Анонсовано третій сезон «Реінкаранації безробітного». Будете чекати? Діліться своїми думками в коментарях

Недобрі новини зі Всесвіту MARVEL. Вчора ми писали про анонси фільмів і серіалів на травень. А сьогодні вже дізнались, що в одній сцені після титрів у «Громовержцях*» буде жарт про те, що назва Avengers вже типу як зайнята торгова марка, тому червоний вартовий, прости, Господи, запропонує варіант «AvengerZ»

В англомовній мережі шириться пояснення, що це лише жарт про торгову марку.

Але ну… Ми, якщо чесно, не знаємо у якому зі всесвітів це може бути смішним жартом.

Хоча з іншого боку навіть в українському сегменті соціальної мережі Х є багато позитивних відгуків на фільм. А деякі користувачі стверджують, що це найкраще що було у Marvel після 4-х месників.

Рішення, чи варто йти на фільм у кінотеатр, виключно за вами, і ваша думка не обов’язково має збігатися з нашою.


#sci_fi_не_нудно

«В індустрії аніме панують нестримні домагання та токсична культура праці» – ось що розповів ілюстратор Хіро Кандзакі

В серії твітів художник поділився думками про те, що аніме-індустрія насправді дуже токсична, погане ставлення до нижчих за рангом співробітників, хамство, відсутність елементарної поваги до оточуючих та навіть домагання є тут звичною справою.

Кандзакі каже, що незважаючи на відсутність соціальної вихованості чи доброчесності, талановитим людям вдається зберегти роботу завдяки своїм талантам, залишаючи токсичну культуру незмінною. Та й нерідко старші працівники дозволяють собі знущатися над новачками, перетворюючи це в своєрідну розвагу чи хобі.

Ілюстратор закликає молодих професіоналів ставити на перше місце власний добробут і за можливості змінювати студію, якщо вони опинилися у ворожому робочому середовищі.

Проте не все так погано, і в індустрії є багато хороших та щирих людей, які готові ділитися досвідом, навчати та підтримувати молодших колег. Ці люди мають величезний вплив на кар’єру молодих творців та допомагають їм знайти свій шлях.

Тим не менш, Кандзакі підкреслив, що потрапити в таке середовище це скоріше удача, оскільки загальний стан галузі залишає бажати кращого.

🔪Залізо проти медичної сталі — що візьме гору у цьому протистоянні? Трилер Алайни Уркхарт «Тесак і скальпель» обіцяє, що все не так однозначно, як може здатися поціновувачам трилерів. Адже судмедекспертці Рен Мюллер, яка береться до розслідування, протистоїть не просто хижак, а справжній маніпулятор, підступний, сп'янілий від безкарності, з потягом до театральності. Пречудове тло для напруженої, закрученої та цікавої історії.

🩸Якщо скрегіт металу об метал розбурхав цікавість, пропонуємо вам промокод на придбання книги «Тесак і скальпель» зі знижкою babaitesak50

❗️А пропонуємо не просто так. Хто прочитає, може доєднатися до обговорення цього трилера в компанії блогерів у книгарні Readeat 2 травня у Києві. Звірити власні враження з думками інших, подискутувати, помацати книги, побачитись наживо з кимось із когорти Бабая.

#мистецтво
«Пожежа москви 1812 року»
Іван Айвазовський
1851 рік.
Ця пожежа відбулася під час перебування в масквє французьких військ, тоді вигоріло три четверті міста. Проте кацапи досі невпевнені, що підпалили маскву саме французи, є думка, що наказ на підпал казьонного майна віддав один із російських командуючих.

На передньому плані картини зображена група людей, серед яких можна розрізнити Наполеона. Позаду – суцільне полум’я, яке заповнює червоним забарвленням віддалену від вогню місцевість. На тлі бурхливої вогняної стихії все, починаючи від простого городянина і закінчуючи французьким тріумфатором, виглядають безпорадно.

#думки
Дуже важливо час від часу йти на прогулянку на самоті, посидіти під деревом — без книжки, без розмов, без компанії — і просто спостерігати: як падає листя, як плюскоче вода у ставку чи річці, як десь на відстані співає рибалка, як птах летить у небі, як одна думка змінює іншу в просторі твоєї голови. Якщо ти навчишся бути сам на сам із тишею й уважно спостерігати за всім цим, тоді відкриються перед тобою такі внутрішні багатства, які не оподаткує жодна держава, не зіпсує жодна людська рука, і які неможливо зруйнувати.

​​ 26 квітня 1840 року у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.

Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.

Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.

Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.

До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».

Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».

Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були адруковані з купюрами. Припускають, що це зробив сам Мартос, злякавшись санкцій.

«У консервативно-реакційних колах «Кобзар» одразу ж викликав суперечки й зазнав нападок. Про одну з таких суперечок, - що відбулася 23 квітня 1840 року на вечорі в М.Маркевича, на якому був присутній і Шевченко, - в щоденнику Маркевича читаємо: «А Кукольник уже напав на Мартоса, критикував Шевченка, запевняв, що напрям його «Кобзаря» шкідливий і небезпечний. Мартос впадає у відчай». Цей переляк і відчай, очевидно, й спонукали Мартоса, не зупиняючись перед додатковими видатками на переверстку, вилучити з «Кобзаря» ряд уривків, публікація яких могла мати неприємні наслідки не тільки для автора (що й показав згодом розгляд «Кобзаря» в ІІІ відділі)», - писав відомий шевченкознавець Василь Бородін.

Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.

«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».

Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

Насьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.

Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

У 1974 році видавництво "Дніпро" випустило факсимільне видання повного варіанту "Кобзаря" 1840 року, без купюр.

#поезія
Я поцілую твою душу ,
Щоб там залишити сліди.
Ні , спокій твій я не порушу ,
Лише прийду у твої сни.
Я поцілую твоє серце
І залікую рани всі....
Ти просто знай , що я існую ,
Ти теж , в моїх думках , завжди....

Короткий екскурс в історію для піськова, тезово:
▪️поняття «другий фронт» в контексті ДСВ не існує - фронтів під час найкривавішої війни в історії світу було більше десяти за весь її період;
▪️якщо ми вже говоримо про «другий фронт» в контексті Європи, то Англія воювала з Німеччиною фактично з першого дня війни і до самої капітуляції Третього рейху. Франція вступила у війну з Німеччиною значно раніше за СРСР;
▪️Війна британців та їх союзників з Італією, Німеччиною та їх союзниками почалась влітку 1940 року. Другий фронт?
▪️Щодо ленд-лізу: цікаво що б совок навоював, якби їм не оформили ленд-ліз США, яким поставлялось буквально все - від ґудзиків на мундирах совєцьких солдатів до вантажівок «Студебекер» для розпіарених «Катюш». Від пеніциліну до авіаційного палива. А листова сталь без якої неможливо виробляти бронетехніку і яка на той момент вироблялась тільки в Маріуполі, який був стрімко окупований Рейхом?
Альтернативна історія штука така собі, але тим не менш, є думка, що план «Барбаросса» був би виконаний, а більшовики жили б собі за Уралом, якби не ленд-ліза.

​​ 28 квітня 1947 року розпочалася військово-політична операція польської комуністичної влади «Вісла», що полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Проводили акцію під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом «таємно» йшлося про «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі».

Вигнання нацистів зі Східної Європи в 1944–1945 роках супроводжувалося встановленням в цьому регіоні комуністичних прокремлівських урядів. Місцеві комуністи відразу приступили до масштабних репресій з метою упокорення населення. Одним із інструментів, які вони використовували, стали масові депортації.
9 вересня 1944 року маріонеткові Комітет національного визволення Польщі й уряд УРСР уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

На виконання цієї угоди у 1944–1946 роках із Польщі до УРСР було переміщено понад 480 тисяч етнічних українців. Після закінчення терміну угоди у Східної Польщі залишалося близько 150 тисяч українців. Радянська влада відмовилася приймати їх на територію УРСР. Тому виник задум переселяти українців углиб Польщі на малозаселені західні та північні її землі.
Підготовка виселення почалася у другій половині 1946 року. У серпні Відомство інформації та пропаганди в Любліні повідомило, що «…загальна думка поляків із теренів [охоплених діями УПА] домагається виселення українського елементу повністю – чи в Радянський Союз, чи на Західні землі…».

Восени повітові відділення інформації та пропаганди мали скласти списки українських сімей, які залишилися після попереднього переселення, або самовільно повернулися з УРСР. «[У 1944–1946 роках] багато одиниць і навіть родин сховалося у лісах або прикордонних місцевостях на території Чехословаччини і потім прямісінько (через кордон) повернулись до своїх осель, стаючи базою для банд УПА та небезпекою для нас на майбутнє. У зв'язку з тим, що Радянський Союз вже не приймає назад цих родин, необхідно навесні дійсно провести енергійну акцію переселення цих людей окремим родинами в розпорошенні по цілих землях, де вони швидко асимілюються», – йшлося у звіті заступника начальника Генерального Штабу Стефана Моссора голові державної комісії безпеки, міністрові національної оборони Міхала Ролі-Жимерського.

28 березня 1947 року українські повстанці із лісової засідки вбили віце-міністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Ця подія стала приводом для початку депортації. Наступного дня зібралося Політбюро ЦК Польської робітничої партії.

Спочатку план називався «спеціальною операцією «Схід» і включав одночасне проведення депортації та бойових дій проти УПА. Згодом його перейменовано на «Вісла».

Було створено оперативну групу «Вісла», яка налічувала близько 21 тисячі військових.
Операція тривала до 29 липня. Українців примусово виселили з їхніх етнічних територій і розпорошили по північній і західній частині Польщі. Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі.

З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела:

6 357 бойових акцій,

ліквідувала 1509 повстанців,

знищила 1178 бункерів і криївок,

заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні,

3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців.

За три місяці малу батьківщину втратили від 137 до 150 тисяч осіб. Урядовим декретом від 27 серпня 1949 року українців позбавили права на господарства, з яких вони були виселені, і на залишене там майно.

Комуністична влада намагалася виправдати проведення цієї акції, представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Цією тезою досі послуговуються деякі польські історики та політики. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА.