• Зустрічай новинку🎁 ЛІМІТОВАНА КОЛЕКЦІЯ ЗІ ЗНИЖКОЮ ✨

    Шукаєш стильний та практичний подарунок, який сподобається?
    Hillary Present — коли хочеш подарувати щось із душею ✨

    Кожен бокс — це поєднання ефективного догляду, святкового настрою й уваги до деталей.

    ✔️ Smart Edition — базовий набір для щоденного зволоження.
    ✔️ Classic Edition — освіжає, живить і додає комфорту шкірі.
    ✔️ Exclusive Edition — засоби для обличчя, тіла та волосся — ідеально для особливих моментів.

    Для подруги, мами чи для себе — бо турбота теж може бути подарунком.

    Також доступний для корпоративних замовлень ❤️✨

    А тепер про приємне: роби замовлення а посиланням https://grivasi.com/ua/welcome/?user=10000 та отримай кешбек понад 12% на усі замовлення Hillary 🎁

    💌 Кількість обмежена! Забирай зі знижкою за посиланням на товар https://aff.hillary.ua/LUOj5K Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍

    Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747
    Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!.

    #новинка #новинка2025 #акція #подарунок #засобидлятіла #засобидляобличчя #зробленовукраїні #дешево #шопінг #доглядзатілом #доглядзаволоссям #доглядзаобличчям #косметика #акция #знижка #знижкиукраїна #скидкиакции
    Зустрічай новинку🎁 ЛІМІТОВАНА КОЛЕКЦІЯ ЗІ ЗНИЖКОЮ ✨ Шукаєш стильний та практичний подарунок, який сподобається? Hillary Present — коли хочеш подарувати щось із душею ✨ Кожен бокс — це поєднання ефективного догляду, святкового настрою й уваги до деталей. ✔️ Smart Edition — базовий набір для щоденного зволоження. ✔️ Classic Edition — освіжає, живить і додає комфорту шкірі. ✔️ Exclusive Edition — засоби для обличчя, тіла та волосся — ідеально для особливих моментів. Для подруги, мами чи для себе — бо турбота теж може бути подарунком. Також доступний для корпоративних замовлень ❤️✨ А тепер про приємне: роби замовлення а посиланням https://grivasi.com/ua/welcome/?user=10000 та отримай кешбек понад 12% на усі замовлення Hillary 🎁 💌 Кількість обмежена! Забирай зі знижкою за посиланням на товар https://aff.hillary.ua/LUOj5K Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз!. #новинка #новинка2025 #акція #подарунок #засобидлятіла #засобидляобличчя #зробленовукраїні #дешево #шопінг #доглядзатілом #доглядзаволоссям #доглядзаобличчям #косметика #акция #знижка #знижкиукраїна #скидкиакции
    294views
  • 🐾🥹Гуманність на лінії фронту: чому турбота про тварин - це теж порятунок життів

    На Білоцерківщині у центрі "Безпритульний світ" вже 6 років поспіль зоозахисники рятують тварин з прифронтових територій. Саме тут тисячі постраждалих тварин знайшли свій прихисток.

    🟡У яких умовах проживають чотирилапі та як функціонує центр - дивіться у сюжеті.
    🐾🥹Гуманність на лінії фронту: чому турбота про тварин - це теж порятунок життів На Білоцерківщині у центрі "Безпритульний світ" вже 6 років поспіль зоозахисники рятують тварин з прифронтових територій. Саме тут тисячі постраждалих тварин знайшли свій прихисток. 🟡У яких умовах проживають чотирилапі та як функціонує центр - дивіться у сюжеті.
    112views 1Plays
  • Там шукають заборонені застосунки, VPN-сервіси та навіть українську мову в налаштуваннях. Якщо в телефоні виявляють українську розкладку, дитину та її батьків можуть викликати «на розмову» або піддати додатковим перевіркам.

