Я шукаю знання у глибинах книжкових,

Щоб знайти на питання важливі розгадки,

Але бачу заплутані кроки навколо.

Сторінки старовинні читаю як спадок,

Проте зовсім не менші стають таємниці,

А з'являються нові незвідані надра.

Це безмежне знання виростає як вицвіт

Та показує тільки мою безтолковість,

Бо наука в прогресі не бачить різниці.

Я дивлюся тепер на безкрайність казкову,

Де мільярди секретів лишаються вічно

І розгадку шукаю у серці простому.

Замість мудрих, життєвих та лагідних звичок

Маю купу думок про тривожний прожиток,

Що веде до безглуздих подій нелогічних.

Ось і відповідь стало вже складно змінити,

Я мовчу і вивчаю закони душевні,

Де на мене лягає ганебний відбиток.

Ця заплутана мудрість приносить непевність,

Бо упевненість просто зникає в конфлікті,

Залишаючи розум у ребусах древніх.

І розмиті стають невідомі релікти.

Мирослав Манюк

25.06.2026

Я не знищую коло див світу

і ще зовсім я не убиваю

таємниці, які зустрічаю

на своєму шляху, що у квітах,

у очах, на вустах чи в могилах.

Світло інших придушує чари

непроникливої таємниці,

що прихована в темних кошмарах.

Але я тут, такий світлолиций,

своїм світлом примножую ребус.

І, так само як місяць на греблі

своїм білим промінням мобільним

все не зменшує, а робить більше

таємницю щоденної ночі,

так і я теж збагачую обрій

цим широким тремтінням усього святого.

І все те, що вже є незбагненним для всього,

стане тільки ще більшим моїм незбагненним

перед поглядом моїм на свіже натхнення.

Бо люблю я постійно і так мені милі

і ці квіти, і очі, вуста та могили.

Лучіан Блаґа

Переклад: Мирослав Манюк

20.06.2026

#переклад

У XVI–XVIII століттях у Франції та Італії існувала дивовижна світська гра — Tarocchi Appropriati (Привласнені Таро).

Аристократи та поети збиралися в залах, витягували карти Старших Арканів і прямо на ходу складали віршовані алегорії. Через поезію вони описували характер людини, її таємниці, долю та давали магічні поради.

Поетичне слово налаштовує наше Его набагато глибше, ніж сухі лекції. Воно розмовляє напряму з підсвідомістю.

Я повертаю цю давню традицію.

Кожен мій допис у цьому блозі буде не просто розбором карти, а віршем-кодом, який я дістаю з потоку Марсельської системи.

Ці рядки не про майбутнє «колись-потім». Вони працюють як маніфест і захист «тут і зараз».

Починаю з Аркана XIX — Сонце (Le Soleil).

У Марсельській традиції це карта абсолютного миру, чистої радості та безпеки, де двоє дітей граються під захистом міцного муру.

Ловіть цей ритм. Впустіть його в себе:

Аркан XIX. Сонце (Le Soleil)

Світло торкається м’яко очей і плечей,

День розгортає свій золотий сувій.

Час залишає у минулому тіні ночей,

Ми повертаємось до ковчегу мрій.

Дивись на карту двох малих дітей,

Радість тримай у серці ідей,

Сонце є початком втілення мрій,

Мир пульсує у крові надій.

Будуємо мур — цеглинка до цеглинки,

Простір Світла від падаючого зла,

Марсельський малюнок спрямовує вись,

Світло панує у наших краях.

Нехай цей перший вірш-код стане вашим особистим щитом від будь-якого зла та увімкне внутрішнє світло.

До зустрічі біля ковчегу мрій.

Підписуйтесь, попереду ще 21 таємничий Аркан.

Напишіть у коментарях, як вам такий формат? І яка карта Марсельського Таро ваша улюблена?