Відбулася!:)

Зранку бадьоро вигулькнула з лігва з ччччьотенькою метою!:)
Бігти у город по огірки!:)
Хоча б з тих міркувань, що до святкового меню ті огірки край потрібні були!:)

Заперезалася у все своє сексуальне обладнання!:) На кшталт бандажів та ортезів!:)
Запхала панталони в шкарпетки, щоб огіркове листячко ноги не покололо!:)

Думаю, зараз каву досьорбаю та вирушатиму в напрямку огірків!:)

Зрештою коли я туди дісталася?:)
О пʼятнадцятій!:)))

Бо!:)
Спочатку мене вітати прибігла колежанка Оксана.
За нею - Людмилка!:)
Потім ми з моєю молодшою донечкою пішли робити план по крамницях!:) В яких ще до нас вже був синочок!:)

Вже з двору виходимо, Ірина Леонідівна рекомендує мені штани зі шкарпеток витягти?:)
От нащо?:)
Щоб потім їх назад пхати?:)
То ж як перепрацюватися можна?:)
Пішла!:)
Такий собі сільський вайб!:)

З крамниці повертаємося, на мене вже Тетяна очікує!:)

Вояж по крамницях продовжився!:)
Мабуть, сподобалося?:)
Донечка ще раз побігла!:)

Й до огірків я ж таки дісталася!:)

А на вечір же ж був запланований офіційний прийом!:)

Ірина Олександрова настругала відро салату!
Ми з донечкою начистили картоплі! Також не менш відра!:)
Синочок пішов займатися мангалом!:)

Йййй тут щщщщось пішло не за планом!!!
Та хіба в моєму бурхливому існуванні колись ті планування були доречними?!:)
Ні-ко-ли!!!
Не так сталося, як гадалося!:)))

В сааааамий відповідальний момент ххххх…йййак и розсипався мангал!!!
Увесь!:)
Ннннначисто!:)

Років сім відпрацював безвідмовно й вирішив випілятися зі свого мангальського життя, коли ми дуже на нього розраховували!:)

Та й таке…
Хуткенько перевантажила курячі крильця на деко й запхала їх до духовки!:)
Трошки ця катаклізЬма з графіку нас збила, авжеж!:)
Але не критично!:)

Якась я була затуркана?:)
Бо коли вже всі мої дорогенькі рідні та близькі люди порозходилися, я тільки згадала, що ніяких світлин не понаклацувала!:)
Йййййойййй, я - баран!:)
Ні. Вівця!:)

Втім я затуркана вже зранку була!:)
Коли в ємність для солодощів настирливо пхххала тільки що подаровані акрилові фарби!:)

Поки ми всі кублися з різними справами, повз село йййййбнсцкблдські Ббббанлеролі тигидикали…

А вітання все продовжували й продовжували надходити!:)
А телефон все телефонив в перманентному режимі!:)

Вже годину як мовчить!:)
То надходжу висновку, що День народження закінчився?:)
Низенько вклоняюся всім-всім за добрі слова! За подарунки! За фінансову підтримку!

Будьмо!
Й невсеремось!!!

Придворну зграю нагодувала.

Води з колодязя натягала.

Забігалася!
Забігалася так, що намагалася цигарку ліхтариком підпалити!:)

Йййййййоййй, я - вівця!:)

- Скільки вам було рочків, коли ви про це взнали?
- Тільки що рочків!:)))

Ййййййойййй, я - вівця!!!:)

Досить вже нервів та зізнавань з визнаннями!:)
Почну з початку!:)

Дванадцятий рік я живу на Полтавщині.
Дванадцятий рік я користуюся газовим котлом для опалення будинку.

Ййййй???
Ййййй, я вас питаю?:)

Всі ці зими я вишикувала думки сама собі в голові та в будильнику, в який саме час тре ввімкнути котел на двієчку?
Коли його перемкнути на одиничку?
Коли взагалі вимкнути?
До наступного ввімкнення?:)

Цього лютого ми з Ірина Олександрова вирішили поекспериментувати!:)
Й ууууууувесь місяць котел в нас працював без вимикань взагалі!:)
В перманентному режимі!
На одиничці!!!

Ййййй???
Ййййй, я вас питаю?:)

Увесь місяць в хати Ташкенту не було!:) Але цілком комфортно ми всі себе чухали!:)

Жодного разу за місяць я на лічильник не подивилася?
Сьогодні тільки до нього дісталася!
Й зʼясувала, що оті багаторічні статєві контакти в збочених формах з вмиканням-вимиканням ніякого сенсу не мали???

