• #поезія
    ЧЕКАЮ НА РІЗДВО

    Чекаю на Різдво, як на якесь спасіння..
    Кожного року, мов мале дитя.
    Серед печалі днів, як те прозріння... щира молитва, віра і життя

    Чекаю на Різдво як на чарівне диво.
    Де янголята сиплять з неба сніг.
    Де колядують пастушки красиво.
    Де дітлахів знадвóру чути сміх.

    Чекаю на Різдво, як спраглий на джерельну воду..
    Щоби напитися на зцілення душі.
    Нехай Різдво відновить силу мого роду.
    Нехай в серцях заквітнуть спориші.

    Чекаю на Різдво так як чекаю Перемогу...
    Щомиті, кожен день і цілий рік.
    Молюсь Ісусові і пресвятому Богу,
    Щоби благословив Вкраїну на щасливий вік.


    Оксана Лесик-Падучак
    #поезія ЧЕКАЮ НА РІЗДВО Чекаю на Різдво, як на якесь спасіння.. Кожного року, мов мале дитя. Серед печалі днів, як те прозріння... щира молитва, віра і життя Чекаю на Різдво як на чарівне диво. Де янголята сиплять з неба сніг. Де колядують пастушки красиво. Де дітлахів знадвóру чути сміх. Чекаю на Різдво, як спраглий на джерельну воду.. Щоби напитися на зцілення душі. Нехай Різдво відновить силу мого роду. Нехай в серцях заквітнуть спориші. Чекаю на Різдво так як чекаю Перемогу... Щомиті, кожен день і цілий рік. Молюсь Ісусові і пресвятому Богу, Щоби благословив Вкраїну на щасливий вік. Оксана Лесик-Падучак
    15views
  • Хто відкривав таким ключем?

    #УбійнийГумор #УкраїнськийГумор #the_ua_humor #гумор #фотоприколи #інстаграм #ржака #гумор #сміх #жарти #меми #приколи #анекдоти #прикол #гуморукраїнською #україна #топ #відео #reels #рекомендації #рек
    Хто відкривав таким ключем? #УбійнийГумор #УкраїнськийГумор #the_ua_humor #гумор #фотоприколи #інстаграм #ржака #гумор #сміх #жарти #меми #приколи #анекдоти #прикол #гуморукраїнською #україна #топ #відео #reels #рекомендації #рек
    112views 3Plays
  • Найперше, різниця в тому, що святий Миколай був реальною історичною особою, живою людиною, святителем, архієпископом Мир Лікійських, який жив в кінці ІІІ – першій половині IV століття. За своє життя він звершив дуже багато добрих справ: зцілював і допомагав людям, рятував голодуючих і несправедливо засуджених, завжди простягав руку допомоги бідним і нужденним. Завдяки своїм добрим ділам та милосердю він був прославлений і канонізований Церквою Христовою. І вже багато віків християни мають в особі святого Миколая Чудотворця небесного заступника, скорого помічника, духовного цілителя. День вшанування пам’яті святого – 6 грудня.

    Водночас, відомий нам персонаж Санта Клауса як життєрадісного дідуся з мішком подарунків, який подорожує на санях з оленями, є вигаданим, казковим, і походить із західнохристиянської культури. Санта Клаус – різдвяний персонаж, а отже він «приносить подарунки» на Різдво, 25 грудня.

    «Народився» персонаж Санти в XIX столітті: вперше був описаний у казці Клемента Кларка Мура у 1823 році. Відомо, що напередодні Різдва викладач східної та грецької літератури в Колумбійському університеті (пізніше – викладач у Нью-Йоркській семінарії) Клемент Кларк Мур вигадав для своїх шістьох дітей віршовану казку, головним персонажем якої був Санта Клаус. У цьому невеликому вірші усміхнений Санта з'являється в ніч перед Різдвом та спускається з мішком через димар в будинок, щоби розкласти в дитячі шкарпетки подарунки дітям. За описом, це був жвавий веселий ельф із круглим животиком, який мав білу, як сніг, бороду та тримав у зубах люльку. Дітлахи викладача впізнали у цьому образі їхнього хатнього помічника – веселого дідуся-голландця.

    Дослідники вважають, що саме переселенці-голландці могли принести образ Санта Клауса до Америки, адже на батьківщині вони відзначали свято Сінтер Клаас 6 грудня, якого зображували в образі поважного літнього чоловіка з сивим волоссям та довгою бородою, одягненим у довгу червону накидку, червону митру та часто – верхи на білому коні.

    До речі, перше зображення Санта Клауса побачило світ у 1860 році під авторством карикатуриста Томаса Наста. Він зобразив Санту товстим, старим, бородатим, в окулярах, червоному ковпаку і з люлькою в роті. А вже в 1931 відома нині на весь світ компанія газованого безалкогольного напою «доопрацювала» образ Санти та популяризувала його з комерційною метою. Причому, той образ був «списаний» з цілком реальної людини – друга і сусіда художника компанії. Теперішній міжнародний Санта Клаус – це веселий дідусь з білою бородою та з червоним капелюхом, який літає в повітрі на санях, запряжених оленями. Він «приносить» подарунки в ніч на Різдво, пробираючись через димар і залишаючи їх під ялинкою або в шкарпетках, розвішаних над каміном.

    Тож різниця між святим Миколаєм Чудотворцем та Санта Клаусом є, і вона суттєва. Святкуйте на здоров’я, розуміючи, що саме і коли ви святкуєте, а також – від кого приносите подарунки дітям...
    Найперше, різниця в тому, що святий Миколай був реальною історичною особою, живою людиною, святителем, архієпископом Мир Лікійських, який жив в кінці ІІІ – першій половині IV століття. За своє життя він звершив дуже багато добрих справ: зцілював і допомагав людям, рятував голодуючих і несправедливо засуджених, завжди простягав руку допомоги бідним і нужденним. Завдяки своїм добрим ділам та милосердю він був прославлений і канонізований Церквою Христовою. І вже багато віків християни мають в особі святого Миколая Чудотворця небесного заступника, скорого помічника, духовного цілителя. День вшанування пам’яті святого – 6 грудня. Водночас, відомий нам персонаж Санта Клауса як життєрадісного дідуся з мішком подарунків, який подорожує на санях з оленями, є вигаданим, казковим, і походить із західнохристиянської культури. Санта Клаус – різдвяний персонаж, а отже він «приносить подарунки» на Різдво, 25 грудня. «Народився» персонаж Санти в XIX столітті: вперше був описаний у казці Клемента Кларка Мура у 1823 році. Відомо, що напередодні Різдва викладач східної та грецької літератури в Колумбійському університеті (пізніше – викладач у Нью-Йоркській семінарії) Клемент Кларк Мур вигадав для своїх шістьох дітей віршовану казку, головним персонажем якої був Санта Клаус. У цьому невеликому вірші усміхнений Санта з'являється в ніч перед Різдвом та спускається з мішком через димар в будинок, щоби розкласти в дитячі шкарпетки подарунки дітям. За описом, це був жвавий веселий ельф із круглим животиком, який мав білу, як сніг, бороду та тримав у зубах люльку. Дітлахи викладача впізнали у цьому образі їхнього хатнього помічника – веселого дідуся-голландця. Дослідники вважають, що саме переселенці-голландці могли принести образ Санта Клауса до Америки, адже на батьківщині вони відзначали свято Сінтер Клаас 6 грудня, якого зображували в образі поважного літнього чоловіка з сивим волоссям та довгою бородою, одягненим у довгу червону накидку, червону митру та часто – верхи на білому коні. До речі, перше зображення Санта Клауса побачило світ у 1860 році під авторством карикатуриста Томаса Наста. Він зобразив Санту товстим, старим, бородатим, в окулярах, червоному ковпаку і з люлькою в роті. А вже в 1931 відома нині на весь світ компанія газованого безалкогольного напою «доопрацювала» образ Санти та популяризувала його з комерційною метою. Причому, той образ був «списаний» з цілком реальної людини – друга і сусіда художника компанії. Теперішній міжнародний Санта Клаус – це веселий дідусь з білою бородою та з червоним капелюхом, який літає в повітрі на санях, запряжених оленями. Він «приносить» подарунки в ніч на Різдво, пробираючись через димар і залишаючи їх під ялинкою або в шкарпетках, розвішаних над каміном. Тож різниця між святим Миколаєм Чудотворцем та Санта Клаусом є, і вона суттєва. Святкуйте на здоров’я, розуміючи, що саме і коли ви святкуєте, а також – від кого приносите подарунки дітям...
    Like
    1
    108views
  • #поезія
    В ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ
    В день Святого Миколая
    Чекають дітки свята, знаю.
    Листи завчасно написали
    І подарунки замовляли.

