Ночером гепало, гупало, гуркотіло, стрррріляло, дзилинчало, летіло…

Прийшов ранок.
Не так, щоб теплий?
Але сонячний!
Я вже встигла забути, який вигляд те сонце має?:)
Начебто й ніякої вввввійни нема…
Й взагалі все добре…

Знов побігла у крамницю.
Напланувала на сьогодні сирну юшку?
Й вчора плавленого сиру збиралася придбати?
Додому з кошолками причовгала, а сиру-то в кошолках і нема?:)
Ну, вівця, а що?:)))

То юшки наварила планової!:)
Поза планами ще й каша якась з мʼясом приготувалася.
Печінка з яблучками, морквою та цибулею насмажилася!

Скоро вже й світло знов вимкнеться.
Ви там як?

#вівця #природа

Про що говорять в селі?🌙🪿
Наприклад…..про Чорта Лісового
Кажуть, що як Бог творив світ, то залишилося трохи глини. Із тієї глини він ліпив людей, звірів, птахів…
А що лишилося—кинув до лісу.
А ліс…
Ліс не проста штука. Ліс те забрав, обгорнув мохами, обвішав павутинням, і ожило воно. Не ангел, не людина, не звір. А щось інше. Лісове. Хитре. Підступне. Отак і з’явився Лісовий чорт.
Не такий він, щоб шкоди великої робити, але й добра від нього не чекай. Хитрий, як лис, і верткий, як вуж. Любить сховатися у вільшаниках чи в очереті, сидить тихо, доки хтось не підійде ближче. А як підійде—то він вже і в снопах сіно переверта, і хмиз підкидає так, щоб коні сахнулися, або ж заведе мандрівника так далеко, що й назад дороги не знайти.
Кажуть, у нього очі, як жар, а волосся — наче висушений бур’ян. Росте він, від сили лісу— чим дужче ліс густіє, тим більший стає. Любить самотніх пастухів дурити, а ще полюбляє за вівцями приглядати. От лежить собі у високій траві, за овечками стежить, і тільки господар трохи розслабився—він уже вівцю в кущі загнав або кудись завів.
А наймиліші йому— то ті, хто забуває про ліс. Не шанують дерева, ламлять гілки, чи вогонь не там палять — от тим він найбільше шкодить. Бо ліс для нього — то дім…

Стара історія!:)

Я навіть не памʼятаю, в якому році придбала собі для консервативної діяльності ключ - автомат?
Ми тільки-тільки оселилися на Полтавщині.

Та ще й де придбала?:)
В книжковому клубі!:!

Радіііііла?:)
Поки консервативний сезон не трапився?:)
Вступала-вступала з тим ключем в статеві контакти?:)
В особливо збочених формах?:)

Нііііічого в мене не виходило!:)
Ну.
Буває й таке?
Коли віртуальна покупка не виправдовує надій?:)

Щорічно я влаштовувала йому перевірку?:) Може ж він таки одумався до наступного сезону?:)
Щорічно після чергової безуспішної перевірки збиралася його викинути кккккхям?:)
Й все рука не підіймалася!:)
Коли згадувала, що вартість в нього була, як в крила від Боїнгу?:)))

Років пʼять?:)
Чи шість це продовжувалося?:)
Аж поки до мене якось в гості колежанка Тетяна не забігла!:)

Й давай пісні співати!:)
Хвалебні оди!:)
Закаточному ключеві-автомату!:)
Який їй позичила одна з доньок!:)

А я Тетяні жалюся, що в мене з таким ключем товаришування не склалося!:)))

Бере та Тетяна мене за руку!:)
Веде до мого консервного заводу!:)
Ххххооооба!!!
Й хуткенько закручує кришку на пусту банку!!!
З метою демонстрації працездатності мого ключа!!!:)

Й чи не вівця я?:)))

Всі ці роки я ж його крутила в напрямку руху годинникової стрілки???:) Як я звикла робити щоліта рочків з двадцяти моїх?:)
А його обертати потрібно було в протилежному напрямку?:)))

Для таких талановитих, як я, на тому ключеві навіть стрілочка намальована!:)
Яку я жодного разу за всі ці роки не бачила?:)

Прийшло й на мою вулицю свято!:)

Цьогоріч той ключ знайшов собі нових власників!:)
Про це я дізналася, тільки коли консервативний сезон 2025 почала!:)
Й не тисне ж новим власникам чужа річ?:)

Та не стала нагадувати про себе в черговий раз. Бо давно все, що мені боржні були, мені ж пробачили!:)))
Пішла в інтєрнєти й придбала собі такий же ж новенький!

То й що?:)
Вчора крутила ним сім трилитрових слоїків томатного соку!
Й все було гаразд?:)

Сьогодні колошкалася з черговою борщовою заправкою!:)

Ййййоооосип голий!!!:)
Вчора новий ключ катав?:)
Сьогодні - ні!:)
Почати пссссешити та нервуватися не встигла!:)
Згадала!:)
Не туди верти!:)
Сюди верти!:)))

Чи не вівця?:)
Вівця!:)))

Цікаво…
То вже несамовито волають ознаки віку?:)
Чи просто якась магнітна буря та зміна погоди дається взнаки?:)

Старанно наліпенюю собі на порізаний палець пластир.
Суну руку в рукавичку!
Гребуся в квітнику.

Й якось відчуваю, що щось йде не за планом?
Вчора той же ж різаний палець в рукавичці не болів?
А з чого ж він сьогодні болить?

Разів три влаштовувала собі перерви.
Водички пийнути, цигарку цмульнути, на ослінчику сіднути!:)
Коооооожен раз рукавичку знімала!:)

Аж коли роздивилася!:)))
Що пластирем заліплений взагалі не середній палець!:)))
А великий!!!:)

Йййййййоооооййй, ййййииииааа - вівцяяяя!:)

Сама себе заспокоюю!:)
Що не одна я така!:)
Наприклад, Ірина Олександрова моя нещодавно чаю схотіла!:)
Окропу набульбенила не в горнятко, а в цукорницю!:)

Також бурхливо обурювалася!:)
Я її заспокоювала!:)
Та чесно зізнавалася!:)
Як мене кумася Іринка за руку хапала!:) Коли я вже майже прилаштувалася лийнути окропу в банку з розчинною кавою!:)

Ну а чом би й ні?:)
Чи є сенс розмінюватися на дрібниці?:)))

Так дива витворяємо не тільки ми!:)
Курки наші вже який день поспіль несуть таааааке копирошне яєчечко!:) Тільки по горобцям з рогатки пуляти!:)))

Іринка вчора яєць на салат наварила!:) Й ті маленькі також!:)
Вирішили ми їх на пʼяту за один день вечерю зʼїсти!:)

Зʼїли!:)
Білкове харчування якесь!:)
В тих яєчечках жовток геть був відсутній!:)

Між всіма оточуючими дивами, сиренами, вввввійною, йбнрсньою, дошкребла лівий кут великого квітника.
Я б й далі посунулася! По під парканом до ладу все приводити?

Та не так сталося, як гадалося!
Дощ мене загнав!

То вимушена відпочивати!:)
Коли є сили, час, хист та натхнення здійснювати щось життєствердне!:)

Ви там як?