    У Центрі протидії дезінформації наголошують, що такі «рейди» є черговим інструментом тотального контролю та ідеологічного тиску: окупанти прагнуть викорінити будь-які прояви української ідентичності, а перевірки телефонів школярів – це не «турбота про безпеку», а системна спроба залякати дітей і нав’язати лояльність до російського режиму.

    #новини
    Там шукають заборонені застосунки, VPN-сервіси та навіть українську мову в налаштуваннях. Якщо в телефоні виявляють українську розкладку, дитину та її батьків можуть викликати «на розмову» або піддати додатковим перевіркам. У Центрі протидії дезінформації наголошують, що такі «рейди» є черговим інструментом тотального контролю та ідеологічного тиску: окупанти прагнуть викорінити будь-які прояви української ідентичності, а перевірки телефонів школярів – це не «турбота про безпеку», а системна спроба залякати дітей і нав’язати лояльність до російського режиму. #новини
    213views
  • Зустріч на зупинці

    Село Зелена Долина прокидалося.
    Сонце щойно піднялося над пагорбами, торкаючись золотими променями дахів хат і городів. Десь у саду кувала зозуля, у когось гавкав пес, а біля зупинки вже стояла баба Ганя — місцевий інформаційний центр без вихідних.
    — Та ну, знову цього автобуса чекати… — пробурмотіла вона, ставлячи торбу з яйцями під лавку.

    З-за повороту з’явилася Марічка — студентка, з наплічником і кавою в руках.
    — Добрий ранок! — усміхнулася вона. — Автобуса ще нема?
    — Автобуса нема, зате нерви є, — відказала баба Ганя. — Сідай, дочко, потренуй терпіння.
    Невдовзі підійшов Сава — сільський учитель історії. Він читав газету «Голос громади» й щось підкреслював ручкою.
    Потім підтягнулися ще кілька місцевих — кожен зі своїми думками, турботами й планами.
    — Кажуть, хліб завтра подорожчає, — промовила жінка в червоній куртці.
    — Та не хліб, а бензин, — поправив її Сава.
    — А яка різниця? Як бензин дорожчає — хліб теж! — заперечила інша, і гурт дружно закивав.

    Прийшла молодиця Оксана з маленьким сином.
    — Доброго ранку, — привіталася вона. — Кажуть, у місті нову аптеку відкрили. Може, там ліки дешевші будуть?
    Баба Ганя махнула рукою:
    — В місті дешевше, але не для нас. Нам же ще добиратися треба.
    За хвилину з’явилася тітка Марина з двома сумками, які ледве волоклися по землі.
    — Чули? — відразу почала вона. — У Коваленків нова невістка з міста! Уже два дні ходить на підборах по селі. Як думаєте, скільки витримає?
    — До першої грязюки, — відказала баба Ганя.
    Усі засміялися.

    Поступово людей зібралося більше. Хтось обговорював ціни, хтось планував день — один мав купити цемент, інший піти в лікарню, третій — у гості до родичів. Лунали жарти, плітки, сміх. Обговорювали навіть молодицю з сусіднього хутора, що нібито залицяється до поштаря.

    Підійшла тітка Килина й одразу принесла свіжу новину:
    — Сусідка казала, що в Стьопки трактор зламався просто посеред поля. Та й не дивно — хто ж так їздить!
    — Ой, — втрутилася Оксана, — а ви чули? У нашому магазині нова продавщиця!
    — Та чули! — баба Ганя аж розцвіла. — Гарна така, що всі чоловіки тепер по два рази на день за сіллю ходять!
    — І що? — підморгнув Петро. — Я, може, теж піду. Сіль — то стратегічний продукт!
    — А ти б краще в аптеку сходив, — пирхнула баба Ганя. — Бо від твоїх жартів у людей тиск підскакує.

