🏂У 52 роки Клаудія Ріглер стала найстаршою жінкою-учасницею Олімпіади в історії Австрійка завершила виступ на своїх п’ятих зимових Олімпійських іграх, програвши в 1/8 фіналу в паралельному гігантському слаломі значно молодшій суперниці. Якось у віці 30 років їй сказали, що вона «занадто стара» і її форма буде лише погіршуватися. Для Ріглер ці слова стали викликом, і понад 20 наступних років вона рухалася вперед, доводячи скептикам, що вони помилялися. Зрештою, у 42 роки вона виграла чемпіонат світу. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

«Good Luck, Have Fun, Don’t Die» розповідає про мандрівника в часі, який намагається завадити дитині винайти «смертоносний» ШІ. Режисером виступив Гор Вербінскі («Пірати Карибського моря»), а головну роль виконав Сем Роквелл. Фільм є гострою сатирою на сучасну залежність від соцмереж, капіталізм та експансію технологій. Візуальний стиль поєднує кадри техногенного апокаліпсису, VR, роботів-вбивць та кайдзю. https://channeltech.space/media/good-luck-have-fun-dont-die-movie-review-sam-rockwell/

#історія #факт Флоренс Фостер Дженкінс: Тріумф глухоти над здоровим глуздом. ​Якщо історія музики — це храм, то Флоренс Фостер Дженкінс — це людина, яка забігла туди з вогнегасником і випадково влаштувала справжній перформанс. Вона стала найвідомішою сопрано світу не завдяки своєму голосу, а всупереч будь-яким законам акустики, логіки та фізіології. 🎻 ​Флоренс народилася у 1868 році в заможній родині в Пенсільванії. Батько відмовився фінансувати її музичну освіту, ймовірно, маючи кращий слух, ніж батьківське терпіння. Проте після його смерті у 1909 році Флоренс отримала спадок, який дозволив їй нарешті випустити на волю свого внутрішнього солов’я — птаха з явними ознаками ларингіту та повною відсутністю координації. ​Вона заснувала «Клуб Верді» в Нью-Йорку та почала давати приватні концерти. Її техніка була революційною: вона ігнорувала ноти, ритм та темп, вважаючи їх лише прикрими перешкодами на шляху до самовираження. Слухачі на її виступах часто прикривали обличчя хустинками, щоб не видати істеричний сміх, який Флоренс сприймала як «екстатичне розчулення». У той час як у москві того періоду оперні диви боролися за прихильність імператорських театрів за допомогою академічної вивіреності, Дженкінс просто купувала собі крила з пір’я та виходила на сцену в образі «Ангела натхнення». 🎻 ​Кульмінація її «кар'єри» настала 25 жовтня 1944 року. У віці 76 років вона орендувала легендарний Карнегі-хол. Квитки були розпродані за лічені години, а тисячі людей залишилися на вулиці, благаючи про вхід. Це був технологічний парадокс: у добу, коли звукозапис уже міг зафіксувати найменшу фальш, публіка прагнула почути саме її. Коли вона почала виконувати арію Цариці ночі Моцарта, зал вибухнув сміхом, який Флоренс сприйняла за розчулення. Це не був спів — це була імітація звуку скла, яке дряпає метал під час шторму. ​Флоренс померла через місяць після цього виступу, у листопаді 1944 року, ймовірно, на піку абсолютної впевненості у власному генії. Вона довела, що щира віра у свій талант здатна замінити будь-які вокальні дані. Її записи, що збереглися донині, є найкращим інструментом для дослідження людської психології: ми любимо її не за те, як вона співала, а за зухвалість бути жахливою у світі, що вимагає досконалості. 🎻 ​Дженкінс назавжди залишилася в історії як нагадування: якщо ви достатньо гучно вірите у власну велич, історія зрештою здасться і впише ваше ім'я у свої аннали — навіть якщо це буде зроблено з іронічною посмішкою. 🎻

Konami анонсувала реліз другої частини збірки Metal Gear Solid на 27 серпня 2026 року. До набору увійдуть Metal Gear Solid 4, ремастер Peace Walker та бонусний контент, як-от Ghost Babel. MGS4 вперше за майже 20 років стане офіційно доступною на інших платформах, крім PS3. Збірка вийде на PC, PS5, Xbox Series X/S, Nintendo Switch та Switch 2. https://channeltech.space/games/metal-gear-solid-master-collection-vol-2-release-date-mgs4/

