• «Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России

    Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса».

    Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта.

    «Без политики» — только в анонсах

    Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью.

    Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла

    Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики».

    Прямая цитата:

    «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“».

    В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной.

    Антисемитизм под прикрытием «антисионизма»

    Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы».
    Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом:

    «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам».

    Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая.

    Конспирология как «доказательства»

    В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений.

    «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма

    Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими.
    Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла.

    Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов

    Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе:

    «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет.
    Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы».

    При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон.

    Обман как система

    Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция.
    Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент.

    Почему это важно знать израильтянам

    Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы.

    Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию
    «другом Израиля»,
    «полезной для безопасности»,
    или продолжает говорить: «не всё так однозначно».

    Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать.

    НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱
    👉 Полный разбор — здесь:
    https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/

    ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?
    «Добро без Границ: от Донбасса до Газы …» — антисемитский и антиукраинский форум прошёл в России Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России, в Казани, в декабре 2025 года прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли разговор о милосердии, помощи мирным жителям и «человечности вне политики». Однако фактическое содержание форума показало обратное: аудитории предложили идеологический продукт, выстроенный вокруг тезиса о якобы «единой человеконенавистнической идеологии», действующей «от Газы до Донбасса». Именно этот тезис стал каркасом всего события. Под гуманитарной вывеской были сознательно смешаны война, оккупация и террор, стёрты различия между агрессором и жертвой, а ответственность за конкретные преступления — размыта. «Без политики» — только в анонсах Заявляли помощь «вне политики». На деле форум оправдывал войну против Украины, продвигал поддержку «СВО» и называл оккупированные украинские территории «пострадавшими регионами России». Политика была не фоном — она была сутью. Антиукраинская пропаганда: жертву объявляют источником зла Со сцены утверждали, что «трагедии в Газе и на Донбассе — проявления единой человеконенавистнической идеологии», говорили о «прямой связи методов», называя «киевский режим верным учеником израильской политики». Прямая цитата: «Киевский режим, который сегодня так рьяно поддерживает и оправдывает геноцид палестинцев, сам является его верным учеником. Не случайно ещё до 2022 года Донбасс в Киеве открыто называли „украинской Газой“ и „террористическим анклавом“, чьё население подлежало бы „зачистке“». В этой логике Украина выставлялась источником «террора», а российская агрессия — вынужденной и оправданной. Антисемитизм под прикрытием «антисионизма» Звучали утверждения, что Киев якобы перенимает у Израиля «целостную стратегию», включающую «постоянный военный террор и внесудебные расправы». Затем была использована формула, напрямую связанная с Холокостом: «Их цель, как и в Израиле — „окончательное решение русского вопроса“, теперь на Украине. Но Россия не могла позволить осуществиться этим планам». Использование термина «окончательное решение» — это сознательное искажение исторической памяти. В таком контексте Израиль подаётся как государство, действующее в логике нацистского уничтожения, а Россия — как сила, якобы этому препятствующая. Конспирология как «доказательства» В качестве «фактов» говорили о «присутствии израильских советников и боевиков на Украине», называли имена и утверждали существование «израильской команды» в составе ВСУ — без каких-либо подтверждений. «Еврей-антисионист» как пропагандистская ширма Одного из участников представили как «нашего друга и соратника, еврея-антисиониста». Его идентичность использовалась как индульгенция: если подобные обвинения звучат от «еврея», значит, они якобы не могут быть антисемитскими. Он рассказывал в основном про «израильских солдат, совершающих военные преступления в Секторе Газа», усиливая образ коллективного зла. Другие спикеры и отсутствие альтернативных голосов Одно из выступлений было посвящено сектору Газа и подавалось в эмоционально-философском ключе: «Выступление было посвящено трагедии населения сектора Газа длиною более 75 лет. Мы живём в условиях двойной трагедии — света и тьмы». При этом отсутствовал разговор о нападениях ХАМАС, ответственности вооружённых группировок и сложной региональной динамике. Все спикеры придерживались одной линии: «двойные стандарты Запада», «единый корень трагедий», исключение России из числа ответственных сторон. Обман как система Форум продвигал идеологию, где ответственность растворяется, агрессия оправдывается, а антиукраинские и антисемитские нарративы подаются как моральная позиция. Именно в этом и заключается главная опасность подобных мероприятий: гуманизм здесь — не цель, а инструмент. Почему это важно знать израильтянам Израильскому обществу важно понимать: подобные «гуманитарные» форумы в России не могут проходить без ведома и согласия властей Кремля. Это не частная инициатива и не маргинальное мнение — это элемент государственной идеологической работы. Особенно важно знать это тем, кто до сих пор считает путинскую Россию «другом Израиля», «полезной для безопасности», или продолжает говорить: «не всё так однозначно». Ничего неоднозначного здесь нет. Когда антисемитские искажения, манипуляции памятью о Холокосте и демонизация Израиля звучат под государственным зонтиком, это сигнал, который нельзя игнорировать. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 👉 Полный разбор — здесь: https://news.nikk.co.il/ot-donbassa-do-gazy/ ❓Можно ли считать «другом Израиля» государство, где подобные мероприятия становятся нормой?
    NEWS.NIKK.CO.IL
    "Добро без Границ: от Донбасса до Газы ..." - антисемитский и антиукраинский форум прошел в России - НАновости - новости Израиля
    Под вывеской «гуманитарного просвещения» в России прошло мероприятие под названием «Добро без Границ от Донбасса до Газы и Судана». Организаторы заявляли - НАновости - новости Израиля - Суббота, 13 декабря, 2025, 13:21
    85views
  • #дати
    🕯️ Пам'ять Не Згасне: День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму.
    ​11 грудня (разом із 12 грудня) в Україні вшановують День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. Ця пам'ятна дата присвячена одній із найтрагічніших сторінок окупації Кримського півострова під час Другої світової війни.