    За кілька хвилин під’їхала велосипедом медсестра Людмила. Притулила його до стіни й приєдналася до гурту.
    — Доброго ранку! — усміхнулася. — Кажуть, сьогодні знову спека.
    — Ага, спека, — кивнув Степан Іванович. — Але людям до спеки легше звикнути, ніж до цін у магазині.
    — А ви чули, — продовжувала медсестра, — у селі новий фермер! Молодий, симпатичний.
    — Я йому вже тиск міряла, — з гордістю сказала вона. — Двічі!
    — Та не тиск ти міряла, а очима його, — буркнув Степан Іванович, і всі знову розреготалися.

    Підійшов Василь — молодий хлопець у навушниках, дивиться в телефон, наче там відповіді на всі питання життя.
    — Може, хтось знає, коли автобус буде? — спитав без надії.
    — Та знаємо! — відказала баба Ганя. — Як тільки перестанеш питати — тоді й приїде!
    — Подзвони ти, Василю, в автопарк, — додала вона. — У тебе ж там той… “ґаджет”.
    — Добре, — зітхнув хлопець і набрав номер.
    — Алло, це зупинка “Зелена Долина”. Автобус буде сьогодні?
    — Буде, буде, вже виїхав, — відповів голос у слухавці.
    — Ага, — вигукнув дядько Коля, — а з якого міста? З нашого чи з сусідньої галактики?
    Натовп зареготав. Навіть Сава відклав газету.
    І тут з-за повороту почувся гуркіт. Усі насторожились.
    — Їде! — вигукнула Оксана.
    — Та ні, то трактор, — зітхнула баба Ганя. — По звуку чую, як своїх курей.
    І справді, повз проїхав трактор, залишивши після себе хмару пилюки й запах дизелю.

    — Кажуть, на сході знову гаряче, — тихо озвалася баба Ганя, коли сміх стих. — Учора в телевізорі показували — знову обстріли.
    — Та то вже щодня, — зітхнув дядько Коля, витираючи чоло. — Мій племінник там, під Краматорськом. Дзвонив учора — каже, тримаються. Але важко.
    — А в мого сусіда син теж пішов, — додала Оксана. — Двадцять два роки всього. Учора матері подзвонив, каже: “Не плач, мамо, ми стоїмо”. Усміхається, а в голосі чути, що там не до сміху.
    — Наші хлопці сильні, — сказав Сава, знявши капелюха. — От тільки б їм трохи спокою… Я колись учням про Другу світову розповідав, думав — то вже історія. А воно знову — історія поруч.
    — А я щодня молитву читаю, — мовила баба Ганя. — За всіх наших. Бо що ми можемо? Тільки чекати й молитися.

    Раптом біля зупинки пригальмував легковик. Водій виглянув і крикнув:
    — Хто в місто? Є два місця!
    Молодий чоловік Сергій підняв руку:
    — Я поїду, бо на роботу спізнюся.
    Разом із ним підсіла ще одна жінка. Машина рушила, здійнявши пилюку.

    Коли пил осів, Василь задумливо промовив:
    — Знаєте, мені здається, автобус приїде саме тоді, коли вже ніхто не віритиме.
    — Ага, — кивнув Сава, — як у житті.

    Час тягнувся повільно. Нарешті з-за пагорба показався автобус. Його гуркіт усім здався музикою.
    — Їде таки! — вигукнула Оксана.
    — Нарешті! — зраділа Марічка.
    — Слава Богу, — перехрестилася тітка Килина.

