Залишки млина.

#подорожі Буцький каньйон. Черкаська область. Посеред зелених просторів Черкащини заховано місце, де камені пам'ятають інше небо. Село Буки. Тихе, наче забуте кимось із великих творців світу. Але воно відоме своїм унікальним природним ландшафтом мальовниче місце на річці Гірський Тікич, яке називають Буцьким каньйоном. Скелі каньйону сягають 20-30 метрів у висоту, і їхній вигляд справді вражає: масивні брили граніту, звивиста річка, водоспади і вузькі ущелини створюють неймовірну картину. Цей каньйон — ніби шрам на землі, такий древній, що його доторк ще досі відлунює у воді. А вчені підтверджують: його камені пам’ятають світ, якого ми не уявляємо: їм понад 2 мільярди років. Коли ще не було ні квітів, ні птахів, ні зірок у тому вигляді, як ми їх знаємо, ці скелі вже стояли. Це український кристалічний щит — одна з найдавніших частин земної кори Європи, яка вийшла на поверхню ще в докембрійську еру. Ось кілька легенд і цікавих фактів про Буки та Букський каньйон 🔹 "Кам’яний млин": Історики стверджують, що наприкінці XIX століття тут була одна з перших малих гідроелектростанцій на території України. Руїни старовинного млина і частини греблі досі стоять серед скель, надаючи місцю загадковості. 🔹 Каньйон і козаки: За іншою легендою, в Букському каньйоні переховувалися козаки, які будували тут схованки й використовували скелі для оборони. Нібито деякі вузькі проходи й печерки в скелях залишилися ще з тих часів. 🔹 "Спів скель": У вітряну погоду кам’яні стіни каньйону видають особливі звуки, які місцеві називають "співом скель". Кажуть, що це духи древніх велетнів нагадують про себе. 🔹 Дивна вода Тікича: У водах річки Гірський Тікич іноді можна побачити цікаві міні-водоверті й течії навіть у спокійну погоду. Місцеві вірять, що це "сховані підводні ворота", через які вода тече не тільки поверхнею, а й під землею. 🔹 Феномен трьох річок: Місце злиття Гірського Тікича, Гнилого Тікича й Вільшанки відоме як "Місце поєднання трьох вод" — один із небагатьох таких природних феноменів в Україні.

#традиції 1 квітня- Мар'їн день. Це жіноче свято для дружин. Прикмети на 1 квітня кажуть, що кожна дружина сьогодні може принести щастя в шлюб. Також вірили, якщо дружина сьогодні приготує млинці, змаже їх медом і над ними прочитає спеціальну молитву святій Марії, а потім пригостить ними чоловіка, то чоловік стане люблячим і турботливим, а шлюб буде щасливим. Ще про день святої Марії Єгипетської зазначали: "Марії — порожній борщ", даючи цим знати, що до того часу закінчувався річний запас капусти у селян. Колись були поширеними такі жарти: «Марія миску борщу спорожнила». Велика частина традицій і обрядів пов'язана зі слов'янсько-язичницькою основою, оскільки язичництво більш схильне до ритуалів. Перелітні птахи летять зграями — на дружну весну. Жайворонки зранку не співають — на дощ. Якщо жайвори здебільшого співають уранці — чекай доброго врожаю з раннього посіву, якщо ж під обід — ліпше вродить середній посів. Дві основних ритуальних дії пов'язані із задобрюванням будинкового і жертвою водяному. Згідно з уявленнями слов'ян, домовик — це не тільки помічник, але і типовий обманщик. Хитрість і спритність допомагають йому вести господарство, тому 1 квітня ці якості прославлялися: Дівчата обманювали число людей, кратне 3 (3, 6, 9), щоб їм пощастило у шлюбі; Якщо обдурити 12 людей, за кількістю місяців у році, то всі 12 місяців господарство буде міцним; Якщо вас не зуміли обдурити, то будете успішними в торгівлі; Хто з подружжя першим встиг обдурити, той буде верховодити у родині весь рік. Прикмети на цей день були безпосередньо пов'язані з кліматичними умовами літа. Люди намагалися спрогнозувати, яким буде урожай: "Тиха" гроза, тільки зі спалахами, без гуркотів грому — до літа не дощового, навіть посушливого; Якщо лід біля берегів лежить або снігу багато не стало, то це до важкого року (земля довго спала і не буде такою плодоносною.

