Благовіщення

Благовіщення Пресвятої Богородиці – одне з 12 найважливіших свят, що відзначається християнами. Віряни східних православних церков відзначають його щороку 25 березня (7 квітня за юліанським календарем). Благовіщення не залежить від такого великого свята як Великдень, також воно відбувається незалежно від Великого посту.

Християни вважають, що саме в цей день Пречиста Діва Марія отримала благу звістку від вісника Божого – Архангела Гавриїла, який сповістив їй, що вона зачала непорочно від Святого Духа та народить сина Божого, який буде величатися Ісусом Христом. Під час зародження християнської віри цей день став святкуватися щорічно та називався Благовіщенням Пресвятої Богородиці.

Традиції та звичаї на день Благовіщення
Ритуалів, яких дотримуються під час святкування цього свята, безліч. Ще наші предки вважали: якщо відзначати цей день згідно з віруваннями та традиціями, то життя буде щасливим та радісним впродовж усього року. Раніше святкування дня Благовіщення Пресвятої Богородиці не обмежувалось виключно богослужінням у Церкві. В цей день відбувалися гучні гуляння з хороводами та цікавими іграми.

Одним з найбільших дійств на день Благовіщення вважалося випускання птахів. Старші люди казали, що випустивши птаха на волю, можна насолоджуватися щастям увесь рік. Звідси пішла традиція випускати голубів після шлюбного обряду на весіллі.

Молодь стрибала через багаття, чим очищалася від усіляких недобрих думок та вчинків, що назбиралися за попередній рік. З усією нечистю багаття спалювало невдачі, з нею пов’язані. Для очищення також палили стару солому, якою застеляли ліжко. Також палили різні трави, а димом обкурювали верхній зимовий одяг.

Вважалося також, що вмивання водою з талого снігу може зцілити від будь-яких недугів. Тому хворі та люди похилого віку брали сніг, розтоплювали його та вмивалися.

Ще одна традиція свята, яка надовго укорінилася у простих сім’ях – називати свого чоловіка «милий» протягом усього дня. Якщо жінка промовить це слово, звертаючись до свого благовірного, щонайменше 40 разів, вона забезпечить любов та злагоду у сім’ї та відверне появу коханки.

Під час відвідування церкви віряни намагалися придбати просфору, яка захищає від хвороб, заздрості, злодійства та неврожаю. Також важливо освятити воду в церкві, оскільки вона набуває цілющої сили.

Ще одна стародавня традиція на день Благовіщення – палити харчову сіль. Згідно з переказами наших предків, палена сіль допомагає від важких захворювань. Сіль, яку протягом 10-15 хвилин тримали на гарячій сковорідці, мала магічну дію.

Зола, що на день Благовіщення залишилася у печі, не викидалась, її використовували для удобрення хворих та слабких рослин.

Заборони, яких цього дня дотримуються християни
Табу на працю та різну діяльність стосуються майже всіх церковних свят і Благовіщення не є винятком. В цей день необхідно відмовитися від будь-яких справ по дому та важких фізичних та розумових завдань. Все необхідно зробити заздалегідь.

Під особливою забороною в цей день знаходяться шиття та в’язання. Наші пращури вважали, що нитка – це символ людської долі. Якщо її обірвати чи обрізати у великий церковний день, то може обірватися життя людини, чи зіпсуватися доля всієї родини. Тому під час великих свят люди нічого не шили, не топили піч та не здійснювали інших, навіть найважливіших хатніх справ.

Суворо заборонялося на Благовіщення та за день до цього свята займатися посівними роботами. І взагалі будь-яка робота на землі вважалися великим гріхом, який міг позбавити цілу родину врожаю.

В давнину на Благовіщення дівчата навіть не заплітали в цей день коси, зачіски робили напередодні свята. Заплітаючи коси на Благовіщення, дівчина прирікала себе на важку долю, одиноке та навіть коротке життя. Є ще одна думка, чому не можна плести коси на Благовіщення. Таким чином дівчата оберігають своє волосся. Адже в минулому коса була не тільки символом краси, але й свідчила про здоров’я своєї власниці. Хлопці насамперед звертали увагу на здорових дівчат з довгою та товстою косою.

За традицією на всі церковні свята люди одягали свій найкращий одяг. Проте з Благовіщенням все було по-інакшому. Люди вважали, що нове вбрання в цей день може порватися та зіпсуватися. Тому, щоб виглядати на Благовіщення красиво, наші бабусі одягали новий одяг напередодні свята.

Природні прикмети на свято Благовіщення
Люди у давнину велику увагу звертали на природні явища та прикмети, адже вони вказували на майбутній врожай та на необхідність робити ті чи інші приготування. Найбільше трактувалися прикмети на великі церковні свята. Існує ціла низка природних прикмет на Благовіщення, які мали певні тлумачення.

