🇺🇦🇬🇷 Україна та Греція підписали документ щодо постачання газу. Документ підписали голова правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Корецький і гендиректор грецької державної компанії DEPA Commercial Костянтінос Ксіферас. У межах майбутньої угоди транспортування газу до України буде здійснюватися маршрутом, який спільно забезпечують оператори газотранспортних систем п’яти європейських країн. Постачання американського LNG буде забезпечено через ATLANTIC–SEE, у якому DEPA володіє 40%, що підкреслює відданість компанії практичним і безпечним енергетичним рішенням для всього Південно-Східного регіону Європи. Також відбулась зустріч між президентом України та премʼєр-міністром Греції, де було обговорено довгострокові домовленості між країнами. «Таким чином Україна отримує доступ до надійних джерел енергії. А Греція стає вузлом постачання американського скрапленого газу до Центральної та Східної Європи. Це має вирішальний внесок в енергетичну стабільність, стійкість і безпеку не тільки нашого, але й вашого регіону. Безсумнівно, це шлях до того, щоб бути незалежними від російського газу, і Європа припинить купувати російський газ», — заявив Кіріакос Міцотакіс. https://t.me/Ukraineaboveallelse

За допомогою системи «Безпечне місто Київ» учасники бек-офісу Міндіча стежили за працівниками НАБУ у столиці, - заявив директор НАБУ ❗️Система «Безпечне місто» у Києві – це комплексна система відеоспостереження та моніторингу, яка охоплює міську інфраструктуру, включаючи дороги, парки, соціальні об'єкти та громадські місця. Її основна мета — підвищення безпеки мешканців шляхом оперативного реагування на надзвичайні ситуації, злочини та порушення правил дорожнього руху. Система включає камери, які можуть розпізнавати обличчя, фіксувати номерні знаки автомобілів і автоматично повідомляти про події до ситуаційних центрів для швидкого реагування правоохоронних органів.

#історія #події 🌍 ЮНЕСКО: Як Народжувався Щит Культури та Освіти у Світі. 16 листопада 1945 року в Лондоні відбулася подія, що заклала фундамент для міжнародного співробітництва у сферах, які є основою цивілізації, — було офіційно засновано ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури). Ця дата стала символом віри людства у відновлення та мир після жахіть Другої світової війни. 🛡️ Ідея Миру через Знання Витоки створення ЮНЕСКО лежать у глибокому переконанні, що політичні та економічні угоди не можуть гарантувати міцний мир. Мир повинен бути заснований на інтелектуальній та моральній солідарності людства. Ідею вперше озвучили під час війни уряди країн-союзників, які бачили, як нацистський режим цілеспрямовано знищував освітні та культурні інституції. Після війни, 1–16 листопада 1945 року, в Лондоні відбулася конференція, скликана за ініціативи Великої Британії та Франції. Представники 44 держав зібралися, щоб обговорити створення організації. Результатом стало підписання Конституції ЮНЕСКО 16 листопада. Документ набув чинності 4 листопада 1946 року після ратифікації його 20 державами. 🏛️ Основна Місія та Діяльність Місія ЮНЕСКО, викладена у її Конституції, вражаюча своєю амбітністю: "Сприяти зміцненню миру та безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки і культури, з метою забезпечення загальної поваги до справедливості, законності, прав людини та основних свобод". Ключові напрямки роботи організації включають: * Освіта: Сприяння якісній освіті для всіх, включаючи розробку стандартів та підтримку грамотності. 📚 * Культура: Збереження всесвітньої спадщини (об'єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО), захист культурного розмаїття та нематеріальної спадщини. 🖼️ * Наука: Розвиток міжнародного співробітництва в галузях екології, океанографії, соціальних та гуманітарних наук. 🔬 Таким чином, заснування ЮНЕСКО стало історичним актом віри у те, що людство, об'єднане знаннями та взаємоповагою, здатне запобігти новим глобальним катастрофам. Організація й досі залишається ключовим гравцем у формуванні глобального культурного та освітнього ландшафту.

