• Народна творчість
    Народна творчість
    Like
    Haha
    2
    75views
  • Вітаю всіх хто завітав до мене на сторінку🤗

    Тут у мене буде така собі збірна солянка, всіх моїх захоплені, або просто мій блог. Буду ділитись:

    Цитатами - з фільмів, аніме, дорам і книг. Іноді також буде моя особиста творчість (фанатські відео, більше на ютуб каналі посилання вище в профіль.)

    Своїми роботами, довгий час займаюсь бісероплетінням як для себе, так і на продаж.

    Також, своїми інсайдами і просто моментами з життя. 😊
    Вітаю всіх хто завітав до мене на сторінку🤗 Тут у мене буде така собі збірна солянка, всіх моїх захоплені, або просто мій блог. Буду ділитись: Цитатами - з фільмів, аніме, дорам і книг. Іноді також буде моя особиста творчість (фанатські відео, більше на ютуб каналі посилання вище в профіль.) Своїми роботами, довгий час займаюсь бісероплетінням як для себе, так і на продаж. Також, своїми інсайдами і просто моментами з життя. 😊
    Love
    2
    272views
  • Дуже до вподоби творчість Domiy останнім часом!🎵❤️
    Дуже до вподоби творчість Domiy останнім часом!🎵❤️
    113views
  • #особистості
    3 травня 1897 року на хуторі Під Лісом поблизу села Озерна (тодішня Австро-Угорщина, нині Тернопільська область) у селянській родині народився Януарій Дем’янович Бортник — видатний український режисер і актор, чиє життя і творчість залишили помітний слід в історії українського театру, але були трагічно обірвані сталінськими репресіями.

    Ранні роки та освіта

    Януарій Бортник зростав у багатодітній родині. У юності разом із батьками переїхав до Тернополя, де навчався в Українській гімназії. Ще в шкільні роки він захоплювався музикою і театром, відвідуючи вистави мандрівного Львівського театру товариства «Руська Бесіда». Перша світова війна перервала його навчання, але згодом він завершив гімназію. Саме в цей період Бортник познайомився з Лесем Курбасом, що стало визначальним для його майбутньої кар’єри.

    Театральна діяльність

    Творчий шлях Януарія Бортника розпочався в 1915 році в «Тернопільських театральних вечорах», організованих Курбасом. Через проблеми з дикцією він наполегливо працював над собою, використовуючи вправи з камінчиками в роті, і незабаром досяг успіхів. На сцені він виступав під псевдонімом Н. Загребельний, граючи ролі в п’єсах Івана Карпенка-Карого та Григорія Квітки-Основ’яненка.

    У 1918 році Бортник став актором Українського театру в Тернополі, а згодом приєднався до театру імені Івана Франка у Вінниці. У 1921 році, коли Лесь Курбас очолив Київський театр імені Тараса Шевченка, Бортник став режисером Білоцерківської драматичної студії, яка в 1923 році була реорганізована в третю майстерню театру «Березіль». У цей період він також закінчив першу в Україні школу режисерів при Мистецькому об’єднанні «Березіль».

    Серед його режисерських робіт 1920-х років вирізняються вистави «Гайдамаки» за Тарасом Шевченком, «Джіммі Хіггінс» Сінклера та «Про що тирса шелестіла…» Спиридона Черкасенка. У 1927 році, після переїзду театру «Березіль» до Харкова, Бортник очолив театр малих форм «Веселий Пролетар», де працював до 1930 року. Його постановки, такі як «Яблуневий полон» Івана Дніпровського та «Змова Фієско в Генуї» Фрідріха Шиллера, відзначалися оригінальним стилем і новаторським підходом.

    На початку 1930-х років Бортник перейшов до Харківського театру музичної комедії, де поставив низку яскравих спектаклів, зокрема «Наталка-Полтавка», «Фіалка Монмартру» та «Перікола». Пізніше він працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка та Харківському театрі Революції, де серед його робіт були «Платон Кречет» Олександра Корнійчука та «Соло на флейті» Івана Микитенка.

    Особисте життя

    Під час роботи в Тернопільському драматичному театрі Януарій Бортник познайомився з актрисою Ганною Бабіївною, яка стала його дружиною. Їхнє подружнє життя було затьмарене трагічними подіями: у 1937 році Ганну також заарештували, і вона провела п’ять років у таборах ГУЛАГу.