#історія #факт Таємний сповідник: Платонічна муза Миколи Гоголя ✍️ ​Микола Гоголь завжди здавався сучасникам людиною «не від світу цього» — ченцем у цивільному одязі, який боявся жінок і втікав від реальності в лабіринти власних фантазій. Проте була в його житті жінка, яка бачила його без літературного гриму. Олександра Смирнова-Россет, фрейліна імператорського двору та одна з найрозумніших жінок епохи, стала для письменника не просто другом, а справжнім духовним прихистком у найтемніші роки його життя. 🕯️ ​Їхній роман був виключно платонічним, але за інтенсивністю почуттів він перевершував будь-яку пристрасть. У листах до Олександри Гоголь був нещадно відвертим. Тільки їй він міг зізнатися у своїх творчих муках під час написання другого тому «Мертвих душ» та в жахливому заціпенінні перед обличчям депресії. Смирнова-Россет була єдиною, хто мав право критикувати його твори, не ризикуючи викликати гнів чи замкненість автора. ​«Ви — єдина істота, з якою я можу розмовляти душею», — писав він їй із вигнання. Їхні зустрічі за кордоном, у Франції чи Німеччині, нагадували тривалі прогулянки двох філософів, де Гоголь шукав розради від своїх внутрішніх демонів. Олександра дарувала йому те, чого не давав ніхто інший — інтелектуальну рівність та материнську опіку одночасно. ​Саме для неї та крізь неї він намагався знайти шлях до світлого, позитивного ідеалу в літературі. Коли Гоголь спалив свої рукописи і згас у москві, Олександра була однією з небагатьох, хто розумів: він спалив не просто папір, а свою останню спробу примиритися зі світом, який так і не став таким досконалим, як їхня приватна дружба. 🥀

#історія #речі Діапроєктор: «Чарівний ліхтар», що подарував нам магію світла та тіні 📽️✨ Задовго до появи Netflix, YouTube та навіть перших кінотеатрів брати Люсьєр мали попередника, який змушував серця публіки битися частіше. Laterna Magica, або «Чарівний ліхтар» — пристрій, який став прабатьком усіх сучасних проєкторів. Це була справжня хай-тек магія XVII століття, що перетворювала звичайну темну кімнату на портал у паралельні світи. 🌌🔮 Конструкція перших ліхтарів була водночас простою та небезпечною. Всередині металевого корпусу горіла масляна лампа або свічка. Світло проходило крізь лінзу, підсвічуючи скляну пластину з малюнком, і проєктувало зображення на стіну. Найбільшою майстерністю вважалися рухомі слайди: дві скляні пластини накладали одна на одну, і за допомогою маленького важеля можна було змусити намальовану фігуру «кліпати» очима або «рухати» руками. Для людей того часу це виглядало не менш дивовижно, ніж для нас — доповнена реальність. 🕯️🖼️ Цікавий факт: у XVIII столітті «Чарівний ліхтар» використовували для фантасмагорій — перших у світі «хоррор-шоу». Майстри ілюзій ховали пристрій за напівпрозорим екраном, створюючи ефект привидів, що літають у повітрі. Глядачі часто непритомніли від жаху, вірячи, що перед ними справжні духи. Так діапроєктор став першим інструментом, який навчив людей добровільно лякатися заради розваги. 👻😱 З часом масляні лампи замінили електричні лампочки, а скляні пластини — зручною 35-міліметровою плівкою. У другій половині XX століття діапроєктор став головним «гаджетом» для сімейних вечорів. Хто з нас не пам’ятає цей особливий запах нагрітої пилу та металу, характерне клацання перемикача та біле простирадло на стіні? Це був час «повільного контенту», коли кожна казка на діапозитивах тривала рівно стільки, скільки тато чи мама читали текст під кадром. 🎞️🏡 Існує міф, що діапроєктори померли разом із появою цифрових технологій. Насправді їхня оптика та принципи фокусування лягли в основу сучасних мультимедійних проєкторів та систем планетаріїв. Навіть найсучасніший 4K-проєктор — це лише дуже вдосконалений «Чарівний ліхтар», який все ще потребує темряви, щоб розказати нам свою історію. 🛰️🌟 Сьогодні діапроєктор — це теплий символ аналогового дитинства. Він нагадує нам, що справжня магія не в кількості пікселів, а в атмосфері очікування дива, коли світло згасає, і на стіні оживає перша картинка. Це був перший крок людства до візуальної цивілізації, де світло стало головним художником. 🎨🔦

