#новини
У Львові презентували оновлений проєкт Меморіального комплексу над яким рік працювали архітектори разом із родинами полеглих, громадськістю та фахівцями з меморіалізації.

На вході до Меморіалу Героїв у Львові будуть викарбувані слова поета Максима Кривцова, який загинув на війні: «Коли мене запитають, що таке війна, я без роздуму відповім — імена».
Детальніше:
https://suspilne.media/lviv/1030727-u-lvovi-prezentuvali-onovlenij-pr...

#історія #архітектура #культура
Субіцький скельний монастир.
Маловідома, але надзвичайно колоритна пам’ятка над стрімкими схилами Дністра, за 40 км від Кам’янця-Подільського. Комплекс печерних келій, вирубаних у горі Монастирище є унікальним зразком чернечої архітектури.

Найдавніші згадки про монастир датуються 16ст, хоча частина дослідників вважає, що перші скельні оселі з’явилися тут ще у 10–13 ст., у період активного розвитку печерного чернецтва на Поділлі.

На стінах печер досі видно хрести, стародавні написи та навіть графіті з іменами, висічені кирилицею. Ченці, за переказами, займалися ткацтвом і жили усамітнено, приймаючи хліб, але відмовляючись від грошей, які їм приносили селяни.

Субіч розташоване у важкодоступній місцевості. Останні 10 км шляху — розбита дорога. Від села до монастиря веде крута 800-м стежка через зарослі й обриви. Спуск небезпечний у дощ або без зручного взуття. Уздовж стежки — мальовничі краєвиди, 40м урвища, скелі та річкові панорами, що вражають уяву.

Підзабуті імена... Ерно Ерб (1878-1943). "Біля львівської ратуші"🎨🎨

Ерно Айзіґ Ерб - один з найбільш плідних львівських художників-постімпресіоністів у 1920-30-х роках. "У міських краєвидах Ерно Ерба відчувається ніжна любов до Львова, його пам’яток архітектури, мешканців" (Галина Глембоцка). Полюбляв малювати побутові сцени (особливо - дрібних торгівців на численних львівських ринках), характерні типи українських селян та євреїв. Загинув у Янівському концтаборі.

В Японії почали боротися з «яскравими» іменами

Урядовці помітили, що батьки все частіше використовують нетрадиційні варіанти прочитання канджі для створення химерних імен. Скрізь почали з'являтися всілякі «Пікачу», «Принци» та «Дияволи».

Такі імена викликають плутанину в заповненні документів, а також потенційні проблеми в самих дітей. Тому тепер незвичні прочитання імен тепер будуть узгоджуватись зі спеціальною комісією.

Десь заплакала потенційна Луїза Франсуаза ле Блан де ля Вальєре.

А які імена з аніме вам запам'яталися найбільше?

Взято у AnimeStreetUA: https://t.me/animestreetua/4294

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

“Він” Саріна Бовен, Елль Кеннеді
Видавництво РМ

Ця книга на ковзанах влетіла у мої плани і спричинила нічний зачитун))

Джеймі та Веслі були друзями в хокейному таборі, куди приїздили кожного літа. Але один вечір, підкріплений дурнуватим парі, алкоголем і експериментом, призвів до того, що хлопці перестали спілкуватися. Один з них робив кар’єру воротаря та проводив час з дівчатами. Другий нагострив ковзани у НХЛ на позицію нападника і остаточно впевнився, що йому подобаються хлопці. Аж ось кілька років потому їхні команди перетинаються у матчі “Крижаної четвірки”, і у них з’являється другий шанс: на розмову, відвертість і шлях один до одного.

Це. Було. Збіса! Палко!!! “Червоний, білий та королівський синій”, що є для мене мірилом прекрасної нереалістичної квір-літератури, порівняно з нею казочка) Тут багато хтивих сцен, відвертих розмов, спокуси, експериментів. Все називається своїми іменами, за що дякую перекладачці. Щоправда, мене трошки дряпнуло їхнє парі, але все одно я щиро насолоджувалася кожною сторінкою. Бо книга гаряча шокапець!