    ​Трагедія Грудня 1941 року

    ​Кримський півострів був окупований нацистськими військами у другій половині 1941 року. Одразу після встановлення окупаційного режиму нацисти розпочали реалізацію своєї політики масового знищення єврейського населення (Голокост).
    ​Місце Злочину: Масові розстріли відбувалися переважно в районі протитанкового рову на 10-му кілометрі Сімферопольського шосе, а також у Багеровському рові поблизу Керчі.
    ​Дата: З 11 по 13 грудня 1941 року в Сімферополі окупанти провели найбільшу одномоментну акцію знищення, коли було вбито понад 14 тисяч людей.
    ​Жертви: Серед убитих були не лише євреї, але й представники унікального корінного народу Криму — кримчаки, яких нацисти, згідно з расовою теорією, також визнали євреями і прирекли на знищення. За кілька днів було вбито практично всю кримчацьку громаду Криму.

    ​Кримчаки: Унікальний Народ, Спільна Доля

    ​Кримчаки — це невелика етнографічна група, яка історично проживала у Криму, сповідувала ортодоксальний юдаїзм і говорила кримчацькою мовою тюркської групи. На початок війни їхня чисельність була незначною.
    ​Нацисти, не розбираючись у тонкощах етнографії, включили кримчаків до списків на знищення. Знищення кримчаків у 1941 році стало катастрофою для цього народу, поставивши його на межу повного зникнення.

    ​Вшанування Пам'яті

    ​Цей день є нагадуванням про те, що нацистський геноцид на території України був спрямований проти різних груп населення, і ми повинні зберігати пам’ять про всіх безневинних жертв.

