤ

#поезія ВЗАЄМНІСТЬ ти живеш собі десь і пливеш мов ріка і крізь мене наскрізь протікаєш я по суті не відаю хто ти така та і ти мене майже не знаєш ну а води твої — то прозорі мов скло а то мед молоко і олія часом чується холод а часом тепло і впливати на це я не вмію але вмію спливати в потоках твоїх аж до дельти до виходу в море де крізь вітер вчувається тихий твій сміх де і хвилі хвилюються хором розчиняюсь у солоді і в молоці розтікаюся думкою всюди залишаюсь в тобі як піщинка в руці і побуду отак і пребуду Іздрик

НАБУ знищує виробників української зброї. Через відсутність доказів справу проти української компанії Archer, яка виробляє приціли, тепловізори та інші прилади, закрили. Хто не знав: технікою Archer користуються не лише в Україні, а й у країнах НАТО, Саудівській Аравії та на Близькому Сході. Ще у 2023 році детективи НАБУ провели обшуки в офісах і квартирах працівників Archer. Компанію підозрювали у можливій розтраті 200 млн гривень. Директор Archer Олександр Яременко написав: «Закінчилося майже трирічне знущання над компанією». Через це розслідування Міністерство оборони припинило закупівлі приладів Archer. У результаті наші військові були змушені користуватися мисливським непотребом, який не витримує навантажень фронту. І тепер питання: чи компенсує НАБУ завдані збитки? Чи покарає тих співробітників, які ініціювали безпідставне розслідування? Найгірше, що це не поодинокий випадок. НАБУ веде системну «роботу» проти українських виробників зброї. Про перший випадок — із виробником ракет «Фламінго» — ми вже писали. І все це відбувається під час війни.

Квіти на віконці, так тепло і затишно стає на Душі.

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 12 Наступного ранку, після бурхливої сварки з Ольгою, Марія прокинулася з дивним, але твердим відчуттям спокою і впевненості. Вона знала, що не може залишатися у цій ситуації, де її кожен крок піддається критиці, а її присутність відчувається як тягар. Ця робота була не просто шансом, це був її єдиний квиток до незалежності. Не витрачаючи жодної хвилини, вона взяла телефон і набрала номер Максима. — Добрий ранок, Максиме. Це Марія. Я хочу як найшвидше вийти на роботу. Її голос був спокійним і рішучим, і вона відчула, як її власна впевненість зростає з кожним сказаним словом. — Чудово, Маріє! — у голосі Максима прозвучала щира радість. Приходьте завтра зранку. Я особисто проведу для вас невелику екскурсію по офісу. Вона подякувала йому і поклала слухавку. На її обличчі з’явилася легка, але щира усмішка. Вона відчувала, що цей дзвінок — це перший крок до її нового життя. Наступного дня, зайшовши в офіс, Марія одразу відчула, що це місце відрізняється від усіх, де вона була раніше. У повітрі витав не тільки запах кави та паперів, але й творча енергія. Микола вже чекав на неї. Він привітав її теплою усмішкою і повеселів, коли побачив її новий, вираз обличчя. — Я ж казав, що він справжній професіонал і обов'язково оцінить твій талант, — сказав він, стискаючи її руку. — Я дякую, Миколо. Дуже дякую, — прошепотіла вона. — За все. Микола лише усміхнувся, і в його очах Марія побачила, що він щиро пишається нею. Максим вийшов їй назустріч. Він був одягнений у просту сорочку, його волосся було акуратно укладене, а на обличчі не було й сліду втоми, яку Марія бачила раніше. Він виглядав спокійно і впевнено, як справжній лідер. — Ласкаво просимо, Маріє, — сказав він. — Радий бачити вас у нашій команді. Він провів її по офісу, знайомлячи з колегами. Вони були різного віку, але всі усміхнені та привітні до Марії. Вони не запитували її, звідки вона, чому тут, не висловлювали співчуття. Вони просто приймали її як колегу. Це було так незвично, але так приємно. — Це Сергій, він наш головний дизайнер, а це Олена, вона займається проєктною документацією, — розповідав Максим, вказуючи на людей, що сиділи за столами. — А це ваше місце, Маріє. Він показав їй на стіл біля вікна, звідки відкривався прекрасний вид на місто. На столі лежав новий блокнот і ручки. Це був не просто робочий стіл, це було її місце. Після знайомства з командою, до Марії підійшов один з колег, чоловік років сорока з добрими, трохи сумними очима. — Ви з Мелітополя? — тихо запитав він, сідаючи поруч. Марія кивнула, її серце стислося. — Я з Маріуполя. Моя родина теж виїхала, але ми віримо, що повернемося. Марія відчула, як її очі наповнюються сльозами. Вперше за довгий час вона могла говорити про це з кимось, хто справді розумів її. Додому Марія не поспішала, і повернулася додому пізно. Вона увійшла в квартиру, де панувала тиша, Ольга та Микола вже спали, а світло було вимкнене. Вона зайшла до своєї кімнати, де Аліна спала, схиливши голову на подушку. Марія сіла на ліжко поруч з донькою, дивлячись на її миле обличчя, і в її думках почав формуватися чіткий план. Вона уявила, як щодня ходить на цю роботу, заробляє гроші, і з часом цих грошей буде достатньо, щоб орендувати невелику, але свою власну квартиру. Квартиру, де Аліна зможе мати свою кімнату, де не буде постійної напруги та ревнощів. Це буде їхній маленький, затишний дім, їхній власний острівець безпеки. Це була не просто робота, це був шлях до свободи, до нового життя. З цією думкою Марія заснула, поклавши руку на чоло доньки, відчуваючи, як у неї з’являється неймовірна сила рухатися вперед. Далі буде...