Якщо на Благовіщення на небі не видно ластівок – це свідчить про холодну та пізню весну.
Заморозки вночі свідчили про щедрий врожай ярих сортів пшениці, також варто очікувати на грибний рік.
На вулиці тепло та сонячно, а на небі – жодної хмаринки? Необхідно готуватися до грозового літа.
Дощ на Благовіщення – до сухого літа, а грозовий день – до хорошого врожаю горіхів.
Якщо вночі на Благовіщення небо затягнуло хмарами, кури будуть нестися погано протягом всього року.

День Василя Теплого

22 березня (4 квітня за юліанським календарем) кожного року православна церква вшановує пам’ять святого мученика Василя Анкірського, якого у народі найчастіше кличуть Василем Теплим.

Святий жив у 4 столітті в місті Анкіра та розповсюджував віру християнську. Одного разу Василь Анкірський передбачив смерть Юліана Відступника, після чого святого схопили й катували, аби він відмовився від Господа. Точно невідомо, чи мученик помер від тортур, чи його заслали в Іллірію.


Народ називав Василя Теплим чи Соняшником, бо 4 квітня зазвичай ворожили на врожай та куштували калачі у формі сонця. Крім того, цього дня господарі оглядали домівки – чи не потребують вони ремонту. На Василя Теплого заборонено надягати старе взуття й обрізати розквітлі квіти.

Прикмети на День Василя Теплого
Якщо на світанку сонце з червоними колами, то буде гарний врожай.
Сині хмари віщують дощ та теплу погоду.
Народжені на Василя Теплого стануть гарними майстрами.

«Це не просто робота – це повернення наших захисників додому», – старша слідча поліції Олена Райта про роботу над ідентифікацією тіл загиблих

Капітан поліції Олена Райта наразі очолює групу правоохоронців, задіяних в ідентифікації тіл загиблих бійців та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, які були повернуті в процесі репатріації.

«Ми для себе називаємо цей процес – повернення тілу імені. І для нас це не просто процедура чи формальність – це повернення наших героїв, наших захисників додому», – розповідає Олена.

Процес ідентифікації – складний і технологічний, до якого залучено багато спеціалістів. Слідчий проводить огляд тіла, фіксує особливі прикмети. Для встановлення причини смерті проводиться судово-медична експертиза.

Тоді розпочинається безперервний процес пошуку спільного між профілями, внесеними до цієї бази. Коли виявляється збіг, приймається рішення про призначення остаточної порівняльної молекулярно-генетичної експертизи. Ця експертиза є фінальною в процесі ідентифікації.

Міністерство внутрішніх справ України повідомляє про запуск нового сервісу для сприяння в ідентифікації осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
На порталі «Єдине вікно для громадян» створено спеціальний розділ «Впізнання за татуюваннями» в категорії «Розшук». Тут публікуються ескізи татуювань з неідентифікованих тіл, доставлених на підконтрольну територію України в межах репатріаційних та евакуаційних заходів. Ресурс створено для сприяння органам досудового розслідування у процесі ідентифікації та встановлення осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Для користування сервісом необхідно зайти на портал «Єдине вікно для громадян» та в переліку послуг обрати розділ «Розшук», після чого відкрити сервіс «Впізнання за татуюванням».
Щоб пошук був зручним і швидким, у сервісі передбачено систему фільтрів:
* категорія татуювання (зокрема тексти, портрети, військова символіка тощо);
* тип татуювання (підкатегорія);
* місце розташування та частина тіла;
* пошук за описом.
Кожен ескіз містить детальну інформацію: номер ескізу, категорію, тип, місце розташування, опис (наприклад, «Татуювання розміщене на лівому плечі у вигляді шолома римського легіонера»), дату додавання.Каталог періодично оновлюється та доповнюється відповідно до визначеної структури.
❗️Якщо ви впізнали татуювання, яке має значну схожість з тими, що є у вашого близького, негайно повідомте про це:
* Зателефонуйте на короткий номер гарячої лінії Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — 1698.
* Або напишіть на електронну адресу [email protected], вказавши:
- Ваше прізвище, ім’я, по батькові;
- Контактний номер телефону;
- Дані зниклої особи (ПІБ, дата народження, ким доводиться);
- Номер ескізу татуювання;
- Інші деталі, які можуть допомогти в ідентифікації (за наявності долучіть фото татуювань зниклого).
Кожне таке повідомлення може суттєво прискорити процес встановлення особи та повернення імені загиблому.
Надана вами інформація за дорученням Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артура Добросердова аналізується та перевіряється працівниками Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) і у разі підтвердження передається слідчим підрозділам Національної поліції України.
Реалізація цього проєкту стала можливою завдяки підтримці Програми «Партнерство за сильну Україну» (Partnership Fund for a Resilient Ukraine), зокрема в частині залучення професійних графічних дизайнерів, які безпосередньо опрацьовують фотознімки та виготовляють ескізи татуювань.
❗️МВС наголошує: надана родичами інформація є надзвичайно важливою для ефективної ідентифікації. Якщо Ваш близький зник безвісти за особливих обставин, рекомендуємо обов’язково подати анкету про особу, зниклу безвісти за особливих обставин через портал «Єдине вікно для громадян» (послуга «Подання анкети»). Це дозволяє зафіксувати детальні дані, зокрема про татуювання, шрами, особливі прикмети, позивний тощо, що значно полегшує роботу слідчих та сприяє процесу встановлення долі зниклого.
Ми продовжуємо працювати над поверненням імен кожному захиснику та захисниці України.
Підписатися|Facebook