    Відчинилися двері — і пасажири один за одним зайшли всередину. Залишилися лише кілька провожаючих, що ще махали услід. Коли автобус з гуркотом зник за поворотом, село знову стихло. Люди розійшлися по домівках, несучи у серці тепло коротких розмов і звичних ранкових турбот.
    А зупинка залишилася. Вона мовчки дивилася на дорогу й думала:
    Люди завжди кудись поспішають — у них справи, плани, турботи. А я завжди чекаю їх тут. І, може, саме в ці хвилини спільного очікування вони стають ближчими одне до одного. Бо дорога — це рух, а зупинка — це зустріч.
    Зустріч на зупинці Село Зелена Долина прокидалося. Сонце щойно піднялося над пагорбами, торкаючись золотими променями дахів хат і городів. Десь у саду кувала зозуля, у когось гавкав пес, а біля зупинки вже стояла баба Ганя — місцевий інформаційний центр без вихідних. — Та ну, знову цього автобуса чекати… — пробурмотіла вона, ставлячи торбу з яйцями під лавку. З-за повороту з’явилася Марічка — студентка, з наплічником і кавою в руках. — Добрий ранок! — усміхнулася вона. — Автобуса ще нема? — Автобуса нема, зате нерви є, — відказала баба Ганя. — Сідай, дочко, потренуй терпіння. Невдовзі підійшов Сава — сільський учитель історії. Він читав газету «Голос громади» й щось підкреслював ручкою. Потім підтягнулися ще кілька місцевих — кожен зі своїми думками, турботами й планами. — Кажуть, хліб завтра подорожчає, — промовила жінка в червоній куртці. — Та не хліб, а бензин, — поправив її Сава. — А яка різниця? Як бензин дорожчає — хліб теж! — заперечила інша, і гурт дружно закивав. Прийшла молодиця Оксана з маленьким сином. — Доброго ранку, — привіталася вона. — Кажуть, у місті нову аптеку відкрили. Може, там ліки дешевші будуть? Баба Ганя махнула рукою: — В місті дешевше, але не для нас. Нам же ще добиратися треба. За хвилину з’явилася тітка Марина з двома сумками, які ледве волоклися по землі. — Чули? — відразу почала вона. — У Коваленків нова невістка з міста! Уже два дні ходить на підборах по селі. Як думаєте, скільки витримає? — До першої грязюки, — відказала баба Ганя. Усі засміялися. Поступово людей зібралося більше. Хтось обговорював ціни, хтось планував день — один мав купити цемент, інший піти в лікарню, третій — у гості до родичів. Лунали жарти, плітки, сміх. Обговорювали навіть молодицю з сусіднього хутора, що нібито залицяється до поштаря. Підійшла тітка Килина й одразу принесла свіжу новину: — Сусідка казала, що в Стьопки трактор зламався просто посеред поля. Та й не дивно — хто ж так їздить! — Ой, — втрутилася Оксана, — а ви чули? У нашому магазині нова продавщиця! — Та чули! — баба Ганя аж розцвіла. — Гарна така, що всі чоловіки тепер по два рази на день за сіллю ходять! — І що? — підморгнув Петро. — Я, може, теж піду. Сіль — то стратегічний продукт! — А ти б краще в аптеку сходив, — пирхнула баба Ганя. — Бо від твоїх жартів у людей тиск підскакує. За кілька хвилин під’їхала велосипедом медсестра Людмила. Притулила його до стіни й приєдналася до гурту. — Доброго ранку! — усміхнулася. — Кажуть, сьогодні знову спека. — Ага, спека, — кивнув Степан Іванович. — Але людям до спеки