#історія #речі Саквояж: Як "килимна" сумка стала символом авантюристів та джентльменів 🎩💼 До середини XIX століття подорожі були справою незручною. Масивні дерев'яні скрині та громіздкі шкіряні валізи були настільки важкими, що вимагали армії носіїв і створювали більше клопоту, ніж радості від мандрівки. Все змінилося з появою саквояжа — м'якої, але місткої сумки, яка не лише революціонізувала багаж, але й стала символом цілої епохи авантюризму, швидких змін і не завжди бездоганної репутації. 🚂🌍 Сама назва «саквояж» походить від французького sac voyage — «дорожня сумка». Проте справжнім його батьком був не елегантний паризький майстер, а... американська залізниця. Спершу саквояжі шили з обрізків килимового полотна, яке було міцним, дешевим і легким. Звідси й англійська назва carpetbag (килимова сумка). Такий багаж ідеально підходив для швидких поїздок потягом: його можна було легко закинути на полицю, він не бився і вміщував усе необхідне. 🇺🇸🧵 Саквояж швидко став атрибутом людей, що постійно пересувалися: комівояжерів, журналістів, лікарів. Проте особливої слави він набув після Громадянської війни в США. Його носили «карпетбегери» (carpetbaggers) — північани, що прибували на розорений Південь, часто з єдиним саквояжем, сподіваючись швидко заробити на відбудові або політичних інтригах. Так саквояж отримав двозначну репутацію: символ ділової людини, що поспішає, але також і опортуніста, готового на все заради вигоди. 💰🏛️ Існує міф, що саквояж завжди був чоловічим аксесуаром. Насправді, до початку XX століття його активно використовували й жінки, особливо мандрівні викладачки, письменниці або ті, хто їхав у гості до родичів на тривалий термін. Саквояж, на відміну від дамських сумочок, дозволяв узяти з собою об'ємні речі: книги, тканини для рукоділля або навіть невеликі предмети побуту. 📚🧶 Класичний саквояж мав характерну жорстку металеву рамку зверху, яка дозволяла сумці широко розкриватися і легко вміщувати речі, а потім надійно зачинятися на замок. Це був ідеал функціональності, що поєднував елегантність і практичність. Хоча згодом його витіснили легші та міцніші матеріали, а також нові форми валіз, саквояж залишив свій слід у культурі. 🗝️✨ Сьогодні саквояж переживає друге народження як вінтажний аксесуар. Дизайнери переосмислюють його класичну форму, додаючи сучасні деталі. Але незалежно від матеріалу чи бренду, саквояж і досі асоціюється з духом пригод, далеких доріг та історій, які починаються з простої фрази: «Я пакую саквояж...» 🛤️🗺️

Манікюр. Можна розглядати, як прекрасний, навчальний посібник.

#історія #події Наймасштабніший антивоєнний протест в історії людства 🕊️ 15 лютого 2003 року відбулася подія, що увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найбільша одночасна демонстрація в історії. Мільйони людей у понад 800 містах по всьому світу вийшли на вулиці, щоб виступити проти планів США та їхніх союзників розпочати вторгнення в Ірак. 🌍 Цей день став унікальним прикладом глобальної солідарності: Географія спротиву: Протести охопили всі континенти, включаючи навіть Антарктиду (де персонал станції Мак-Мердо провів невеликий мітинг). Найбільші демонстрації пройшли в Римі (близько 3 мільйонів осіб), Мадриді та Лондоні. 🏛️ Цивільний голос: За різними оцінками, загальна кількість учасників склала від 8 до 15 мільйонів. Люди різних релігій та політичних поглядів об’єдналися навколо ідеї, що війна не може бути інструментом вирішення конфліктів у XXI столітті. 🤝 Наслідки та уроки: Хоча протести не зупинили початок війни (вторгнення почалося через місяць), вони назавжди змінили сприйняття громадянського суспільства. Подія продемонструвала, що завдяки розвитку технологій та зв’язку, громадська думка стала «другою світовою наддержавою», з якою змушені рахуватися навіть найпотужніші уряди. 🧠 Цей день нагадує нам, що навіть коли велика політика здається невблаганною, голос мільйонів залишає слід в історії, формуючи моральні орієнтири для майбутніх поколінь. 🕯️

#історія #постаті Командор незламності: Ернест Шеклтон (1874–1922) ❄️ 15 лютого 1874 року народився сер Ернест Шеклтон, англо-ірландський дослідник Антарктики, який увійшов в історію не стільки завдяки географічним відкриттям, скільки завдяки тому, що не втратив жодної людини у ситуації, де смерть здавалася неминучою. 🚢 Його головний подвиг пов'язаний з Імперською трансантарктичною експедицією (1914–1917): Катастрофа «Ендюранс»: Його корабель був затиснутий кригою в морі Ведделла і згодом розчавлений. Експедиція опинилася на дрейфуючій крижині за тисячі кілометрів від цивілізації без зв'язку та надії на порятунок. 🧊 Лідерство в пеклі: Шеклтон зумів підтримувати дисципліну та дух команди протягом майже двох років поневірянь. Він здійснив неймовірний перехід на відкритому човні через штормовий океан до острова Південна Джорджія, щоб викликати допомогу. 🌊 Принцип Шеклтона: Його кредо було простим — життя людей важливіше за будь-які прапори на полюсах. Він не підкорив Південний полюс (хоча був до нього дуже близьким), але підкорив серця своєї команди, яка називала його «Босом». 🎖️ Сьогодні Шеклтона вивчають у бізнес-школах як еталон кризового менеджера. У світі, де все валиться, він вчив зберігати спокій, ділити останню порцію їжі порівну і ніколи не здаватися, навіть якщо проти тебе вся стихія планети. 🧠