Завершився Чемпіонат Європи U17. Це був насичений, емоційний і водночас виснажливий тиждень для всіх учасників. Але ще більш виснажливими були роки підготовки, тренування, змагання, відбори – все заради того, щоб одного дня вийти на міжнародний килим і представляти Україну.
У складі збірної цьогоріч Київську область представляли шестеро спортсменів – п’ятеро борців і одна борчиня. У вільній боротьбі це були Даніїл Луцик (45 кг), Аббас Гусейнов (55 кг) та Давид Луцков (92 кг). У греко-римському стилі боролися Даніїл Мельничук (71 кг) і Данило Вузій (80 кг). А в жіночій боротьбі честь області захищала Емма Талпа (40 кг).
Кожен із них пройшов непростий шлях, і кожен заслуговує на повагу та вдячність. Я щиро пишаюся вами! Ви боролися не лише за результат, а й за можливість довести, що навіть у надскладні часи український спорт живе, розвивається і виховує сильне покоління.
Розвиток молодіжного спорту зараз надзвичайно важливий. Навіть коли ресурси обмежені, навіть коли здається, що є важливіші речі – саме спорт тримає в дітях і підлітках віру, характер, внутрішній стрижень. І тому так важливо продовжувати підтримувати, знаходити можливості, створювати умови, щоб наші юні спортсмени могли зростати і ставати ще сильнішими!
Джерело - https://www.facebook.com/Papiashvili.Malkhaz
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

❗️На Оріхівському напрямку наші оборонці відбили три ворожі штурмові дії в районі Новоандріївки,- Генштаб
Минулої доби на Гуляйпільському наступальних дій противник не проводив.
На Новопавлівському напрямку наші захисники зупинили 32 спроби ворога прорвати оборонні рубежі у районах населених пунктів Костянтинопіль, Новосілка, Вільне Поле, Новий Комар та в бік Запоріжжя, Новоукраїнки, Мирного, Шевченка, Одрадного, Багатиря.
Загалом протягом минулої доби відбулося 175 бойових зіткнень по всіх напрямках.

➡️ Уряд виплатив українцям 445 млн грн кешбеку за купівлю товарів українського виробництва у квітні.

Виплати отримали 3,4 млн учасників програми. Йдеться про тих, хто накопичив понад 2 гривні кешбеку та активував картку для виплат Національний кешбек у застосунку Дія.

За увесь час дії програми Уряд спрямував українцям близько 2,4 млрд грн кешбеку.

Нагадаємо, кешбек можна використати на комунальні, медичні та інші послуги, оплату транспорту або задонатити на ЗСУ.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

🏆Оголошено переможців Премії Брема Стокера.

⚰️У категорії РОМАН відзначили Ґвендолін Кісте (або Кіст) з романом «Привиди Велквуда»

Околиці Велквуда були темою окультних теоретиків, годинних документальних фільмів і навіть деяких псевдонаукових досліджень, оскільки за майже непроникною завісою зник цілий квартал будинків.

Таліта Велквуд уникала будь-чого спільного з трагедією, яка забрала її матір та восьмирічну сестру, дрейфувала з однієї роботи на іншу, жила відлюдькувато, почувалася замкненою у минулому, ніби вона все ще там, у маленькому містечку, з якого так відчайдушно хотіла втекти. Коли новий дослідник вистежує її та пропонує заплатити за те, щоб вона повернулася в околиці, Таліта стверджує, що робить це лише заради грошей. З усіх божевільних теорій, що лунали протягом багатьох років, ніхто так і не з'ясував, що сталося тієї ночі двадцять років тому, коли Таліта та її колишні друзі Бретт та Грейс втекли з дому. Чи отримає вона нарешті відповіді, які шукала всі ці роки, чи це просто черговий глухий кут?

🧟Серед номінантів також були:

🪓Стівен Грем Джонс «Я був підлітком-слешером»

Ламеса, Техас, липень 1989 року.
Літо перед випускним роком для найкращих друзів Толлі Драйвера та Ембер Деннісон. Вони не грають у маршовому оркестрі, вони не входять до Американських академічних шкіл — вони фактично ніхто. Ембер — єдина учениця, що представляє корінну народність у місті, а Толлі знаний тільки завдяки нещодавній смерті батька.

Все це ось-ось зміниться.
У цьому маленькому містечку в Західному Техасі кількість трупів стрімко зростатиме. Протягом кількох нестерпно спекотних днів, які резонуватимуть десятиліттями і навіть будуть екранізовані в телефільмі, Толлі та Ембер стануть відомими. Навіть сумнозвісними. Нарешті, всі дізнаються їхні імена.

🎦Пол Трембле «Фільм жахів»

У червні 1993 року група молодих режисерів провела чотири тижні, створюючи «Фільм жахів» — горезвісний, тривожний, артхаусний горорний фільм.
Оприлюднили лише три сцени, але попри це «Фільм жахів» став культовим. Три десятиліття потому Голлівуд наполягає на перезавантаженні з великим бюджетом.