легше звикнути, ніж до цін у магазині. — А ви чули, — продовжувала медсестра, — у селі новий фермер! Молодий, симпатичний. — Я йому вже тиск міряла, — з гордістю сказала вона. — Двічі! — Та не тиск ти міряла, а очима його, — буркнув Степан Іванович, і всі знову розреготалися. Підійшов Василь — молодий хлопець у навушниках, дивиться в телефон, наче там відповіді на всі питання життя. — Може, хтось знає, коли автобус буде? — спитав без надії. — Та знаємо! — відказала баба Ганя. — Як тільки перестанеш питати — тоді й приїде! — Подзвони ти, Василю, в автопарк, — додала вона. — У тебе ж там той… “ґаджет”. — Добре, — зітхнув хлопець і набрав номер. — Алло, це зупинка “Зелена Долина”. Автобус буде сьогодні? — Буде, буде, вже виїхав, — відповів голос у слухавці. — Ага, — вигукнув дядько Коля, — а з якого міста? З нашого чи з сусідньої галактики? Натовп зареготав. Навіть Сава відклав газету. І тут з-за повороту почувся гуркіт. Усі насторожились. — Їде! — вигукнула Оксана. — Та ні, то трактор, — зітхнула баба Ганя. — По звуку чую, як своїх курей. І справді, повз проїхав трактор, залишивши після себе хмару пилюки й запах дизелю. — Кажуть, на сході знову гаряче, — тихо озвалася баба Ганя, коли сміх стих. — Учора в телевізорі показували — знову обстріли. — Та то вже щодня, — зітхнув дядько Коля, витираючи чоло. — Мій племінник там, під Краматорськом. Дзвонив учора — каже, тримаються. Але важко. — А в мого сусіда син теж пішов, — додала Оксана. — Двадцять два роки всього. Учора матері подзвонив, каже: “Не плач, мамо, ми стоїмо”. Усміхається, а в голосі чути, що там не до сміху. — Наші хлопці сильні, — сказав Сава, знявши капелюха. — От тільки б їм трохи спокою… Я колись учням про Другу світову розповідав, думав — то вже історія. А воно знову — історія поруч. — А я щодня молитву читаю, — мовила баба Ганя. — За всіх наших. Бо що ми можемо? Тільки чекати й молитися. Раптом біля зупинки пригальмував легковик. Водій виглянув і крикнув: — Хто в місто? Є два місця! Молодий чоловік Сергій підняв руку: — Я поїду, бо на роботу спізнюся. Разом із ним підсіла ще одна жінка. Машина рушила, здійнявши пилюку. Коли пил осів, Василь задумливо промовив: — Знаєте, мені здається, автобус приїде саме тоді, коли вже ніхто не віритиме. — Ага, — кивнув Сава, — як у житті. Час тягнувся повільно. Нарешті з-за пагорба показався автобус. Його гуркіт усім здався музикою. — Їде таки! — вигукнула Оксана. — Нарешті! — зраділа Марічка. — Слава Богу, — перехрестилася тітка Килина. Відчинилися двері — і пасажири один за одним зайшли всередину. Залишилися лише кілька провожаючих, що ще махали услід. Коли автобус з гуркотом зник за поворотом, село знову стихло. Люди розійшлися по домівках, несучи у серці тепло коротких розмов і звичних ранкових турбот. А зупинка залишилася. Вона мовчки дивилася на дорогу й думала: Люди завжди кудись поспішають — у них справи, плани, турботи. А я завжди чекаю їх тут. І, може, саме в ці хвилини спільного очікування вони стають ближчими одне до одного. Бо дорога — це рух, а зупинка — це зустріч.
    Like
    1
    1Kviews
  • МОЛИСЬ В ДЕНЬ РАДОСТІ І ЩАСТЯ