    Трагічний фінал

    На піку своєї кар’єри, у 1937 році, Януарій Бортник був заарештований НКВС за звинуваченням у націоналізмі. 16 січня 1938 року його розстріляли в київській тюрмі. Йому було лише 40 років. Бортник став однією з численних жертв сталінських репресій, які знищили багатьох представників української інтелігенції, включно з його другом Лесем Курбасом. Реабілітували режисера лише в 1956 році.

    Спадщина

    Януарій Бортник залишив по собі спадщину новаторських театральних постановок і відданого служіння українській культурі. У 1997 році в його рідному селі Озерна встановлено меморіальну таблицю на знак пошани. Його життя — це історія таланту, який не встиг розкритися повною мірою через жорстокість тоталітарного режиму, але продовжує надихати сучасні покоління митців.
    #особистості 3 травня 1897 року на хуторі Під Лісом поблизу села Озерна (тодішня Австро-Угорщина, нині Тернопільська область) у селянській родині народився Януарій Дем’янович Бортник — видатний український режисер і актор, чиє життя і творчість залишили помітний слід в історії українського театру, але були трагічно обірвані сталінськими репресіями. Ранні роки та освіта Януарій Бортник зростав у багатодітній родині. У юності разом із батьками переїхав до Тернополя, де навчався в Українській гімназії. Ще в шкільні роки він захоплювався музикою і театром, відвідуючи вистави мандрівного Львівського театру товариства «Руська Бесіда». Перша світова війна перервала його навчання, але згодом він завершив гімназію. Саме в цей період Бортник познайомився з Лесем Курбасом, що стало визначальним для його майбутньої кар’єри. Театральна діяльність Творчий шлях Януарія Бортника розпочався в 1915 році в «Тернопільських театральних вечорах», організованих Курбасом. Через проблеми з дикцією він наполегливо працював над собою, використовуючи вправи з камінчиками в роті, і незабаром досяг успіхів. На сцені він виступав під псевдонімом Н. Загребельний, граючи ролі в п’єсах Івана Карпенка-Карого та Григорія Квітки-Основ’яненка. У 1918 році Бортник став актором Українського театру в Тернополі, а згодом приєднався до театру імені Івана Франка у Вінниці. У 1921 році, коли Лесь Курбас очолив Київський театр імені Тараса Шевченка, Бортник став режисером Білоцерківської драматичної студії, яка в 1923 році була реорганізована в третю майстерню театру «Березіль». У цей період він також закінчив першу в Україні школу режисерів при Мистецькому об’єднанні «Березіль». Серед його режисерських робіт 1920-х років вирізняються вистави «Гайдамаки» за Тарасом Шевченком, «Джіммі Хіггінс» Сінклера та «Про що тирса шелестіла…» Спиридона Черкасенка. У 1927 році, після переїзду театру «Березіль» до Харкова, Бортник очолив театр малих форм «Веселий Пролетар», де працював до 1930 року. Його постановки, такі як «Яблуневий полон» Івана Дніпровського та «Змова Фієско в Генуї» Фрідріха Шиллера, відзначалися оригінальним стилем і новаторським підходом. На початку 1930-х років Бортник перейшов до Харківського театру музичної комедії, де поставив низку яскравих спектаклів, зокрема «Наталка-Полтавка», «Фіалка Монмартру» та «Перікола». Пізніше він працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка та Харківському театрі Революції, де серед його робіт були «Платон Кречет» Олександра Корнійчука та «Соло на флейті» Івана Микитенка. Особисте життя Під час роботи в Тернопільському драматичному театрі Януарій Бортник познайомився з актрисою Ганною Бабіївною, яка стала його дружиною. Їхнє подружнє життя було затьмарене трагічними подіями: у 1937 році Ганну також заарештували, і вона провела п’ять років у таборах ГУЛАГу. Трагічний фінал На піку своєї кар’єри, у 1937 році, Януарій Бортник був заарештований НКВС за звинуваченням у націоналізмі. 16 січня 1938 року його розстріляли в київській тюрмі. Йому було лише 40 років. Бортник став однією з численних жертв сталінських репресій, які знищили багатьох представників української інтелігенції, включно з його другом Лесем Курбасом. Реабілітували режисера лише в 1956 році. Спадщина Януарій Бортник залишив по собі спадщину новаторських театральних постановок і відданого служіння українській культурі. У 1997 році в його рідному селі Озерна встановлено меморіальну таблицю на знак пошани. Його життя — це історія таланту, який не встиг розкритися повною мірою через жорстокість тоталітарного режиму, але продовжує надихати сучасні покоління митців.
    Like
    1
    177views
  • Ярослав Гашек — один зі знакових чеських письменників, найбільш відомий за текстом "Пригоди бравого солдата Швейка", перекладеним понад 60 мовами.