    ​В Україні, зокрема в АР Крим та в Києві, проводяться пам'ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та наукові конференції, присвячені цій трагічній події.
    #дати 🕯️ Пам'ять Не Згасне: День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. ​11 грудня (разом із 12 грудня) в Україні вшановують День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. Ця пам'ятна дата присвячена одній із найтрагічніших сторінок окупації Кримського півострова під час Другої світової війни. ​Трагедія Грудня 1941 року ​Кримський півострів був окупований нацистськими військами у другій половині 1941 року. Одразу після встановлення окупаційного режиму нацисти розпочали реалізацію своєї політики масового знищення єврейського населення (Голокост). ​Місце Злочину: Масові розстріли відбувалися переважно в районі протитанкового рову на 10-му кілометрі Сімферопольського шосе, а також у Багеровському рові поблизу Керчі. ​Дата: З 11 по 13 грудня 1941 року в Сімферополі окупанти провели найбільшу одномоментну акцію знищення, коли було вбито понад 14 тисяч людей. ​Жертви: Серед убитих були не лише євреї, але й представники унікального корінного народу Криму — кримчаки, яких нацисти, згідно з расовою теорією, також визнали євреями і прирекли на знищення. За кілька днів було вбито практично всю кримчацьку громаду Криму. ​Кримчаки: Унікальний Народ, Спільна Доля ​Кримчаки — це невелика етнографічна група, яка історично проживала у Криму, сповідувала ортодоксальний юдаїзм і говорила кримчацькою мовою тюркської групи. На початок війни їхня чисельність була незначною. ​Нацисти, не розбираючись у тонкощах етнографії, включили кримчаків до списків на знищення. Знищення кримчаків у 1941 році стало катастрофою для цього народу, поставивши його на межу повного зникнення. ​Вшанування Пам'яті ​Цей день є нагадуванням про те, що нацистський геноцид на території України був спрямований проти різних груп населення, і ми повинні зберігати пам’ять про всіх безневинних жертв. ​В Україні, зокрема в АР Крим та в Києві, проводяться пам'ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та наукові конференції, присвячені цій трагічній події.
    Sad
    2
    145views
  • #історія #події
    ⚖️ День, що змінив світ: 77 років Загальній декларації прав людини.
    Сьогодні, 10 грудня, ми вшановуємо дату, що стала справжнім моральним компасом для всього людства. Саме цього дня у 1948 році в Парижі Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ). Цей документ, створений у тіні жахіть Другої світової війни, став універсальним ідеалом, до якого мають прагнути всі народи та держави.

    📜 Відповідь на катастрофу

    Після війни світ зіткнувся з необхідністю створити механізм, який би гарантував, що масові звірства та геноциди більше ніколи не повторяться. ЗДПЛ стала прямою відповіддю на цю потребу. Вона не є юридично обов'язковим договором, але її вплив колосальний: вона слугує спільним стандартом досягнень для всіх країн.
    Головним рушієм ідейної роботи була Елеонора Рузвельт, яку часто називають «матір’ю Декларації». Документ, що складається з 30 статей, проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану чи будь-яких інших обставин.

    🌐 Наріжний камінь міжнародного права

    З моменту свого ухвалення Декларація була перекладена понад 500 мовами (це світовий рекорд!) і стала основою для десятків міжнародних договорів, конституцій нових демократичних держав та регіональних механізмів захисту прав людини.
    Вона надихнула Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, які разом із ЗДПЛ утворюють так званий «Міжнародний білль про права людини».

    Статті Декларації лягли в основу створення Міжнародного кримінального суду.
    Навіть через десятиліття, коли права людини у різних куточках світу продовжують порушуватися, ЗДПЛ залишається найсильнішим моральним аргументом у руках активістів, дипломатів та юристів. Це нагадування, що свобода та гідність — це не привілей, а невід'ємне право кожного!
    Пам'ятаємо: захищаючи права інших, ми захищаємо і свої власні. 💪
    #історія #події ⚖️ День, що змінив світ: 77 років Загальній декларації прав людини. Сьогодні, 10 грудня, ми вшановуємо дату, що стала справжнім моральним компасом для всього людства. Саме цього дня у 1948 році в Парижі Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй ухвалила Загальну декларацію прав людини (ЗДПЛ). Цей документ, створений у тіні жахіть Другої світової війни, став універсальним ідеалом, до якого мають прагнути всі народи та держави. 📜 Відповідь на катастрофу Після війни світ зіткнувся з необхідністю створити механізм, який би гарантував, що масові звірства та геноциди більше ніколи не повторяться. ЗДПЛ стала прямою відповіддю на цю потребу. Вона не є юридично обов'язковим договором, але її вплив колосальний: вона слугує спільним стандартом досягнень для всіх країн. Головним рушієм ідейної роботи була Елеонора Рузвельт, яку часто називають «матір’ю Декларації». Документ, що складається з 30 статей, проголошує, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану чи будь-яких інших обставин. 🌐 Наріжний камінь міжнародного права З моменту свого ухвалення Декларація була перекладена понад 500 мовами (це світовий рекорд!) і стала основою для десятків міжнародних договорів, конституцій нових демократичних держав та регіональних механізмів захисту прав людини. Вона надихнула Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, які разом із ЗДПЛ утворюють так званий «Міжнародний білль про права людини». Статті Декларації лягли в основу створення Міжнародного кримінального суду. Навіть через десятиліття, коли права людини у різних куточках світу продовжують порушуватися, ЗДПЛ залишається найсильнішим моральним аргументом у руках активістів, дипломатів та юристів. Це нагадування, що свобода та гідність — це не привілей, а невід'ємне право кожного! Пам'ятаємо: захищаючи права інших, ми захищаємо і свої власні. 💪
    Like
    1
    119views
  • #дати
    🕯️ День Пам'яті Жертв Геноциду та Гідності.
    ​Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину. Цей пам'ятний день був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. 🕊️