#архів Рисова плантація Село Млини, Полтавська область, 1933 рік

Млин Потоцьких у селі Сокілец.

#поезія І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить... А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Отак як є. А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, – Не будь рабом і смійся як Рабле! Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить. 🎨 pollypop92 💫 Ліна Костенко

#архів Плаваючий млин на Дністрі, 1907 рік

Новини? Та які новини? Ххххххай Бог милує! …Нуууу, може в півока тільки зазирнути??? Та ні. То була погана ідея! Щоб позбутися тривожності грунтовно підготувалася! Заперезала хвіст та коліна в бандажі з ортезамт, пішла та на чотирьох пательнях насмажила трохи млинців!:) Ви там як?

👀 Відомий ексхокеїст НХЛ загинув під час катання на лижах ⚰️ 45-річний чеський хокеїст Томаш Клоучек трагічно загинув під час катання на лижах. ⛷ Інцидент стався на курорті Шпіндлерів Млин біля підніжжя гори Медведін. 🎿 Перед фатальним спуском спортсмен попросив свою дружину сфотографуватися. У підніжжі гори Томаш Клоучек врізався в електричний стовп, який був належним чином обладнаний захисним матеріалом та позначками. 🏥 Удар був настільки сильним, що хокеїст отримав численні переломи. Рятувальники та медики не змогли йому допомогти. 🏒 Томаш Клоучек провів у НХЛ 141 матч. Він виступав за команди «Нью-Йорк Рейнджерс» та «Нешвілл Предаторс», а також грав за різні клуби в чемпіонатах Чехії, Словаччини та Франції. #Хокей #Хокей #Hockey #world_hockey #worldhockey #brovarysport @brovarysport #український_хокей ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#архів Дівчата з Біловодська (селище на Луганщині), кінець ХІХ ст. Луганщина — це українська земля, яка ніколи ідентично не була частиною московії, попри тривалі спроби нав’язати ними інше. Про це в інтерв’ю виданню ТРИБУН розповідав доктор історичних наук Олександр Набока. «Я б сказав, що попри московський сегмент, який особливо почав посилюватися із другої половини 18 сторіччя, Луганщина була частиною світу, який у той період створювали та формували переважно українці», — зазначає історик. Перші постійні українські поселення з’явилися тут ще наприкінці XVI — на початку XVII століття. Саме українці принесли на ці землі водяні та повітряні млини, відомі ще в Речі Посполитій, технології обробки глини та кераміки, а також інші елементи побуту й господарства Згодом московити, скориставшись своїм статусом панівної нації у складі імперії, зайняли керівні позиції у містах, промисловості та держуправлінні. Проте це не змогло стерти українську основу Луганщини. «Це дозволяло їм, носіям в тому числі й імперських месіанських ідей, говорити за весь край, називаючи його місцем, де блискучо реалізувався російський імперський проєкт. Але українське населення нікуди не поділося», — наголошує Набока. Згідно з переписами 1920-х років, українці переважали в усій сільській місцевості. У містах ситуація була іншою. Московити ледь перевищували 50% Саме українське село стало осередком повстанського руху проти імперської політики. «Зокрема, у 1917—1921 роках, селяни охоче йшли у повстанські загони місцевих ватажків, які тяготіли до Нестора Махна. Таким був й отаман Каменюка. Багато хто також підтримував УНР та Директорію», — розповідає історик. Набока підкреслює, що до трагедій колективізації та Голодомору українські та московські села жили окремо, між ними існувала недовіра, яка іноді переходила у відкрите протистояння. Наприклад, під час краху імперії, спроби встановити контроль над українськими селами зустрічали рішучий спротив. «Спроба змосковщених донських козаків встановити контроль над Біловодськом, де жили переважно українці, призвела до великого повстання. У ході якого козацьких емісарів, які прибули до міста зі Станиці Луганської, повісили на плотах та відправили річкою Євсуг до їх Батьківщини», — наводить приклад історик. Попри всі імперські спроби присвоєння, Луганщина завжди залишалася українською. І саме тому вона стала однією з цілей новітньої агресії московії. Московія окупувала частину наших українських територій, прагнучи знищити українську ідентичність, мову та культуру.