Світло начебто й було?
Але нормалізатор напруги, за який я багато разів на день вже який рік поспіль бʼю вдячні поклони лобом в підлогу родині Julia Kleyman, працював, як нападошний…
За цей час ми й гостей приймали (я та Ірина Олександрова),й в крамниці ганяли (донечка Валерія), й город орали (синочок Віктор), й шмат мʼяса маринували та в духовку пхали (я), й пралку двічи завантажували й білизну на сушарні розвішували (я та донечка)!
За півгодини до графіку світло таки зникло…
Після нічного армагедця, влаштованого «доброзичливими» сусідами, ще й дивно, що взагалі то світло було в наявності більшу частину дня?
То тепер читаємо.
З ліхтариками та лампами, завчасно зарядженними від USB.
Ті, кого навчали читати!:)
Премо вишукане матюччя, коли згадуємо відповідальних за отаке собі життя…
Радіємо, що цілі ми, хата, придворна зграя!
Й що те світло, сподіваюся, таки за графіком ввімкнеться!!!
(Ввімкнулося на півгодини пізніше! Чи зробило вигляд, що ввімкнулося? Така собі лампочка ілліча, ледве жевріє…)
А ще розумію, що з усіма моїми намаганнями бути передбачливою в тому далекому 2014, коли я рятувала з Донбасу дітей, шукала хату, щоб було два джерела води (водовід та колодязь), два джерела опалення (газове та дровʼяне), щоб був ще додатковий окремий будиночок на обійсті та підвал вхідний, не під хатою, аби не завалило, досвіду та мозоку не вистачило подумати ще й про відсутність поруч з новим (старим) житлом обʼєктів інфраструктури…
Батьківський алгоритм - сподівайся на краще, готуй себе до гіршого, спрацював не на сто відсотків…
Тут я деяким чином стратила…
Але ж придбати житло саме в селі - то одне з найрозумніших рішень в моєму житті.
Невсеремося ж?
А сссссусідам побажаємо ппппотєєєрятися!
Але нормалізатор напруги, за який я багато разів на день вже який рік поспіль бʼю вдячні поклони лобом в підлогу родині Julia Kleyman, працював, як нападошний…
За цей час ми й гостей приймали (я та Ірина Олександрова),й в крамниці ганяли (донечка Валерія), й город орали (синочок Віктор), й шмат мʼяса маринували та в духовку пхали (я), й пралку двічи завантажували й білизну на сушарні розвішували (я та донечка)!
За півгодини до графіку світло таки зникло…
Після нічного армагедця, влаштованого «доброзичливими» сусідами, ще й дивно, що взагалі то світло було в наявності більшу частину дня?
То тепер читаємо.
З ліхтариками та лампами, завчасно зарядженними від USB.
Ті, кого навчали читати!:)
Премо вишукане матюччя, коли згадуємо відповідальних за отаке собі життя…
Радіємо, що цілі ми, хата, придворна зграя!
Й що те світло, сподіваюся, таки за графіком ввімкнеться!!!
(Ввімкнулося на півгодини пізніше! Чи зробило вигляд, що ввімкнулося? Така собі лампочка ілліча, ледве жевріє…)
А ще розумію, що з усіма моїми намаганнями бути передбачливою в тому далекому 2014, коли я рятувала з Донбасу дітей, шукала хату, щоб було два джерела води (водовід та колодязь), два джерела опалення (газове та дровʼяне), щоб був ще додатковий окремий будиночок на обійсті та підвал вхідний, не під хатою, аби не завалило, досвіду та мозоку не вистачило подумати ще й про відсутність поруч з новим (старим) житлом обʼєктів інфраструктури…
Батьківський алгоритм - сподівайся на краще, готуй себе до гіршого, спрацював не на сто відсотків…
Тут я деяким чином стратила…
Але ж придбати житло саме в селі - то одне з найрозумніших рішень в моєму житті.
Невсеремося ж?
А сссссусідам побажаємо ппппотєєєрятися!
Світло начебто й було?
Але нормалізатор напруги, за який я багато разів на день вже який рік поспіль бʼю вдячні поклони лобом в підлогу родині Julia Kleyman, працював, як нападошний…
За цей час ми й гостей приймали (я та Ірина Олександрова),й в крамниці ганяли (донечка Валерія), й город орали (синочок Віктор), й шмат мʼяса маринували та в духовку пхали (я), й пралку двічи завантажували й білизну на сушарні розвішували (я та донечка)!
За півгодини до графіку світло таки зникло…
Після нічного армагедця, влаштованого «доброзичливими» сусідами, ще й дивно, що взагалі то світло було в наявності більшу частину дня?
То тепер читаємо.
З ліхтариками та лампами, завчасно зарядженними від USB.
Ті, кого навчали читати!:)
Премо вишукане матюччя, коли згадуємо відповідальних за отаке собі життя…
Радіємо, що цілі ми, хата, придворна зграя!
Й що те світло, сподіваюся, таки за графіком ввімкнеться!!!
(Ввімкнулося на півгодини пізніше! Чи зробило вигляд, що ввімкнулося? Така собі лампочка ілліча, ледве жевріє…)
А ще розумію, що з усіма моїми намаганнями бути передбачливою в тому далекому 2014, коли я рятувала з Донбасу дітей, шукала хату, щоб було два джерела води (водовід та колодязь), два джерела опалення (газове та дровʼяне), щоб був ще додатковий окремий будиночок на обійсті та підвал вхідний, не під хатою, аби не завалило, досвіду та мозоку не вистачило подумати ще й про відсутність поруч з новим (старим) житлом обʼєктів інфраструктури…
Батьківський алгоритм - сподівайся на краще, готуй себе до гіршого, спрацював не на сто відсотків…
Тут я деяким чином стратила…
Але ж придбати житло саме в селі - то одне з найрозумніших рішень в моєму житті.
Невсеремося ж?
А сссссусідам побажаємо ппппотєєєрятися!
13views