    Молись в день радості і щастя,
    В турботах й боротьбі молись!
    Молись в загрозі від нещастя,
    Коли тривожишся молись!

    Молись, коли ти кривду терпиш,
    У небезпеці ти - молись!
    Молись, коли за милих просиш,
    За злого ворога молись.

    Молись, коли слабіють сили,
    Коли міцнішаєш - молись!
    Молись також біля могили,
    І за народжених молись.

    Молись, коли прийде спокуса,
    Як переміг себе - молись!
    Молись Спасителю Ісусу,
    Щоб Він простив тобі, молись.

    ©️ о. Олексій Філюк

    З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

    https://m.youtube.com/watch?v=NWnE4TNyGDM
    ------------
    МОЛИСЬ В ДЕНЬ РАДОСТІ І ЩАСТЯ Молись в день радості і щастя, В турботах й боротьбі молись! Молись в загрозі від нещастя, Коли тривожишся молись! Молись, коли ти кривду терпиш, У небезпеці ти - молись! Молись, коли за милих просиш, За злого ворога молись. Молись, коли слабіють сили, Коли міцнішаєш - молись! Молись також біля могили, І за народжених молись. Молись, коли прийде спокуса, Як переміг себе - молись! Молись Спасителю Ісусу, Щоб Він простив тобі, молись. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://m.youtube.com/watch?v=NWnE4TNyGDM ------------
    215views
  • МОЛИСЬ В ДЕНЬ РАДОСТІ І ЩАСТЯ

    Молись в день радості і щастя,
    В турботах й боротьбі молись!
    Молись в загрозі від нещастя,
    Коли тривожишся молись!

    Молись, коли ти кривду терпиш,
    У небезпеці ти - молись!
    Молись, коли за милих просиш,
    За злого ворога молись.

    Молись, коли слабіють сили,
    Коли міцнішаєш - молись!
    Молись також біля могили,
    І за народжених молись.

    Молись, коли прийде спокуса,
    Як переміг себе - молись!
    Молись Спасителю Ісусу,
    Щоб Він простив тобі, молись.

    ©️ о. Олексій Філюк

    З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день".