    Були чемні і старанні,
    А ще успішні у навчанні.
    Інакше Святий Миколай
    Не обдарує. Так і знай!

    Тому чесні і слухняні
    Діти, проснувшись на світанні,
    Під подушку заглядають
    Хутчій, який дарунок мають.

    Що Чудотворець їм послав?
    Те, про що мріяв? А чи вгадав?
    Угоднику помоліться.
    Батькам дяка і посміхніться.

    Ми, Миколаю, благаєм
    І надію на тебе маєм.
    Щоб Вкраїні, те що в змозі,
    Ти допоміг у Перемозі.

    Зоя Міхалєвська
    #поезія В ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛАЯ В день Святого Миколая Чекають дітки свята, знаю. Листи завчасно написали І подарунки замовляли. Були чемні і старанні, А ще успішні у навчанні. Інакше Святий Миколай Не обдарує. Так і знай! Тому чесні і слухняні Діти, проснувшись на світанні, Під подушку заглядають Хутчій, який дарунок мають. Що Чудотворець їм послав? Те, про що мріяв? А чи вгадав? Угоднику помоліться. Батькам дяка і посміхніться. Ми, Миколаю, благаєм І надію на тебе маєм. Щоб Вкраїні, те що в змозі, Ти допоміг у Перемозі. Зоя Міхалєвська
    Like
    Love
    3
    64views
  • #поезія
    Я голос твій впізнаю з-поміж всіх.
    Його ніщо не здатне підмінити.
    І твою тишу, сум, нестримний сміх –
    Усе в тобі – то восьме чудо світу.

    У тембрі – присмак теплих берегів,
    Де хвиля йде, та завжди повертає.
    Він стелиться під шкіру без ривків,
    Як звук, що першим істину впізнає.

    Щоразу тон міняє свій політ –
    То наче срібло, то солодкий попіл.
    І я ловлю у ньому цілий світ,
    Хоч він лунає просто, без утопій.

    Він може все – розтати, як свічки,
    Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця.
    І щойно звук торкається щоки –
    Горить вогонь у серці і в зіницях.

    Коли мовчиш – читаю між рядків
    Твій подих, що лишається у вірші.
    Там справжні бурі, там – материки
    Тремтять під пальцями твоєї тиші.

    Твій голос має колір, має смак
    І гострий кут, немов в розбитій чашці.
    Такий важкий, немов металів сплав,
    І легший, ніж пір’їна на зап’ясті.

    І кожне слово – вибух надзорі.
    І світло ріже темряву всю навпіл.
    Як хочеш вберегти нас – говори.
    Бо голос твій – моя єдина слабкість.

    Nadiia Artiukh


    #поезія Я голос твій впізнаю з-поміж всіх. Його ніщо не здатне підмінити. І твою тишу, сум, нестримний сміх – Усе в тобі – то восьме чудо світу. У тембрі – присмак теплих берегів, Де хвиля йде, та завжди повертає. Він стелиться під шкіру без ривків, Як звук, що першим істину впізнає. Щоразу тон міняє свій політ – То наче срібло, то солодкий попіл. І я ловлю у ньому цілий світ, Хоч він лунає просто, без утопій. Він може все – розтати, як свічки, Чи ранком продзвеніти, мов дзвіниця. І щойно звук торкається щоки – Горить вогонь у серці і в зіницях. Коли мовчиш – читаю між рядків Твій подих, що лишається у вірші. Там справжні бурі, там – материки Тремтять під пальцями твоєї тиші. Твій голос має колір, має смак І гострий кут, немов в розбитій чашці. Такий важкий, немов металів сплав, І легший, ніж пір’їна на зап’ясті. І кожне слово – вибух надзорі. І світло ріже темряву всю навпіл. Як хочеш вберегти нас – говори. Бо голос твій – моя єдина слабкість. Nadiia Artiukh
    Like
    Love
    2
    102views 1 Shares

  • ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ

    Прийшов в розбиту хату Миколай,
    Де згарища лишилися й руїни,
    Колись тут був садок, неначе рай,
    І линула із хати солов’їна.

    Він знав, що вже нікого там нема,
    Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті,
    Тепер – руїни, згарища й пітьма́…
    Усіх тут вбили нелюди прокля́ті.

    Убили і дорослих і малих,
    Все знищили потвори, зруйнували.
    Наві́ки голос кожного тут стих…
    Святого за́вжди в хаті цій чекали.

    Поглянув на руїни Миколай,
    І болем серце в нього узяло́ся…
    Сюди він йшов, долавши гори й плай…
    Дарунки залиши́ть не довелося.

    Зірвався вітер, наче хтось озвавсь,
    Немов душа кричала із руїни,
    У темряві лиш попіл розіславсь
    І тінь стоїть, як пам’ять, без провини.

    Ті тіні встали з попелу й руїн,
    Відлуння звуку в серці їх озвалось,
    Була́ це мама, до́нька, батько, син…
    Тепер душа від кожного зосталась.

    Святий схилився низько до землі́,
    Плити торкнувся, що була порогом,
    І сльо́зи покотилися гіркі –
    Він чув, як плаче тиша під облогом.

    Нема більш сміху, не лунає спів,
    Лиш чорний попіл, крик і тінь розплати…
    У серці Миколая біль засів,
    Та не зумів ніко́му це сказати.

    Він на коліна став серед руїн,
    Молився за невинно всіх убитих,
    А в небі загорівся тихий чин –
    Святий вогонь для душ, землею вкритих.

    І тихо прошептав Святий слова́,
    Щоб ду́ші всі знайшли своє́ спасіння,
    Хай вічна пам’ять їхня ожива,
    Як світло серед темряви й падіння.

    05.12.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
    ID: 1052764

    ПРИЙШОВ В РОЗБИТУ ХАТУ МИКОЛАЙ Прийшов в розбиту хату Миколай, Де згарища лишилися й руїни, Колись тут був садок, неначе рай, І линула із хати солов’їна. Він знав, що вже нікого там нема, Хоч за́вжди бу́ло гамірно у хаті, Тепер – руїни, згарища й пітьма́… Усіх тут вбили нелюди прокля́ті. Убили і дорослих і малих, Все знищили потвори, зруйнували. Наві́ки голос кожного тут стих… Святого за́вжди в хаті цій чекали. Поглянув на руїни Миколай, І болем серце в нього узяло́ся… Сюди він йшов, долавши гори й плай… Дарунки залиши́ть не довелося. Зірвався вітер, наче хтось озвавсь, Немов душа кричала із руїни, У темряві лиш попіл розіславсь І тінь стоїть, як пам’ять, без провини. Ті тіні встали з попелу й руїн, Відлуння звуку в серці їх озвалось, Була́ це мама, до́нька, батько, син… Тепер душа від кожного зосталась. Святий схилився низько до землі́, Плити торкнувся, що була порогом, І сльо́зи покотилися гіркі – Він чув, як плаче тиша під облогом. Нема більш сміху, не лунає спів, Лиш чорний попіл, крик і тінь розплати… У серці Миколая біль засів, Та не зумів ніко́му це сказати. Він на коліна став серед руїн, Молився за невинно всіх убитих, А в небі загорівся тихий чин – Святий вогонь для душ, землею вкритих. І тихо прошептав Святий слова́, Щоб ду́ші всі знайшли своє́ спасіння, Хай вічна пам’ять їхня ожива, Як світло серед темряви й падіння. 05.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1052764
    69views
  • #поезія
    ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

    Вечір. В тиші свічка догорає,
    Я пишу листа до Миколая.
    Хоч тривоги нас не оминають,
    Вірю, що святий все ж завітає.

