• НАРОД МІЦНІЄ В ЛЮТІЙ ДОЛІ

    Потвори знову гаратали,
    Сміттям гатили знов і знов,
    Життя убивці забирали,
    Горіло все, лила́ся кров.

    В руїнах плакали оселі,
    Чорніли згарища й хрести.
    Та крізь журбу й життя важе́лі
    Росли надія і мости.

    В руїнах долі догорали,
    Змовкав останній тихий спів,
    Та люди вперто підіймали
    Надію серед димних нив.

    І ми навколішки не впали,
    Хоч біль стискав усім серця́,
    В думках всі мир ми повертали,
    В думках плели́ звитяг вінця́.

    Бо не скорити силу волі,
    Не вбити віру у серцях.
    Народ міцнів у лютій долі,
    Не згас в очах війни розмах.

    На варті ночі не дрімали
    Сини і до́ньки на війні –
    Вони собою прикривали
    Майбутнє рідної землі́.

    Прийде світанок неодмінно,
    Розвіє попіл чорний час.
    І мир розквітне в нас невпинно,
    Вернувши радість знов до нас.

    Згадають люди кожне слово
    І кожен подвиг, кожен біль.
    Бо воля, вистраждана кров'ю,
    Й на рану сипали нам сіль.

    26.06.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1064718
    НАРОД МІЦНІЄ В ЛЮТІЙ ДОЛІ Потвори знову гаратали, Сміттям гатили знов і знов, Життя убивці забирали, Горіло все, лила́ся кров. В руїнах плакали оселі, Чорніли згарища й хрести. Та крізь журбу й життя важе́лі Росли надія і мости. В руїнах долі догорали, Змовкав останній тихий спів, Та люди вперто підіймали Надію серед димних нив. І ми навколішки не впали, Хоч біль стискав усім серця́, В думках всі мир ми повертали, В думках плели́ звитяг вінця́. Бо не скорити силу волі, Не вбити віру у серцях. Народ міцнів у лютій долі, Не згас в очах війни розмах. На варті ночі не дрімали Сини і до́ньки на війні – Вони собою прикривали Майбутнє рідної землі́. Прийде світанок неодмінно, Розвіє попіл чорний час. І мир розквітне в нас невпинно, Вернувши радість знов до нас. Згадають люди кожне слово І кожен подвиг, кожен біль. Бо воля, вистраждана кров'ю, Й на рану сипали нам сіль. 26.06.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1064718
    66views
  • ⭐️ Чому варто додати до раціону курячу печінку.


    Вона містить велику кількість білка, які необхідні для зміцнення м'язів. А також багата на важливу для роботи кровоносної системи фолієву кислоту.


    Має такі ефекти:


    🟢Покращує серцево-судинну систему.

    🟢Нормалізує роботу щитовидної залози.

    🟢Зміцнює кістки, зуби, нігті, волосся.

    🟢Покращує роботу ШКТ.

    🟢Нормалізує роботу мозку, пам'ять.


    До того ж залізо, що міститься в ній (бере участь в утворенні гемоглобіну), служить відмінним методом профілактики та лікування залізодефіцитної анемії.


    Тибетський Старець💊

    ⭐️ Чому варто додати до раціону курячу печінку.Вона містить велику кількість білка, які необхідні для зміцнення м'язів. А також багата на важливу для роботи кровоносної системи фолієву кислоту.Має такі ефекти:🟢Покращує серцево-судинну систему.🟢Нормалізує роботу щитовидної залози.🟢Зміцнює кістки, зуби, нігті, волосся.🟢Покращує роботу ШКТ.🟢Нормалізує роботу мозку, пам'ять.До того ж залізо, що міститься в ній (бере участь в утворенні гемоглобіну), служить відмінним методом профілактики та лікування залізодефіцитної анемії.Тибетський Старець💊
    2
    83views
  • 🟢 Якщо підскакує тискДля покращення самопочуття та зниження артеріального тиску чудово допомагають сечогінні рослини, наприклад, брусниця.