    https://m.youtube.com/watch?v=NWnE4TNyGDM
    ------------
    МОЛИСЬ В ДЕНЬ РАДОСТІ І ЩАСТЯ Молись в день радості і щастя, В турботах й боротьбі молись! Молись в загрозі від нещастя, Коли тривожишся молись! Молись, коли ти кривду терпиш, У небезпеці ти - молись! Молись, коли за милих просиш, За злого ворога молись. Молись, коли слабіють сили, Коли міцнішаєш - молись! Молись також біля могили, І за народжених молись. Молись, коли прийде спокуса, Як переміг себе - молись! Молись Спасителю Ісусу, Щоб Він простив тобі, молись. ©️ о. Олексій Філюк З книги "365 християнських пісень на кожен Божий день". https://m.youtube.com/watch?v=NWnE4TNyGDM ------------
    196views
  • МАЙСТЕРНЯ "ДЛЯ СЕРЦЯ".
    В старенькому місті,що кличеться Львовом,
    старенький дідусик в кравецькій обнові,
    що куплено в пані в манто з пріма-джерсі,
    відкрив вчора зрання майстерню
    "Для серця".
    Сердечко принесли йому,геть слабеньке.
    То сердце було і маленьке й легеньке.
    Належало дівчинці--хворій,безсилій.
    Жертвіла свічею,п'ять років, як жила.
    І став Майстер серце дитя лікувати.
    Взяв ниточки ласки,щоб ранки зшивати.
    Добавив для міцності віри й надії,
    любові багато й бешкетності в міру.
    І серце забилось в дитини спокійно.
    Без страху до світу,сміялася вільно.
    Просив Майстер рідних дівча опікати,
    бо в цеї перлинки загинула мати...
    А ще він старався привести до ладу сердечка закоханим.
    Шви рвались щоразу...
    Якщо їх любили--серця,як літали.
    Якщо розлучались--життя зупинялось.
    Сердечкам цим Майстер зшивав рани вірою.
    На жаль,не спасти було щирість й довіру.
    Їм часу потрібно, бо йде лікування.
    Щоб були готові з'єднатись в коханні.
    А як філігранно зшивав він сердечка,
    у тих,кому доля в далекий край в'ється...
    Дав ниточку смутку і вузлик зажури.
    Бажання вернутись,як зникне час хмурий.
    Найкраще сердечка зшивались у діток.
    Найгірше-у воїнів...Там всі жахи світу.
    Там рвались судини,там серце скакало.
    Страшне пережили...А що їх ще ждало?
    Цим серцям давав він усе,що лиш треба.
    Здавалось,цей Майстер зніме зірку з неба.
    Співав колисанки,якщо закричало.
    Воно,бідолашне,і в снах воювало...
    Нитки обривались,судини кровили.
    Життя вже скресало, а їх не цінили...
    І кожному ліки підшукував вдало.
    Кому треба --рік,два, кому--життя мало...
    Лиш серця мамів лікувати найважче.
    Вона ж бо дитятку вділяє найкраще.
    Любов там навічно,турбота щоденна.
    Там страх вже привичний на справи буденні.
    Там горя --по вінця,на владу ввесь гнів.
    Та й сльози роз'їли всі ниточки швів.
    І ліків немає, як гине синочок.
    Бо серце у мами--кришталевий дзвіночок...
    *****
    В старенькому місті,що кличеться Львовом,
    старенький дідусик в кравецькій обнові
    руками лікує...Всі знають дорогу.
    Не знають лише,що то руки є Бога...
    @ Любов Молдавчук (К)
    27.01.2024р.
    МАЙСТЕРНЯ "ДЛЯ СЕРЦЯ". В старенькому місті,що кличеться Львовом, старенький дідусик в кравецькій обнові, що куплено в пані в манто з пріма-джерсі, відкрив вчора зрання майстерню "Для серця". Сердечко принесли йому,геть слабеньке. То сердце було і маленьке й легеньке. Належало дівчинці--хворій,безсилій. Жертвіла свічею,п'ять років, як жила. І став Майстер серце дитя лікувати. Взяв ниточки ласки,щоб ранки зшивати. Добавив для міцності віри й надії, любові багато й бешкетності в міру. І серце забилось в дитини спокійно. Без страху до світу,сміялася вільно. Просив Майстер рідних дівча опікати, бо в цеї перлинки загинула мати... А ще він старався привести до ладу сердечка закоханим. Шви рвались щоразу... Якщо їх любили--серця,як літали. Якщо розлучались--життя зупинялось. Сердечкам цим Майстер зшивав рани вірою. На жаль,не спасти було щирість й довіру. Їм часу потрібно, бо йде лікування. Щоб були готові з'єднатись в коханні. А як філігранно зшивав він сердечка, у тих,кому доля в далекий край в'ється... Дав ниточку смутку і вузлик зажури. Бажання вернутись,як зникне час хмурий. Найкраще сердечка зшивались у діток. Найгірше-у воїнів...Там всі жахи світу. Там рвались судини,там серце скакало. Страшне пережили...А що їх ще ждало? Цим серцям давав він усе,що лиш треба. Здавалось,цей Майстер зніме зірку з неба. Співав колисанки,якщо закричало. Воно,бідолашне,і в снах воювало... Нитки обривались,судини кровили. Життя вже скресало, а їх не цінили... І кожному ліки підшукував вдало. Кому треба --рік,два, кому--життя мало... Лиш серця мамів лікувати найважче. Вона ж бо дитятку вділяє найкраще. Любов там навічно,турбота щоденна. Там страх вже привичний на справи буденні. Там горя --по вінця,на владу ввесь гнів. Та й сльози роз'їли всі ниточки швів. І ліків немає, як гине синочок. Бо серце у мами--кришталевий дзвіночок... ***** В старенькому місті,що кличеться Львовом, старенький дідусик в кравецькій обнові руками лікує...Всі знають дорогу. Не знають лише,що то руки є Бога... @ Любов Молдавчук (К) 27.01.2024р.
    Love
    Like
    3
    534views
  • Заслужений художник України Олексій Потапенко (нар.1939) з Чернігова.🎨 Його оригінальні мальовничі картини життя українців сповнені повсягденними турботами, звичаями, обрядами, традиціями, урочистостями...💙💛
    Заслужений художник України Олексій Потапенко (нар.1939) з Чернігова.🎨 Його оригінальні мальовничі картини життя українців сповнені повсягденними турботами, звичаями, обрядами, традиціями, урочистостями...💙💛
    Love
    1
    146views