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята
Конон Городник: Коли свята традиція зустрічається з агротехнологіями
Сьогодні, 5 березня, за новоюліанським календарем ми вшановуємо пам’ять святого мученика Конона Ісаврійського. В українському народному побуті цей день отримав назву Конон Городник. Це той самий момент у році, коли релігійний суворий дух поступається місцем практичному селянському прагматизму.

Якщо ви думали, що «тайм-менеджмент» вигадали в Кремнієвій долині, то ви просто не чули про Конона. Наші предки вірили: саме цього дня потрібно офіційно відкривати городній сезон, навіть якщо на вулиці ще лежить сніг або земля нагадує бетон.

Чому Конон — «Городник»?
Святий Конон жив у III столітті в Ісаврії (сучасна Туреччина). Він був простою людиною, яка займалася городництвом і вела тихе, праведне життя. Проте в Україні його постать трансформувалася в головного патрона всіх, хто має справу із землею.
Ритуальне копання: Існувала непохитна традиція: на Конона треба обов’язково хоча б тричі вдарити лопатою по землі або символічно перекопати невеличку ділянку. Вважалося, що це гарантує врожай і захищає городину від засухи чи шкідників.
Замовляння на врожай: Копаючи землю, господарі примовляли: «На Конона на город завітай, щоб був добрий урожай». Це був своєрідний психологічний контракт із природою перед початком великої роботи.
Захист від черв’яків: На Конона також «виживали» з городу комах та гризунів. Для цього викопували три невеликі ямки, присвячуючи їх засусі, хробакам та морозу — вважалося, що після такого «жертвоприношення» вони не чіпатимуть розсаду.

Реальність та прикмети
Звісно, 5 березня в наших широтах — це ще не час садити помідори у відкритий ґрунт (хіба що ви екстремал). Проте з точки зору перевірки насіння, підготовки парників та планування посівів — дата ідеальна. Агрономи підтвердять: березневий день рік годує.

Народний синоптик: Якщо на Конона ясно і сонячно — літо буде теплим, а град не поб'є врожай.
Перевірка запасів: Саме в цей час колись проводили ревізію в коморах: скільки картоплі залишилося на посадку, а скільки — «на суп».

Сучасний погляд
Сьогодні Конон Городник міг би бути амбасадором органічного землеробства або вертикальних ферм. В епоху, коли власна грядка (навіть якщо це балконний ящик із мікрозеленню) стала символом автономності та екологічності, це свято набуває нового змісту. Це день поваги до землі, яка нас годує, і до праці, яка вимагає терпіння.

Українці завжди були нацією хліборобів, і навіть у цифрову еру нас непереборно тягне «щось посадити», як тільки березневе сонце починає пригрівати. Тож, якщо у вас є хоча б один вазон на підвіконні — сьогодні ваш професійний день.

Донедавна (за старим, юліанським календарем) день святого Конона Ісаврійського припадав на 18 березня. Багато хто звик саме до цієї дати, і вона закарбувалася в народній пам'яті як «Конон Городник».
Однак, з 1 вересня 2023 року Православна церква України та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар. За цим календарем усі неперехідні свята змістилися на 13 днів назад.
18 березня (старий стиль) - 13 днів = 5 березня (новий стиль).
Отже, 5 березня 2026 року, за офіційним церковним календарем в Україні — саме день пам'яті мученика Конона.

2. Скептичний погляд на "Городника"
13 днів різниці в березні — це прірва.
18 березня: Земля вже частіше прогрівається, прикмети про "початок оранки" виглядають реалістичніше.
5 березня: В Україні це часто ще глибока зима з нічними заморозками.
Народні прикмети формувалися століттями під старий стиль (який тоді був фактично "новим"). Тому, хоча за церковним календарем свято "переїхало", природа може про це ще не знати.

