Коли техніка в домі перетворюється на цеглу, перемагає той, хто має стратегічний запас їжі, яку не треба готувати. Гранола — це твій особистий павербанк, тільки для організму. Вона готова до вживання одразу з пачки. 🥣 Немає світла? Не проблема. 🔥 Немає газу? Не треба. 🥛 Зіпсувалося молоко? Залий соком або похрумти сухою (це теж смачно). 🎁 Акція для блекаутів: Купуєш 1 кг улюбленого смаку — отримуєш ще 250 г у подарунок! Щоб замовити гранолу переходьте за посиланням https://aff.gregorymill.com.ua/gmAUEL Не пропустіть неймовірну можливість! Скуштуйте всі наші смаки та знайдіть свої фаворити! Український бренд натуральних гранул Gregory Mill запрошує до співпраці! Партнерська програма Gregory Mill https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #гранула #подарунковібокси #зробленовукраїні #українськийбренд #безцукру #здоровехарчування #правельнехарчування #рекомендуємо #онлайнмагазин #ексклюзив #попробуй #вкусняшка #смачно #корисно #їжа #перекус #шопінг #подарунок #покупки #купити #магазин #товар #онлайн

Дві доби. Дві доби заряджався павербанк! В ті коротенькі півтори години, коли світло є, між чотирма з половиною, коли воно відсутнє! Та зарядився ж? Й ситуація зі світлом в моєму регіоні не найгірша в масштабах країни! Ще проблема… Зранку знайшла в сарайці померлого півня… Якої хххххолєри він вирішив закінчити життєвий шлях, хезе? Молодий же ж був ще? Спробуй тепер придбати нового? Коли, знов же ж, у звʼязку з відсутністю світла, наші традиційні продавці придворних птахів інкубатори яйцями не заряджають? Та півнь мені й потрібен тільки для того, щоб волав на все село? З курчатами я не звʼязуюся! При такої кількості робочих котів у господарстві!:) То зачекаємо. Ви там як? Цілі?

#історія #події 73 секунди до вічності: Урок, який NASA засвоїло занадто пізною ціною. 28 січня 1986 року мільйони американців, затамувавши подих, спостерігали за стартом місії STS-51-L. Це мав бути тріумф піару та науки: вперше в космос летіла цивільна особа — вчителька Кріста Маколіфф. Але замість запланованих уроків з орбіти світ побачив білий слід розпачу в небі над мисом Канаверал. На 73-й секунді польоту шаттл «Челленджер» перетворився на вогняну кулю. 🚀🔥 Холодний розрахунок проти гарячого бажання Трагедія «Челленджера» — це не просто технічний збій, це класична ілюстрація того, як бюрократичний тиск та бажання «вкластися в дедлайн» перемагають здоровий глузд і закони фізики. Того ранку у Флориді було аномально холодно — нижче нуля. Інженери компанії Morton Thiokol, які розробляли твердопаливні прискорювачі, буквально благали керівництво NASA відкласти старт. ❄️🛑 Проблема була в гумових ущільнювальних кільцях (O-rings). Через мороз вони втратили еластичність і просто не змогли герметизувати стики прискорювача. Коли гарячі гази прорвалися назовні, вони спрацювали як автоген, пропаливши зовнішній паливний бак. Результат був миттєвим і фатальним. 💥 Космічне «шоу», що стало національною травмою NASA на той час намагалося переконати світ, що польоти на шаттлах — це майже те саме, що поїздка на міжміському автобусі. Участь звичайної вчительки мала підкреслити безпеку та буденність космічних мандрів. Саме тому за стартом у прямому ефірі спостерігали тисячі школярів у класах по всій території США. Замість натхнення вони отримали колективну психологічну травму, а фраза диктора «Очевидно, сталася серйозна несправність» (Obviously a major malfunction) стала одним із найсумніших евфемізмів в історії. 📺💔 Склянка води Річарда Фейнмана Розслідування катастрофи виявило жахливий рівень внутрішньої комунікації в NASA. Знаменитий фізик Річард Фейнман, який входив до президентської комісії, провів блискучий і водночас нищівний експеримент прямо під час засідання. Він просто занурив зразок матеріалу ущільнювача у склянку з льодом, продемонструвавши, як легко гума стає крихкою. Цей жест поставив хрест на спробах чиновників виправдатися «непередбачуваними обставинами». 🥤🧊 Гіркий спадок Загибель семи астронавтів, серед яких була і Кріста Маколіфф, зупинила програму Space Shuttle на 32 місяці. NASA довелося повністю переглянути підхід до безпеки, а світ зрозумів: космос не прощає нехтування дрібницями та не терпить політичного поспіху. «Челленджер» залишився в історії як нагадування про те, що за кожною великою мрією стоїть відповідальність, яку не можна ігнорувати заради гарної картинки в новинах. 🌌🎗️

