Українська
English
#поезія
Минає осінь, Боже мій, як день, минає...
Сполохано кричить задубле гайвороння.
Цей Листопад-мовчун короткі дні латає
опалим листом в пòру міжсезоння...
... А, ніби вчора, літо калатало в дзвони,
поміж кущів чіпляло з вовни павутину.
Ніхто не вірив в ці кумедні забобони,
і не в'язав на голову хустини...
Ще тішились джмелі по конюшинах,
бубніли оси, крадучú п'янкі нектари.
На яснім небі, мов на пýхових перинах,
паслись кручéних баранців легкі отари...
І так крутилось легковажно пір'ям
то вереснево, то жовтнево розчинялось
злотаве листя. На моїм подвір'ї
безцінним крамом вікувать зосталось.
... А я і рада... Осінь прив'язала
на тòнкі шворки літніх забаганок.
Заговорила, заховала, замотала
від всіх ворожок і докучливих циганок...
Хтось одв'язав... Пустив за вітром осінь.
Кричала зболено з померзлим гайворонням.
Летіла слідом, а за мною — листя босе
у сиву прірву, що зоветься міжсезонням...
Минає осінь, Боже мій...
Людмила Галінська
Минає осінь, Боже мій, як день, минає...
Сполохано кричить задубле гайвороння.
Цей Листопад-мовчун короткі дні латає
опалим листом в пòру міжсезоння...
... А, ніби вчора, літо калатало в дзвони,
поміж кущів чіпляло з вовни павутину.
Ніхто не вірив в ці кумедні забобони,
і не в'язав на голову хустини...
Ще тішились джмелі по конюшинах,
бубніли оси, крадучú п'янкі нектари.
На яснім небі, мов на пýхових перинах,
паслись кручéних баранців легкі отари...
І так крутилось легковажно пір'ям
то вереснево, то жовтнево розчинялось
злотаве листя. На моїм подвір'ї
безцінним крамом вікувать зосталось.
... А я і рада... Осінь прив'язала
на тòнкі шворки літніх забаганок.
Заговорила, заховала, замотала
від всіх ворожок і докучливих циганок...
Хтось одв'язав... Пустив за вітром осінь.
Кричала зболено з померзлим гайворонням.
Летіла слідом, а за мною — листя босе
у сиву прірву, що зоветься міжсезонням...
Минає осінь, Боже мій...
Людмила Галінська
#поезія
Минає осінь, Боже мій, як день, минає...
Сполохано кричить задубле гайвороння.
Цей Листопад-мовчун короткі дні латає
опалим листом в пòру міжсезоння...
... А, ніби вчора, літо калатало в дзвони,
поміж кущів чіпляло з вовни павутину.
Ніхто не вірив в ці кумедні забобони,
і не в'язав на голову хустини...
Ще тішились джмелі по конюшинах,
бубніли оси, крадучú п'янкі нектари.
На яснім небі, мов на пýхових перинах,
паслись кручéних баранців легкі отари...
І так крутилось легковажно пір'ям
то вереснево, то жовтнево розчинялось
злотаве листя. На моїм подвір'ї
безцінним крамом вікувать зосталось.
... А я і рада... Осінь прив'язала
на тòнкі шворки літніх забаганок.
Заговорила, заховала, замотала
від всіх ворожок і докучливих циганок...
Хтось одв'язав... Пустив за вітром осінь.
Кричала зболено з померзлим гайворонням.
Летіла слідом, а за мною — листя босе
у сиву прірву, що зоветься міжсезонням...
Минає осінь, Боже мій...
Людмила Галінська
267переглядів