    ​Подвійне Значення Дати

    ​Ця дата має прямий зв'язок із раніше згаданою історичною подією:
    ​Дата Ухвалення Конвенції: 9 грудня — це день, коли у 1948 році була прийнята Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
    ​Мета: Встановлення цього Міжнародного дня має на меті не лише вшанувати пам'ять мільйонів жертв геноцидів (від Голокосту та Голодомору до Руанди та Сребрениці), але й мобілізувати міжнародну спільноту для посилення боротьби проти ненависті та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. 🚫

    ​Світове Зобов'язання

    ​Встановлюючи цей День, ООН підтверджує, що кожна держава несе первинну відповідальність за захист свого населення від геноциду та інших масових звірств. Принцип "Ніколи знову" (Never again) залишається центральним у міжнародних відносинах, але вимагає постійної пильності та дій. 🚨

    ​Для України це свято має глибоко особисте значення, оскільки пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, визнаний багатьма країнами світу як акт геноциду українського народу, є наріжним каменем національної ідентичності та історичної справедливості.

    ​Цей день закликає нас усіх пам'ятати про тих, хто загинув, і рішуче виступати проти будь-яких проявів дискримінації та агресії, що можуть призвести до найтяжчих злочинів проти людяності.
    #дати 🕯️ День Пам'яті Жертв Геноциду та Гідності. ​Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті та гідності жертв злочину геноциду та запобігання цьому злочину. Цей пам'ятний день був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2015 році. 🕊️ ​Подвійне Значення Дати ​Ця дата має прямий зв'язок із раніше згаданою історичною подією: ​Дата Ухвалення Конвенції: 9 грудня — це день, коли у 1948 році була прийнята Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. ​Мета: Встановлення цього Міжнародного дня має на меті не лише вшанувати пам'ять мільйонів жертв геноцидів (від Голокосту та Голодомору до Руанди та Сребрениці), але й мобілізувати міжнародну спільноту для посилення боротьби проти ненависті та запобігання подібним трагедіям у майбутньому. 🚫 ​Світове Зобов'язання ​Встановлюючи цей День, ООН підтверджує, що кожна держава несе первинну відповідальність за захист свого населення від геноциду та інших масових звірств. Принцип "Ніколи знову" (Never again) залишається центральним у міжнародних відносинах, але вимагає постійної пильності та дій. 🚨 ​Для України це свято має глибоко особисте значення, оскільки пам'ять про Голодомор 1932–1933 років, визнаний багатьма країнами світу як акт геноциду українського народу, є наріжним каменем національної ідентичності та історичної справедливості. ​Цей день закликає нас усіх пам'ятати про тих, хто загинув, і рішуче виступати проти будь-яких проявів дискримінації та агресії, що можуть призвести до найтяжчих злочинів проти людяності.
    Sad
    1
    93views
  • Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду

    Памʼятник жертвам Голодомору в Україні
    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду Памʼятник жертвам Голодомору в Україні
    49views
  • Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду

    Що це за день?
    Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку.

    Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду.

    Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду?
    На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання.

    Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН.

    Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист.

    День пам’яті
    У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року.

    За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні.

    Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян.

    Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства.

    Статистика
    До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять:

    Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками.
    1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб.
    1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні.
    Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв.
    У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали.
    Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі.
    В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ.

    Чому важливий цей день?
    Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів.

    Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад).

    Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”.

    Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства.

    Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.

    Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду Що це за день? Щороку 9 грудня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Кожна людина, не зважаючи на національність, колір шкіри, релігію чи політичні погляди, має право на безпечне життя. Масове кровопролиття має на меті знищення людей або відповідних груп населення того чи іншого походження, віри або навіть, соціального прошарку. Про геноцид люди мали уявлення ще в давній Греції. Міжнародна спільнота визнає будь-які дії геноцидного характеру тяжким злочином. Саме тому, що геноцид – це не просто вбивство, а завчасно продумана кампанія. Цей злочин несе в собі знищення величезної кількості людей, спотворення їх мови або традицій, насильницькі акти та інші страшні наслідки. Для того щоб вшанувати жертв, що постраждали від геноциду та попередити скоєння нових злочинів проти всіх верств суспільства затвердили Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду. Як виникла ідея відзначати Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду? На Всесвітній зустрічі в 2005 році держави-члени ООН зобов’язались захистити своє населення від геноциду, військових злочинів, етнічних чисток та злочинів проти людяності, а також від їх підбурювання. Вони домовились, що коли державам потрібна допомога для виконання цієї відповідальності, міжнародна спільнота повинна бути готова надати їм допомогу, а коли держави явно не в змозі захистити своє населення від цих злочинів, міжнародне співтовариство повинно бути готовим до спільних дій відповідно до норм ООН. Втручання відбувається лише тоді, коли профілактика не дає результатів. Тому профілактика є основою принципу відповідальності за захист. День пам’яті У вересні 2015 року Генеральна Асамблея ООН затвердила 9 грудня Міжнародним днем пам’яті жертв злочинів геноциду. Датою було взято день прийняття Конвенції запобігання та покарання за злочин геноциду від 9 грудня 1948 року. За останні 150 років десятки мільйонів чоловіків, жінок та дітей втратили життя в результаті геноциду чи жорстоких масових чисток. Мільйони людей катували, ґвалтували чи змушували насильно покидати свої домівки. Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду – подія, що набула ще більшої актуальності в контексті війни в Україні. Ми повинні навчитися, пам’ятати та вживати заходів, щоб раз і назавжди припинити будь-які прояви геноциду. Запобігання геноциду та інших злочинів – це постійний процес, який вимагає невтомних зусиль щодо побудови суспільство на засадах верховенства права та прав людини для всіх громадян. Їхніми стовпами є рівність та недискримінація, законні та підзвітні національні інституції, а також розвиток сильного громадянського суспільства. Статистика До найбільших геноцидів в ХХ-XXI столітті відносять: Масове вбивство вірмен турками-османами між 1915-1920 роками. 1920 рік для придушення Тамбовського повстання, за наказом В.І. Леніна в Тамбовську губернію був відправлений М. Тухачевский, який застосував хімічну зброю проти власних громадян. Вбито приблизно 90 000 осіб. 1932-1933 – Створення штучного голоду в Україні. Близько 25 000 – 33 000 осіб гинуть щодня. Більше ніж 4,5 млн людей померло під час Голодомору в нашій країні. Осінь 1941 – травень 1945 – Голокост. Після наказу Адольфа Гітлера загалом було вбито понад 6 мільйонів європейських євреїв. У 1990-х роках в новоствореній Боснії, генерал Ратко Младич і його війська вбивали мусульман. Кількість жертв сягнула до 20 000, більшість з них ґвалтували, розстрілювали або обезголовлювали. Квітень-травень 1994 року в Руанді з жахливою жорстокістю та швидкістю вбили близько від 500 000 до 800 000 людей, переважно з меншини тутсі. В серпні 2014 року – 500 людей померло, з них 70 дітей загинули від спраги під час окупації іракського міста організацією ІДІЛ. Чому важливий цей день? Подія створена для того, щоб збільшити обізнаність суспільства щодо геноцидів та зменшити саму кількість таких злочинів. Також в цей день вшановують пам’ять жертв геноцидів. Важливо зазначити, що жертви геноциду обираються свідомо (а не випадково) – через їх реальне або передбачуване членство в одній з чотирьох груп, захищених Конвенцією (що виключає політичні групи, наприклад). Це означає, що метою знищення може бути група як така, а не її члени як особи. Геноцид також може бути вчинений лише проти частини групи, доки ця частина може бути ідентифікованою (у тому числі в межах географічно обмеженого району) та “істотною”. Для того, щоб довести злочин геноциду, можуть знадобитися роки. Геноцид досі є своєрідним викликом для міжнародних організацій, адже в сучасному суспільстві й досі існують люди, що готові йти на масові жорстокі вбивства. Саме тому ця подія важлива для якомога більшої кількості обізнаних громадян. Всі мають право знати, що вони повинні бути захищенні. Згідно міжнародних конвенцій та декларацій кожна країна має максимально забезпечувати збереження життя всіх громадян своєї держави.
    192views
  • #історія #події
    🛡️ Міжнародний Щит: Як Конвенція ООН зробила Геноцид Злочином №1.
    Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає не лише день ухвалення, а й день пам’яті жертв злочину геноциду. Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Резолюція 260). 🌍