Microsoft випустила критичний патч KB5078127 для виправлення серйозних багів січневого оновлення безпеки 2026 року. Головна проблема — повна непрацездатність Outlook та інших програм, що працюють із хмарними сховищами (OneDrive, Dropbox). Це вже друге позачергове оновлення за місяць: попереднє виправляло помилки з вимкненням ПК та віддаленим доступом. https://channeltech.space/os/windows-11-kb5078127-outlook-emergency-fix/

#історія #речі Паперовий стаканчик: Як боротьба за здоров’я породила «культуру на ходу» 🥤 Сьогодні ми не замислюємося, коли беремо каву в паперовому стакані, але сто років тому цей винахід врятував тисячі життів. Це історія про те, як одноразовий посуд переміг небезпечну традицію «спільного кухля». ⛲ Смертельний ковток біля фонтана На початку XX століття в американських школах, поїздах та на вулицях стояли громадські баки з водою. Поруч із ними завжди висів спільний металевий кухоль (або олов’яний ківш), яким користувалися сотні людей поспіль. Дослідники того часу, зокрема Елвін Девісон, довели: ці кухлі були розсадниками туберкульозу, пневмонії та дифтерії. Він вивчав мікроби зі шкільного кухля і жахнувся від того, що побачив під мікроскопом. 📄 «Безпечний стакан» Лоуренса Луеллена У 1907 році юрист і винахідник Лоуренс Луеллен розробив автомат для продажу охолодженої води. Але була проблема: склянки розбивалися або їх крали. Тоді він винайшов конусоподібний стаканчик з проклеєного паперу, який назвав Health Cup (Стакан здоров'я). Спочатку люди не хотіли платити цент за папір, коли поруч був «безкоштовний» кухоль. Але в 1918 році вдарила пандемія іспанського грипу, і ставлення до гігієни змінилося миттєво. Паперовий стакан став символом безпеки. 📦 Dixie Cups: Зміна імені заради успіху Свою популярну назву — Dixie Cups — стаканчики отримали в 1919 році. Луеллен перейменував компанію на честь популярних ляльок-дитячих іграшок, щоб зробити бренд більш «дружнім» та впізнаваним. Згодом стаканчики стали пласкими знизу (як ми звикли), щоб їх можна було ставити на стіл. ☕ Ера Starbucks та кришечка Справжній бум стався у 1960-х, коли з'явилася культура «кави з собою». Папір почали покривати тонким шаром поліетилену (замість воску), щоб він витримував окріп. А в 1980-х з'явилася легендарна пластикова кришечка з отвором для пиття (дизайн Solo Traveler). Вона була настільки ідеально спроєктована для зручності губ і носа, що її навіть виставили в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA).

Наречена ексглави МЗС Кулеби Павелецька заявила, що якщо немає опалення, можна обкластися вібраторами і нормально собі грітись. Українська зима знову відкриває в людях приховані таланти виживання. Хтось згадує буржуйки, хтось — старі радянські ковдри, а хтось, як з’ясувалося, дивиться на світ інноваційно й технологічно. Головне — не мерзнути, а спосіб уже, бачите, справа смаку й бюджету. Заява про «вібраторне опалення» звучить як прорив у сфері альтернативної енергетики. Сонячні панелі? Дорого. Вітряки? Шумно. А тут — компактно, рожево і з гарантією. Залишилось тільки, щоб Міненерго внесло це в перелік резервних джерел тепла. Особливо тішить соціальний підтекст. Бо якщо в когось немає світла, газу і грошей, то, виходить, проблема не в державі, а в недостатній кількості гаджетів. Новий стандарт енергонезалежності: «у кожну хату — по валізці вібраторів». Іронія ще й у тому, що поради такого рівня зазвичай лунають з дуже теплих квартир. Там, де батареї гріють стабільно, а генератор — це декоративний елемент для інстаграму. Звідти й легко роздавати лайфхаки людям, які рахують, чи вистачить їм на свічки. Уявляю собі зведення новин: «Україна пережила зиму завдяки згуртованості, силі духу та високочастотним вібраціям». Європа аплодує стоячи, МВФ в шоці, а ми просто просимо — не плутати теплоту людяності з теплом від батареї. Бо насправді людям хочеться не креативних жартів про виживання, а нормального опалення, відповідальності й трохи емпатії. А вібратори… нехай уже залишаються там, де їм і місце — у сфері особистого вибору, а не державних порад.