Бо в результаті кількість випалених кубів газу цього місяця була цілком порівняна з попередніми місяцями, з залученням статєвих контактів!:)

#історія #факт
Смиренний мандрівник проти імперського блиску: Чому Сковорода втік від Катерини II.
​У 1787 році, коли Катерина II здійснювала свій пишний вояж тогочасними українськими землями, вона забажала бачити у своїй почеті «наймудрішого чоловіка Малоросії» — Григорія Сковороду. Імператриця, що листувалася з Вольтером і Дідро, прагнула прикрасити свій двір живим втіленням філософської думки. Проте те, що для будь-якого кар’єриста було б вершиною успіху, для Сковороди стало черговим приводом для втечі. 👣

​Маловідомий, але ретельно задокументований факт: коли посланці генерал-губернатора знайшли філософа на околиці Харкова, він сидів при дорозі, грав на сопілці та ділив хліб із пастухами. На пишне запрошення переїхати до Петербурга та стати «перлиною імперської академії», Сковорода відповів відмовою, яка згодом стала легендою. Він зауважив, що його сопілка та вівця йому дорожчі за царську корону, бо «свобода — це єдина гідна батьківщина мислителя». 🌾

​Його приватне життя було маніфестом радикального аскетизму. Григорій Савич свідомо обрав статус «вічного студента» та мандрівного вчителя, відмовившись не лише від державних посад, а й від церковного сану. Коли йому пропонували чернецтво в Києво-Печерській Лаврі, він іронічно відповів: «Досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому». Це не був просто вияв гордині — це була глибока інтелектуальна позиція людини, яка зрозуміла, що будь-яка інституція, чи то держава, чи церква, прагне приборкати дух. 🕊️

​Сковорода помер так само, як і жив. Відчувши наближення кінця, він власноруч викопав собі могилу під липою, переодягнувся в чисту сорочку і ліг спочивати, залишивши нащадкам свій найвідоміший епітафій: «Світ ловив мене, та не спіймав». Він став єдиним українським мислителем XVIII століття, який зумів зберегти абсолютну внутрішню автономію в умовах тотальної імперської експансії, довівши, що справжня приватна історія твориться не в палацах, а в дорожній торбі мандрівника. 📜

Ййййййоооойййй, я - вівцяяяя!!!:)

Що я робила зранку?:)
Праааааавильно!:)
Знов сніг шкребла!:)

Після снігу чекала!
Коли?:)
Коли нарешті з НП прийде повідомлення, що мої посилки дісталися нашого села!:)
Ну так!:)
Дочекалася!:)
За пʼять хвилин до перерви!:)

Дочекалася закінчення тої перерви!:)
Збираюся!
Вдумливо та повільно!

Все переліковую!:)
Санки взяла.
Гумку з гачками для санок взяла.
Список, що потрібно придбати та не забути отримати взяла.
Рукавички взяла.
Кошолки взяла.

Піііііішла собі!:)
Голову також взяла!:)
Мозок залишила вдома!:)
Якщо він взагалі йде в комплекті з головою?:)

Картку банківську не взяла!!!:)
Втім, якщо б я її й взяла, сенсу в цьому б було не багато!:)

Бо на той час, коли я нарешті витрухалася з двору, вже сталося планове знеструмлення!:)
То й наявність картки при наявності терміналів та відсутності світла не дуже б мені допомогло?:)

Тепер очікую, коли світло зʼявиться!:)
Сподобалося!:)
Ще піду!:)))

По дорозі туди зустріла сусіда Льонька!:)
Він щиро дивувався, що я сама тягну санчата?:)
А не мене на них хтось тягне?:)
Рекомендував присобачити до них моторчика?:)

На що я похмуро розмірковувала, що якби в мене був той моторчик, я б його не на санчата, а на метлу присобачила!:)

Дорогою назад я намагалася потрапити під колеса автівки сусідки Маринки!:)

Геть глуха!:)
Затикачок у вухах не було!:)
Каптур на башку не натягувала!
Та й в тоненькій шапці взагалі нічого не чула!:)

Схоже, мій вигляд з тильного боку запевнив Маринку, що я таки повертатиму саме ліворуч, то тре надати пріоритет саме мені на дорозі!:)

Чи піти влягтися?:)
Може, так від мене шкоди буде менше?:)

О двадцятій будильник в телефоні волає з двох приводів.
По-перше, відряджає мене пити пігулки!:)
По-друге, вмикати газовий котел.
На двієчку.

Через годину, о двадцять першій, знов лементує!:)
Щоб я відірвала дупу від канапи та перемкнула котел з двійки на одиницю!:)

Тільки що встановила ще один будильник!:)
Щоб по нулях я не завтикала вимкнути той газ взагалі!:)
До завтрашніх двадцяти!:)

Бо вчора щось трапилося?:) (Старість, бабцю! Старість!!!):)
Померзли ми всі вчора.
Відповідно газовий котел ввімкнули набагато раніше двадцятої…
Й так з графіку випали, а ще ж старість?:)

То о двадцять другій аж я тільки на одиничку опалення переставила?