    Брусниця допомагає виводити з організму зайву рідину та насичує кров вітамінами та мікроелементами.

    ➡️ Можна пити брусничний морс: на 1 літр води близько 200 г ягід. Зваріть морс, остудіть, процідить та пийте по півсклянки 2-3 рази на день.


    💚 Будьмо здорові

    🟢 Якщо підскакує тискДля покращення самопочуття та зниження артеріального тиску чудово допомагають сечогінні рослини, наприклад, брусниця.⠀Брусниця допомагає виводити з організму зайву рідину та насичує кров вітамінами та мікроелементами.⠀➡️ Можна пити брусничний морс: на 1 літр води близько 200 г ягід. Зваріть морс, остудіть, процідить та пийте по півсклянки 2-3 рази на день.💚 Будьмо здорові
    1
    135views
  • ЩЕ НЕ ЧАС

    БУВ ЙТИ СПОЧИТИ


    (Світлій пам’яті загиблого героя-земляка Читинського Андрія)


    Як же боляче, як гірко,

    Що загасла тво́я зірка,

    Що світила на світанні...

    Путь твоя́ тепер остання.


    Не засві́тить зірка знову,

    Не заве́деш біль розмову,

    Бо у засвіти доро́га,

    Через ворога з порога.


    Не засві́тить, не засяє,

    До життя не повертає.

    А ще мала ж бо світити

    Й довго мав, Андрію, жити.


    Але клятий воріженько

    Зупинив твоє́ серденько,

    Він загнав тебе в могилу,

    Не розправиш більше кри́ла.


    Маму більше не обі́ймеш,

    В гості більше вже не при́йдеш,

    Не обі́ймеш рідних, брата,

    Бо в землі́ вже тво́я хата.


    Захищав ти нас, Андрію,

    Про звитя́гу й мир ти мріяв,

    Не судилося дожити...

    За тобою сльо́зи лити.


    Повернувся в домовині –

    Горе й туга є родині.

    Ти героєм ліг так рано,

    По тобі́ лиши́лась рана.


    На завданні ти загинув,

    Звідти в засвіти полинув.

    В Небі ти тепер на стражі...

    В нас в домівці – вбивці вражі.


    Гідний син Вкраїни-неньки,

    Вже не стукає серде́нько.

    У родини – біль-розпука,

    Вічна вже тепер розлука.


    Всі молилися за тебе,

    Та пішов від нас на Небо.

    Вже в Небеснім легіоні…

    Побратими – у полоні.


    Свічку вбивці загасили,

    Кров’ю тво́є тіло вмили.

    Ще не час був йти спочити,

    Ти в серцях зостався жити.


    25.11.2025 р.


    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

    ID:  1064656



    ЩЕ НЕ ЧАСБУВ ЙТИ СПОЧИТИ(Світлій пам’яті загиблого героя-земляка Читинського Андрія)Як же боляче, як гірко, Що загасла тво́я зірка, Що світила на світанні... Путь твоя́ тепер остання. Не засві́тить зірка знову, Не заве́деш біль розмову, Бо у засвіти доро́га, Через ворога з порога. Не засві́тить, не засяє, До життя не повертає. А ще мала ж бо світити Й довго мав, Андрію, жити. Але клятий воріженько Зупинив твоє́ серденько, Він загнав тебе в могилу, Не розправиш більше кри́ла. Маму більше не обі́ймеш,В гості більше вже не при́йдеш, Не обі́ймеш рідних, брата,Бо в землі́ вже тво́я хата. Захищав ти нас, Андрію, Про звитя́гу й мир ти мріяв, Не судилося дожити... За тобою сльо́зи лити. Повернувся в домовині – Горе й туга є родині. Ти героєм ліг так рано, По тобі́ лиши́лась рана. На завданні ти загинув, Звідти в засвіти полинув. В Небі ти тепер на стражі... В нас в домівці – вбивці вражі. Гідний син Вкраїни-неньки, Вже не стукає серде́нько.У родини – біль-розпука,Вічна вже тепер розлука.Всі молилися за тебе,Та пішов від нас на Небо.Вже в Небеснім легіоні…Побратими – у полоні.Свічку вбивці загасили,Кров’ю тво́є тіло вмили.Ще не час був йти спочити,Ти в серцях зостався жити.25.11.2025 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025ID:  1064656
    92views


  • ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВ


    Ранок видався нетихим,

    Полила́ся знову кров,

    Ворог знову коїть лихо,

    Шле сміття убивче знов.