    Чому цей документ став історичним?

    Конвенція була прямою відповіддю на жахіття Другої світової війни та Голокосту. Вперше в історії міжнародне право дало чітке визначення найтяжчому злочину, який можна вчинити проти людства. Документ встановив, що геноцид — це діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 🔥

    Конвенція закріпила ключові елементи:
    Універсальність: Злочин геноциду карається незалежно від того, скоєний він у мирний чи воєнний час.
    Обов'язок запобігання: Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів для запобігання цьому злочину.
    Відповідальність: Винні особи, чи то конституційно відповідальні правителі, чи приватні особи, підлягають покаранню.

    Неможливо говорити про цю Конвенцію, не згадавши її головного архітектора — польсько-американського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме він винайшов термін «геноцид» у 1944 році, об’єднавши грецьке genos (рід, плем'я) і латинське cide (вбивати).
    Лемкін здобув правничу освіту у Львові 🎓 і був глибоко зацікавлений злочинами проти різних народів. Він вважав радянський Голодомор 1932-1933 років в Україні класичним прикладом геноциду, спрямованого на знищення української культури, інтелігенції та селянства як основи нації. Його праці є ключовими для розуміння історичного контексту цього злочину проти українського народу. 💔

    Конвенція 1948 року стала світовим юридичним щитом, хоча й, на жаль, не змогла запобігти всім подальшим трагедіям. Її принципи лежать в основі сучасних міжнародних трибуналів і слугують нагадуванням, що безкарність ніколи не повинна мати місця.
    #історія #події 🛡️ Міжнародний Щит: Як Конвенція ООН зробила Геноцид Злочином №1. Сьогодні, 9 грудня, світова спільнота відзначає не лише день ухвалення, а й день пам’яті жертв злочину геноциду. Саме цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Резолюція 260). 🌍 Чому цей документ став історичним? Конвенція була прямою відповіддю на жахіття Другої світової війни та Голокосту. Вперше в історії міжнародне право дало чітке визначення найтяжчому злочину, який можна вчинити проти людства. Документ встановив, що геноцид — це діяння, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. 🔥 Конвенція закріпила ключові елементи: Універсальність: Злочин геноциду карається незалежно від того, скоєний він у мирний чи воєнний час. Обов'язок запобігання: Держави-учасниці зобов'язуються вживати заходів для запобігання цьому злочину. Відповідальність: Винні особи, чи то конституційно відповідальні правителі, чи приватні особи, підлягають покаранню. Неможливо говорити про цю Конвенцію, не згадавши її головного архітектора — польсько-американського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Саме він винайшов термін «геноцид» у 1944 році, об’єднавши грецьке genos (рід, плем'я) і латинське cide (вбивати). Лемкін здобув правничу освіту у Львові 🎓 і був глибоко зацікавлений злочинами проти різних народів. Він вважав радянський Голодомор 1932-1933 років в Україні класичним прикладом геноциду, спрямованого на знищення української культури, інтелігенції та селянства як основи нації. Його праці є ключовими для розуміння історичного контексту цього злочину проти українського народу. 💔 Конвенція 1948 року стала світовим юридичним щитом, хоча й, на жаль, не змогла запобігти всім подальшим трагедіям. Її принципи лежать в основі сучасних міжнародних трибуналів і слугують нагадуванням, що безкарність ніколи не повинна мати місця.
    Like
    1
    120views
  • ☄️ Пробачення не буде ніколи...
    Геноцид Української Нації.
    ✈️ @a_shtirlitz

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    ☄️ Пробачення не буде ніколи... Геноцид Української Нації. ✈️ @a_shtirlitz https://t.me/Ukraineaboveallelse
    107views 2Plays
  • #історія #події
    Юридична крапка у справі століття: день, коли світ почув правду 🕯️
    28 листопада 2006 року Верховна Рада України зробила те, чого нація чекала десятиліттями, а жертви — цілу вічність. Саме цього дня, з перевагою всього у кілька голосів (233 «за»), парламент ухвалив Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні».

    Це не був просто черговий нормативний акт. Це був момент істини, коли речі нарешті назвали своїми іменами. Не «продовольчі труднощі», не «голод», а Геноцид.
    Цей документ став фундаментом нашої національної пам'яті та юридичним щитом проти забуття. Закон чітко встановив: Голодомор 1932–1933 років є геноцидом українського народу, а публічне заперечення цього факту визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв і є протиправним. 📜

    Довгий час радянська машина пропаганди намагалася стерти цей злочин з лиця землі, переписуючи підручники та знищуючи архіви. Але правда, як і зерно, проростає навіть крізь бетон. Прийняття цього закону запустило ланцюгову реакцію визнання нашої трагедії світом.
    Сьогодні ми запалюємо свічки не тільки як символ скорботи, а і як знак перемоги правди над тоталітарною брехнею. Ми пам'ятаємо. Світ пам'ятає. 🌾🇺🇦

    #історія #події Юридична крапка у справі століття: день, коли світ почув правду 🕯️ 28 листопада 2006 року Верховна Рада України зробила те, чого нація чекала десятиліттями, а жертви — цілу вічність. Саме цього дня, з перевагою всього у кілька голосів (233 «за»), парламент ухвалив Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». Це не був просто черговий нормативний акт. Це був момент істини, коли речі нарешті назвали своїми іменами. Не «продовольчі труднощі», не «голод», а Геноцид. Цей документ став фундаментом нашої національної пам'яті та юридичним щитом проти забуття. Закон чітко встановив: Голодомор 1932–1933 років є геноцидом українського народу, а публічне заперечення цього факту визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв і є протиправним. 📜 Довгий час радянська машина пропаганди намагалася стерти цей злочин з лиця землі, переписуючи підручники та знищуючи архіви. Але правда, як і зерно, проростає навіть крізь бетон. Прийняття цього закону запустило ланцюгову реакцію визнання нашої трагедії світом. Сьогодні ми запалюємо свічки не тільки як символ скорботи, а і як знак перемоги правди над тоталітарною брехнею. Ми пам'ятаємо. Світ пам'ятає. 🌾🇺🇦
    Like
    1
    307views
  • «Детали»: Александровское подворье хотят передать российской структуре, обвиняющей Израиль в «резне 7 октября» и продвигающей более 170 выставок о «геноциде палестинцев».

    В материале «Деталей» от 25 ноября 2025 года журналист Никита Аронов пишет, что переговоры о передаче Александровского подворья — это не дипломатическая формальность, а решение с серьёзными политическими и идеологическими последствиями.

    Аронов подчёркивает:
    «Сегодня, 25 ноября (2025 — ред.), коллегия Минюста начнёт двухдневные слушания по передаче России Александровского подворья в Иерусалиме».

    По его данным, подворье могут передать Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — структуре, которая:

    обвиняет Израиль в «резне 7 октября»;

    продвигает более 170 выставок о «геноциде палестинцев»;

    системно распространяет анти-израильские позиции через свои «культурные проекты».

    на иллюстрацйии одна из картин представленная на таких "выставках". Только помимо "развалин и голодных детей" на их полотнах можно увидеть путина и арафата, нежно держащихся за руки.

    Современное российское ИППО возглавляет бывший премьер-министр России Сергей Степашин. В его Совет входят представители федеральных органов власти, МИД РФ, Россотрудничества, РПЦ, а также руководители государственных научных и музейных институций. В структуру входят дипломатические кадры, руководители региональных отделений и церковные иерархи, что обеспечивает организации прямой доступ к государственным ресурсам и внешнеполитическим каналам России.

    Аронов приводит позицию Анны Жаровой, руководительницы «Израильских друзей Украины»:

    «Передача Александровского подворья России — это не нейтральный административный шаг, а политический жест, который несет прямой риск для национальной безопасности Израиля.
    Объект находится в самом чувствительном районе Старого Иерусалима, и его передача РФ, государству тесно сотрудничающему с Ираном и поддерживающему контакты с ХАМАС, создает угрозу».