Історія невелика, момент самоусвідомлення та прийняття в одного з персонажів відбувається швидко. Чому, напевно, сприяє максимально толерантне оточення (є пара довбнів, але то, вважай, у межах похибки) і любляча родина, якій байдуже, якої статі партнер їхнього сина, головне - аби кохали один одного і були щасливі. Ідеально! Звісно, тут буде трохи драми, щоб не все було так гладенько та ванільно, але вона теж швидко минає. Як завжди, треба просто поговорити)

Я поки не уявляю, про що авторки могли написати у продовженні. Але вже уявляю, як придбаю його і буду читати далі. Бо мені треба! Трясця, один - врівноважена і палка чарівна зірочка, а другий - татуйований пірсингований поганчик, що теж виявляється ванільною булочкою. Ніщо не може бути так далеко від реальності, але кому та реальність вопше потрібна, коли є такі Джеймі та Веслі)

Підзабуті імена... Київський художник польського походження, академік живопису Владислав Галімський (1860-1940). "Макове поле біля хати"🎨

У ніч з 15 на 16 червня 1920 р. більшовики розстріляли в Одесі 63 людини в рамках політичного терору.

У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в Одесі. Щоб закріпитися в місті та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити симпатиків й учасників українського національного руху. Місцева газета «Вісті Одеського губерніального революційного комітету» від 22 лютого повідомляла таке: «Нині у в’язниці немає жодного в’язня. Днями прибуде перша партія зі 150 осіб…». Відтоді репресії, терор стали нормою, в’язниці заповнилися тисячами людей.

Придушення відкритого і прихованого спротиву режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК) чи губЧК. На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю усіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.

У травні 1920-го відбулося посилення терору. Сприяли цьому економічна криза та ситуація на фронті. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ спричинив викриття в Одесі «підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади».

«4-й всеукраїнський з’їзд Рад застерігає робітників та селян проти зрадницького гасла «Українська Народна Республіка», який є лише прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу та українській шовіністичній буржуазії…, – пишуть «Вісті» від 3 червня. – Третя УНР, яку обіцяє нині Петлюра, є лише прикриттям для утвердження в Україні ненависної влади польських шляхтичів».

В Одесі оголошено надзвичайний стан, влада переходить від обраних рад до ревкомів (революційних комітетів). Пояснювалося це тим, що в місті та повіті «контрреволюційні» змови стають масовими.

17-18 травня одеська губЧК розглядає справу про «підпільну петлюрівську організацію». Відлік осіб, розстріляних більшовиками у справі, відкрили Георгій Тютюнник, Володимир Маковський, Микола Солчинський, Галина Чижевська, Михайло Клик. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі та повіті проти радянської влади. Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому наприкінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти «петлюрівського руху». Фактично, для проведення антиукраїнського терору.

До середини червня було заарештовано 170 осіб у справі № 2575. Це були переважно члени «Просвіти» та ті, хто на час облави перебував у її книгарні, а також «дрібні спекулянти» та «колишні члени РКП(б)». Серед заарештованих опинилися люди різного віку, національності та соціального статусу.

14 червня 1920-го колегією Одеської губЧК у складі Станіслава Реденса, Макса Дейча, Леоніда Заковського винесено вирок заарештованим у справі «підпільної петлюрівської організації». До розстрілу засудили 63-х осіб, 48 осіб відправили до концтабору, інших – відпустили.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 року вирок було виконано.

Серед жертв розстрілів було чимало членів одеської «Просвіти». Також однією з центральних фігур, навколо якої розкручували обвинувачення був Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА). За "зв'язок" із ним розстріляли Олександра Горобача, Івана Церра, Бограта Гозалова, Ольгу Розе, Лаврентія Конька, яких звинувачували у зв’язках із Усаневичем і які на допитах не навели жодних фактів про існування «підпільної організації». Абраму Рейфману, Шай Мільтеру інкримінували виготовлення фальшивих документів «агентам Петлюри». Фактів підтвердження цього не було наведено. Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря «Просвіти».

За звинуваченням у причетності до міфічної «підпільної петлюрівської організації» протягом 1920 року лише в Одесі було розстріляно понад двісті людей. Загалом за цей рік у губернії було розстріляно понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.

У січні-лютому 1921 р., інспектуючи губернію, чиновник Д. Приходько звітував ВУЦВК: «українці Одеси бояться зізнатися в тому, що вони українці...без розбору розстріляно 70 членів «Просвіти».

#імена #суспільство
Омелько, Горпина, Дзвенислава, Світозар — колись поширені, сьогодні майже забуті. Імена, які зникали під впливом імперських заборон та радянських стандартів, а в сучасній Україні — вестернізації та слідування тенденціями.

👶 Чому і як змінювались дитячі імена в Україні за останні три століття у статті:
https://suspilne.media/culture/1027285-imena-ak-dzerkalo-casu-comu-od...

Мої улюбленці, їхні імена, смішні прізвища та вік.

🏆Оголошено переможців Премії Брема Стокера.