Вона прибула до Англії зі скринею сушеного листя, яке ніхто не зміг упізнати. З неї насміхалися через її «дивну португальську звичку». За триста років чаювання стане найбританськішою традицією з усіх можливих. І майже ніхто не згадає королеву, з якої все почалося. Травень 1662 року. Двадцятитрирічна Катерина Браганська сходить на берег у Портсмуті — бліда від морської хвороби, налякана, в чужій країні. Вона щойно перетнула небезпечні моря, щоб вийти заміж за чоловіка, якого ніколи не бачила: короля Англії Карла II. Її прибуття вважали провалом. Придворні дами перешіптувалися за віялами, розглядаючи її старомодні сукні та зачіску. Вона не говорила англійською. Вона була католичкою в країні, де зовсім нещодавно стратили короля і пролили ріки крові через віру. А її майбутній чоловік — чарівний і відкрито невірний Карл II — нібито одразу сказав радникам, що вона йому не подобається. Катерину відправили не заради кохання. Її відправили як частину угоди. Португалії був потрібен англійський флот для захисту колоній від Іспанії. Англії — гроші й території. Посаг Катерини був приголомшливим: Бомбей (нинішній Мумбаї), Танжер, торговельні привілеї та два мільйони португальських крон. Карл одружився з вигодою. Коханок залишив собі. Але разом із посагом вона привезла ще дещо — те, що двір вважав дивною курйозною річчю. Скриню з чаєм. У 1662 році чай в Англії був майже невідомий. Екзотичний напій із Китаю, знайомий лише небагатьом. А в Португалії, завдяки торговельним шляхам з Азією, його давно пили при дворі. Коли Катерина попросила подати їй на сніданок чай замість елю, придворні дами захихотіли: «Іноземна королева п’є гарячу воду з листям». Але вона була королевою. А королеви створюють звички. За кілька місяців знать почала наслідувати її «португальську дивакуватість». За кілька років чай став модним серед лондонської еліти. А у XVIII столітті перетворився на національний напій. Сьогодні британці випивають близько ста мільйонів чашок чаю на день — тому що колись одна самотня португальська принцеса тужила за смаком дому. Та чай був не єдиним її випробуванням. У Лондоні Катерина дізналася, що її чоловік уже має офіційну фаворитку — Барбару Вільєрс, леді Каслмейн. Красиву, безсоромну, впливову, матір кількох позашлюбних дітей короля. Коли Катерина вперше зустріла її при дворі й зрозуміла, ким вона є насправді, вона знепритомніла від приниження. Карл не приховував своїх зрад. Навпаки — він призначив Барбару фрейліною Катерини, змусивши королеву щодня бачити вагітну коханку власного чоловіка. Це було публічне приниження. Перед Катериною постав вибір: боротися чи терпіти. Вона обрала терпіння. Не як слабкість — а як стратегію. Вона була чужинкою, католичкою й бездітною королевою в країні, де від жінки чекали лише спадкоємця. Реальної влади вона не мала. Тому будувала її тихо. Вона таємно підтримувала католиків, переховувала священників і не зреклася своєї віри, попри величезний тиск. Вона принесла до Англії моду на мереживо, нові тканини й витончену елегантність. Вона привезла апельсини. І… столові виделки. (Так, тоді англійці ще часто їли руками.) І вона з гідністю витримувала нескінченний парад королівських коханок. Минули роки. Її звинувачували в безплідді. Її оглядали лікарі. Політики пошепки говорили про розлучення. Антикатолики називали це «карою Божою». Про одне не говорили вголос: У Карла було щонайменше чотирнадцять визнаних позашлюбних дітей. Проблема була не в ній. Вона це знала. І мовчала. Бо правда знищила б її остаточно. Вона вижила. Двадцять три роки при дворі, де виживали одиниці. Велику чуму. Велику пожежу Лондона. Змови, у яких її намагалися звинуватити в отруєнні короля й засудити до страти. Коли Карл II помирав у 1685 році, він попросив брата «бути добрим до Катерини». Після двадцяти трьох років публічних принижень він нарешті визнав, що вона була відданою, гідною і сильнішою, ніж здавалася. У 1692 році Катерина повернулася до Португалії й стала регенткою при своєму братові-королеві, довівши, що вміє правити. Просто Англія ніколи не дала їй такого шансу. Вона померла у 1705 році. Сьогодні мільйони британців п’ють чай, не знаючи, що вшановують португальську католицьку королеву, з якої колись насміхалися через її «чужоземні звички». Район Квінз у Нью-Йорку названо на її честь. А традиція чаю о п’ятій почалася зі скрині сушеного листя й упертого бажання не зникнути. Катерина Браганська не кричала. Не підіймала бунтів. Не вимагала поваги. Вона просто тихо назавжди змінила британську культуру — і вижила там, де її намагалися зламати. Іноді найреволюційніший вчинок — не зникнути. Вони сміялися з її португальського чаю. Тепер це символ Англії. І тепер ти знаєш, з чого все почалося. . . . (Цей матеріал має виключно інформаційний та художній характер. У разі виникнення додаткових питань звертайтеся до кваліфікованих спеціалістів. Згадування торговельних марок не є рекламою чи співпрацею. Можливе використання відкритих джерел та елементів, створених за допомогою #AI.)

