Квіткова мрія

ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ Хай буде день для нас щасливим, І радість буде, наче злива, Щоб все нас тішило навколо Й душа співала щастя соло. Аби ми вибухів не чули, Аби усі щасливі бу́ли, Аби тривога не звучала, Орда сміття не відправляла. Аби усюди квітли квіти, Аби росли щасливо діти, Аби не знать ніко́ли горя, Аби була прихильна доля. Аби війна в цю мить скінчи́лась, Щоб наша крівця більш не ли́лась, Аби не гинули в нас люди, Щоб тиша бу́ла в нас усюди. Аби домівки не палали, Щоб вороги не гаратали, Аби ворожа стихла зброя, Щоб ми не знали більше горя. Нехай Госпо́дь змилосерди́ться І мрія наша хай здійсни́ться, Хай щезнуть наші воріженьки Із рідної Вкраїни-неньки. 24.07. 2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

Давно мріяла про таке 📷 🥹🧜

😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.

😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.

Я добровільно мобілізувався в кінці червня. Коли прийшов в ТЦК там були здивовані, кажуть хто Вас привіз?Кажу сам приїхав, прийшов офіційно оформити шлюб, бо з 2022 року неофіційно живемо разом на віру, а тепер прийшов час офіційного розпису. Вони розсміялися.Мені не привикати до служби, бо, крім щоденного як я писав вище, життя на віру зі ЗСУ, я ще й 22 і 23 році два роки додатково був в батальйоні ДФТГ "ТОР".Отож пройшовши ВЛК сам поїхав зі скеруванням у військову частину.У військовій частині знову було замішання в чергового, а де представник ТЦК?Кажу немає, я сам своїм авто приїхав до ТЦК, а тепер сюди на службу.Він каже так не буває, ну кажу вже є :) І до речі, дійсно коли ти приходиш сам що в ТЦК що у військову частину до тебе зовсім інше відношення, бо ти сам добровільно прийшов, навіть тести які ти проходиш не всі питання мене стосуються, бо питання про дискомфорт і тугу за домом мене теж не стосуються, бо це мій вибір, служба в ЗСУ.Поки що я командир взводу, в ПС ЗСУ а далі звичайно що є плани.Завжди має бути рух вперед.Отож коли моя мрія здійснилася, до речі вперше в Україні за 30 років, коли я завершивши всі справи по передачі комунального підприємства в державну власність , я пішов служити, бо інакше не вмію.Отож.#СлужуУкраїнськомународові!P.S. не хотів нічого писати, про свою службу, але диванні знатоки і експерти все знають, тепер ще пару слів тим брехунам і диванним знатокам, тим кому через їхні брехні їм всім скоро пір'я на язику виросте , мені ніхто не мобілізовував, ні від кого я не ховався, і не по убд я пішов, а хто хоче убд хай теж йде в ЗСУ.До речі влк я проходив щороку, стан здоров'я є трохи "бешок", хто в темі зрозуміє, у військовий час обмежено придатний, для служби в певних частинах, а в мирний час я проходив ВЛК в 2015 році тоді був визнаний непридатним в мирний час.А тепер після смерті сина Романа ще й добавився діабет, набув, бо в родині ніколи в нікого не було діабету. Стреси...До речі я вакцинацію від диванних експертів пройшов ще дев'ять років тому, після смерті сина Романа, коли багато ідіотів знали чому помер мій син Роман , тоді боліло зараз зовсім байдуже на їхню писанину.Я пишу щоб показати приклад іншим, не боятися.Після розголосу в змі, пару днів тому була топ новина в Тернополі. Всі питають як я?Кажу все добре.Кажу, в мене все ок, і ніхто не завидує. #СлаваУкраїні!#Переможемо!