    Знає він, напевно, все на світі:
    Що війна, дорослі гинуть й діти,
    У вогні міста і села нині,
    Біль і сум, згорьовані родини...

    Я ж хороша, чемная дитина,
    І люблю я щиро Україну!
    Щоб пришвидшить нашу перемогу,
    Ми збираєм дружно допомогу.

    Обереги, кошти і малюнки
    Для військових наших в подарунки.
    Солоденьке — їм щоб смакувало
    І свічки, щоб в холод зігрівали.

    Миколаю! Ти здійсни бажання,
    Всіх дітей й дорослих сподівання.
    Мирного життя і ПЕРЕМОГИ
    Принеси до кожного порогу!

    Щоби об'єдналися родини,
    Зазвучав щоб знову сміх дитини.
    Всі з війни вернулися живими,
    Щоб був дім з фіранками новими,

    Щоб і кіт, і песик в тому домі,
    І свята для друзів і знайомих,
    Щоб птахи співали у садочку,
    А бабуся шила нам сорочку,

    Дід навчав рибалити онуків,
    Щоб були в нас працьовиті руки,
    Щоб казки звучали й колискові,
    Щоб були живі всі та здорові!

    Ось такі бажання, Миколаю!
    Зможеш їх здійснити! Вірю й знаю!

    Тетяна Строкач
    #поезія ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ Вечір. В тиші свічка догорає, Я пишу листа до Миколая. Хоч тривоги нас не оминають, Вірю, що святий все ж завітає. Знає він, напевно, все на світі: Що війна, дорослі гинуть й діти, У вогні міста і села нині, Біль і сум, згорьовані родини... Я ж хороша, чемная дитина, І люблю я щиро Україну! Щоб пришвидшить нашу перемогу, Ми збираєм дружно допомогу. Обереги, кошти і малюнки Для військових наших в подарунки. Солоденьке — їм щоб смакувало І свічки, щоб в холод зігрівали. Миколаю! Ти здійсни бажання, Всіх дітей й дорослих сподівання. Мирного життя і ПЕРЕМОГИ Принеси до кожного порогу! Щоби об'єдналися родини, Зазвучав щоб знову сміх дитини. Всі з війни вернулися живими, Щоб був дім з фіранками новими, Щоб і кіт, і песик в тому домі, І свята для друзів і знайомих, Щоб птахи співали у садочку, А бабуся шила нам сорочку, Дід навчав рибалити онуків, Щоб були в нас працьовиті руки, Щоб казки звучали й колискові, Щоб були живі всі та здорові! Ось такі бажання, Миколаю! Зможеш їх здійснити! Вірю й знаю! Тетяна Строкач
    Like
    Love
    2
    119views
  • Тінь на дошці ♟️

    Ми кожен день змагаємось з пітьмою.
    Вона у кожного своя, часткова.
    У думках чаїться, чи на дні стакана —
    де б не осіла, це не випадково.

    Вже зранку вабить партію зіграти,
    ще й насміхається: «За чорних чи за білих?»
    Дарма — не вийде більше ошукати.
    Я досвід маю, вистачить і сили.

    З тобою світ ділитимем довіку —
    ти лиш частина, й я тебе приймаю.
    Немає сенсу з тінню сперечатись —
    без темряви й світла не буває.

    © Тетяна Амельченко
    Тінь на дошці ♟️ Ми кожен день змагаємось з пітьмою. Вона у кожного своя, часткова. У думках чаїться, чи на дні стакана — де б не осіла, це не випадково. Вже зранку вабить партію зіграти, ще й насміхається: «За чорних чи за білих?» Дарма — не вийде більше ошукати. Я досвід маю, вистачить і сили. З тобою світ ділитимем довіку — ти лиш частина, й я тебе приймаю. Немає сенсу з тінню сперечатись — без темряви й світла не буває. © Тетяна Амельченко
    Like
    1
    34views
  • 1. Ніколи не подавай руку, сидячи. Це питання елементарної поваги.