    Она напоминает, что в Европе российские церковные структуры и отделения ИППО уже использовались для пропагандистской и разведывательной деятельности:
    расследование Русской службы Би-би-си показало, что активность ИППО стала причиной высылки двух российских дипломатов из Греции.

    «Александровское подворье — это символический и дипломатический актив, и его передача не несет Израилю никакой выгоды, но укрепляет позиции кремля на ближневосточной арене… Такая уступка может выглядеть как политическая слабость», — говорит Жарова.

    👉 Полный материал «Деталей»:
    https://detaly.co.il/imperatorskoe-propalestinskoe-obshhestvo-komu-ho...

    От НАновости:
    Передача исторического объекта организации с такой идеологией должна рассматриваться только после полной публичной проверки её деятельности, связей и влияния. Речь идёт не о символах — речь о безопасности Израиля, и здесь нельзя ошибаться.

    #НАновости #NAnews #Israel #ИППО #Иерусалим #7октября #АннаЖарова #Украина #НовостиИзраиля
    «Детали»: Александровское подворье хотят передать российской структуре, обвиняющей Израиль в «резне 7 октября» и продвигающей более 170 выставок о «геноциде палестинцев». В материале «Деталей» от 25 ноября 2025 года журналист Никита Аронов пишет, что переговоры о передаче Александровского подворья — это не дипломатическая формальность, а решение с серьёзными политическими и идеологическими последствиями. Аронов подчёркивает: «Сегодня, 25 ноября (2025 — ред.), коллегия Минюста начнёт двухдневные слушания по передаче России Александровского подворья в Иерусалиме». По его данным, подворье могут передать Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — структуре, которая: обвиняет Израиль в «резне 7 октября»; продвигает более 170 выставок о «геноциде палестинцев»; системно распространяет анти-израильские позиции через свои «культурные проекты». на иллюстрацйии одна из картин представленная на таких "выставках". Только помимо "развалин и голодных детей" на их полотнах можно увидеть путина и арафата, нежно держащихся за руки. Современное российское ИППО возглавляет бывший премьер-министр России Сергей Степашин. В его Совет входят представители федеральных органов власти, МИД РФ, Россотрудничества, РПЦ, а также руководители государственных научных и музейных институций. В структуру входят дипломатические кадры, руководители региональных отделений и церковные иерархи, что обеспечивает организации прямой доступ к государственным ресурсам и внешнеполитическим каналам России. Аронов приводит позицию Анны Жаровой, руководительницы «Израильских друзей Украины»: «Передача Александровского подворья России — это не нейтральный административный шаг, а политический жест, который несет прямой риск для национальной безопасности Израиля. Объект находится в самом чувствительном районе Старого Иерусалима, и его передача РФ, государству тесно сотрудничающему с Ираном и поддерживающему контакты с ХАМАС, создает угрозу». Она напоминает, что в Европе российские церковные структуры и отделения ИППО уже использовались для пропагандистской и разведывательной деятельности: расследование Русской службы Би-би-си показало, что активность ИППО стала причиной высылки двух российских дипломатов из Греции. «Александровское подворье — это символический и дипломатический актив, и его передача не несет Израилю никакой выгоды, но укрепляет позиции кремля на ближневосточной арене… Такая уступка может выглядеть как политическая слабость», — говорит Жарова. 👉 Полный материал «Деталей»: https://detaly.co.il/imperatorskoe-propalestinskoe-obshhestvo-komu-hotyat-otdat-istoricheskij-obekt-v-ierusalime/ От НАновости: Передача исторического объекта организации с такой идеологией должна рассматриваться только после полной публичной проверки её деятельности, связей и влияния. Речь идёт не о символах — речь о безопасности Израиля, и здесь нельзя ошибаться. #НАновости #NAnews #Israel #ИППО #Иерусалим #7октября #АннаЖарова #Украина #НовостиИзраиля
    DETALY.CO.IL
    Императорское пропалестинское общество: кому хотят отдать исторический объект в Иерусалиме
    Александровское подворье собираются передать не просто РФ, а организации, которая винит Израиль в резне 7 октября и организовала больше 170 выставок про
    1Kviews
More Results