⚰️У категорії РОМАН відзначили Ґвендолін Кісте (або Кіст) з романом «Привиди Велквуда»

Околиці Велквуда були темою окультних теоретиків, годинних документальних фільмів і навіть деяких псевдонаукових досліджень, оскільки за майже непроникною завісою зник цілий квартал будинків.

Таліта Велквуд уникала будь-чого спільного з трагедією, яка забрала її матір та восьмирічну сестру, дрейфувала з однієї роботи на іншу, жила відлюдькувато, почувалася замкненою у минулому, ніби вона все ще там, у маленькому містечку, з якого так відчайдушно хотіла втекти. Коли новий дослідник вистежує її та пропонує заплатити за те, щоб вона повернулася в околиці, Таліта стверджує, що робить це лише заради грошей. З усіх божевільних теорій, що лунали протягом багатьох років, ніхто так і не з'ясував, що сталося тієї ночі двадцять років тому, коли Таліта та її колишні друзі Бретт та Грейс втекли з дому. Чи отримає вона нарешті відповіді, які шукала всі ці роки, чи це просто черговий глухий кут?

🧟Серед номінантів також були:

🪓Стівен Грем Джонс «Я був підлітком-слешером»

Ламеса, Техас, липень 1989 року.
Літо перед випускним роком для найкращих друзів Толлі Драйвера та Ембер Деннісон. Вони не грають у маршовому оркестрі, вони не входять до Американських академічних шкіл — вони фактично ніхто. Ембер — єдина учениця, що представляє корінну народність у місті, а Толлі знаний тільки завдяки нещодавній смерті батька.

Все це ось-ось зміниться.
У цьому маленькому містечку в Західному Техасі кількість трупів стрімко зростатиме. Протягом кількох нестерпно спекотних днів, які резонуватимуть десятиліттями і навіть будуть екранізовані в телефільмі, Толлі та Ембер стануть відомими. Навіть сумнозвісними. Нарешті, всі дізнаються їхні імена.

🎦Пол Трембле «Фільм жахів»

У червні 1993 року група молодих режисерів провела чотири тижні, створюючи «Фільм жахів» — горезвісний, тривожний, артхаусний горорний фільм.
Оприлюднили лише три сцени, але попри це «Фільм жахів» став культовим. Три десятиліття потому Голлівуд наполягає на перезавантаженні з великим бюджетом.

Чоловік, який зіграв «худого хлопця» — єдиний актор, що вижив. Він дуже добре пам’ятає таємниці, приховані в оригінальному сценарії, дивні події зйомок і лінії, які не варто було перетинати і які призвели до трагедії. Коли спогади повертаються, межі між реальністю та фільмом, минулим і сьогоденням починають розмиватися. Але він допоможе перезняти фільм, навіть якщо доведеться протистояти світу цинічних продюсерів, егоїстичних режисерів та сюрреалістичних фан-конвентів — хай будуть прокляті демони минулого.
Але якою ціною?

🌪Габіно Іглесіас «Будинок кісток і дощу»

Для друзів дитинства Ґейба, Ксав'єра, Таво, Пола та Бімбо смерть завжди була поруч. Урагани. Автомобільні аварії. Бандитське насильство. Самогубство. «Ми оточені привидами, — так повторювала бабуся Ґейба, — нас оточили привиди». Але цього разу все інакше. Маму Бімбо застрелили. «Ми вб'ємо хлопців, які її вбили» — клянеться Бімбо. І всі вони погоджуються.

Збожеволівши від горя, Бімбо став невпізнанним, не беручи полонених у пошуках винних. Поки хлопці розробляють стратегію, далеко від узбережжя Пуерто-Рико збирається шторм. Відомо, що урагани несуть у своїх течіях злих духів і виносять їх на берег — духів, які нав'язують свій власний порядок.

🏚Джош Малерман «Інциденти навколо будинку»

Для восьмирічної Бели її сім’я — це її світ. Є мама, тато і бабуся Рут. Але є також Інша мама, зловісна сутність, яка щодня запитує її: «Чи можу я зайти у твоє серце?» Коли жахливі інциденти навколо будинку сигналізують про те, що Інша мама втомилася ставити Белі це питання знову і знову, Бела розуміє, що якщо вона не скаже «так», її сім’я незабаром поплатиться. Інша мама стає неспокійною, сильнішою, сміливішою. Тільки сімейні узи можуть захистити Белу, але у шлюбі її батьків пішла тріщина. Безпека, на яку покладається Бела, ось-ось розвалиться. Але Інша матуся потребує відповіді.

🖤Сподіваємося, як і минулорічні фіналісти, нинішні отримають заслужену увагу наших видавців. Схрестимо пальці.