#особистості 🇺🇦 Майстер політичного процесу: Роман Безсмертний — архітектор української незалежності. Сьогодні, 15 листопада 1965 року, народився Роман Петрович Безсмертний — визначний український політик, дипломат, державний діяч та один із ключових архітекторів становлення сучасної незалежної України. Освітянин за фахом, він увійшов у велику політику на початку 90-х і став одним із тих, хто формував політичний ландшафт країни. Його кар'єра є прикладом того, як фахівець, зосереджений на державницькій роботі, може впливати на стратегічні процеси. Головна роль: Автор Конституції 📜 Однією з найважливіших його заслуг є безпосередня участь у розробці та ухваленні Конституції України 1996 року. Він був членом Конституційної комісії та одним із тих, хто працював над текстом основного закону в умовах "конституційної ночі", коли приймалося історичне рішення. Крім того, Роман Безсмертний відомий своєю роботою на високих державних посадах: * Багаторічний народний депутат України (II, III, IV та V скликань), де він очолював ключові комітети та фракції. * Віцепрем'єр-міністр України. * Керівник штабу та ідеолог багатьох виборчих кампаній. Дипломатія та Мінський процес 🕊️ Роман Безсмертний також є досвідченим дипломатом. Він обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Білорусі. Особливе місце у його діяльності посідає участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Він був одним із ключових представників України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) у Мінську, де відповідав за політичні аспекти переговорів. Його досвід допомагав Україні відстоювати свої позиції у складному дипломатичному протистоянні. Життя Романа Безсмертного — це шлях від простого вчителя до політика, який безпосередньо впливав на формування правових та політичних основ нашої держави. Його діяльність підкреслює важливість політичного досвіду та знання внутрішніх процесів для вибудовування міцної та незалежної України.

НАБУ та САП вручили колишньому віцепрем’єр-міністру України Чернишову клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою За даними слідства, експосадовець був серед відвідувачів так званої «пральні» — місця, де здійснювалася легалізація коштів, одержаних злочинним шляхом. Детективи задокументували передачу підозрюваному та його довіреній особі понад 1,2 млн доларів США та майже 100 тис. євро готівкою. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

Ідентифікація загиблих: міжнародні норми, українська практика та права родичів. Ідентифікація загиблих – це процес встановлення особи померлої людини на підставі зібраних біологічних, медичних, антропологічних, документальних та інших даних. У міжнародному гуманітарному праві цей процес є обов’язком держави і складовою поваги до людської гідності. Це право родини знати правду. Женевські конвенції та Додаткові протоколи 1977 року прямо зобов’язують сторони збройних конфліктів вживати всіх можливих заходів для пошуку та ідентифікації загиблих, а також повідомлення їхніх родин. Як це відбувається в Україні В умовах війни ідентифікація загиблих в Україні проводиться в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень, розпочатих за фактами загибелі чи виявлення тіл осіб на території бойових дій або деокупованих населених пунктів або переданих по репатріації. Одним із інструментів встановлення особи є молекулярно-генетичні експертизи (ДНК-дослідження), які призначаються та проводяться в спеціалізованих державних установах. Ідентифікація здійснюється шляхом порівняння біологічних зразків, відібраних у родичів або отриманих за життя від зниклої особи, із зразками, відібраними від невстановленого тіла. Також встановлення особи може проводитися шляхом впізнання, а також за результатами дактилоскопічних, судово-медичних та інших судових експертиз, призначених у межах кримінального провадження. Якщо виникають сумніви Бувають випадки, коли рідні мають емоційні або обґрунтовані сумніви щодо результатів ідентифікації. Прийняти втрату близької людини надзвичайно важко, а ще важче жити з невпевненістю щодо результатів ідентифікації. Водночас варто знати, що експерти несуть кримінальну відповідальність за свої висновки, а процедура ідентифікації має суворо визначений порядок. Що робити, якщо є об’єктивні сумніви у достовірності ідентифікації Якщо є аргументовані сумніви, особа, визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має право: Звернутися до органу досудового розслідування або процесуального керівника (прокурора) із клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які можуть містити, зокрема, протокол огляду тіла, фотознімки, відомості про особисті речі, висновки судово-медичних і молекулярно-генетичних експертиз (із мотивувальною та описовою частинами). Ознайомлення з цими документами допоможе краще зрозуміти, на підставі яких даних зроблено висновок, і може розвіяти певні сумніви. У разі наявності аргументів, що залишають питання без відповіді, важливо підтримувати контакт зі слідчим, який здійснює розслідування. Ви маєте право подати клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи. 🔹 Додаткова експертиза призначається, коли необхідно уточнити або доповнити раніше зроблені висновки (наприклад, перевірити ще один біологічний зразок). 🔹 Повторна експертиза проводиться у випадку сумнівів щодо правильності або об’єктивності попереднього висновку, найчастіше в іншій установі чи із залученням міжнародних експертів. Залежно від виду експертизи, є можливість звернутися до експертних установ, що функціонують у складі різних міністерств та відомств (МВС, МОЗ, Мін’юст), або ж, через слідчого, залучити фахівців міжнародних організацій, зокрема Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти (МКЗБ). Куди звертатися у разі неотримання відповіді на клопотання чи звернення з даного питання Якщо ваше звернення або клопотання не розглядається належним чином, ви маєте право звернутися до: • Керівництва територіального слідчого підрозділу, Центру ГУНП розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин або до Головного слідчого управління Національної поліції України; • Офісу Генерального прокурора; • Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Указані інстанції забезпечать належний розгляд вашого звернення. Крім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 303 та статті 306 КПК України, рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій може бути оскаржене до слідчого судді місцевого суду особою, якій відмовлено у задоволенні такого клопотання. Важливо розуміти, що процес ідентифікації це передусім повага до людської гідності та спосіб відновлення справедливості для родин, які втратили близьких. Довіра до експертів і слідчих важливий елемент цього процесу. Водночас право ставити запитання і отримувати відповіді це законне право, яке держава визнає і гарантує. https://t.me/Ukraineaboveallelse