1937 рік: «Українці починають уникати української мови і навіть віддають своїх дітей до російської школи… В установах скрізь фігурує мова російська, бо начальство українською не розуміє й не бажає розуміти. Селян, які потрапляють до армії, перенавчають по-російськи. На людей, що розмовляють українською мовою, зизом дивляться, звуть їх петлюрівцями й націоналістами, дають приписи спецчастині поцікавитися такими типами». Одна українка-вчителька на питання, чому вона віддала дочку до російської школи, відповіла: «Взагалі Україна й українська мова - це зараз дуже проблематично. Ви ж бачите, як починаються гоніння на українців. А я не хочу калічити дитину. Досить уже, що на нас усі тикають пальцями» …До чого тепер доходить страх виявити свою українську національність, просто до смішного. Лікар Кудрицька (родичка лікаря Кудрицького по процесу СВУ) розповідає, що в них у сімʼї спалили майже всі українські книжки, заборонили дітям розмовляти українською мовою, а багато хто із знайомих хочуть перевести дітей до російської школи, щоб хоч якось життя зберегти» (З оперативної інформації НКВС УРСР про українську інтелігенцію, підслухані і записані розмови. Балакали Пікуль, Бойко Ніна, Терниченко, Дробот, Лисенко Остап, Матушевські та інші) Згодом нащадки цих заляканих людей скажуть: «А у нас дома всєгда на русском говорілі, мнє так прівичнєй». Взагалі я випадково натрапила на книгу Василя Даниленка «Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таблоів до еміграції». Вона складається з біографії Ізидори Косач-Борисової, її власних мемуарів та оперативної інформації НКВС. У спогадах Ізидора розповідає про свій арешт і задушливу атмосферу, яка йому передувала: постійне відчуття загрози увʼязнення, яке пригнічує і виснажує. Нервова напруга сягала межі, коли арешти здебільшого проводились по ночах і втомлені люди замість спати, слухали, за ким прийшли на цей раз. «У 1937 р. в Україні було стільки арештів, що авта з НКВД по цілих ночах снували по всіх вулицях і возили арештованих». Хапали усіх підряд, люди зникали масово, міста і села охопила паніка. В архівах НКВС згадується безіменний художник, який сказав на якійсь із зустрічей: «Втомився дивитись, втомився розуміти, втомився думати. Боюся людей, боюся всього, власної тіні боюся. Сиджу вдома, варю манну кашу, і це називається в Союзі творчість. Всі задихаються, бо нема чим дихати». От що відбувається, коли приходить Москва і починає царювати. Ізидора змальовує жихливу картину існування підсоветської людини в першу чергу для іноземців, які відвідуючи радянський союз не розуміють реалій того життя за совєтів, дивуються, що з ними ніхто не хоче говорити. «Чужинці, навіть ті, що вміють бачити не тільки те, що їм там показують, все ж таки не можуть цілком зрозуміти й відчути, як живе й почувається підсоветська людина. Кожен чужинець із будь-якої більшої країни завжди свідомий того, що людські й громадянські права йому особисто застережені його державою, і йому важко зрозуміти почування безправної підсоветської людини, що повсякчас перебуває (роками!) під загрозою всякого насильства. В совєтському «раю» кожен знає, що він безправна істота, там ніхто ніколи не буває певен, що його безвинно не арештують. Навпаки, кожен знає, що його ні за що, ні про що можуть посадити у вʼязницю, катувати, навіть замучити на смерть, а що вже напевне - зруйнувати його родину, переслідувати членів його родини і т. д., і ніхто його не рятуватиме від того. На кожному кроці люди там відчувають приниження їх людської гідності. Бути обʼєктом переслідування, приниження людської гідності у важливих моментах, як і в дрібницях - це там така звичайна річ, як сон чи повітря». Дуже раджу до прочитання, правда, в магазинах її вже не знайти, але є начитана книга на ютюбі. #історіяліхтармайбутнього