Чоловік, який зіграв «худого хлопця» — єдиний актор, що вижив. Він дуже добре пам’ятає таємниці, приховані в оригінальному сценарії, дивні події зйомок і лінії, які не варто було перетинати і які призвели до трагедії. Коли спогади повертаються, межі між реальністю та фільмом, минулим і сьогоденням починають розмиватися. Але він допоможе перезняти фільм, навіть якщо доведеться протистояти світу цинічних продюсерів, егоїстичних режисерів та сюрреалістичних фан-конвентів — хай будуть прокляті демони минулого.
Але якою ціною?

🌪Габіно Іглесіас «Будинок кісток і дощу»

Для друзів дитинства Ґейба, Ксав'єра, Таво, Пола та Бімбо смерть завжди була поруч. Урагани. Автомобільні аварії. Бандитське насильство. Самогубство. «Ми оточені привидами, — так повторювала бабуся Ґейба, — нас оточили привиди». Але цього разу все інакше. Маму Бімбо застрелили. «Ми вб'ємо хлопців, які її вбили» — клянеться Бімбо. І всі вони погоджуються.

Збожеволівши від горя, Бімбо став невпізнанним, не беручи полонених у пошуках винних. Поки хлопці розробляють стратегію, далеко від узбережжя Пуерто-Рико збирається шторм. Відомо, що урагани несуть у своїх течіях злих духів і виносять їх на берег — духів, які нав'язують свій власний порядок.

🏚Джош Малерман «Інциденти навколо будинку»

Для восьмирічної Бели її сім’я — це її світ. Є мама, тато і бабуся Рут. Але є також Інша мама, зловісна сутність, яка щодня запитує її: «Чи можу я зайти у твоє серце?» Коли жахливі інциденти навколо будинку сигналізують про те, що Інша мама втомилася ставити Белі це питання знову і знову, Бела розуміє, що якщо вона не скаже «так», її сім’я незабаром поплатиться. Інша мама стає неспокійною, сильнішою, сміливішою. Тільки сімейні узи можуть захистити Белу, але у шлюбі її батьків пішла тріщина. Безпека, на яку покладається Бела, ось-ось розвалиться. Але Інша матуся потребує відповіді.

🖤Сподіваємося, як і минулорічні фіналісти, нинішні отримають заслужену увагу наших видавців. Схрестимо пальці.

❗️46-річного чоловіка поранено внаслідок ворожої атаки на Магдалинівку
Загалом упродовж доби окупанти завдали 426 ударів по 14 населених пунктах Запорізької області.
▪️Ворог здійснив 3 авіаційних обстріли Залізничного, Білогірʼя та Ольгівського.
▪️225 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Магдалинівку, Лобкове, Камʼянське, Гуляйполе, Щербаки, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне та Новодарівку.
▪️5 обстрілів із РСЗВ накрили Гуляйполе, Новоандріївку та Малу Токмачку.
▪️193 артудари завдано по території Кам’янського, Лобкового, Гуляйполя, Щербаків, Новоданилівки, Малої Токмачки, Чарівного та Новодарівки.
Надійшло 7 повідомлень про пошкодження приватних будинків, квартир, автомобілів та об’єктів інфраструктури.

🥀🥀 Герої вічно житимуть в памʼяті…
Старший лейтенант Вʼячеслав Колесніченко, командир мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, загинув 6 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Нова Січ Сумського району Сумської області.
Щирі співчуття рідним та близьким Вʼячеслава Вікторовича…
Вічна та світла памʼять Герою-захиснику!
Прощання з Вʼячеславом Колесніченком відбудеться завтра, 16 червня, о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах.
Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).
Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

#поезія
Я нині, пане, ваша полонянка,
служниця, що так віддано живе
заради вас од вечора до ранку
і вірить, що без вас усе пусте...
Я ваша доля, кара й нагорода,
я — відчай на межі пустих доріг.
Я ваша зачарована свобода
і амулет на щастя — оберіг...
Я та, заради кого варто вмерти
і перейти до краю всі шляхи.
Я стріну вас в раю, опісля смерті,
аби не заблукали лише ви...
Я, пане, вас давним давно обрала,
у міжсезонні фатумних світів.
Не знали ви? Я сто життів чекала,
аби знайти вогонь поміж вогнів...
А нині ми минулись серед вулиць,
межи людей, у голосній юрбі.
І ви, немов згадавши, обернулись
і ясний усміх кинули мені...
Я знала, що се станеться напевно,
наворожились ви мені у снах,
по зорях і по лініях таємних,
що доля малювала на руках.
Я нині, пане ваша полонянка,
і хай там що, неволя ця п'янка.
Я ваша найсвятіша забаганка...
Тримайте міцно. Ось, моя рука...


Людмила Галінська

💔😢Світлини з різницею в 3 роки російського полону.

На фото – захисник Маріуполя Олександр Страфун. Додому він повернувся 14 червня під час чергового обміну.

📸: Elena Yurchyna
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

У ніч з 15 на 16 червня 1920 р. більшовики розстріляли в Одесі 63 людини в рамках політичного терору.