А про те, що на ніч те опалення тре завершити, я ж й не згадала?
Взагалі не згадала?
Й тільки коли зранку випадково торкнулася батареї, зʼясувала, що вона чомусь тепленька!:)
Зʼясувала, що я - ще та вівця безпамʼятна!:)
Й скільки за ту ніч намотав газовий лічильник, хезе?

А отой будильник щонеділі о десятій, то нагадувалка зателефонувати тому дядечку, який на ярмарку їдлом для свійських тварин та птахів торгує. Нагадати про себе, й моїх курей, й щоб повз мого паркану не проїхав з мішком курячого їдла!:)

Щоб від життя не знудило, рік від року щось особливе та й додається до особливостей моєї конструкції!:)
Й якось я не дуже радію цим додатковим ТТХ?:)

Спочатку я стала недобачати? Й обзавелася окулярами?

Потім на облік складових додалися коліна та хвіст, які не гнуться?:)
Й в мене зʼявилися ортези майже на всі кінцівки?:)

Потім я стала недочувати!:)))

Тепер в мене ще й з памʼяттю проблеми???:)

Підозрюю, що проблеми з памʼяттю повʼязані з тим, що дах коли тихенечко, а коли й хуткенько, впевнено кудись сунеться?…

Ви там як?

На теренах України...💙💛 Казимир Сіхульський. «Гуцул з вівцями», 1906.🎨

Про художника: Казими́р (Казімеж) СІХУЛЬСЬКИЙ (17 січня 1879, Львів — 6 листопада 1942, там само) — визначний польський маляр і графік, який працював у Львові.
Закінчивши гімназію, Сіхульський навчався у Львівському університеті, пізніше — у Краківській академії образотворчих мистецтв. У 1904 році Казимир Сіхульський разом з Михайлом Бойчуком були відзначені серед найкращих випускників Краківської академії срібними медалями.
Продовжив навчання у Віденській академії мистецтв та в академії Колароссі у Парижі. Незабаром Сіхульський відкрив для себе мальовничу Гуцульщину. Цей гірський край відтоді займе важливу нішу у мистецтві художника.У 1910-1930-х роках полотна Сіхульського гуцульської тематики експонуються на виставках у Німеччині, Австрії, Італії, Голландії, Бельгії, Фінляндії, США.
У 1920-1930-х роках Сіхульський викладав малюнок у Львівській промисловій школі. В той час тут навчались Юзефа Кратохвиля-Відимська, Роман Сельський та інші.

Ночером гепало, гупало, гуркотіло, стрррріляло, дзилинчало, летіло…

Прийшов ранок.
Не так, щоб теплий?
Але сонячний!
Я вже встигла забути, який вигляд те сонце має?:)
Начебто й ніякої вввввійни нема…
Й взагалі все добре…

Знов побігла у крамницю.
Напланувала на сьогодні сирну юшку?
Й вчора плавленого сиру збиралася придбати?
Додому з кошолками причовгала, а сиру-то в кошолках і нема?:)
Ну, вівця, а що?:)))

То юшки наварила планової!:)
Поза планами ще й каша якась з мʼясом приготувалася.
Печінка з яблучками, морквою та цибулею насмажилася!

Скоро вже й світло знов вимкнеться.
Ви там як?

#вівця #природа

Про що говорять в селі?🌙🪿
Наприклад…..про Чорта Лісового
Кажуть, що як Бог творив світ, то залишилося трохи глини. Із тієї глини він ліпив людей, звірів, птахів…
А що лишилося—кинув до лісу.
А ліс…
Ліс не проста штука. Ліс те забрав, обгорнув мохами, обвішав павутинням, і ожило воно. Не ангел, не людина, не звір. А щось інше. Лісове. Хитре. Підступне. Отак і з’явився Лісовий чорт.
Не такий він, щоб шкоди великої робити, але й добра від нього не чекай. Хитрий, як лис, і верткий, як вуж. Любить сховатися у вільшаниках чи в очереті, сидить тихо, доки хтось не підійде ближче. А як підійде—то він вже і в снопах сіно переверта, і хмиз підкидає так, щоб коні сахнулися, або ж заведе мандрівника так далеко, що й назад дороги не знайти.
Кажуть, у нього очі, як жар, а волосся — наче висушений бур’ян. Росте він, від сили лісу— чим дужче ліс густіє, тим більший стає. Любить самотніх пастухів дурити, а ще полюбляє за вівцями приглядати. От лежить собі у високій траві, за овечками стежить, і тільки господар трохи розслабився—він уже вівцю в кущі загнав або кудись завів.
А наймиліші йому— то ті, хто забуває про ліс. Не шанують дерева, ламлять гілки, чи вогонь не там палять — от тим він найбільше шкодить. Бо ліс для нього — то дім…