    Знов здригаються будинки,

    Плач і стогін не змовка,

    Гасять свічечку й дитинки…

    Доля в нас така гірка.


    Знов пекельна на ніч безсонна

    Горя й болю додає,

    Та Вкраїнонька нескорна

    На коліна не стає.


    Скільки болю, скільки втрати,

    Скільки виплаканих сліз...

    Нас не зможе ворог взяти,

    Хоч не да́ли нам ленд-ліз.


    І крізь дим, вогонь і втому,

    Крізь жорстокості сувій,

    Ворог в нас чекає злому,

    Ми чекаєм – світу дій.


    Не встигають свіжі квіти

    Розпускати пелюстки́ –

    Як життя вже рвуть ракети

    На скорботні сторінки́.


    Мрії чи́їсь недоспілі

    Обірвалися в імлі,

    В ко́гось ко́си посивілі

    Від біди на цій землі́.


    Материнська тиха ту́га

    Серце крає знов і знов,

    Бо війна –  жорстока смуга,

    Що збирає сльо́зи й кров.


    Та над попелом і болем,

    Над руїнами журби

    Схо́дить сонце світлим полем

    Дуже чорної доби́.


    Імена у небо линуть,

    Наче вісники весни́,

    Хоч трагічно всі в нас гинуть –

    Вічно житимуть вони.


    І допоки серце б'ється,

    Пам'ять буде поміж нас,

    Україна не здається,

    Наближа звитяжний час.


    24.06.2026 р.


    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026

    ID:  1064624

    ПОЛИЛАСЯ ЗНОВУ КРОВРанок видався нетихим,Полила́ся знову кров,Ворог знову коїть лихо,Шле сміття убивче знов.Знов здригаються будинки,Плач і стогін не змовка,Гасять свічечку й дитинки…Доля в нас така гірка.Знов пекельна на ніч безсоннаГоря й болю додає,Та Вкраїнонька нескорнаНа коліна не стає.Скільки болю, скільки втрати,Скільки виплаканих сліз...Нас не зможе ворог взяти,Хоч не да́ли нам ленд-ліз.І крізь дим, вогонь і втому,Крізь жорстокості сувій,Ворог в нас чекає злому,Ми чекаєм – світу дій.Не встигають свіжі квітиРозпускати пелюстки́ – Як життя вже рвуть ракети На скорботні сторінки́.Мрії чи́їсь недоспіліОбірвалися в імлі,В ко́гось ко́си посивіліВід біди на цій землі́.Материнська тиха ту́гаСерце крає знов і знов,Бо війна –  жорстока смуга,Що збирає сльо́зи й кров.Та над попелом і болем,Над руїнами журбиСхо́дить сонце світлим полемДуже чорної доби́.Імена у небо линуть,Наче вісники весни́,Хоч трагічно всі в нас гинуть –Вічно житимуть вони.І допоки серце б'ється,Пам'ять буде поміж нас,Україна не здається,Наближа звитяжний час.24.06.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026ID:  1064624
    181views
  • 🟢 Квітки липи для зниження цукру в кровіДля приготування цього чаю необхідно взяти дві великі столові ложки цвіту липи і залити їх одною склянкою киплячої очищеної води.


    Тепер дайте напою під кришкою близько десяти хвилин в теплому місці, після чого додайте в нього за бажанням подрібнену лимонну цедру. Πриймають цей напій протягом всього дня з інтервалом у дві - п'ять годин.