    Його шанують і читають, зокрема й в Україні: у Львові, в Києві, та інших містах і селах є топоніми на честь письменника.

    Українською мовою є багато перевидань "Пригод бравого солдата Швейка", а також збірки оповідань і фейлетонів "Ідилія в пеклі".

    До 142-ї річниці з дня народження Ярослава Гашека Суспільне Культура розповідає про творчість письменника, службу в трьох арміях, які воювали між собою, сприйняття його спадщини та чи підпадає комісар Червоної армії під декомунізацію.

    https://suspilne.media/culture/984229-aroslav-gasek-akij-napisav-prig...
    Ярослав Гашек — один зі знакових чеських письменників, найбільш відомий за текстом "Пригоди бравого солдата Швейка", перекладеним понад 60 мовами. Його шанують і читають, зокрема й в Україні: у Львові, в Києві, та інших містах і селах є топоніми на честь письменника. Українською мовою є багато перевидань "Пригод бравого солдата Швейка", а також збірки оповідань і фейлетонів "Ідилія в пеклі". До 142-ї річниці з дня народження Ярослава Гашека Суспільне Культура розповідає про творчість письменника, службу в трьох арміях, які воювали між собою, сприйняття його спадщини та чи підпадає комісар Червоної армії під декомунізацію. https://suspilne.media/culture/984229-aroslav-gasek-akij-napisav-prigodi-bravogo-soldata-svejka-neperedbacuvanij-divak-ci-komunist/
    SUSPILNE.MEDIA
    Ким був Ярослав Гашек, який написав "Пригоди бравого солдата Швейка"
    30 квітня 1883 року народився Ярослав Гашек, чеський письменник, який воював у трьох арміях, чи підпадає Ярослав Гашек під декомунізацію, що варто знати про автора "Пригод бравого солдата Швейка". — Cуспільне Культура
    Like
    3
    232views
  • ДЕКОРАТИВНА КОРІВКА. Творчість, на яку ми заслужили 🤣
    ДЕКОРАТИВНА КОРІВКА. Творчість, на яку ми заслужили 🤣
    Haha
    1
    162views 7Plays
  • #музика
    Valeriia Vovk & Michele Romeo -Івасюк. В Акустиці - Пісня Поміж Hac.
    Виконавиця про пісню:
    "Моє знайомство з творчістю Володимира Івасюка розпочалося лише рік тому з пісні "Пісня поміж нас". Хоча такі його твори, як "Червона рута" та "Я піду в далекі гори", звучали в моєму дитинстві, я по-справжньому відчула їхню силу лише тоді, коли заглибилася в життя й творчість самого автора. Відтоді кожне виконання його пісень на концертах для українців наповнює мене глибоким відчуттям єдності, причетності та цілісності.

    На початку цього року я запропонувала Мікелє Ромео створити акустичні версії 12 пісень Івасюка. Деякі з них ми вже встигли записати.

    І ось, через рік після публікації мого акапельного виконання "Пісні поміж нас", яка щойно зібрала мільйон переглядів, ми ділимося з вами її оновленою версією. Попереду ще 11 треків."
    https://youtu.be/kyjG-uu79g4
    #музика Valeriia Vovk & Michele Romeo -Івасюк. В Акустиці - Пісня Поміж Hac. Виконавиця про пісню: "Моє знайомство з творчістю Володимира Івасюка розпочалося лише рік тому з пісні "Пісня поміж нас". Хоча такі його твори, як "Червона рута" та "Я піду в далекі гори", звучали в моєму дитинстві, я по-справжньому відчула їхню силу лише тоді, коли заглибилася в життя й творчість самого автора. Відтоді кожне виконання його пісень на концертах для українців наповнює мене глибоким відчуттям єдності, причетності та цілісності. На початку цього року я запропонувала Мікелє Ромео створити акустичні версії 12 пісень Івасюка. Деякі з них ми вже встигли записати. І ось, через рік після публікації мого акапельного виконання "Пісні поміж нас", яка щойно зібрала мільйон переглядів, ми ділимося з вами її оновленою версією. Попереду ще 11 треків." https://youtu.be/kyjG-uu79g4
    Like
    1
    213views
  • Видавництво MAL'OPUS анонсувало маньхву «Гелена та Сірий Вовк» — нова меланхолійна серія про зцілення через творчість.