    2. Ти гість? Не критикуй страву. Навіть якщо тобі не смакує — це невиховано.

    Не бери останній шматок того, що сам не приніс. Це неписане правило хорошого тону.

    Захищай того, хто стоїть за твоєю спиною, і поважай того, хто поруч.

    У переговорах не поспішай робити першу пропозицію. Чекай. Слухай. Спостерігай.

    Не приписуй собі чужих заслуг. Це дешево й непорядно.

    Одягайся доречно — завжди. Твій вигляд говорить про тебе ще до того, як ти відкриєш рот.

    Говори чесно. Кажи те, що думаєш, і думай над тим, що говориш.

    Запитуй більше, ніж відповідаєш. Уміння слухати — рідкісний талант.

    Лайку залишай тим, хто не знає інших слів.

    Під час спільної трапези прибери телефон. Присутність — це розкіш.

    Дивись у вічі, усміхайся, слухай. Це важить більше, ніж будь-які фрази.

    Не проси, щоб тебе запросили. Якщо ти там небажаний — просто не йди.

    Ніколи не соромся свого походження. Це твоє коріння.

    Не благай про любов. Справжні стосунки не потребують принижень.
    1. Ніколи не подавай руку, сидячи. Це питання елементарної поваги. 2. Ти гість? Не критикуй страву. Навіть якщо тобі не смакує — це невиховано. Не бери останній шматок того, що сам не приніс. Це неписане правило хорошого тону. Захищай того, хто стоїть за твоєю спиною, і поважай того, хто поруч. У переговорах не поспішай робити першу пропозицію. Чекай. Слухай. Спостерігай. Не приписуй собі чужих заслуг. Це дешево й непорядно. Одягайся доречно — завжди. Твій вигляд говорить про тебе ще до того, як ти відкриєш рот. Говори чесно. Кажи те, що думаєш, і думай над тим, що говориш. Запитуй більше, ніж відповідаєш. Уміння слухати — рідкісний талант. Лайку залишай тим, хто не знає інших слів. Під час спільної трапези прибери телефон. Присутність — це розкіш. Дивись у вічі, усміхайся, слухай. Це важить більше, ніж будь-які фрази. Не проси, щоб тебе запросили. Якщо ти там небажаний — просто не йди. Ніколи не соромся свого походження. Це твоє коріння. Не благай про любов. Справжні стосунки не потребують принижень.
    Like
    2
    78views
  • #поезія

    Спішить вже зима на санчатах,
    Всміхається ніжно, щасливо.
    Дерева в білесеньких шатах,
    Мов диво...

    Летять з неба тихо сніжинки,
    В таночку кружляють красиво.
    Танцюють, немов балеринки,
    Звабливо...

    Морозець з-під вій споглядає
    І інеєм трусить дбайливо.
    Вже осінь у даль відлітає
    Журливо...

    Спішить вже зима із вітрами.
    Імлою все небо сповило.
    Сніжинки летять над полями
    Мрійливо...

    Сховалася в небі завія,
    Лоскоче хмаринки грайливо.
    У серці розквітла надія,
    Мов диво...

    Оксана Козак
    #поезія Спішить вже зима на санчатах, Всміхається ніжно, щасливо. Дерева в білесеньких шатах, Мов диво... Летять з неба тихо сніжинки, В таночку кружляють красиво. Танцюють, немов балеринки, Звабливо... Морозець з-під вій споглядає І інеєм трусить дбайливо. Вже осінь у даль відлітає Журливо... Спішить вже зима із вітрами. Імлою все небо сповило. Сніжинки летять над полями Мрійливо... Сховалася в небі завія, Лоскоче хмаринки грайливо. У серці розквітла надія, Мов диво... Оксана Козак
    Like
    1
    80views
More Results