У лютому 1920 року більшовикам вдалося захопити владу в Одесі. Щоб закріпитися в місті та запобігти відновленню української державності, їм треба було фізично та морально знищити симпатиків й учасників українського національного руху. Місцева газета «Вісті Одеського губерніального революційного комітету» від 22 лютого повідомляла таке: «Нині у в’язниці немає жодного в’язня. Днями прибуде перша партія зі 150 осіб…». Відтоді репресії, терор стали нормою, в’язниці заповнилися тисячами людей.

Придушення відкритого і прихованого спротиву режиму в регіоні здійснювала Одеська губернська надзвичайна комісія (ОГНК) чи губЧК. На своїх засіданнях члени комісії вирішували долю усіх, кому не пощастило потрапити в поле зору місцевих чекістів.

У травні 1920-го відбулося посилення терору. Сприяли цьому економічна криза та ситуація на фронті. У квітні-травні наступ українського та польського військ на Київ спричинив викриття в Одесі «підпільних організацій, що мали на меті повалення радянської влади».

«4-й всеукраїнський з’їзд Рад застерігає робітників та селян проти зрадницького гасла «Українська Народна Республіка», який є лише прикриттям для підкорення України міжнародному капіталу та українській шовіністичній буржуазії…, – пишуть «Вісті» від 3 червня. – Третя УНР, яку обіцяє нині Петлюра, є лише прикриттям для утвердження в Україні ненависної влади польських шляхтичів».

В Одесі оголошено надзвичайний стан, влада переходить від обраних рад до ревкомів (революційних комітетів). Пояснювалося це тим, що в місті та повіті «контрреволюційні» змови стають масовими.

17-18 травня одеська губЧК розглядає справу про «підпільну петлюрівську організацію». Відлік осіб, розстріляних більшовиками у справі, відкрили Георгій Тютюнник, Володимир Маковський, Микола Солчинський, Галина Чижевська, Михайло Клик. Їм інкримінували намір підняти повстання в Одесі та повіті проти радянської влади. Кількість обвинувачених не відповідала пропагандистським завданням, тому наприкінці травня було сфабриковано нову справу для розгортання широкомасштабної кампанії проти «петлюрівського руху». Фактично, для проведення антиукраїнського терору.

До середини червня було заарештовано 170 осіб у справі № 2575. Це були переважно члени «Просвіти» та ті, хто на час облави перебував у її книгарні, а також «дрібні спекулянти» та «колишні члени РКП(б)». Серед заарештованих опинилися люди різного віку, національності та соціального статусу.

14 червня 1920-го колегією Одеської губЧК у складі Станіслава Реденса, Макса Дейча, Леоніда Заковського винесено вирок заарештованим у справі «підпільної петлюрівської організації». До розстрілу засудили 63-х осіб, 48 осіб відправили до концтабору, інших – відпустили.

У ніч з 15 на 16 червня 1920 року вирок було виконано.

Серед жертв розстрілів було чимало членів одеської «Просвіти». Також однією з центральних фігур, навколо якої розкручували обвинувачення був Анатолій Усаневич (одесит, служив у 1919 році в УГА). За "зв'язок" із ним розстріляли Олександра Горобача, Івана Церра, Бограта Гозалова, Ольгу Розе, Лаврентія Конька, яких звинувачували у зв’язках із Усаневичем і які на допитах не навели жодних фактів про існування «підпільної організації». Абраму Рейфману, Шай Мільтеру інкримінували виготовлення фальшивих документів «агентам Петлюри». Фактів підтвердження цього не було наведено. Костянтина Сіренка розстріляли як секретаря «Просвіти».

За звинуваченням у причетності до міфічної «підпільної петлюрівської організації» протягом 1920 року лише в Одесі було розстріляно понад двісті людей. Загалом за цей рік у губернії було розстріляно понад півтори тисячі осіб, імена яких вдалося встановити дослідникам.

У січні-лютому 1921 р., інспектуючи губернію, чиновник Д. Приходько звітував ВУЦВК: «українці Одеси бояться зізнатися в тому, що вони українці...без розбору розстріляно 70 членів «Просвіти».

Щось до хуя таких співпадіннь по країні пішло з висновком "випав з автомобіля"!

🤯У Луцьку хлопець потрапив у реанімацію після того, як його забрали в ТЦК, – про це повідомили його мама та дружина.
Зі слів дружини:
«10 червня в Луцьку його затримали представники ТЦК просто на вулиці. Без поліції та перевірки документів. Йому залили газ в очі та доставили в обласний ТЦК. Після цього через добу, без ВЛК, його вивезли на полігон. 12 червня він перестав виходити на зв’язок. Завдяки геолокації я побачила, що його везуть до лікарні. Коли я приїхала, дізналася, що він уже на операційному столі у критичному стані. Діагнози: відкрита черепно-мозкова травма, субдуральна та епідуральні гематоми, численні крововиливи. Кримінальне провадження відкрито».
Пізніше мати хлопця уточнила, що він:
«У медичній комі після важкої черепно-мозкової травми та двох операцій. Стан критичний».
Наші джерела в поліції повідомили, що чоловік, попередньо, випав з кузова вантажного автомобіля під час транспортування на полігон, через що й отримав травми.