Про що б я розмірковувала в наші буремні часи?:) Про типи особистості!:) Про інтравертність та екстравертність. Численні мої друзі впевнені, що я - ще той екстраверт!:) Адже я так і не зʼясувала для себе, хххххто ж я?:) Й чим старша стаю, тим більше мене в протилежний бік тягне?:) До інтровертів!:) Начебто й гостей люблю! Дуже! Жодного разу вони мені не заважають поратися у кухні! Пригощати люблю! Теревені люблю теревенити! Місцеві новини від гостей дізнаватися!:) Щоб сама до когось добровільно пішла? Тааааа ну? Хіба це про мене?:) Так зазвичай було. А після 2014 року, коли я вимушено поїхала з Донбасу, самі знаєте, з яких причин, в мене взагалі досі психоз? Я боюся вийти з дому, виїхати кудись, бо можу ніколи не повернутися назад? Побігти до крамниці, щоб з її ганочку своє обійстя бачити? То норм!:) Трохи далі, то вже проблема… Коли мені погано, в будь-якому разі мені не потрібна підтримка. Оте погано (фізичне, фізіологічне чи моральне) мені тре перебути сам на сам. Не люблю телефонних розмов. Сама телефоную в виняткових випадках. Якщо вже впевнена в тому, що в мого абонента в наявності тільки кнЯпочний телефон? Або телефон не кнЯпочний, терміново потрібно звʼязатися, а в мене відсутнє світло, відповідно, відсутній інтернет? Коли вже вимушена телефонувати, перше питання після привітання, чи є в людини можливість прям зараз зі мною спілкуватися? Не хочу зі своїм телефонуванням натрапити на співбесідника, коли йому геть не до мене, коли мій дзвінок може бути не на часі? Бо давно живу!:) Й зустрічалися на моєму життєвому шляху колежанки, які зі ста відсотків намагань мені зателефонувати, в сто одному випадку робили це невчасно!:) Завжди!!! Хто з нас не практикує придбання якихось необхідних товарів в мережі?:) Ніколи не звʼязуватимуся з торговим закладом, де для замовлення вимагають імʼя та номер телефону? Я хочу ваш товар. А от розмовляти з вами не хочу!:) Й також хуткенько повз мене йдуть начебто й потрібні мені товари, якщо не вказана їх вартість. Ще більше зідзвонів терпіти ненавиджу голосові повідомлення!:) Так. Трапляється, коли вони дійсно необхідні? Але розмови ні про що дрррратують!:) Хочете щось важливе довести до мене? На-пи-шіть в будь-який з месенджерів? Їх же ж в наш час - на вибір!:) Й в кожному я є! Й коли в мене зʼявиться вільний час попиритися в телефон, або коли зʼявиться світло, я обовʼязково побачу ваше повідомлення! Не завжди виходить, але намагаюся ніколи й нікому не ставити зайвих питань. Людина сама мені надасть рівно стільки інформації, скільки вважатиме за потрібне. А про що не схоче ділитися, то воно мені й не тре?:) Багато знань - багато печалі?:) Цікавість не є в списку чеснот!:) Коли вже Остапа понесло, ще згадаю!:) Якщо я потребую якоїсь поради, говорю про це гучно!:) Поради без запиту не приймаються!:) Й також дрррратують!:) В мене є думка й я її думаю!:) Й тримаю при собі!:) Бо то моя особиста думка, яка оточуючим не тре!:) Не порушуй чужий особистий простір! Не лізь в чужу сімʼю!:) Не давай порад! Не намагайся завдавати добро й наносити користь без запиту!:) Не пліткуй та не неси в повітря чужі плітки! Не бреши! Якщо вже брешеш, записуй, кому й що саме збрехав?:) Як я регулярно раджу одній з колежанок!:) Десь так!:) Для мене це грунтовні поняття!

Січневе оновлення безпеки 2026 року спричинило критичний збій: замість вимкнення або сну комп’ютери Windows 11 самостійно перезавантажувалися.Проблема торкнулася корпоративних версій системи (Enterprise та IoT) з увімкненою функцією Secure Launch. https://channeltech.space/os/microsoft-emergency-fix-windows-11-shutdown-2026/