    💫 Гелена — юна дівчинка, що надто обожнює читати й вигадувати дивовижні історії. Виняткова уява малечі рятувала в найважчі моменти: коли її батько зник, а молодший братик потрапив в аварію, вона знайшла розраду саме в читанні й вигадках.

    Одного дня вона зустріне свого улюбленого автора книжок-картинок — Сірого Вовка — таємничого відлюдькуватого чоловіка з вовчою головою. Цих двох обʼєднає спільне захоплення оповіданнями, хоч і з дуже різною метою.

    ▪️ 192 сторінки
    ▪️ мʼяка обкладинка + супер
    ▪️ 180 грн (передзам.)
    ▪️ вихід улітку

    ПЕРЕДЗАМОВИТИ МАНЬХВУ «ГЕЛЕНА ТА СІРИЙ ВОВК»: https://malopus.com.ua/manga/helena-and-mr-big-bad-wolf-vol-1
    Видавництво MAL'OPUS анонсувало маньхву «Гелена та Сірий Вовк» — нова меланхолійна серія про зцілення через творчість. 💫 Гелена — юна дівчинка, що надто обожнює читати й вигадувати дивовижні історії. Виняткова уява малечі рятувала в найважчі моменти: коли її батько зник, а молодший братик потрапив в аварію, вона знайшла розраду саме в читанні й вигадках. Одного дня вона зустріне свого улюбленого автора книжок-картинок — Сірого Вовка — таємничого відлюдькуватого чоловіка з вовчою головою. Цих двох обʼєднає спільне захоплення оповіданнями, хоч і з дуже різною метою. ▪️ 192 сторінки ▪️ мʼяка обкладинка + супер ▪️ 180 грн (передзам.) ▪️ вихід улітку ПЕРЕДЗАМОВИТИ МАНЬХВУ «ГЕЛЕНА ТА СІРИЙ ВОВК»: https://malopus.com.ua/manga/helena-and-mr-big-bad-wolf-vol-1
    Love
    1
    1comments 203views
  • #виставки
    Відкриття виставки Золтана Мички "Лінія наступності".
    29 квітня о 17:00 в Київській картинній галереї відбудеться відкриття виставки "Золтан Мичка. Лінія наступності". Виставка представляє творчість відомого закарпатського митця, народного художника України, художника унікального обдарування, творчість якого позначена колірною експресією, тонким мистецьким смаком, філософськими роздумами та неймовірною свободою пластичного висловлювання. Громадський і культурний діяч, засновник і очільник Мукачівської картинної галереї, ініціатор і організатор численних українських та міжнародних пленерів, здібний учень і водночас талановитий учитель, щирий на спілкування, Золтан Мичка був центром тяжіння різних поколінь, своєрідним містком між традиційним надбанням і сучасними інноваціями.

    Виставка триватиме до червня 2025 за адресою м. Київ, вул. Терещенківська, 9
    #виставки Відкриття виставки Золтана Мички "Лінія наступності". 29 квітня о 17:00 в Київській картинній галереї відбудеться відкриття виставки "Золтан Мичка. Лінія наступності". Виставка представляє творчість відомого закарпатського митця, народного художника України, художника унікального обдарування, творчість якого позначена колірною експресією, тонким мистецьким смаком, філософськими роздумами та неймовірною свободою пластичного висловлювання. Громадський і культурний діяч, засновник і очільник Мукачівської картинної галереї, ініціатор і організатор численних українських та міжнародних пленерів, здібний учень і водночас талановитий учитель, щирий на спілкування, Золтан Мичка був центром тяжіння різних поколінь, своєрідним містком між традиційним надбанням і сучасними інноваціями. Виставка триватиме до червня 2025 за адресою м. Київ, вул. Терещенківська, 9
    Like
    1
    151views
  • «Це схоже на безсердечного монстра» — ось що заявив про штучний інтелект Шін'їчіро Ватанабе

    Шін'їчіро Ватанабе — талановитий режисер з багаторічним досвідом, автор культових «Ковбоя Бібопа» та «Самурая Чамплу». І прямо зараз транслюється його нова робота LAZARUS. В інтерв'ю з приводу свіжого аніме, режисера запитали і про його ставлення до штучного інтелекту.