1️⃣ Навчайся створювати контент з нуля 📱 2️⃣ Твій старт у світі медіа 🎬 3️⃣ Почни шлях до результату вже сьогодні 🚀 4️⃣ Крок за кроком до твого успіху 💡 5️⃣ Контент, який відкриває можливості 🔑 https://ivanchuk.info/link?referrer_id=6844750f44688ebf20072c98&utm_source=fankolo

#події 🔬 Великий Прорив у Медицині: Як Карл Ландштейнер Відкрив Групи Крові та Врятував Мільйони Життів Понад століття тому, 14 листопада 1901 року, австрійський лікар та імунолог Карл Ландштейнер здійснив відкриття, яке докорінно змінило медицину, перетворивши переливання крові з небезпечної лотереї на рутинну та життєво необхідну процедуру. До цього моменту, спроби трансфузії часто закінчувалися трагічно, адже лікарі не розуміли причини несумісності крові різних людей. ❓ У чому полягала проблема? На початку ХХ століття успіх переливання крові залежав від звичайного везіння: приблизно у 60% випадків процедура призводила до виживання пацієнта, але інші 40% закінчувалися фатально. Причиною смерті було склеювання (аглютинація) еритроцитів — захисна реакція організму, що виникала при змішуванні несумісної крові. 🧪 Геніальний експеримент Карл Ландштейнер, працюючи асистентом у Віденському інституті патології, присвятив цьому питанню роки досліджень. Він провів простий, але геніальний експеримент: * Він взяв зразки крові у себе та п'ятьох своїх колег. * Відділив еритроцити від сироватки крові. * Почав змішувати еритроцити однієї людини з сироваткою іншої. У результаті він помітив, що змішування деяких зразків викликало склеювання еритроцитів, а деяких — ні. Це дало йому підставу стверджувати: у крові різних людей існують відмінності, які визначають її сумісність. 🅰️🅱️🅾️ Відкриття системи AB0 На основі своїх спостережень Ландштейнер у 1901 році розділив зразки крові на три групи, які він назвав A, B і C (пізніше С була перейменована на 0 — від німецького "Ohne" — "без" чи "Zero" — "нуль"). * Групи відрізнялися наявністю чи відсутністю на поверхні еритроцитів специфічних білків-антигенів (аглютиногенів) А та В, а також відповідних антитіл (аглютинінів) у плазмі. * Головний висновок: антигени групи крові та антитіла до них ніколи не співіснують разом в одному організмі (наприклад, у крові групи А ніколи не буде антитіл проти А). Через два роки, учні Ландштейнера, Адріано Штурлі та Альфред фон Декастелло, відкрили четверту, найрідкіснішу групу AB. 🏆 Спадщина Відкриття Ландштейнера, опубліковане у "Віденському клінічному щотижневому журналі", стало наріжним каменем сучасної трансфузіології. Його робота дозволила лікарям безпечно підбирати донорську кров, що не лише врятувало мільйони поранених у війнах і пацієнтів під час складних операцій, але й відкрило шлях до подальших досліджень. У 1930 році Карл Ландштейнер був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини "за відкриття груп крові людини". Його пізніші дослідження також призвели до відкриття резус-фактора (Rh) разом з Александром Вінером, що стало ще одним критично важливим фактором сумісності крові.