    ✔️ Для підвищення ефекту цього чаю народна медицина рекомендує діабетикам замінити їм всі вжиті напої.


    💚 Будьмо здорові

    🟢 Квітки липи для зниження цукру в кровіДля приготування цього чаю необхідно взяти дві великі столові ложки цвіту липи і залити їх одною склянкою киплячої очищеної води.Тепер дайте напою під кришкою близько десяти хвилин в теплому місці, після чого додайте в нього за бажанням подрібнену лимонну цедру. Πриймають цей напій протягом всього дня з інтервалом у дві - п'ять годин.✔️ Для підвищення ефекту цього чаю народна медицина рекомендує діабетикам замінити їм всі вжиті напої.💚 Будьмо здорові
    1
    171views
  • 22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.

    Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.

    Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.

    24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.

    Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.

    Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.

    У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.

    23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.

    Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.

    У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.

    Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.

    На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.

    Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.

    Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.

    До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.

    У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків.

    30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.

    Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...

    22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків. 30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...
    583views
  • Зранку очі ще не розплющила, а вже розмірковувала?:)


    Ййййииииаааа така стара!

    Така попередніми городними звершеннями втомлена!:)

    В мене болить вввввся бабця цілком!!!:)


    Ааааа чи не саботувати мені сьогодні взагалі той город?:)


    Вийшла на обійстя!:)

    Озирнулася навсібіч?:)

    Та ні ж!:)

    Не саботувати!!!:)

    Скільки там того городу залишилося?:)

    Частина огірків?:)

    Та помідори з рядочком гарбузів!:)


    Й пішла собі!

    Тепер пихата така сиджу в тіньові!:)


    Я!

    Це!

    Зробила!!!


    Навіть в квітники через ххххащі бурʼянів пролізла, передивитися, що там в мене квітне?:)


    В городі насмикала шпінатів, кропів, цибуль!

    Зараз наколотаю лавашевої запіханки з зеленню та солоним сиром!

    Запхаю її в духовку?

    Себе - до душу?

    Й вильожуватимуся!!!:)

    Старанно та з пристрастю!:)


    Складатиму кровожерливі плани на завтра!:)

    Якщо город до ладу приведений, я ж з чистим сумлінням вже можу дерти бурʼяни в моїх численних квітниках?:)


    Ви там як?

    Зранку очі ще не розплющила, а вже розмірковувала?:)Ййййииииаааа така стара!Така попередніми городними звершеннями втомлена!:)В мене болить вввввся бабця цілком!!!:)Ааааа чи не саботувати мені сьогодні взагалі той город?:)Вийшла на обійстя!:)Озирнулася навсібіч?:)Та ні ж!:)Не саботувати!!!:)Скільки там того городу залишилося?:)Частина огірків?:)Та помідори з рядочком гарбузів!:)Й пішла собі!Тепер пихата така сиджу в тіньові!:)Я!Це!Зробила!!!Навіть в квітники через ххххащі бурʼянів пролізла, передивитися, що там в мене квітне?:)В городі насмикала шпінатів, кропів, цибуль!Зараз наколотаю лавашевої запіханки з зеленню та солоним сиром!Запхаю її в духовку?Себе - до душу?Й вильожуватимуся!!!:)Старанно та з пристрастю!:)Складатиму кровожерливі плани на завтра!:)Якщо город до ладу приведений, я ж з чистим сумлінням вже можу дерти бурʼяни в моїх численних квітниках?:)Ви там як?
    265views

  • КОНЦТАБІРНА ЕМАНАЦІЯ

    На колючім дроті

    молоді роки висять

    етюдами.

    Вмирає стара весна.

    Ранки прелюдами

    відкривають ширму дня.

    В таборі повінь

    брукв’яного запаху.

    П’ють його губи

    барачних дверей.

    Над табором

    горить Венера,

    чекає замучених душ.

    Зловісно перегукується варта.

    Розстріляний мозок

    висох на колючім дроті.