    Митець вважає штучний інтелект «богом нової релігії», яка одного разу стане реальністю, а також розповів про зростаючу тенденцію використання його в аніме.

    «Насправді існує тенденція впроваджувати штучний інтелект в аніме. Але я думаю, що люди, які працюють в аніме, починали свою кар'єру, тому що хотіли малювати картини, писати історії та створювати гарні роботи. Якщо штучний інтелект робить усе це, чи буде це щось означати, незалежно від того, наскільки технічно хорошою є робота? Я думаю, ми забуваємо основний факт, що ми створюємо музику просто тому, що ми хочемо створювати музику»

    Ватанабе поділився своїми роздумами про те, що весь шарм аніме та іншим творам мистецтва надає саме те, що це зроблено чиїмись руками.

    «Я тривалий час працював в індустрії аніме і дійшов висновку, що будь-що, намальоване людськими руками, має певний шарм, навіть якщо малюнок безладний. Це тому, що в нього вкладаються почуття людини, яка його намалювала. Але коли щось автоматично генерується ШІ, незалежно від того, наскільки детальним або високоякісним воно може бути, у ньому відсутні будь-які людські емоції»

    Сам режисер каже, що не планує використовувати ці технології в своїх подальших роботах, та просить аудиторію підтримати його на подальшому творчому шляху.

    LAZARUS — його останнє творіння — просто вражає своєю красою, динамікою, історією та тими почуттями, які викликає після перегляду кожної серії. Яким би досконалим не був штучний інтелект, він ніколи не зможе вкласти в свою роботу хоча б частину тих емоцій, які закладають в свою творчість люди.
    «Це схоже на безсердечного монстра» — ось що заявив про штучний інтелект Шін'їчіро Ватанабе Шін'їчіро Ватанабе — талановитий режисер з багаторічним досвідом, автор культових «Ковбоя Бібопа» та «Самурая Чамплу». І прямо зараз транслюється його нова робота LAZARUS. В інтерв'ю з приводу свіжого аніме, режисера запитали і про його ставлення до штучного інтелекту. Митець вважає штучний інтелект «богом нової релігії», яка одного разу стане реальністю, а також розповів про зростаючу тенденцію використання його в аніме. «Насправді існує тенденція впроваджувати штучний інтелект в аніме. Але я думаю, що люди, які працюють в аніме, починали свою кар'єру, тому що хотіли малювати картини, писати історії та створювати гарні роботи. Якщо штучний інтелект робить усе це, чи буде це щось означати, незалежно від того, наскільки технічно хорошою є робота? Я думаю, ми забуваємо основний факт, що ми створюємо музику просто тому, що ми хочемо створювати музику» Ватанабе поділився своїми роздумами про те, що весь шарм аніме та іншим творам мистецтва надає саме те, що це зроблено чиїмись руками. «Я тривалий час працював в індустрії аніме і дійшов висновку, що будь-що, намальоване людськими руками, має певний шарм, навіть якщо малюнок безладний. Це тому, що в нього вкладаються почуття людини, яка його намалювала. Але коли щось автоматично генерується ШІ, незалежно від того, наскільки детальним або високоякісним воно може бути, у ньому відсутні будь-які людські емоції» Сам режисер каже, що не планує використовувати ці технології в своїх подальших роботах, та просить аудиторію підтримати його на подальшому творчому шляху. LAZARUS — його останнє творіння — просто вражає своєю красою, динамікою, історією та тими почуттями, які викликає після перегляду кожної серії. Яким би досконалим не був штучний інтелект, він ніколи не зможе вкласти в свою роботу хоча б частину тих емоцій, які закладають в свою творчість люди.
    Like
    1
    1comments 301views
More Results