СВЯТІ ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І СОФІЯ! Свята Софія, мати благословенна, Ти виховала дочок до святості життя. Віра – щит наш, Надія – ясна зірка, Любов же – світло вічного буття. Віро свята, зміцни наші серця, Щоб не вагалися ми у годину скрути. Свята Надіє, веди в Небеса, Вкажи шлях, коли темрява навкруги. Любове, благодаттю сповни нас, Щоб прощати й любити ми завжди уміли. Софіє свята, приведи нас до спасіння, Бо в Тобі – мудрість, вічність і сили. Хай ваші імена звучать мов пісня, Наповнюють серце кожного теплом. Віра, Надія і Любов – три чесноти, Вони нам про вічність нагадують, знов і знов. Амінь! МОЛИТВА ДО СВЯТИХ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА ЇХНЬОЇ МАТЕРІ СОФІЇ! Святі Віра, Надіє, Любове і мати їх Софіє, просимо вас сьогодні, будьте нам захистом! Допоможіть у боротьбі зі злом, ведіть нас дорогою правди і спасіння. Віро свята, утверджуй наші серця, щоб ми завжди трималися істини Христової. Надіє свята, не дай згаснути вогню в наших душах, щоб ми мужньо долали всі випробування. Любове свята, наповнюй нас благодаттю, щоб ми вміли прощати, як Господь заповідав. Софіє свята, обдаруй нас мудрістю й терпінням, щоб ми у світлі Божому жили та раділи. Амінь! © Отець Альберт Баньой, Філадельфія, США, 17 вересня, 2024 року.

Кажуть, що вже 20 вересня очікуються перші заморозки ❄️ І це відчуття, коли ще так недавно було літо, а вранці вже холод пронизує до кісток… Але тепер холод не застане зненацька. Хімічна грілка Hillary — це твоє тепло «за викликом». ВІдкриваєш і за кілька секунд вона дарує приємні 37-45°C, які тримаються до 8 годин Компактна і завжди готова зігріти 20 вересня природа вмикає холод, але ти вмикаєш тепло з Hillary 🔥 Забирай зі ЗНИЖКОЮ до -44% переходь на сайт https://aff.warmtouch.com.ua/ggGmrq Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #грілка #хімічнагрілка #warmtouchpad #тепло #зима #холодно #комфорт #длятіла #дляніг #длярук #теплийподарунок #грілкадлярук #грілкадляніг #грілкадлятіла #грілкахімічна #зробленовукраїні #українськийбренд #акція #акция #знижка #виробництвовукраїні

14 вересня, в цей чудовий день, святкує свій день народження тренер-викладач відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки БМР Давидюк Ніна Григорівна! Бажаємо вам міцного здоров’я, удачі, благополуччя, добра, радості, кохання, щастя, гарного настрою, посмішок, яскравих вражень. Нехай тепло та затишок завжди наповнюють ваш будинок, нехай сонячне світло зігріває в будь-яку погоду, а бажання виконуються за однієї думки про них.🎁🎁🎁