    У ньому вмерла

    тайна буття.

    Сичать колючі терни дроту.

    Тут розстріляли еврику давно.

    Пахнуть сечею нари,

    а тіло воском.

    Десять тисяч сердець не спить,

    крові просять.

    Ніч іде м’яко і швидко,

    день буде пражним і довгим.

    Снилась мати молодою,

    мила коси у Десні.

    Беззахисна Україно!

    Ніч розливає смалятину,

    то діти твої горять у топках.

    Рідна хата далека й недосяжна.

    Одні хмари вільні в цьому світі.

    Худеньке тіло хоче хмаркою стати,

    пробує злетіти — не може,

    ще є вага.

    1954 Григорій Сагайдак

    КОНЦТАБІРНА ЕМАНАЦІЯНа колючім дротімолоді роки висятьетюдами.Вмирає стара весна.Ранки прелюдамивідкривають ширму дня.В таборі повіньбрукв’яного запаху.П’ють його губибарачних дверей.Над таборомгорить Венера, чекає замучених душ.Зловісно перегукується варта.Розстріляний мозоквисох на колючім дроті.У ньому вмерлатайна буття.Сичать колючі терни дроту.Тут розстріляли еврику давно.Пахнуть сечею нари,а тіло воском.Десять тисяч сердець не спить,крові просять.Ніч іде м’яко і швидко,день буде пражним і довгим.Снилась мати молодою,мила коси у Десні.Беззахисна Україно!Ніч розливає смалятину,то діти твої горять у топках.Рідна хата далека й недосяжна.Одні хмари вільні в цьому світі.Худеньке тіло хоче хмаркою стати,пробує злетіти — не може,ще є вага.1954 Григорій Сагайдак
    405views
  • ФРОНТОВІ

    ЯНГОЛИ


    ( Присвячується всім медикам на фронті )


    В халати білі медики вдягались,

    Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,

    Зробили це й ні миті не вагались,

    І бачать пекло у житті, не в снах.


    Життя рятують вже вони на фронті

    Навко́лішки під обстріли орди,

    Не бачать сонця там на горизонті,

    Й радіють кожній крапельці води́.


    Не довгі коридори і палати,

    Але окопи й сховища страшні.

    Доводиться їм там оперувати,

    Стерильність всюди вже лишень вві сні.


    Але життя готові рятувати

    Під постріли й жахливий градопад,

    Це дорого їм може коштува́ти…

    Постійні залпи з вражих канонад.


    Це – Янголи на фронті для військових,

    Надія і рятунок для усіх,

    Що не живуть у мріях кольорових,

    І постріли скрізь чують, а не сміх.


    Нехай Госпо́дь їх там оберігає,

    Бере Пречиста всіх їх під Покров,

    Живими у домівки повертає,

    Щоб не лила́сь на фронті наша кров.


    17.06.2022 р.


    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022


    ID: 974124

    ФРОНТОВІЯНГОЛИ( Присвячується всім медикам на фронті )В халати білі медики вдягались,Та в комуфляж вдягнулись в бліндажах,Зробили це й ні миті не вагались,І бачать пекло у житті, не в снах.Життя рятують вже вони на фронтіНавко́лішки під обстріли орди,Не бачать сонця там на горизонті,Й радіють кожній крапельці води́.Не довгі коридори і палати,Але окопи й сховища страшні.Доводиться їм там оперувати,Стерильність всюди вже лишень вві сні.Але життя готові рятуватиПід постріли й жахливий градопад,Це дорого їм може коштува́ти…Постійні залпи з вражих канонад.Це – Янголи на фронті для військових,Надія і рятунок для усіх,Що не живуть у мріях кольорових,І постріли скрізь чують, а не сміх.Нехай Госпо́дь їх там оберігає,Бере Пречиста всіх їх під Покров,Живими у домівки повертає,Щоб не лила́сь на фронті наша кров.17.06.2022 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022ID: 974124
    362views
More Results