Люба, вітаю тебе з днем народження! Ти – справжній промінчик світла, який зігріває всіх своєю турботою і мудрістю. Нехай твоя душа завжди співає від радості, а шлях буде встелений квітами любові та успіху. Бажаю тобі здоров’я, натхнення і впевненості, і хай збувається все що задумано. Ти – неймовірна! 🌟

#дати 🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿 Романтик Моря та Пригод: Життя і спадщина Роберта Луїса Стівенсона. 13 листопада 1850 року в Единбурзі, Шотландія, народився чоловік, чиї історії про піратів, пригоди та подвійну природу людини стали невід'ємною частиною світової літературної спадщини – Роберт Луїс Стівенсон (Robert Louis Stevenson). Незважаючи на постійну боротьбу з хворобами, він прожив життя, сповнене подорожей і творчості, залишивши по собі твори, які й досі захоплюють мільйони читачів. Життя всупереч недузі Стівенсон народився у сім'ї інженерів-будівельників маяків, і від нього очікували продовження сімейної справи. Однак слабке здоров'я (ймовірно, туберкульоз) та пристрасть до літератури змусили його обрати інший шлях. Він вивчав право, але ніколи не працював за фахом, присвятивши себе письменництву. 📚 Через хворобу Стівенсон постійно шукав тепліший клімат, що зробило його життя низкою тривалих подорожей. Саме ці мандри стали невичерпним джерелом натхнення для його пригодницьких романів та есе. Його романтичний образ письменника-мандрівника, який бореться з недугою, міцно закріпився в літературній історії. Шедеври світової класики Творчий доробок Стівенсона є надзвичайно різноманітним, але найбільшу славу йому принесли романи, які майстерно поєднують гострий сюжет, психологічну глибину та філософські роздуми: * «Острів скарбів» (Treasure Island, 1883). Цей пригодницький роман став еталоном піратської прози та подарував світові незабутнього персонажа – харизматичного і підступного пірата Джона Сільвера. * «Химерна історія доктора Джекіла і містера Гайда» (Strange Case of Dr Jekyll and Mr Hyde, 1886). Філософська повість, що досліджує природу зла та роздвоєння особистості. Вона стала класичним прикладом готичної літератури та глибоким психологічним дослідженням. * «Викрадений» (Kidnapped, 1886). Історико-пригодницький роман, що розповідає про події в Шотландії XVIII століття. Стівенсон також був чудовим поетом (особливо відома його збірка «Дитячий квітник віршів») та есеїстом, демонструючи глибоку інтелектуальну думку та витончений стиль. Останні роки на Самоа У пошуках ідеального клімату, Стівенсон зрештою оселився на острові Самоа (Тихий океан), де провів останні чотири роки життя. Він не лише продовжував активно писати, але й глибоко інтегрувався в життя місцевої громади, за що отримав шанобливе прізвисько «Тусітала» – Оповідач. Його ставлення до колоніальної політики та захист інтересів самоанців зробили його шанованою фігурою серед остров'ян. Роберт Луїс Стівенсон помер на Самоа у 1894 році. Його творчість, наповнена духом подорожей, романтикою свободи та глибоким розумінням людської природи, забезпечила йому вічне місце в пантеоні світових літературних геніїв. 🌟