Українська Вікіпедія вказує дату пам'яті 5 березня (за новим стилем).
Офіційний календар ПЦУ підтверджує 5 березня як день пам'яті преподобного Конона.
Висновок.
Оскільки ми живемо в реаліях нового календаря, 5 березня — офіційний день цього святого. Це чудовий приклад того, як релігійні реформи іноді "б'ються" з кліматичними реаліями та народними звичками.

РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети.

З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого.
----------

РІК ПРИЙДЕ - СВЯТ НАВЕДЕ

Стрітення (2 лютого). Із цим святом пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. Із цього приводу казали: «Прийшла громниця - зими половиця», оскільки «в цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» вельми помічні від грому. Їх спеціально тримали в господарстві, і коли наближалася гроза, то запалювали, щоб «грім хати не підпалив». У цей день посвяченою водою лікували хворі місця й пристріт. Навіть чумаків, які вирушали в далеку дорогу, господар, давши хліб та сіль, скроплював кожного стрітенською водою, приказуючи: «Боже тобі поможи!» Кожен господар на Стрітення уважно спостерігав за погодою, оскільки зустрічається зима з літом. При зустрічі літо казало: «Помагай тобі Бог, зимо!» «Дай Боже здоров'я, відказувала вона. «Бач, зимо, говорило літо, що я наробило й напрацювало, ти все поїла й попила!» Відтак повадки природи народжували численні прислів'я й прикмети.

З відривного календаря "Криниченька" за 2 лютого.
----------

#дати #свята #традиції #прикмети
Опанас-ломоніс: День, коли зима випробує на міцність
​31 січня за церковним календарем (за новим стилем) вшановують пам'ять святителів Афанасія (Опанаса) та Кирила Олександрійських. У народному ж календарі цей день отримав красномовну назву — Опанас-ломоніс. Назва прямо натякає: морози в цей час бували настільки лютими, що «ломили ніс» кожному, хто наважився висунутися з теплої хати.

​Чому боялися «Опанасових морозів»?

​У давнину вважали, що саме сьогодні зима востаннє намагається показати свою повну силу перед лютневими завірюхами. Це був час іспиту для господарів: чи вистачить дров і кормів для худоби до першої трави? Селяни казали: «Прийшов Опанас-ломоніс — бережи щоки та ніс».

​Традиції та «виганяння відьом»

​Наші предки вірили, що в такі морозні дні нечиста сила гуляє по світу, намагаючись погрітися в людських оселях.
​Магічний захист: Господарі обходили двори з кочергою або серпом, постукуючи по кутках амбарів та хлівів, щоб «вигнати відьом» та вберегти худобу від пристріту.
​Заборона на операції: Вважалося, що цього дня краще не планувати важливих медичних втручань чи судових справ — мовляв, «мороз розум затьмарює».

​Народні прикмети: Прогноз на весну

​Незважаючи на холод, люди пильно стежили за природою, намагаючись вгадати майбутній врожай та прихід тепла:
​Сонце опівдні: Якщо 31 січня вдень яскраво світить сонце — весна буде ранньою та дружньою.
​Завірюха та хуртовина: Якщо ж мете сніг — зима затримається, і весна буде затяжною та холодною.
​Чистий захід сонця: Якщо вечір ясний, то морози протримаються ще довго.
​Ворони літають зграями: Провісники тривалого похолодання.

​Гастрономічна пауза

​На Опанаса господині часто готували ситні гарячі страви та киселі, щоб зігріти родину. Головне правило дня — тримати ноги та серце в теплі, а думки — у спокої.
​Сьогодні Опанас-ломоніс нагадує нам: якою б лютою не була холоднеча, сонце вже повертає на весну, а дні стають довшими. Головне — перечекати останній подих арктичного холоду з гумором та гарячим чаєм.

#дати #свята
Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки.
За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією.

Хто він такий?

Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни.

Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі

Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили.

Соціальний активіст минулого

Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому.

Покровитель митців та словесності

Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення.

Народні прикмети та традиції

В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета.

#дати #свята
День сонцестояння та народні прикмети: Коли день починає рости.
Хоча астрономічне сонцестояння може коливатися, саме на Ганни (22 грудня) в народі казали: «Анна зиму зрушила». Це найкоротший день і найдовша ніч у році. Наші предки уважно стежили за погодою: якщо на деревах рясний іній — це до врожаю зернових. Це день символічного перелому, коли світло починає по міліметру відвойовувати простір у ночі, даруючи надію на весняне оновлення.