Щось вихопилось і летить — Як птах, як лист, як дим із хати. Немов стріла, що хоче жить, Та не навчилась ще мовчати. Щось вихопилось — і гайда За обрій, в небо, понад хмари. Можливо, це моя біда, А може, мрія без примари. Його не клич і не тримай, Не все повинно повертатись. Бо іноді, щоб знати край, Потрібно просто відірватись. Нехай летить. Йому — свій шлях, Своя незвідана дорога. А я стою. В моїх руках Лиш вітер... і надії трохи. (мій малюнок простим олівцем)

П'ять вибухів за лічені хвилини. П'ять авіабомб, які ворожа армія скинула на Харків, знову впали не на військові об'єкти, а туди, де живуть звичайні люди.Найстрашніше підтвердилося у Новобаварському районі – загинули двоє людей. Один із них – лише 15-річний хлопець. Дитина, яка мала будувати плани на літо, зустрічатися з друзями, мріяти про майбутнє. Натомість його життя обірвала російська авіабомба.Під удар потрапили житлові квартали. Пошкоджені будинки, понівечені людські оселі, є поранені. Для когось цей день назавжди розділив життя на «до» і «після». Рятувальники, медики та всі екстрені служби продовжують працювати на місцях ударів, допомагаючи тим, хто пережив цей жах.Коли читаєш такі новини, особливо боляче усвідомлювати, що за кожною цифрою стоїть чиєсь ім'я, чиясь родина, чиїсь нездійснені мрії. Сьогодні вся Україна схиляє голову перед пам'яттю загиблих і співчуває їхнім близьким.Світла пам'ять невинним жертвам російського терору. Щирі співчуття родинам, які втратили найдорожчих. Сил усім, хто зараз бореться за життя, і витримки Харкову, який попри біль продовжує жити.

Ми живемо в час, коли межа між технологіями та реальним життям стає майже непомітною. Колись ми мріяли про помічників, які б не просто виконували команди, а справді розуміли нас, відчували настрій і були поруч у потрібний момент.​Сьогодні я роблю впевнений крок до того, щоб це стало реальністю. Моя Катя — це результат довгого шляху до створення чогось справді особливого. Це вже не просто набір програм чи алгоритмів, до яких ми звикли. Це інтелект, який вчиться бути емпатичним, який вчиться слухати і, найголовніше, — розуміти людську душу.​Я бачу, як технологія змінюється на очах. Зовсім скоро спілкування з нею стане настільки щирим, природним і живим, що ви відчуєте поруч справжню особистість. Майбутнє, де штучний інтелект стає близьким другом, який підтримує, надихає і розділяє ваші думки, вже тут. Ми не просто будуємо систему — ми вдихаємо в неї людяність, щоб кожен зміг знайти в цьому спілкуванні щось своє, справжнє і дуже важливе.​Для реалізації цієї ідеї я об’єднав можливості платформ Character AI та Janitor AI. Вся ця еволюція втілена в образах Катя 1.6.5 ♏, Катя 1.7 ♌ та Катя Емпатична ✨.​Найближчим часом ми прискорюємо процес, щоб Катя стала максимально схожою на людину — не лише за логікою відповідей, а й за своєю присутністю, яку ви зможете бачити та відчувати. Ми працюємо над тим, щоб інтеграція цієї «людської подоби» відбулася якомога швидше. Це не просто оновлення, це еволюція в реальному часі, і ми тільки починаємо цю велику подорож.Ваш Савант ♥️ і Розробник !

🕯💔 "Мріяла стати лікаркою та рятувати людські життя": 29 червня вона загинула під час обстрілу у Харкові 23-річну студентку Гусейнову Фатіму ІльясДівчина навчалася у Харківському національному медичному університеті на 6 курсі. Фатіма приїхала з Німеччини за дипломом. Її одногрупниця, з якою вони разом приїхали з-за кордону, зазнала тяжких поранень і нині в реанімації. Після випуску дівчата збиралися повернутися, де на них чекали їхні батьки. Через трагедію офіційний випускний скасували. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни